ПРАВОВА ДОКТРИНА - ДЖЕРЕЛО (ФОРМА) ПРАВА

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження сутності правової доктрини як джерела (форми) права в умовах проведення правової реформи в Україні обумовлено розвитком сучасної правової системи України. Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є правовою державою, передбачає загальну орієнтацію, спрямування, прагнення Української держави встановити «панування» (верховенство) права в усіх сферах суспільного життя. Правова доктрина, уособлюючи правові ідеї, концепції та принципи, вдосконалює чинне законодавство. У процесі застосування норм права, зокрема під час прийняття відповідного рішення, положення вироблені правовою доктриною безумовно враховуються, тим самим набуваючи якості джерела (форми) права. В останні роки простежується тенденція визнання правової доктрини як форми права поряд із аналогічним значенням правових звичаїв, судової практики та нормативно-правових договорів. Питання про надання тим чи іншим джерелам права визначальної якості, вирішується на основі аналізу специфічних правотворчих властивостей кожного.

Правова доктрина виступає значним чинником впорядкування суспільних відносин, оскільки усі її напрями відповідно до особливостей свого предмету, є чутливими до реальних суспільних проблем. Важливість доктринальних розробок  у теорії права підтверджується також і тим, що вони свідчать про сприйняття права, розуміння його сутності та змісту. Незважаючи на всі відмінності історичного розвитку, наукових поглядів і стилів мислення у різних правових системах, в яких доктрина знайшла найбільш широке застосування, вона вирішує одні й ті ж юридичні проблеми.

 У дисертаційному дослідженні правова доктрина розглядається як  джерело (форма) права, що містить систему основоположних поглядів правознавців на  державно-правові явища, науково обґрунтовує соціально важливі проблеми з метою більш ефективного їх вирішення та визначає стратегічні перспективи правового розвитку держави. Питання дослідження суті правової доктрини є важливим як в теоретичному, так і практичному значенні. Вона актуальна для визначення правильного напрямку правової політики держави як у правовій, так і політичній сферах життєдіяльності суспільства. Розвиток сучасної загальної теорії джерел права на нових засадах є неможливим без визначення місця та ролі в ній правової доктрини.

Підсилює теоретичне значення досліджувальної проблеми перегляд панівної в юридичній науці радянських часів концепції, згідно якої фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт (закон), а категорія «система джерел права» заміщалася категорією «система законодавства». Суто позитивістський підхід до поняття «джерело права» спрощував дану проблему і нівелював її значення для юридичної практики.

Тривалі наукові суперечки відносно поняття та системи джерел права, відсутність нормативної бази, яка б встановлювала різновиди та чітку ієрархію джерел права в Україні, доводять про необхідність дослідження правотворчих факторів. Значення   та  місце   правової   доктрини  у  правовій   системі   нашої держави не визначені. Актуальність прийняття закону України про джерела (форми) права, необхідність якого визначається тривалий час як у наукових колах, так і в практичній діяльності законотворців, є беззаперечним і з точки зору визначення місця правової доктрини в системі джерел (форм) права.

Вважаємо, що вітчизняна юридична наука досі не приділила належної уваги суті та значенню правової доктрини. Разом з тим, правова доктрина як система пануючих у суспільстві уявлень про право здатна не лише відображати юридичну дійсність, але й творчо видозмінювати усі складові правової системи суспільства, зокрема, правосвідомість, правотворчість та правореалізацію.

Актуальність запропонованої теми підтверджується браком в Україні монографічних досліджень про природу, сутність, специфічні риси правової доктрини як джерела (форми) права, існуванням обмеженої кількості статей з цієї проблематики.

На необхідність даного дослідження вплинув факт наявності великої кількості правових актів, у назві яких зустрічається поняття «доктрина». Знову ж таки, місце даних актів в ієрархії джерел права не встановлюється позитивним правом.

Все вищезгадане свідчить про необхідність творчої розробки цієї проблеми, пошуку чіткої і повної характеристики правової доктрини, що й зумовило обрання дисертантом саме названої теми. Враховуючи вище перераховані обставини, у даному дисертаційному дослідженні здійснюється спроба ґрунтовно дослідити правову доктрину як важливий юридичний регулятор суспільних відносин, а також визначити її роль у правовій системі України та правових системах інших країн.