ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ И ПРИКЛАДНЫЕ ОСНОВЫ ЭКОЛОГИЗАЦИИ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОГО СЕКТОРА ЭКОНОМИКИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасні виклики часу докорінно змінюють вимоги до розвитку національної економіки і зокрема її базового сектору – продовольчого комплексу (ПК). Продовольчий сектор як природно-господарська система виступає не тільки потужним забруднювачем навколишнього середовища, але все більш зазнає негативного впливу інших галузей господарського комплексу та, як слідство, потерпає від наслідків деградаційних природних процесів, що обумовлені перевагою традиційних методів господарювання і наднормативним техногенним навантаженням. Виникає парадоксальна ситуація: негативний синергетичний вплив на природний базис життєзабезпечуючого сектору економіки не тільки посилюється певним внеском підприємств ПК, але й водночас руйнує умови його функціонування та завдає непоправної шкоди здоров’ю нації через вироблену продукцію, яка в протиріч своєму призначенню стає фактором небезпеки. Не маючи споживчих альтернатив, населення країни, включаючи дітей, виступає заручником традиційної природоруйнуючої ідеології розвитку економіки взагалі та господарської практики в окремих її секторах. Але проблема має не тільки національний вимір. Враховуючи членство України в СОТ, існуючі норми та правила функціонування цієї організації, проблема впровадження ідеології чистих виробництв в практику господарювання розглядається як можливий варіант формування спеціалізації країни в міжнародному торговому обміні, як підтвердження гнучкої інтеграційної політики держави. В разі ігнорування світових викликів, тобто слідуючи у протилежному напрямку, цілком можливе застосування до країни екологічного демпінгу, як форми політики протекціонізму держав-лідерів. Саме тому наслідки пасивної екологічної політики можуть назавжди позбавити Україну голосу у вирішенні міжнародних економіко-екологічних проблем.

Екологізація виробництва – це об’єктивний та стрімкий загальносвітовий процес, що стимулює прогрес економіки в новому напрямку. Як складова сталого розвитку суспільства необхідність екологізації виробництва задекларована в низці міжнародних документів та національних ініціатив більшості країн. Але ж цілі, що проголошені відомими міжнародними форумами останніх трьох десятиріч усе ще не досягнуті. Багато в чому - це наслідок глобалізації, що породжує універсальні схеми споживання, життя суспільства й поведінки людини. Україною започатковані дослідження в цьому напрямку, зроблені певні практичні кроки. Існує вагомий науковий доробок, з’являються нові напрямки досліджень складних міждисциплінарних проблем взаємодії природи і суспільства, які здійснюються науковими колективами, що сформувалися в межах академічної та вузівської науки. Зокрема, найбільш вагомий внесок у розвиток економіки природокористування, національної економіки та її окремих ланок, серед яких одне з перших місць займає ПК, внесли одеська, київська, сумська, львівська, луцька, донецька та ін. наукові школи економістів-екологів. Саме інтеграційна взаємодія зазначених наукових колективів дозволила сформулювати теоретичні і концептуальні засади сталого розвитку національної економіки, його ресурсної стратегії, методологічні засади економіко-екологічної оцінки природних ресурсів, запровадити комплексні механізми екологічного управління, розробити наукові підвалини національної безпеки та реалізації її вимірів, зокрема екологічних та продовольчих, виокремити екологічну складову регіонального розвитку.

Науковий доробок, про який йдеться, є тим підґрунтям, що дозволяє сформулювати нову економіко-екологічну парадигму стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті, вагомою ланкою якої є екологізація виробництва в усіх, без винятку, секторах ПК, що є основою безпечного продовольчого забезпечення країни та здорового майбутнього нації. Важливість означеної проблеми національної економіки обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та формує вектори її структурного визначення. Правомірність та доцільність такого дослідження зумовлена відсутністю теоретико-методологічного, концептуально-стратегічного та прикладного аспектів екологізації ПК і, зокрема, конкретного визначення організаційно-економічних, техніко-технологічних та нормативно-правових умов її досягнення. Саме розглядаючи природну і господарську системи, як полісистему, автор з позицій комплексності розкриває сутність екологічних проблем, визначає шляхи їх вирішення, запроваджує адаптовані до сучасних економічних реалій механізми, що забезпечують дієвість управлінських рішень щодо створення національної системи виробництва екологічно чистого продовольства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до програмних документів розвитку національної економіки, ПК, охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, зокрема міжнародних, національних, галузевих та спеціальних документів, що обґрунтовують формат стратегічної державної політики та євроінтеграційного розвитку України, а саме: «Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003-2015 р.р.» (Постанова КМ України № 634 від 26.04.2003 р.); Концепції поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення (Розпорядження КМ України № 332-р від 26.05.2004 р.); Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р. (Розпорядження КМ України №880-р від 17.10.2007 р.); Концепції Державної цільової програми захисту прав споживачів на 2008-2011 р.р. (Розпорядження КМ України № 649-р від 9.04.2008 р.); Концепції Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2016 р. (Розпорядження КМ України № 1650-р від 23.12. 2009 р.) та ін.

Результати наукових досліджень висвітлено у НДР держбюджетної тематики Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України: «Організаційно-економічне забезпечення екологобезпечного розвитку регіону (на прикладі Українського Причорномор’я)» (2001-2003 р.р., №ДР 0101U000709): автором обґрунтовано вектор розвитку ПК в контексті ринкових трансформацій, сформульовано теоретико-концептуальні основи формування виробництва екологічно чистої продукції; «Трансформація сучасної системи організаційно-економічних відносин природокористування та забезпечення ресурсно-екологічної безпеки на державному та регіональному рівнях управління» (2004-2006 р.р., №ДР 0104U000576): здобувачем сформульовано та обґрунтовано теоретико-методологічні засади інституційних трансформацій у сфері екологізації економіки, у контексті проблем сталого розвитку розроблено теоретичний базис екологізації ПК; «Механізми та інструменти забезпечення збалансованого природокористування в локальних і регіональних економіко-екологічних системах» (2007-2009 р.р. №ДР 0107U001071): здобувачем розроблено комплексний інструментарій, що забезпечує розвиток екологізації ПК.

При виконанні зазначених робіт дисертант брав безпосередню участь у формуванні теоретико-методологічних засад, створенні науково-методичного апарату, проведенні аналітичних і прогнозних розрахунків, експертних оцінок проблем і перспектив, що стосуються формування нової парадигми розвитку ПК.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування напрямків, форм, механізмів екологізації ПК, створення національної системи виробництва екологічно чистої продукції та управління безпекою продовольства на засадах впровадження її складових і застосування комплексного інструментарію економіко-екологічного управління, адаптованого до ринкових умов. Виконана дисертаційна робота узагальнює визначене проблемне поле та систематизує його складові в межах єдиного концептуального базису. Реалізація мети обумовила постановку та вирішення таких наукових задач:

- дослідити генезис проблеми продовольчої безпеки та об’єктивність явища екологізації виробництва, зміст базових категорій, визначити кількісно-якісні параметри та сучасний вектор розвитку ПК в його системному уявленні;

- визначити теоретичну сутність екологізації суспільного виробництва та, зокрема ПК, виявити причини несприйнятливості його підприємств до екологічних нововведень;

- розглянути явище екологізації виробництва в контексті результатів ринкового реформування та визначити «вузькі» місця вирішення означеної проблеми;

- обґрунтувати методологію дослідження процесу екологізації виробництва продовольства, як підґрунтя вивчення процесів та явищ в ПК, їх кількісного виразу, виявлення тенденцій та напрямків раціоналізації відносин в системі «людина-виробництво-природа»;

- сформулювати концептуальні засади політики екологізації ПК, мету, задачі, систематизувати принципи, виявити очікувані наслідки, умови вибору пріоритетів та ієрархічні рівні вирішення означеної проблеми;

- розробити науково-методичний підхід до оцінки екологічних екстерналій ПК та кількісного визначення взаємозворотнього впливу ПК та довкілля;

- на основі методології ризик-аналізу дослідити взаємозв’язок харчування зі здоров’ям населення, розробити методику кількісної оцінки цього фактору в системі інших ризиків впливу середовища на людину;

- запропонувати систему індикаторів оцінки рівня екологізації підприємств ПК, методику її кількісного визначення, удосконалити термінологічний апарат, обґрунтувати ідеологію екологічного управління та його комплексний механізм;

- розробити наукові засади створення та визначити складові національної системи виробництва екологічно чистої продукції, напрямки екоінноваційного розвитку та управління безпекою продовольства;

- удосконалити модель економічного механізму і обґрунтувати його інструментарій, з метою створення економічного простору в межах якого реалізується екологічно орієнтований спосіб господарювання;

- обґрунтувати систему управління процесами екологізації ПК та визначити суттєвий зміст організаційних умов як допоміжного заходу її розвитку.

Об’єкт дослідження – екологізація суспільного виробництва як явище та об’єктивна парадигма подальшого розвитку національної економіки, що формують підґрунтя забезпечення екологічної та національної безпеки держави.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та методичні засади формування комплексного механізму екологізації ПК як життєзабезпечуючого сектору національної економіки.

Методологія та методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є класичні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки та економіки АПК, теорії управління, численні наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань, що пов’язані із сутністю обраної проблеми.

Структурна складність ПК як природно-господарської системи обумовила необхідність визначення методологічного базису дослідження. В основу дослідження покладено інструментарій системного аналізу, що дозволяє виділити складові парадигми екологізації ПК, враховуючи цілісність і мінливість системи, характер взаємодії її елементів, взаємини з довкіллям та інші системоутворюючі чинники. Використана класична схема процедур системного аналізу, а саме: проведення цільового, інформаційного, ситуаційного, організаційного, операційного та економічного аналізу. Застосовано підхід, що передбачає розгляд економіко-екологічної системи, якою є ПК, не з позицій елементного складу, а з т. з. відносин між елементами і параметрами стану системи. З позицій синергетичного підходу аналізувалася вся система в розвитку і взаємодії складових її елементів, а не самі елементи, або зовнішні дії. Це дозволило: оцінити причини нестійкого стану системи та обґрунтувати перехід до загальносистемного управління, коригувати управлінські дії не на вирішення локальних конфліктів, а на очікувані параметри стану системи, що відповідає більш високому рівню управління природокористуванням. Вивчення закономірностей циклічного розвитку, дозволило виявити особливості ПК як економічної системи, конкретизувати вибір механізмів державного регулювання з метою досягнення стійкості. Досліджено виробничо-організаційна структура ПК, визначені суб’єкти господарювання - носії та провідники політики екологізації ПК.

В межах визначеної методології, враховуючи системність задач дослідження розроблено і доведено до практичного застосування методичні підходи, що реалізують можливість вирішення конкретних задач дослідження.

Для розв’язання поставлених задач застосовано загальнонаукові, технологічні та емпіричні методи, а саме: методи аналізу та синтезу – для вивчення ПК та процесів екологізації виробництва в їх системному уявленні, метод формалізації – для визначення екстернальних витрат, кількісної оцінки збитку від шкоди, заподіяної неякісним харчуванням, розробки індикаторів, що відбивають процеси екологізації підприємств ПК, системно-структурний та структурно-функціональний аналіз при розробці моделі комплексного механізму екологічного управління ПК, методи спостереження, порівняння та аналогій – при комплексному вивченні екологоорієнтованого розвитку ПК, методи статистичного аналізу – для визначення економічних процесів та явищ в ПК, оцінки продовольчо-екологічної безпеки та типізації регіонів по ступеню техногенного навантаження на оточуюче природне середовище.

Саме методологія дослідження, логіка його побудови, використання низки різноманітних методів дослідження є тим підґрунтям, що обумовлює аргументованість висновків.

Інформаційну базу дослідження складають Закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, статистичні матеріали міністерств і відомств України, зокрема: Державного комітету статистики, Міністерства аграрної політики, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державного агентства земельних ресурсів, аналітичні та соціологічні матеріали Центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, матеріали власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими науковими результатами, що мають наукову новизну та одержаними автором особисто, є такі:

- визначено понятійну сутність екологізації ПК, розроблено теоретико-методологічний базис і концептуальні засади політики екологізації ПК, що на відміну від традиційного господарювання, формують принципово новий підхід до створення екологоорієнтованого господарського механізму в ПК як сукупності форм, методів, механізмів та інструментів управління діяльністю суб’єктів господарювання, що забезпечують стійке, якісне і безпечне відтворення та споживання продовольства;

- обґрунтовано об’єктивність процесу екологізації, що доведена шляхом застосування постулатів теорії конфліктів до виявлення взаємоузгодженості стратегічних цілей розвитку агропродовольчого сектора економіки та на базі визначення балансу результатів ринкових трансформацій узагальнено фактори ускладнення реалізації екологоорієнтованого господарювання;

- розроблено теоретичний базис і прикладні аспекти створення національної системи виробництва екологічно чистої продукції й управління якістю продовольства, в підґрунтя якої закладено: систему діагностики екологізації підприємств ПК, екоіноваційний вектор розвитку, удосконалення інституціонального базису, системи технічного регулювання, функціонування інститутів екологічної стандартизації, екологічної сертифікації, екологічного маркування, адекватна системи контролю й нагляду в ПК України;

- науково обґрунтовано поліфункціональний економічний механізм стимулювання процесів екологізації й компенсації наслідків початкової збитковості товаровиробників, який посилює мотивацію екологоорієнтованої господарської діяльності суб’єктів ПК, має диверсифікований інструментарій і відповідну гнучкість до завдань розвитку процесів екологізації та умов господарювання її суб’єктів;

- обґрунтовано систему управління процесами екологізації ПК, яка визначає: дійові організаційні перетворення в межах існуючої вертикалі управління, масштаб задач та функцій; повноваження, права, відповідальність і координацію суб’єктів та об’єктів екологізації; формування адекватних сучасним умовам форм партнерських відносин між державою та суб’єктами-провідниками політики екологізації продовольчого сектора економіки; типізацію екоінфраструктурного забезпечення, напрямки розвитку агроекобізнесу та стратегію системної агроекологічної освіти.

удосконалено:

- наукове визначення стратегічних і тактичних задач екологізації ПК, обґрунтування масштабності, взаємозв’язків та ієрархічних рівнів вирішення проблеми екологізації, сутності управління і регулювання в сфері природокористування в ПК, що базуються на комплексному аналізі цілей його розвитку, враховують сучасні можливості економіки і обумовлюють очікуваний стан системної побудови ПК, як складної економічної системи;

- методологічний підхід до економічної оцінки ризику споживання шкідливих компонентів у складі харчових продуктів, що базується на відміну від існуючих підходів, на визначенні трьох рівнів збитку – різним категоріям населення, домашньому господарству, адміністративно-територіальній одиниці;

- системне визначення індикаторів екологізації підприємств ПК, що на відміну від існуючих, формують інформаційну складову національної екологічної політики та завдання моніторингу екологічного стану підприємств та довкілля;

- визначення секторальних дій та їх логічної послідовності, що прискорюють перехід до екологоорієнтованого розвитку ПК та визначають напрямки вдосконалення правового середовища, перспективи інвестування, сприяють активізації бізнесу та розвитку бізнес-середовища;

- теоретико-методологічний та методичний підхід до визначення екологічної складової земельної ренти, що на відміну від інших підходів дозволяє обчислити її кількісне значення з врахуванням ступеня екологічної чистоти земельних ділянок сільськогосподарського призначення, створити диференційовані шкали вартісних оцінок згідно з існуючою класифікацією земель, врахувати якість земель в процесі їх обігу, сформувати зональні рекомендації для господарюючих суб’єктів, створити електронний каталог земельних ділянок, структурований у регіональному, зональному й локальному розрізах.

дістало подальший розвиток:

- визначення потенціалу конфліктності у сфері аграрних відносин, алгоритму виявлення взаємовиключних тенденцій і протилежних інтересів в процесі досягнення цілей розвитку національного ПК, поля його подолання шляхом вибору варіантів узгодження інтересів, функцій і конкретних управлінських рішень та активізації конфлікт-менеджменту в реалізації продовольчо-екологічної безпеки;

- ідентифікація та методика кількісного обчислення внутрішніх та екстернальних витрат підприємств ПК, обумовлених негативними зовнішніми ефектами, визначення яких досліджено в системі «ПК - донор» і «ПК - реципієнт»;

- теоретичне обґрунтування понятійного апарату, а саме визначення сутності екологічного демпінгу, продовольчо-екологічної безпеки, іміджу підприємства, екологічного іміджу підприємств ПК та регіону, екологічних інновацій ПК, механізмів та інструментів екологічного управління ПК;

- багатокритеріальна типізація екологічних інновацій ПК, яка на відміну від існуючого стану дозволяє упорядкувати емпіричний масив інформації, провести діагностику інновацій, створити інформаційний базис обліку і контролю їх впровадження, оцінити витрати на їх реалізацію, започаткувати планування екоіноваційної діяльності;

- комплексна система управління якістю продовольства, ідеологія якої представлена через його суб’єктно-об’єктні взаємозв'язки, принципи, цілі, завдання та функції, узгоджені рівневі зв’язки в системі «сировина-харчовий продукт».

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації теоретичні положення дали можливість одержати методичний інструментарій, що дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення на основі практичного вирішення конкретних економіко-екологічних задач функціонування та інноваційного розвитку ПК України. Використання теоретичних висновків, методичних розробок та практичних рекомендацій автора можуть бути покладені в основу розробки національної стратегії екологізації ПК, створення економічного та правового середовища для прибуткового функціонування господарств різних форм власності та фінансового стану, у т.ч. збиткових, формування процесів відтворення продовольства на засадах міжнародних вимог та задач інноваційного розвитку в системі виробництва екологічно чистої продукції. Окремі теоретичні положення та розробки автора використані в практичній діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підтверджені актами впровадження, а саме:

Рекомендації щодо екологізації та сталого розвитку агропромислового виробництва в контексті проблеми інтеграції України у міжнародний торгово-економічний простір використані Міністерством аграрної політики України при підготовці аналітичної доповіді КМ України щодо можливих наслідків та перспектив для аграрного сектору, обумовлених вступом України до СОТ (акт № 37-19-1-15/4121 від 31.03.2005 р.).

В пропозиціях ІПРЕЕД НАН України Міністерству аграрної політики України, департаменту ринків рослинництва щодо доповнень до проекту Закону України №4814 від 10.07.2009 р. «Про органічне виробництво» (довідка №21/301 від 12.07.2010 р.)

Наукові положення концепції політики екологізації в аграрному секторі України використані:

Головним управлінням економіки Миколаївської обласної держадміністрації при розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Миколаївської області до 2015 р. Зокрема використані: пропозиції щодо формування законодавчої бази як правового підґрунтя функціонування сектору органічного виробництва в Україні; прогноз виробництва екологічно чистої продукції для оцінки попиту, формування спеціалізації господарств та розвитку внутрішнього продовольчого ринку; пропозиції щодо створення національного сертифікаційного механізму; рекомендації щодо запровадження мотиваційних механізмів залучення цільових груп до сфери органічного виробництва (акт № 355/69-05-15/6-09 від 25.02.2009 р.);

Головним управлінням економіки Одеської обласної держадміністрації при розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Одеської області до 2015 р. використані: пропозиції та прогнози щодо створення сектору органічного виробництва в Південному регіоні; схеми екологоорієнтованої господарської діяльності для комплексного розвитку сільських територій, пропозиції щодо удосконалення системи управління, процесами екологізації ПК та формування довгострокової стратегії попередження екологічних конфліктів (акт № 07-22-429 від 26.01.2009 р.).

Головним управлінням агропромислового розвитку Одеської обласної держадміністрації використані: рекомендації щодо запровадження організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності роботи підприємств ПК з метою реалізації ними конкурентних переваг на внутрішньому і зовнішньому ринках (акт № 16-15-04-63 від 27.01.2009 р.).

1) Теоретичні, методичні та практичні розробки автора впроваджені у навчальний процес ВНЗ України: Одеського державного економічного університету (ОДЕУ) (при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Економіка та організація інноваційної діяльності» та ін., акт № 01-17/1683 від 11.11.2010 р.), Спеціального факультету перепідготовки кадрів ОДЕУ (при викладанні дисциплін «Стратегічне управління підприємством», «Управління потенціалом підприємства», та ін., акт № 3928 від 15.11.2010 р.), Миколаївського державного аграрного університету (при викладанні дисциплін «Менеджмент» та «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», акт № 349 від 25.02.2009 р.),

Результати роботи можуть бути використані органами всіх рівнів управління при реалізації програм екологізації ПК, формуванні екологічного іміджу підприємств та регіонів, удосконаленні механізму екологічного управління та державного регулювання процесів екологізації ПК.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в результаті якої автор зробив суттєвий внесок у вирішення важливої наукової та господарської проблеми – розроблення та обґрунтування на сучасній ідеологічній основі теоретико-методологічних засад та комплексного механізму забезпечення екологізації ПК , що дозволяє у відповідь на виклики часу створити адекватну до вимог внутрішнього ринку та світового торговельного обміну національну систему виробництва екологічно чистої продукції та управління безпекою продовольства, особисто отримав теоретико-методологічні, методичні та прикладні результати, що становлять сутність дослідження, аргументують висновки та базуються на масштабному аналізі наукової літератури, статистичної інформації та чинної законодавчої бази. Результати наукових досліджень, наведених у роботі, одержані здобувачем самостійно і знайшли відображення в публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що належать здобувачу. Особистий внесок здобувача наведено в переліку публікацій автора за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, положення роботи і наукові результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на 40 міжнародних та всеукраїнських конференціях, а саме на Международной научно-практической конференции (МНПК); «Региональные проблемы развития производительных сил АПК» (г. Киев, 1999 г.); II МНПК «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 2001 р.); Всеукраинской НПК «Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины» (Донецк-Мелекино, 9-10 вересня 2002 г.); Міжнародній науковій конференції (МНК) «Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів» (м. Київ, 11-14 листопада 2002 р.); III МНПК «Теорія і практика перебудови економіки» (м. Черкаси, 25-27 листопада 2002 р.); II Всеукраїнській НПК «Україна у світовій економічній спільноті», секція IV «Міжнародна конкурентоспроможність підприємств України» (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.); МНПК «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» м. Одеса 5-8 жовтня 2004 р.; МНПК «М.І.Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації» (м.Донецьк, 21-22 січня 2005 р.); IV МНПК «Економічні проблеми виробництва і споживання екологічно чистої агропромислової продукції (ЕП-2005)» (м.Суми, 24-27 травня 2005р.); МНПК «Українське Причорномор’є в економічному конкурентному просторі» (м. Феодосія, вересень, 2005 р.); Наукових читаннях до 70-річчя народження акад. УААН Борщевського П.П. «Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики» (м. Киів, РВПС України НАНУ, 14 квітня 2006 р.); МНПК, присвяченій дню науки в Україні «Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо- та мікроекономічному рівні» (м.Одеса., ОДЕУ, Донецький нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського, 16-18 травня 2007 р.); Міжнародному симпозіумі «Межрегиональные проблемы экологической безопасности» (м.Одеса, ОДАБА, ОДЕУУ, 19-21 вересня 2007 р.); III МНК «Cоціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (м.Черкаси, Нац. ун-т ім. Б.Хмельницького, 26-28 вересня 2007 р.); Всеукраїнській НПК «Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та ії регіонів» (м. Донецьк, 5-6 листопада 2007 р.); Щорічній МНПК «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса; ОРІДУ НАДУ, 31 жовтня 2007 р.).; Ювілейній МНК «Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення, присвячена 90-річчю РВПС НАН України, ії засновникові та першому голові академіку В.І. Вернадському» (м. Київ, РВПС НАН України, 20 березня 2009 р.); IV МНПК «Інвестиційно-інноваційна діяльність – стратегія розвитку та підвищення ефективності підприємств агропромислового комплексу» (м. Одеса, 10-11 червня 2010 р.); II Всеукраїнській НПК «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 23-24 вересня 2010 р.); НПК, присвяченій 40-річчю ІПРЕЕД НАН України «Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України» (м. Одеса, 20-22 жовтня 2010 р.), щорічних підсумкових НПК ОДЕУ (2000-2002, 2006,2008,2010 р.р.)

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 56 наукових праць, зокрема 7 монографій, 2 з них одноосібні, 5 статей у наукових журналах, 28 статей у збірниках наукових праць, 16 – у матеріалах і тезах конференцій.

2) Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота містить вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел (408 джерел на 44 с.), додатки. Загальний обсяг дисертації - 597 с., у тому числі 31 таблиця, 38 рисунків, 25 додатків на 116 с.