ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЦУКРОБУРЯКОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК

Короткий зміст

У першому розділі – “Теоретичні основи економічної ефективності виробництва цукрових буряків та цукру” – досліджено організаційно-економічні засади становлення, розвитку та ефективного функціонування підприємств цукробурякового підкомплексу; теоретико-методологічні підходи до формування й ефективного функціонування інтегрованого виробництва; визначено методологічний інструментарій аналізу ефективності виробництва цукрових буряків та цукру; розглянуто світовий досвід цукробурякового виробництва через призму можливого використання в Україні.

Процес становлення ринкових відносин в аграрному секторі економіки України виявив низький рівень ефективності сільського господарства загалом та буряківництва зокрема.

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва зростає значення фактора ефективнішого використання уже накопичених (наявних) ресурсів, оскільки зменшуються можливості його розширеного відтворення за рахунок залучення додаткової робочої сили, парку машин, освоєння нових земельних площ та інших ресурсів. Тому успішний розвиток сільськогоподарського виробництва можливий лише за умов використання на практиці теоретично обґрунтованої методики визначення рівня ефективності аграрних підприємств і на цій основі пошуку резервів його підвищення.

Ефективність суспільного відтворення залежить від функціонування виробництва, розподілу, обміну й споживання, однак визначальним є результативність безпосереднього виробництва.

За умов інтеграції економіки України у світову економічну систему, на ефективність виробництва впливають не лише результати господарської діяльності, а й проведення правильної маркетингової політики, збалансований підбір кадрів, вплив зовнішніх факторів (загально політична ситуація, світові фінансові кризи, цінова та кредитна політика тощо). У зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання правильного підбору критерію та показників для визначення ефективності виробництва.

З’ясовано, що загальним критерієм економічної ефективності є ступінь задоволення суспільних затрат. Іншими словами, це – найбільш можлива економія живої і уречевленої праці, що використовується для збільшення виробництва матеріальних благ, тоді як показники ефективності агропромислового виробництва слугують для забезпечення раціонального управління виробництвом, оцінювання діяльності підприємств і галузей АПК.

На регіональному рівні критерій ефективності – це ступінь використання виробничого потенціалу регіону та вплив АПК на рівень самозабезпечення продовольчими і непродовольчими товарами сільсько-господарського походження.

На локальному рівні критерій ефективності відображає ступінь використання виробничого потенціалу через його окупність продукцією. Для підприємств цукробурякового підкоплексу, що здійснюють господарську діяльність у ринкових умовах, критерієм ефективності виступає прибутковість. Отже, критерієм економічної ефективності суспільного виробництва є “максимум ефекту” з кожної одиниці затрат суспільної праці або мінімум затрат суспільної праці на кожну одиницю ефекту. В ринкових умовах для окремого підприємства, товаровиробника критерієм економічної ефективності господарської діяльності слугує максимум прибутку.

Дослідження показали, що збільшення виходу цукру з 1 га зібраної площі залежить від підвищення врожайності цукрових буряків, покращення технологічної якості сировини, зменшення втрат буряків при їх збиранні, транспортуванні, зберіганні та переробці. Отже, основними показниками ефективності в буряківництві є: врожайність цукрових буряків, трудомісткість, собівартість, рівень рентабельності виробництва; у цукровій промисловості – вихід цукру з одиниці сировини, з розрахунку на 1 люд.-день і на 1 працівника, коефіцієнт вилучення цукру, матеріаломісткість, фондовіддача, рівень рентабельності виробництва цукру.

З’ясовано, що основою функціонування підприємств цукробурякового підкомплексу є вертикальні взаємозв’язки галузей по лінії виробництва, переробки цукрових буряків, отримання кінцевого продукту, оскільки в ринкових умовах ефективність окремого підприємства визначається його конкурентоспроможністю і проявляється у його виживанні та вирішенні проблем збуту продукції, а ці проблеми набагато простіше вирішувати в умовах інтегрованого виробництва, що сприяє зміцненню виробничих, економічних і соціальних взаємозв’язків.

Еволюційний процес формування і розвитку цукробурякового виробництва значною мірою залежить від подолання диспропорції в умовах фукнціонування буряківництва та цукрової промисловості шляхом створення державою сприятливого економічного та правового середовища для всіх суб’єктів агропромислової інтеграції. Тому використання світового досвіду та заправадження дієвих інструментів державного регулювання через застосування цільових комплексних програм підтримки та розвитку продуктових підкомплексів сприятиме суттєвому пожвавленню як агропромислового комплексу в цілому, так і підприємств цукробурякового підкомплексу зокрема.

У дисертаційній роботі запропоновано методологічний інструментарій аналізу і систему показників, що характеризують види ефективності (економічну, технологічну, енергетичну, соціальну й екологічну), дають змогу оцінити ефективність цукробурякового виробництва на мікро-, мезо- та макрорівні; сформульовано методичні підходи до визначення інтегральних індексів врожайності, собівартості й продуктивності, визначено рівень продуктивності буряківництва (високий, середній, низький) в аграрних підприємствах досліджуваних районів Тернопільської області та обгрунтовано доцільність їх використання на практиці.

У другому розділі – “Економічний аналіз ефективності підприємств цукробурякового підкомплексу” – проаналізовано економічну ефективність виробництва цукрових буряків в аграрних підприємствах та їх переробки на цукрових заводах Тернопільської області.

Упродовж 1990 – 2008 рр. частка бурякосійних господарств Тернопільської області становила: у зібраній площі цукрових буряків України 6,7 – 9,1%; у валовому зборі – 7,5 – 10,4%. Врожайність цієї культури в досліджу-ваній області порівняно із середнім показником країни була вищою на 12 – 14%. Отже, підприємства Тернопільщини займають вагоме місце у розвитку буряківництва України, а тому мають збільшувати обсяги виробництва та підвищувати економічну ефективність функціонування цукробурякового підкомплексу.

Аналіз буряковиробництва по категоріях господарств показав, що в області наявна чітка тенденція до занепаду галузі. Так, у 1990 р. в господарствах усіх категорій вироблено 3313,4 тис.т цукрових буряків, а в 2008 – 2009 рр. – відповідно 1403,2 – 1208,7 тис.т, що в 2,4 – 2,7 раза менше. При цьому частка сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі виробництва цукрових буряків знизилася з 99,9 % у 1990р. до 83,5 – 89,8 % – у 2008 – 2009 рр. У господарствах населення виробництво цукрових буряків у 1990 р. становило лише 0,1 %, у 2005 р. – 43,1 %, а в 2008 – 2009 рр. знизилося відповідно до 16,5 – 10,2 %.

Важливим фактором, що суттєво впливає на обсяги виробництва продукції буряківництва та характеризує рівень інтенсивності його розвитку, є врожайність цукрових буряків. Збільшення виробничих витрат із розрахунку на 1 га зібраної площі цукрових буряків, як свідчать дані групування, веде до зростання їх врожайності і на цій основі – економічної ефективності галузі.

Так, у першій групі господарств при виробничих витратах 2545 грн на 1 га зібраної площі, врожайність цукрових буряків становила 208 ц/га, а при збільшенні витрат до 7054 грн у третій групі господарств їх врожайність зросла до 548 ц/га або у 2,6 раза. Якщо виробництво цукрових буряків у першій групі господарств було збитковим, то господарства третьої групи отримали валового прибутку: на 1 га зібраної площі – 2093 грн, на 1 ц реалізованих буряків – 3,82 грн, рівень рентабельності буряківництва досягнув 25,6 %. Встановлено, що зростання рівня інтенсивності буряківництва на кожних 1000 грн із розрахунку на 1 га зібраної площі цукрових буряків зумовлює приріст їх врожайності на 75,4 ц/га та збільшення валового прибутку на 288 грн.

Аналіз свідчить, що впродовж 1986 – 2009 рр. у господарствах Тернопільської області спостерігалася чітка тенденція до зниження врожайності, виявлено значну її строкатість по підприємствах та районах, що зумовлено комплексом чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. До основних внутрішніх чинників слід віднести недостатній рівень організації виробництва, спеціалізації та концентрації у цій галузі. У більшості господарств не дотримуються технологгії вирощування цукрових буряків, не вносять органічних добрив, порушують вимоги сівозміни.

Зазначимо, що показники врожайності та собівартості цукрових буряків відображають результат, отриманий під впливом комплексу організаційно-економічних та природно-кліматич-них факторів.

Дослідження підтвердили, що комплексне оцінювання ефективності галузі можна здійснити за інтегральним індексом продуктивності буряківництва, який пропонуємо розраховувати за наступною формулою:

; ; ,

де Ів, Іс, Іпр – інтегральні індекси – врожайності, собівартості й продуктивності;

Вр, Во – врожайність цукрових буряків, середня по підприємствах району, області;

Ср, Со – собівартість цукрових буряків, середня по підприємствах району, області.

У процесі дослідження за інтегральним індексом продуктивності буряківництва, підприємства районів Тернопільської області пропонуємо розділити на три групи: перша (високий рівень продуктивності) - включає підприємства районів, що мають інтегральний індекс 0,95 і більше, зокрема: Підволочиський, Теребовлянський, Лановецький, Заліщицький, Чортківський, Гусятинський; друга (середній рівень продуктивності) – включає підприємства районів з інтегральним індексом 0,71 – 0,94, зокрема: Бучацький, Тернопільський, Козівський, Збаразький; третя (низький рівень продуктивності) – включає підприємства районів з інтегральним індексом 0,70 і менше, а саме: Бережанський, Кременецький, Підгаєцький, Борщівський, Зборівський, Шумський і Монастириський.

Зазначимо, що у першій групі районів з високим рівнем продуктивності буряковиробництва знаходиться три цукрових заводи: Гусятинський, Лановецький і Чортківський із сумарною добовою потужністю 15 тис. т переробки сировини на добу. В них упродовж останніх трьох років частка зібраної площі та виробництва цукрових буряків у загальнообласних обсягах становили відповідно – 48,9 % та 56,6 %.

До другої групи районів із середнім рівнем продуктивності буряківництва теж входить три цукрових заводи – у Бучацькому, Козівському і Збаразькому районах. Їх частка у загально обласному виробництві за зібраною сировиною та обсягом її переробки становила відповідно 32,4 % та 34,1 %.

Третя група районів з низьким рівнем продуктивності галузі має два цукрових заводи – у Борщівському і Кременецькому районах із добовою потужністю 6 тис.т переробки буряків. Тут частка у зібраній площі становила 17 %, у обсягах переробки – 11 % від аналогічних обласних показників.