УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми дослідження. Особливістю сучасного розвитку світової економіки є зростання обсягів виробничої діяльності, а відтак – збільшення частки споживання ресурсів, зокрема енергетичних. Переведення вітчизняної економіки на шлях ощадливого і ефективного енергоспоживання є однією із необхідних умов не лише усунення її надмірної енергозалежності, а й підвищення конкурентоспроможності. Внаслідок глобалізації економічної діяльності і агресивної маркетингової політики транснаціональних корпорацій конкуренція між виробниками продукції настільки загострилась, що відстояти своє місце у світовому економічному просторі можуть лише ті підприємства, які використовують усі організаційні й техніко-технологічні можливості для вдосконалення своїх бізнес-процесів – як у напрямку виявлення нових ринкових потреб, так і у напрямах мінімізації витрат виробництва та збуту. Структура використання енергетичних ресурсів, що склалася на сьогоднішній день на вітчизняних машинобудівних підприємствах, потребує економічного обґрунтування обсягів їх споживання, що сприятиме прийняттю раціональних управлінських рішень при формуванні й реалізації ефективної політики енергозбереження. Тісний зв’язок між енергоспоживанням та ефективністю економічної діяльності потребує вирішення проблеми формування ефективної системи управління енергоспоживанням.

Питання раціонального використання енергетичних ресурсів промисловими підприємствами та формування системи управління енергоспоживанням чи енергозбереженням досліджувались у наукових роботах О. Алимова, В. Бесєдіна, М. Гнідого, Ю. Данчука, С. Денисюка, І. Діяка, А. Долінського, О. Єрохіної, М. Ковалка, М. Кулика, Ю. Леги, В. Меркушова, В. Микитенко, М. Рапцуна, В. Розена, Т. Сердюк, О. Ситник, І. Солов’я, В. Стадник, Б. Стогнія, О. Суходолі, С. Франишиної, А. Чернявського, І. Чукаєвої, А. Шидловського та ін. Проте більшість науковців досліджують управління енергоспоживанням на макро- або мезорівні, зосереджуючи увагу на регулятивних діях державних інституцій, або враховують специфіку енергоспоживання підприємств, виробництво на яких є дуже енерговитратним (наприклад, підприємства чорної металургії і хімічної промисловості). Водночас питання управління ефективним енергоспоживанням на рівні підприємств залишаються ще недостатньо опрацьованими. Наукова і практична значимість вирішення проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності енергоспоживання підприємствами машинобудування з метою зростання їх конкурентоспроможності і зумовила вибір теми, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах госпрозрахункової науково-дослідної теми «Розробка системи управління енергоспоживанням НПП «Спецтехобладнання» (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 7 від 16 вересня 2010 року, номер державної реєстрації 0110U001539) автором розроблено систему управління енергоспоживанням і теми «Формування ефективної системи управління ресурсами виробничого підприємства» (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 8 від 5 жовтня 2010 року, номер державної реєстрації 0110U003587) автором розроблено критерії та показники ефективності системи управління енергоресурсами виробничого підприємства, досліджено ефективність використання енергетичних ресурсів, оцінено потенціал енергозбереження підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень, визначення методичних підходів і розробка прикладних рекомендацій для побудови системи управління ефективністю енергоспоживання машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети в роботі були поставлені наступні завдання:

- визначити основні проблеми у сфері управління енергоспоживанням у виробничому секторі національної економіки, і виділити ті з них, вирішення яких належить до сфери впливу менеджменту підприємств;

- систематизувати основні положення теорії управління з виокремленням тих концепцій, що можуть лягти в основу побудови системи управління ефективністю енергоспоживання;

- проаналізувати ефективність існуючого методичного інструментарію у сфері управління енергозбереженням і визначити основні напрями його удосконалення;

- оцінити особливості та сучасний стан енергоспоживання на вітчизняних машинобудівних підприємствах та виділити детермінанти його ефективності;

- на основі дослідження структури й динаміки енергетичних витрат визначити основні напрями формування потенціалу енергозбереження машинобудівних підприємств;

- сформувати основні методичні підходи до побудови системи управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства і визначити її складові та місце у сукупності функціональних підсистем менеджменту;

- розробити методичні рекомендації з оцінки потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства;

- розробити методичні рекомендації для формування мотиваційної основи управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичний інструментарій та практичні аспекти управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства з урахуванням сучасного стану ринку енергоресурсів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є фундаментальні положення теорії ринкової економіки (дослідження умов, що впливають на ефективність енергоспоживання у виробничому секторі економіки України), методологічний апарат теорії управління (обґрунтування елементного складу системи управління ефективністю енергоспоживання), теорії мотивації (для забезпечення дієвості моделі управління ефективністю енергоспоживання підприємства). Дослідження закономірностей та тенденцій управління енергоспоживанням та енергозбереженням машинобудівних підприємств здійснювалось на основі використання системного, комплексного, економіко-статистичного і причинно-наслідкового аналізу. Діалектичним методом досліджувалась економічна природа категорій «енергозбереження», «раціональне енергоспоживання», «ефективність енергоспоживання», «потенціал енергозбереження підприємства», «персоніфікація мотивації до ефективного енергоспоживання». Методами факторного аналізу та експертної оцінки досліджувалися чинники ефективності енергоспоживання машинобудівних підприємств. Методом наукової абстракції сформовано концептуальні основи системи управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства. З використанням економіко-математичного моделювання розроблено модель формування та управління реалізацією потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства, а на основі цілеорієнтованого підходу сформовано мотиваційно-моніторингову складову управління ефективністю енергоспоживання. Опрацювання статистичних і прогнозних даних здійснювалося з використанням математичного апарату, реалізованого за допомогою табличного редактора Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є нормативна, правова і законодавча база, яка регулює діяльність суб’єктів господарювання в Україні, а також праці сучасних зарубіжних та вітчизняних науковців у сфері управління енергоспоживанням та енергозбереженням виробничих підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів Основний науковий результат дослідження полягає у формуванні теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства. Основними науковими результатами, отриманими автором у процесі дослідження є такі:

вперше:

- розроблено систему управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства на основі поєднання системного, процесно-орієнтованого та об’єктно-цільового підходів, що дає змогу посилити її мотиваційну складову у виявленні та реалізації потенціалу енергозбереження та забезпечити управління енергоефективністю у режимі самоорганізації;

- запропоновано для оцінки ефективності енергоспоживання підприємства ввести показник енерговіддачі, який розраховується відношенням обсягів виручки від реалізованої продукції у порівнянних цінах і обсягів споживання енергоресурсів в одиницях їх умовного натурального еквіваленту; це дає змогу нівелювати ціновий чинник при аналізі динаміки енергоефективності;

удосконалено:

- методичні рекомендації із проведення енергетичного аудиту, які, на відміну від існуючих, передбачають врахування низки умов, що підвищують придатність енергоаудиту до використання як основного інструменту оцінювання потенціалу енергозбереження машинобудівних підприємств;

- підходи до формування потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства, які, на відміну від існуючих, передбачають структуризацію сфер прийняття управлінських рішень з виокремленням інституційної складової їх реалізації (що дає змогу виділити мотиваційний чинник управління ефективністю енергоспоживання як визначальний), а також виділяють функціональні та цільові підсистеми управління потенціалом енергозбереження (що дає змогу обрати адекватний методичний інструментарій для реалізації відповідних завдань);

- процедуру оцінювання ефективності енергоспоживання машинобудівного підприємства, яка, на відміну від існуючих, передбачає диференціювання зовнішніх і внутрішніх чинників ефективності енергоспоживання та групування внутрішніх за ознаками віднесення їх до основних функціональних підсистем менеджменту; це створює основу для упровадження цілеорієнтованої мотиваційної системи управління ефективним енергоспоживанням;

дістали подальший розвиток:

- категорійний апарат функціональних підсистем управління підприємствами через уточнення змісту категорій «ефективність енергоспоживання підприємства», «потенціал енергозбереження підприємства», «персоніфікація мотивації до ефективного енергоспоживання» з позицій завдань підвищення ефективності управління ефективністю енергоспоживання машинобудівних підприємств;

- теоретичні основи енергетичного менеджменту – завдяки виділенню логічних взаємозв’язків між основними складовими управління енергоспоживанням на виробничому підприємстві, що дало змогу сформувати концептуальну основу побудови системи управління ефективністю енергоспоживання та показати її місце у сукупності підсистем функціонального менеджменту;

- методичні рекомендації з формування потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства, які, на відміну від існуючих, передбачають поєднання методів нечіткої логіки із економічними розрахунками, що підвищує рівень обґрунтованості рішень із планування енергозберігаючих заходів;

- концепція збалансованих показників, яку адаптовано до завдань управління ефективністю енергоспоживання машинобудівного підприємства шляхом формування сукупності збалансованих в контексті загальної стратегії діяльності показників, що відображають особливості реалізації потенціалу енергозбереження у різних функціональних підсистемах менеджменту; це дає змогу посилити мотиваційну основу управління ефективністю енергоспоживання.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони забезпечуватимуть формування системи управління ефективністю енергоспоживання машинобудівних підприємств, яка підвищуватиме конкурентоспроможність продукції машинобудування в умовах постійного зростання вартості енергоресурсів. Завдяки мотиваційно-моніторинговій складовій такої системи вона функціонуватиме в режимі самоорганізації і забезпечуватиме необхідні мотиваційні передумови формування і реалізації потенціалу енергозбереження у різних функціональних підсистемах менеджменту машинобудівних підприємств відповідно до стратегічних цілей власників бізнесу.

Результати виконаної роботи знайшли практичне застосування в управлінні діяльністю підприємств машинобудівної галузі, зокрема, НПП «Спецтехобладнання» (довідка про впровадження від 6 вересня 2010 р.), ДП «Новатор» (довідка про впровадження від 4 жовтня 2010 р.). Окремі результати дисертації використовуються в навчальному процесі Хмельницького національного університету при викладанні дисциплін «Менеджмент» та «Операційний менеджмент» (довідка про впровадження від 26 жовтня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення завдань управління ефективністю енергоспоживання машинобудівних підприємств на основі поєднання системного, об’єктно-цільового і процесно-орієнтованого підходів. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Внесок автора у колективні наукові роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднювалися та обговорювалися на міжнародних, національних та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах, в тому числі: на Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами, проектами» (м. Кам’янець-Подільський, 22-24 травня 2008 року), І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Аспекти розвитку сучасних технологій та обладнання» (м. Хмельницький, 18-19 квітня 2008 року), ІІ Всеукраїнська науково-технічна конференція «Актуальні проблеми комп’ютерних технологій» (м. Хмельницкий, 24 квітня 2008 року), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми планування виробництва в ринкових умовах» (м. Алушта, 2-4 жовтня 2008 року), III Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток національної економіки у контексті Європейської інтеграції» (м. Луцьк, 14-15 травня 2009 року), II Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи вирішення» (м. Тернопіль, 8-9 жовтня 2009 року), V Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів» (смт. Сатанів, 12-14 жовтня 2009 року), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції» (м. Рівне, 7-8 жовтня 2010 року).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць, з них 6 у фахових виданнях, загальним обсягом 4,26 друк. арк., в тому числі 2,09 друк. арк. належить особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 252 сторінки, в тому числі 180 сторінок основного тексту. Робота містить 34 таблиці (з них 11 – на 18 повних сторінках), 34 рисунки (з них 2 рисунки займають повні 2 сторінки), 13 додатків, які розміщено на 45 сторінках. Список використаних джерел нараховує 232 найменування на 26 сторінках.