Замовити дисертацію РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА :

Актуальність теми. Діяльність промислового підприємства передбачає тісну взаємодію з навколишнім природним середовищем, яке з одного боку, є ресурсною базою виробника, а з іншого – поглиначем забруднень, що виникають в результаті перетворення вхідних потоків в кінцевий продукт. Зростання економічної активності підприємств призводить до погіршення якості довкілля, але поряд з цим надає можливість накопичувати доходи для вирішення екологічних проблем, які сьогодні в України набувають критичної межі. За оцінками експертів, щорічні втрати країни від нераціонального природокористування і забруднення навколишнього середовища становлять від 15 до 20% її національного доходу, і нарощування обсягів виробництва при існуючих підходах до використання природних ресурсів веде до екологічної катастрофи. Забезпечення економічного зростання при одночасному зменшенні деструктивного впливу виробничої діяльності на довкілля обумовлює необхідність суттєвих перетворень в системі управління підприємствами, які б супроводжувалися підвищенням уваги до екологічних аспектів, вивченням можливостей переорієнтації виробництва на енергозберігаючі і ресурсозаощаджувальні технології. Для підприємств машинобудівної галузі ці проблеми набувають особливого значення на загальному фоні зношеності основних виробничих фондів, недосконалості технологій та недостатності коштів на їх оновлення. З огляду на це, актуалізуються питання розвитку теоретичних положень і розробки практичних рекомендацій з регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств, які б, з одного боку, забезпечили можливість зменшення конфліктності їх взаємодії з навколишнім природним середовищем, а з іншого – сприяли покращенню фінансово-економічних результатів.

Значний внесок у розв’язання завдань збереження природних ресурсів і розвиток інструментів регулювання екологічних аспектів на макрорівні зробили такі вчені, як Акофф Р., Амоша О., Андрєєва Н., Балацький О., Веклич О., Гірусов Е., Данилишин Б., Дейлі Г., Дементьєв В., Мартякова О., Медоуз Д., Мельник Л., Недін І., Олдак П., Половян О., Реймерс Н., Ріхтер К., Синякевич І., Туниця Ю., Харичков С. Дослідженню і опрацюванню проблем екологізації діяльності підприємств присвячені роботи Александрова І., Галушкіної Т., Деречинського Ю., Ілляшенка С., Крупіної Н., Попової О., Прокопенко О., Родіонова О., Садекова А., Садченко О., Саталкіна Ю., Смоленського І., Хобти В., Шевчука В. та інших вчених.

Високо оцінюючи внесок науковців у розвиток окремих аспектів екологічного управління, слід зазначити, що досі залишається відкритим ряд питань з організаційно-економічного регулювання впливу виробництва на довкілля. Потребують уточнення та подальшого розвитку теоретичні і практичні аспекти формування інструментарію для ефективного управління екологічними наслідками діяльності промислових підприємств.

Актуальність і значимість еколого-економічних проблем для України, що обумовлюють необхідність подальших досліджень у даній сфері, визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі економіки підприємства ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: Д 10-07 “Теоретичні засади підвищення потенціалу суб’єктів господарювання в умовах інноваційної моделі розвитку економіки” (номер державної реєстрації 0107U001411, 2007-2009 рр.), в рамках якої автором сформовано інструменти стратегічного планування екологічної спрямованості розвитку господарських процесів; Д 7-09 “Інституціональні основи формування ефективної держави в умовах трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0108U010987, 2009-2011 рр.), у ході виконання якої автором обґрунтовано принципи формування ефективного організаційно-економічного механізму екологічного управління на макрорівні та структуровано його складові.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень і обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо організаційно-економічного регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств з урахуванням специфіки їх виробничо-господарської діяльності.

Для досягнення мети в дисертації поставлено і вирішено наступні завдання:

уточнено сутність та принципи побудови ефективного організаційно-економічного механізму екологічного управління;

досліджено особливості екологізації виробничо-господарської діяльності промислових підприємств в економіці України під впливом факторів зовнішнього середовища;

запропоновано напрямок розвитку концепції регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств;

проаналізовано екологічні та економічні проблеми і результати функціонування підприємств промисловості Донецького регіону;

систематизовано наукові підходи до оцінки і зниження екодеструктивної дії екологічних аспектів виробництва;

удосконалено підхід до оцінки екологічної результативності діяльності промислових підприємств;

розроблено збалансовану систему еколого-економічних показників для оцінки наслідків виробничої діяльності машинобудівних підприємств з урахуванням специфіки технологічних процесів;

обґрунтовано рекомендації з організаційного забезпечення процесу регулювання екодеструктивних наслідків підприємств машинобудування;

сформовано пропозиції щодо використання показників екологічності в дослідженні життєвого циклу продукції.

Об’єктом дослідження є процеси регулювання екодеструктивних наслідків діяльності промислових підприємств в умовах екологічної трансформації зовнішнього середовища.

Предметом дослідження є науково-методичні аспекти обґрунтування і практичного використання інструментів організаційно-економічного регулювання екологічних наслідків діяльності машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи є базові концепції екологічної економіки, наукові праці і методичні розробки провідних українських і зарубіжних науковців з питань екологічного менеджменту і підвищення еколого-економічної результативності діяльності підприємств.

Для вирішення поставлених задач були використані: методи статистичних групувань і порівняльного аналізу (у процесі дослідження показників стану навколишнього середовища); діалектичної логіки та системно-структурного аналізу (для уточнення сутності та складових механізму екологічного управління); процесний та системний підходи (при формуванні системи еколого-економічних показників та оцінці життєвого циклу продукції); економіко-математичне моделювання (для оптимізації програми заходів із підвищення екологічної чистоти виробництва); абстрактно-логічний (для узагальнення, побудови висновків та розробки рекомендацій).

Інформаційну базу дослідження склали нормативні та законодавчі акти України з питань регулювання природокористування та охорони навколишнього природного середовища, міжнародні стандарти з екологічного управління, офіційні дані Державного комітету статистики України Донецького обласного управління статистики, звітна документація підприємств машинобудівної галузі Донецької області, результати авторських досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглиблені теоретичних положень, розвитку наукових підходів та обґрунтуванні практичних рекомендацій з питань регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств для підвищення еколого-економічної результативності.

Основні наукові результати:

уперше:

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки життєвого циклу продукції машинобудівного підприємства, який передбачає поєднання в системі розрахунку інтегрального показника характеристик екологічного рівня якості та економічних параметрів виробу, що надає можливість комплексної оцінки деструктивного впливу на навколишнє природне середовище з метою підвищення екологічної чистоти продукції;

удосконалено:

систему факторів зовнішнього середовища прямого та опосередкованого впливу через визначення їх мотивуючої дії на процеси екологізації виробничої діяльності підприємств, що дозволяє досягти оптимального поєднання в загальній стратегії розвитку економічних та екологічних цілей шляхом визначення та послаблення загроз з боку зовнішніх чинників і використання можливостей внутрішнього середовища підприємств;

науковий підхід до оцінки екологічної результативності поточної діяльності підприємств шляхом деталізації показників в системах адміністративного управління і виробництва для аналізу зв’язку між екологічними характеристиками та економічними результатами діяльності, що дозволяє виявляти напрямки зменшення негативних екологічних наслідків та здійснювати ранжування підприємств за ступенем їх впливу на довкілля;

методичний підхід до формування збалансованої системи показників, яка в агрегованому вигляді відображає інформацію щодо екологічних аспектів діяльності машинобудівних підприємств і забезпечує можливість узгодження стратегічних екологічних та економічних цілей, переведення їх на операційний рівень діяльності для обґрунтування і реалізації заходів з підвищення екологічності виробництва;

дістали подальшого розвитку:

визначення сутності і структури організаційно-економічного механізму екологічного управління шляхом поділу його інструментів на групи за характером впливу на підприємства-забруднювачі й уточнення критеріїв оптимізації його дії, що підвищує результативність виконання функцій з охорони навколишнього середовища;

концептуальні положення з регулювання екологічних наслідків функціонування підприємств на основі ідентифікації екологічних аспектів, визначення параметрів їх впливу і можливостей контролю та уточнення характеру зв’язку з фінансово-економічними результатами діяльності, що дозволяє оцінювати ефективність виробництва з урахуванням екологічної складової.

Практичне значення одержаних результатів. До результатів, які мають прикладний характер, належать науково-практичні рекомендації щодо оцінки екологічних аспектів виробничої діяльності промислових підприємств і формування на її основі програми заходів з підвищення екологічної чистоти виробництва, що сприяє виникненню позитивних внутрішніх і зовнішніх по відношенню до підприємств еколого-економічних ефектів. Це надає можливість екологізувати їх економіку і підсилити конкурентні позиції.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в практичній діяльності ЗАТ “Горлівський машинобудівник” (довідка № 476 від 23.06.2010 р.), ВАТ “Новогорлівський машинобудівний завод БУР” (довідка № 530 від 16.06.2010 р.), ТОВ “Український центр екології та теплоенергетики” (довідка № 11/10 від 01.06.2010 р.), що підтверджує прикладну значимість отриманих результатів і доцільність їх використання в господарській діяльності підприємств. Окремі наукові результати використовуються в навчальному процесі Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ “Донецькій національний технічний університет” при викладанні дисципліни “Менеджмент” (довідка № 42-33/772 від 25.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій містяться наукові положення, виновки і рекомендації з регулювання екологічних наслідків діяльності промислового підприємства, отримані автором на підставі опрацювання і систематизації теоретичних і практичних розробок, статистичної інформації, нормативних і законодавчих документів. Особистий внесок здобувача у колективно опубліковані праці конкретизовано у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювалися та одержали схвалення на 10 науково-практичних конференціях:

на 8 міжнародних: “Творча спадщина В.І. Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості” (м. Донецьк, 2007 р.), “Відомості наукової думки – 2007” (м. Перемишль, 2007 р.), “Стратегії розвитку України в глобальному середовищі” (м. Сімферополь, 2008 р.), “Розвиток наукових досліджень – 2008” (м. Полтава, 2008 р.), “Сучасні проблеми управління виробництвом” (м. Донецьк, 2008 р.), “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, 2009 р.), “Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка” (м. Донецьк, 2010 р.), “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2010 р.);

на 2 всеукраїнських: “Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку” (м. Донецьк, 2008 р.); “Донбас-2020: перспективи розвитку очима молодих вчених” (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 18 наукових праць, серед яких 1 колективна монографія, 7 статей у наукових фахових виданнях, 10 публікацій у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 5,8 д.а., з них 4,1 д.а. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Дисертація загальним обсягом 166 сторінки комп’ютерного тексту містить 28 таблиць (на 28 сторінках), 22 рисунки (на 22 сторінках), список використаних джерел із 223 найменувань (на 24 сторінках) та 3 додатків (на 4 сторінках).