УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ РЕГІОНУ З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Короткий зміст

Актуальність теми. Розвиток економічної самостійності адміністративно-територіальних утворень в Україні є напрямом регіональної державної політики, що тісно пов'язаний із процесами демократизації в державі. Усе це зумовлює необхідність використання нового для практики регіонального підходу до управління економікою.

Сучасні умови господарювання підвищують роль регіонального управління з урахуванням екологічних вимог, які продиктовані станом еколого-економічних систем, що особливо актуально як для  України, так і для окремих її регіонів, у тому числі такого економічно розвинутого та екологічно небезпечного регіону як Донбас. Проблеми управління економікою мають тісний зв'язок з питаннями екологічного характеру, які обумовлені  зростанням забруднення довкілля відходами виробництва і споживання, нераціональним використанням природних ресурсів, що об’єктивно сприймається як загроза екологічній безпеці.

Сучасний стан вирішення проблеми екологічної безпеки навіть на теоретичному рівні не можна визнати задовільним. Незважаючи на підвищений науковий інтерес до проблеми попередження екологічних загроз, до управління екологічними ризиками з боку вітчизняних і зарубіжних фахівців, дотепер відсутня єдина концепція організації управління екологічною безпекою. Екологічна безпека традиційно розглядається в контексті національної безпеки з позицій трансграничного перенесення забруднюючих речовин, тобто в рамках системного глобального підходу, а не в межах одного конкретного регіону, тим більше у контексті його економічного розвитку.

Розвиток системи управління економічною діяльністю на регіональному рівні стримується недостатньою розробленістю теоретичних положень, методичної й нормативно-правової бази управління економікою регіону з урахуванням екологічної безпеки.

Особлива науково-методична та прикладна значущість пошуку механізмів управління економікою регіону, які забезпечують екологічну безпеку, а також недостатнє теоретичне опрацювання питань управління екологічною безпекою визначили вибір теми, цілей і завдань дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор дисертації брав участь у виконанні науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за темою «Теоретико-методологічні основи управління людськими і природними ресурсами та визначення їх впливу на соціально-економічну систему регіону» (номер державної реєстрації 0105U009098, 2005 – 2010 рр.). Основним внеском автора при її виконанні є обґрунтування системного підходу й розробка економічного механізму управління процесами екологічної безпеки на підприємствах вугільної промисловості регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування науково-методичних підходів до вдосконалення механізмів управління економікою регіону, які орієнтовано на раціональне природокористування на основі  урахування екологічної безпеки.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено  такі завдання:

проаналізувати механізми управління природокористуванням на макро-, мезо-, мікрорівнях економіки;

узагальнити та поглибити теоретичні засади управління соціо-еколого-економічним розвитком регіону з урахуванням екологічної безпеки;

розробити методичні підходи до економічної оцінки рівня екологічної безпеки в регіоні;

удосконалити економічні важелі мотивації й стимулювання підвищення рівня еколого-економічного розвитку підприємств і регіону;

удосконалити організаційно-економічний механізм управління охороною навколишнього середовища регіону; 

розробити механізм еколого-економічного обґрунтування комплексу ресурсорегулюючих, техніко-технологічних і організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення екологічної безпеки підприємств вугільної промисловості в регіоні;

обґрунтувати методичний підхід до формування варіантів розвитку вугільної промисловості на базі прогресивних ресурсорегулюючих, техніко-технологічних і організаційно-управлінських заходів, що забезпечують екологічну безпеку при видобутку вугілля;

удосконалити інструменти діагностики і моніторингу екологічної безпеки регіону.

Об’єкт дослідження – процеси управління економікою природокористування на регіональному рівні.

Предметом дослідження виступають теоретико-методичні підходи і механізми регіонального управління економікою природокористування з урахуванням екологічної безпеки.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає системний підхід до аналізу процесів управління економікою на регіональному рівні. Теоретичну основу роботи становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених – фахівців у галузі економіки природокористування. Розвиток та адаптація теорії до конкретних умов функціонування вугільної промисловості здійснено на підґрунті чинних законодавчих і нормативних актів. Основні наукові результати дисертаційної роботи були отримані шляхом використання таких методів: системний підхід – при конкретизації економічного змісту понятійно-категорійного апарату, досліджені економічного розвитку регіону;  методи аналізу й синтезу – при дослідженні механізмів управління соціо-еколого-економічними відносинами в регіоні; метод порівняльного аналізу – при формуванні варіантів розвитку вугільної промисловості на базі прогресивних ресурсорегулюючих, техніко-технологічних і організаційно-управлінських заходів виробничої діяльності шахт; метод експертних оцінок при оцінці й виборі заходів щодо забезпечення еколого-економічної й соціальної безпеки розвитку вугільної промисловості; економетричні методи – при визначенні  впливу соціо-еколого-економічних чинників на економіку регіону; економіко-математичного моделювання – при оптимізації напрямів ресурсорегулюючих, техніко-технологічних і організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення екологічної безпеки підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і методичних підходів до удосконалення механізмів управління економікою регіону з урахуванням екологічної безпеки.

Основні наукові результати, що визначають наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

розроблено економіко-організаційний механізм регулювання ринку прав на економічний збиток, який враховує рівень соціо-екологічної безпеки за основними напрямами техногенного впливу на основних реципієнтів регіону; визначає основні функції й адресність контрагентів ринку прав; базується на оптимізованій системі соціо-економіко-екологічних показників;

удосконалено:

методичні підходи до функціонування механізмів управління природокористуванням на макро-, мезо-, мікрорівнях економіки за рахунок того, що в основу розподілу системи прав на забруднення навколишнього середовища покладено не кількості шкідливих речовин, а економічний збиток, який завдається навколишньому середовищу регіону, а також уведення коефіцієнта забруднень місцевості;

концептуальні положення до управління економікою регіону  на підґрунті визначення терміну «безпека регіону», комплексної соціо-еколого-економічної оцінки безпеки регіону як єдиної територіальної соціо-, природогосподарської системи;

економіко-організаційний механізм еколого-економічного визначення комплексу ресурсорегулюючих, техніко-технологічних і організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення екологічної безпеки підприємств вугільної промисловості, який базується на багаторівневій схемі заходів щодо забезпечення еколого-економічної й соціальної безпеки розвитку вугільної промисловості, оцінці ступеня впливу заходу на показник ефективності;

методичне забезпечення оцінки заходів забезпечення еколого-економічної та соціальної безпеки в регіоні за допомогою впровадження інтегрального критерію ефективності щодо груп економічного, екологічного, соціального і комплексу еколого-економічних і соціальних показників;

дістали подальшого розвитку:

наукове обґрунтування концепції формування механізму підвищення ефективності управління екологічною безпекою в регіоні, яка базується на поглибленні та конкретизації змісту поняття «регіонально-регульований еколого-економічний ринок прав на економічний збиток», «рівень еколого-економічного розвитку регіону (підприємства)», що забезпечує підвищення об’єктивності прийняття управлінських рішень з питань соціально-економічного розвитку регіону;

обґрунтування забезпечення ефекту еколого-економічного мультиплікатора в регіональному управлінні природокористування, що проявляється у посиленні мотиваційного чинника з боку регіонального природоохоронного органа; 

концептуальні принципи функціонування екологічного моніторингу, який ґрунтується на вимогах міжнародних документів у інституціональній, організаційній, фінансовій та інформаційній сферах щодо екологічної безпеки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних висновків дисертації в управлінні природокористуванням у регіоні. Рекомендації стосовно формування варіантів розвитку вугільних підприємств з урахуванням екологічної складової використано Управлінням вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації при розробці науково-технічної Програми енергоефективності Донецької області на 2010-2015 рр. (довідка № 96/17я-0254 від 04.02.2010).

Науково-методичні положення дисертаційної роботи знайшли втілення у навчальному процесі Донецького державного університету управління з дисциплін: «Державне та регіональне управління», «Економіка підприємства», «Управління соціальною та екологічною безпекою діяльності» (довідка № 01-12/1298 від 21.10.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Наведені у дисертації наукові результати, пропозиції та висновки є особистим досягненням автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї, які отримано в результаті виконаної роботи та які є внеском автора, що відображено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: «Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства» (м.Святогірськ, 2007р.), Першій міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м.Дніпропетровськ, 2008 р.); П’ятій всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Україна наукова» (м. Київ, 2008 р.); Чотирнадцятій міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія практика» (м. Луцьк, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м.Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 14 наукових працях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, у тому числі 10 статей і 4 – матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій становить  7,65 д.а., з яких особисто автору належить 3,81 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок друкованого тексту, що містить 16 рисунків,  24 таблиці, які розташовані на 28 сторінках, 1 додаток (3 сторінки). Список використаних літературних джерел складається з 201 найменування (20 сторінок).