Замовити дисертацію ОЦІНЮВАННЯ В УПРАВЛІННІ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ :

Актуальність теми дослідження. За стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, з посиленням конкуренції на світових ринках саме здатність економіки до інноваційного розвитку визначає місце держави в сучасному економічному просторі. За умов, що склались, пріоритетного значення набуває інноваційний розвиток промислових підприємств, які забезпечують матеріалізацію досягнень науково-технічного прогресу. Інноваційний чинник став стратегічним інструментом сучасного зростання, що вимагає від суб’єктів господарювання систематичного моніторингу стану їх інноваційної діяльності та напрямків її розвитку. Все це обумовлює важливість оцінювання інноваційного потенціалу підприємства та прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо підвищення ефективності його використання.

Осередком активізації інноваційної діяльності в країні має стати машинобудування як провідна галузь промисловості будь якої держави, як галузь, що забезпечує технічне переозброєння економіки, інтенсифікацію та підвищення ефективності всього суспільного виробництва країни.

Проблемами оцінювання та управління інноваційним потенціалом займались такі відомі зарубіжні науковці та практики як Балабанов І. Т., Бовін А. А., Канигін Ю. М., Коробейніков О. П., Коршунов І. А., Кочетков С., Міляєва Л. Г., Пєстунов М. А., Трифілова А. А., Фрімен К. та ін. Значний внесок в розвиток вітчизняної теорії та практики інновацій внесли: Антонюк Л. Л., Балацький О. Ф., Басов А. І., Верба В. А., Войнаренко М. П., Галушко Є. С., Гречан А. П, Ілляшенко С. М., Князь О. В., Косянчук Т. Ф., Краснокутська Н. В., Кузьмін О. Є., Мартюшева Л. С., Новікова І. В., Патора Р., Стадник В. В., Тарнавська Н. П., Федулова Л. І., Чабан В. Г., Чухрай Н., Яковлєва Н. Г. та ін.

Незважаючи на значні здобутки в теорії та практиці вивчення проблем оцінювання та управління інноваційним потенціалом, і досі існують значні розбіжності в підходах науковців до трактування досліджуваного поняття, до формування, оцінювання та управління інноваційним потенціалом підприємств. Суперечності виявляються в різних напрямках вибору мети, масштабів, глибини та узагальнюючого показника оцінювання, в методах та засобах управління інноваційним потенціалом підприємства тощо. Всі ці розбіжності вимагають систематизації існуючих теоретичних та емпіричних надбань. Крім того, заслуговує на увагу необхідність врахування при оцінюванні інноваційного потенціалу галузевих особливостей господарювання підприємств та наслідків ринкових перетворень. Складність поняття інноваційного потенціалу вимагає його обґрунтованої структуризації, а також удосконалення методу оцінювання як складової в системі управління інноваційним потенціалом підприємств. Все вищезазначене підтверджує актуальність нашого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація пов’язана з науковим дослідженням Вінницького національного технічного університету “Теорія еволюційних процесів, стійкості та безпеки економічних систем” (номер державної реєстрації 0107U002093, термін 2007–2009 рр.). Особистий внесок автора полягає в розробці підходу до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства та розробці пропозицій щодо активізації інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Вінницької області.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних і практичних засад щодо удосконалення оцінювання в системі управління інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- систематизувати теоретичний та практичний досвід щодо вирішення проблем структурування, оцінювання та управління інноваційним потенціалом підприємств;

- уточнити зміст понять “потенціал підприємства” та “інноваційний потенціал підприємства”;

- розширити та уточнити принципи формування інноваційного потенціалу підприємства;

- проаналізувати закономірності та визначити тенденції розвитку машинобудівних підприємств Вінницького регіону;

- виявити особливості виробничо-господарської та інноваційної діяльності машинобудівних підприємств;

- провести структуризацію інноваційного потенціалу з врахуванням особливостей господарювання машинобудівних підприємств;

- розробити модель оцінювання інноваційного потенціалу підприємства;

- удосконалити підхід до управління інноваційним потенціалом підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси оцінювання в системі управління інноваційним потенціалом підприємств за сучасних умов господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти оцінювання як складової системи управління інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі було застосовано такі загальнонаукові методи досліджень: системний аналіз та синтез – при вивченні економічних явищ і процесів, при дослідженні базових положень теорії інновацій; історичний аналіз та метод систематизації – при зведенні різних підходів до визначення понять теорії інновацій, при дослідженні їх розвитку; логічний аналіз та синтез – при дослідженні поняття інноваційного потенціалу, при встановленні взаємозв’язків між потенціалоутворюючими елементами; метод ієрархічної класифікації – при структуруванні інноваційного потенціалу підприємства; індукція, порівняння та узагальнення – при дослідженні основного масиву машинобудівних підприємств Вінницької області; моделювання та формалізації – при розробці моделі оцінювання інноваційного потенціалу підприємства.

Інформаційною базою дослідження стали теоретичні та науково-практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання інноваційної діяльності в Україні; офіційні дані Державної служби статистики України та Головного управління статистики у Вінницькій області, фінансова звітність машинобудівних підприємств області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних, методичних та практичних засад оцінювання в системі управління інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств за сучасних умов господарювання.

Найважливішими результатами, отриманими у процесі наукового дослідження, є такі:

вперше:

− розроблено модель оцінювання інноваційного потенціалу підприємства засобами нечіткої логіки, що дозволяє формалізувати розширену множину вхідних параметрів та вихідних рішень, дає можливість врахувати причинно-наслідкові взаємозв’язки між оціночними параметрами та вихідним показником. Це дозволяє точніше дослідити багатогранну сутність інноваційного потенціалу підприємства і забезпечує прозорість оцінювання;

удосконалено:

− систему показників для оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, яка, на відміну від існуючих, включає розширену множину параметрів (як кількісних, так і якісних), ґрунтується на базових елементах інноваційного потенціалу та враховує галузеву належність підприємства. Це дозволяє провести детальне оцінювання, виявивши існуючі проблеми у формуванні та розвитку окремих складових інноваційного потенціалу підприємства;

− підхід до обґрунтування вибору оптимальної “точки” виходу підприємства з інновацією на ринок, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на використанні кривої інноваційного циклу. Це дає можливість зіставити додаткові вигоди від скорочення тривалості періоду розробки та впровадження інновації з додатковими витратами на окремих стадіях інноваційного циклу, дозволяє оптимізувати витрати, зменшити трудомісткість підготовки інноваційного проекту та збільшити очікувані прибутки підприємства;

дістали подальший розвиток:

− складові інноваційного потенціалу підприємства (інноваційні ресурси, компетенції персоналу, можливості (загрози) для інноваційної діяльності та розвитку підприємства), які, на відміну від існуючих, поряд із можливостями враховують внутрішні та зовнішні загрози для інноваційної діяльності та розвитку підприємства. Крім того, вони є базовими, що дозволяє говорити про їх універсальність та можливість застосування для підприємств різних галузей промисловості;

− зміст поняття “інноваційний потенціал підприємства”, який, на відміну від тлумачень інших дослідників, визначено як систему взаємопов’язаних внутрішніх та зовнішніх інноваційних можливостей, компетенцій персоналу та інноваційних ресурсів, які необхідні для здійснення інноваційної діяльності підприємства та його розвитку з метою отримання конкурентних переваг в довгостроковій перспективі;

− економічна сутність поняття “потенціал підприємства”, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на основі взаємодоповнюючих підходів до визначення та більш повно його характеризує.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення методу оцінювання в системі управління інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств шляхом виявлення проблем в розвитку окремих складових інноваційного потенціалу та усунення їх засобами стратегічного та оперативного управління.

Практичні результати проведених досліджень впроваджено на машинобудівних підприємствах Вінницької області: ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С. М. Кірова” (довідка № 356 від 16.06.2010 р.), ТОВ “Вінницький завод “Пневматика” (довідка № 11/54 від 4.10.2010 р.), ТОВ “Вінницький агрегатний завод” (довідка від 20.05.2010 р.). Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Вінницького національного технічного університету при вивченні курсів “Інноваційний менеджмент”, “Економіка і організація виробництва”, “Економіка підприємства” (довідка від 10.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною та самостійно виконаною роботою. Основні положення та наукові результати отримані автором самостійно і відображені в наукових працях дисертанта. З наукових публікацій, які виконані у співавторстві, в роботі використано лише результати, які є власними розробками автора. Обсяг особистого внеску в роботах, написаних у співавторстві, зазначено окремо у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методичні положення та практичні результати наукових досліджень доповідались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Освіта і наука без меж” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст” (м. Вінниця, 2008 р.), Всеукраїнський науково-практичний семінар “Особливості реформування економіки України в умовах глобальної економічної кризи” (м. Вінниця, 2009 р.), V Міжнародна науково-практична конференція “Новітні наукові досягнення-2009” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми формування конкурентоспроможності підприємств за умов нестабільності світової економіки” (м. Вінниця, 2009 р.), V Міжнародна науково-практична конференція “Наука і інновації – 2009” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Теорія та практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи вирішення” (м. Тернопіль, 2009 р.), X Міжнародна науково-практична конференція студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка” (м. Донецьк, 2010 р.), IV Регіональна науково-практична конференція “Теорія і практика сучасного підприємства в контексті парадигми економічної безпеки” (м. Вінниця, 2010), ХХХVІІ–ХХХІХ науково-технічні конференції професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Вінницького національного технічного університету з участю науково-технічних працівників підприємств м. Вінниці та області (м. Вінниця, 2008–2010 р.).

Публікації. Основні наукові результати та практичні рекомендації висвітлено в 16 наукових працях загальним обсягом 4,99 друк. арк., з них 7 – у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,05 друк. арк., з яких автору належить – 2,52 друк. арк.

Структура. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 242 сторінки, з них 8 додатків, які розміщені на 55 сторінках, список використаних джерел налічує 165 найменувань і займає 16 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках, з них 33 таблиці (з них 5 займають 6 повних сторінок), 37 рисунків (з них 1 займає одну повну сторінку).