ФОРМУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. Особливістю сучасного розвитку агропродовольчого ринку України є суттєве розширення його масштабів і висока динаміка структурних змін спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки і нарощування конкурентного потенціалу. У результаті зростає соціально-економічна роль агропродовольчого ринку, ускладнюються його функції, структура, засади розвитку.

У зв'язку з цим об'єктивно виникає необхідність осмислення процесів, які відбуваються на ринку агропродовольчих ресурсів і пошуку сучасних концептуальних підходів забезпечення його стійкого функціонування на базі нових механізмів, системи відносин, зв'язків і ефективної інфраструктури. Йдеться, насамперед, про торговельну інфраструктуру агропродовольчого ринку України.

Вітчизняний і зарубіжний досвід сформували певну систему знань в теорії і практиці інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку та агробізнесу, які висвітлені в працях В. Апопія, О. Березіна, Р. Біллінга,  Д. Бланка, І. Буздалова, К. Грей, С. Дем'яненка, К. Дженсен, В. Клюкач, У. Кокрейна, М. Маліка, Т. Осташко, Н. Павленчик, П. Саблука, Є. Сєрової, В. Точиліна, М. Трейсі та ін.

Проте, слід зазначити, що ряд теоретико-методологічних та науково-прикладних аспектів цієї широкомасштабної проблеми залишаються недослід­женими. Подальшого розвитку потребують теоретичні положення змісту і структури, типології об'єктів торговельної інфраструктури та їх функцій, методологічні підходи ефективної організації інфраструктури, науково-методичні аспекти посилення взаємодії інфраструктури з іншими складовими агропродовольчого ринку, прогнозування їх перспективного розвитку. Ці проблеми зумовили актуальність теми дослідження, визначили його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­таційне дослідження тісно пов'язане з основними положеннями “Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року” (постанова Кабінету Міністрів України від 19.ІХ.2007 р. №1158) та “Програми розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року” (постанова Кабінету Міністрів України від 24.VІ.2009 р. №632). Дисертація містить результати дос­лідження автора, які проводилися відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівської комерційної академії в межах наукових тем: “Методологія трансформації ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” (на замовлення Міністерства економіки та з питань євроінтеграції України) - досліджено оптові продовольчі ринки; “Розроблення нормативів забезпече­ності населення торговельною площею” (номер державної реєстрації 0106U13023) - обстежено регіональні аспекти забезпеченості населення об'єктами торгівлі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних і науково-прикладних засад формування ефективної інфраструктури агропродовольчого ринку України в сфері обігу агропродовольчих ресурсів.

Для досягнення цієї мети було поставлено та вирішено наступні завдання:

-                     вивчити особливості агропродовольчого ринку і ролі торговельної інфраструктури у його функціонуванні;

-                     розкрити зміст і сучасні функції торговельної інфраструктури агро­продовольчого ринку;

-                     визначити основні засади впливу детермінуючих чинників на розвиток інфраструктури;

-                     проаналізувати стан інфраструктурного забезпечення ринку агропро­довольства;

-                     провести оцінку ефективності функціонування об'єктів торговельної інфраструктури;

-                     моделювати розвиток торговельної інфраструктури в перспективі;

-                     обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку торговельної інфраструктури;

-                     визначити шляхи вирівнювання рівня міжрегіональної диференціації забезпеченості інфраструктурою.

Об'єктом дослідження є процес формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і науково-прикладні засади інфраструктурного забезпечення функціонування ринку агропродо­вольчих ресурсів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження слугували фундаментальні положення економічної теорії, аграрної економіки, організації торгівлі, стратегічного маркетингу, наукові праці і монографічна література з профілю дисертації.

У роботі використано загальнонаукові і спеціальні методи пізнання. Зокрема: абстрактно-логічний метод – для розкриття теоретико-методоло­гіч­них засад формування інфраструктури; системно-структурний та метод форма­лізації – при визначенні функцій і місця інфраструктури в системі агропродо­вольчого ринку; порівняння, факторний, графічний – при аналізі динаміки інфра­структури та ефективності її функціонування; моделювання і оптимізації – при обґрунтуванні пріоритетів і стратегічних напрямів розвитку торго­вельної інфраструктури; нормативний метод – при визначенні шляхів вирівню­вання міжрегіональної диференціації забезпеченості торговельною інфраструктурою.

Інформаційно-аналітичну базу дослідження становлять чинні законо­давчі та нормативні акти, державні програми, вітчизняні та зарубіжні публікації, офіційні статистичні та аналітичні дані, ресурси мережі Інтернет, власні обстеження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації проведено комплексне дослідження процесів формування торговельної інфраструктури агропродовольчого ринку, що дало змогу одержати ряд теоретичних і практичних результатів, які мають наукову новизну, зокрема:

вперше:       

-            науково обґрунтована структурна модель інфраструктурного забезпечення агропродовольчого ринку, що базується на засадах систем, механізмах корпоратизації, кооперації, інтеграції, кластеризації і яка адаптована до стратегії крупнотоварного аграрного виробництва, що сприятиме переходу від ситуативного до стратегічного управління інфраструктурою вітчиз­няного ринку агропродовольчих ресурсів.

удосконалено:

-                     методичні підходи щодо комплексного аналізу впливу інфраструктури на формування товарних ресурсів і залучення їх в економічний оборот з урахуванням особливостей оптового, роздрібного та посередницьких сег­ментів ринків, що сприятиме розширенню дистрибутивних каналів, а також їх спеціалізації на агропродовольчому ринку;

-                     систему показників ефективності функціонування об’єктів інфраструктури на агропродовольчому ринку для оцінки використання ресурсного потен­ціалу, організації процесів і операцій інфраструктурного обслуговування, а також інтегральних показників ефективності, що дозволило визначити комплексну оцінку ефективності.

набули  подальшого розвитку:

-                     обґрунтування активних стратегічних сил впливу на розвиток інфра­структури як сукупність детермінантів, що зумовлюють постійний вплив, масштабність і перспективність розвитку інфраструктурного комплексу. Це дозволило визначити пріоритети інфраструктурного забезпечення агропро­довольчого ринку України і запропонувати відповідну стратегію його розвитку;

-                     теоретико-методологічні засади розвитку трьохсферної структури агропродовольчого ринку (агропромислового виробництва, товарного обігу, кінцевого і проміжного споживання) для забезпечення основних стадій відтворювального процесу та безперебійного функціонування ринку агропродовольчих ресурсів;

-                     методологічні підходи досягнення еквівалентності обміну та узгодження інтересів суб'єктів агропродовольчого ринку як через ринкові інструменти, так і на базі системи взаємозв’язків і партнерської взаємодії таких суб'єктів на основних стадіях відтворення агропродовольчих ресурсів, що дозволить підвищити ефективність обміну у товарно-грошовій формі;

-                     теоретичні аспекти посилення взаємодії агропромислового виробництва і оптової торгівлі в системі економічного обміну в умовах розширення товарного виробництва, поглиблення міжрегіональних зв'язків і актуалізації проблем продовольчої безпеки, що дає можливість поглибити теорію міжгалузевої взаємодії та удосконалити систему економічних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові розробки доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо формування і розвитку сучасної інфраструктури агропродовольчого ринку.

Окремі наукові результати впроваджені у практичну діяльність підприємств і організацій інфраструктурного комплексу та органів державного управління, зокрема Головного управління економіки та інвестицій Львівської ОДА (довідка № 50-51-1306 від 28.04.2011 р.), Чернівецької облспоживспілки (довідка від 12.08.2010 р.). Положення дослідження обгрунтовувалися при розробці науково-дослідної теми “Розроблення нормативів забезпечення населення торговельними площами магазинів” (Львівська комерційна ака­демія, довідка № 12-07н від 10.03.2010 р.), науково-дослідної роботи “Розроб­лення нормативів забезпечення населення побутовими послугами” (Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, номер держреєстрації 0109U007963; довідка № 13–01/86 від 31.03.2010 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються Чернівецьким кооперативним економіко-правовим коледжем при викладанні дисциплін “Основи торговельного підприємництва” та “Основи підприємництва та управлінської діяльності” (довідка №568 від 28.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові положення, результати і висновки отримано здобувачем особисто на основі аналізу та узагальнення теоретичного і практичногоь метеріалів. Особистий внесок здобувача в наукових працях, які опубліковані в співавторстві, наведено у списках опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були оприлюднені та схвалені на трьох всеукраїнських та міжвузівських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: “Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України” (м. Львів, 2008 р.), “Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2008 р.), “Проблеми роз­витку мережевого бізнесу у внутрішній торгівлі України” (м. Полтава, 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях загальним обсягом 4,16 д.а., з них 7 – у фахових виданнях загальним обсягом 3,58 д.а. Особисто автору належать3,6 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінок комп’ютерного тексту, основний текст – 158 стор. Робота містить 33 таблиці, 38 рисунків (з них 14 рисунків і 8 таблиць займають площу цілої сторінки),  7 додатків. Список використаних джерел охоплює 235 найменувань на 24 сторінках.