МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ НАГРОМАДЖЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ

Короткий зміст

У першому розділі ─ “Теоретико-методологічні засади прогнозування нагромадження основного капіталу” – з’ясовано роль та місце прогнозування динаміки валового нагромадження основного капіталу (НОК), як ключового елемента обґрунтування стратегічних орієнтирів економічного та соціального розвитку, формування моделі економічного зростання, розробки цілей і завдань державних програм, а також моніторингу ефективності заходів з досягнення програмних цілей.

В процесі дослідження теоретичних концепцій НОК зроблено висновок про наявність обґрунтованих підстав розгляду валового нагромадження основного капіталу (НОК) як основного чинника забезпечення стійкого економічного зростання, що випливає із моделі динамічної рівноваги пов’язаного із трактуванням рівності I = S. Роль та місце НОК на сучасному етапі розвитку системи світових фінансово-економічних відносин видозмінюються під впливом процесів, пов’язаних із глобалізацією руху капіталів та посиленням транснаціоналізації реального сектора економіки.

На основі вивчення теоретичних засад НОК виявлено вплив інституційних чинників на його формування, що вказує на необхідність дослідження саме секторної структури  НОК при визначенні  факторів інвестиційної активності, яка включає сектори нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій, загального державного управління (ЗДУ), домашніх господарств та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКО) (табл. 1). Роль інституційних секторів у формуванні НОК є різною: нефінансові корпорації формують основну частину НОК економіки, мають домінуючий вплив на темпи і стабільність економічного зростання, їм також властивий мультиплікативний ефект від здійснення інвестицій, який поширюється на всю економіку; фінансові корпорації забезпечують посередницькі функції при трансформації загальноекономічних заощаджень в ресурси інвестиційної діяльності; сектор ЗДУ здійснює регулюючу, координуючу та (на пріоритетних напрямах) стимулюючу роль в інвестиційних процесах економіки; сектор домашніх господарств забезпечує основну частину національних заощаджень, в значній мірі впливає на обсяги житлового будівництва; сектор НКО забезпечує капіталізацію сфери індивідуальних послуг для населення.