ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОРМОВИРОБНИЦТВА

Короткий зміст

У першому розділі «Інноваційний розвиток галузі кормовиробництва як фактор підвищення ефективності» узагальнено основні підходи до визначення сутності ефективності виробництва; удосконалено трактування поняття ефективності кормовиробництва та окреслено форми прояву ефективності за визначеними ознаками; систематизовано чинники впливу на ефективність галузі; узагальнено економічні аспекти інноваційної складової кормовиробництва; сформовано методику для прогнозної оцінки ефективності інновацій у кормовиробництві.

В економічній науці існують різні тлумачення сутності ефективності виробництва. На основі аналізу та інтерпретації існуючих в науковій літературі трактувань пропонується авторське тлумачення ефективності кормовиробництва як здатності галузевої системи до максимального виробництва високоякісних кормів за умови застосування інновацій для економії витрат і збереження ресурсів.

Досягнення ефективного кормовиробництва у сільськогосподарських підприємствах визначається сукупністю чинників, які прийнято класифікувати за трьома групувальними ознаками. За першою ознакою – джерелами підвищення ефективності кормовиробництва, досягається: зростання продуктивності праці в цій галузі, зниження трудомісткості, фондомісткості і матеріаломісткості кормової продукції, поліпшення використання природних кормових ресурсів.

За ознакою впливу на характер економічного відтворення галузі передбачається: прискорення темпів науково-технічного прогресу в галузі (створення нових і удосконалення існуючих технологій вирощування кормових культур, нових сортів і сумішок кормових культур, новітньої техніки, прогресивних методів і форм організації кормовиробництва; дотримання науково обґрунтованої структури посівів зернофуражних і кормових культур та організація раціонального використання кормів. Найбільш важливою слід вважати класифікацію чинників за місцем їх реалізації у системі виробництва (третя ознака). В цьому зв’язку прийнято виділяти сукупність прояву чинників у внутрішньому і зовнішньому середовищі. До внутрішніх чинників належать: технології, техніка та машини, працівники, організація виробництва кормів, методи роботи і стиль управління у кормовиробництві. На рівень ефективності у кормовиробництві непрямий вплив мають і зовнішні чинники, а саме: здійснювана державою економічна і соціальна політика, нормативно-правове забезпечення, фінансові заходи і стимули, встановлені економічні правила і нормативи, створення ринкової, виробничої, інноваційної і соціальної інфраструктури тощо.

Врахування дії чинників дозволяє формувати двовекторний підхід до розвитку кормовиробництва: за раціонального використання ресурсів, (що є властивим для класичної системи виробництва), та впровадження інноваційних організаційно-управлінських, технологічних та економічних рішень на кожному етапі виробництва, заготівлі та використання кормів, (що характеризує інноваційну систему). Враховуючи вище зазначене, запропоновано класично-інноваційну систему кормовиробництва (рис.1). Послідовність реалізації цієї моделі проявляється у такій системі дій: з орієнтацією на замовлення споживачів визначаються обсяги виробництва кормових ресурсів за асортиментом і дотриманням вимог міжнародних та державних стандартів щодо їх якості; для досягнення прогнозованих обсягів виробництва кормів, проводиться достовірна та реальна оцінка виробничих ресурсів за зонами Полісся та Лісостепу. Це дозволяє впроваджувати новітню техніку, прогресивні технології, інноваційні кормові культури, що забезпечує ефективне використання біокліматичного і ґрунтового потенціалів. Оптимізація кормових площ та удосконалення структури кормових посівів обраховується за інтегральним показником ефективності кормових культур. Цей показник у досліджуваній галузі дозволяє здійснювати управління кормовиробництвом в напрямі підвищення економічної ефективності (зростання урожайності, зниження трудомісткості і собівартості 1 ц к. од.,), зменшення екологічного (вмісту шкідливих речовин, важких металів, нітратів і нітритів, біологічно-токсичних речовин) та енергетичного навантажень (коефіцієнт енергоємності кормових культур).

Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що інноваційний чинник став стратегічним, основоположним засобом розвитку галузі. При цьому інноваційною складовою в кормовиробництві є процес створення у результаті наукових дослідів та впровадження в господарській практиці нових сортів кормових культур, новітніх наукоємних технологій виробництва, заготівлі та зберіганні кормів, використання більш ефективних нових добрив і засобів захисту кормових культур, передових форм організації виробництва та управління галуззю кормовиробництва, що дозволяє підвищити її ефективність.