ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, сформульовано практичне значення результатів дисертації та особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження еколого-економічної ефективності зовнішньої торгівлі» розкрито суть поняття «еколого-економічна ефективність», висвітлено теоретичні основи формування та розвитку концепції еколого-економічної ефективності зовнішньої торгівлі.

Концепція ефективності у більшості сучасних економічних теорій пе­редбачає, що ефективність визначається як сальдо між негативними та пози­тивними ефектами, які виникають унаслідок будь-якої економічної діяльності.

Підвищення інтенсивності та ускладнення умов виробничих процесів, забруднення, споживання невідновних природних ресурсів призводять до порушення екологічної рівноваги, нееквівалентного обміну речовин між людиною та навколишнім середовищем. Таким чином, виникла потреба у понятті еколого-економічної ефективності виробництва. Оскільки ця проблема має міжнародний характер, то актуальним є визначення еколого-економічної ефективності зовнішньої торгівлі країни.

Під еколого-економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміємо співвідношення між показником обсягу забруднення навколишнього середо­вища у розрахунку на одиницю виробленої експортної продукції та показником обсягу забруднення навколишнього середовища у розрахунку на одиницю виробленої імпортозаміщувальної продукції. Якщо для країни, що розглядається, показник обсягу забруднення навколишнього середовища у розрахунку на одиницю виробленої імпортозаміщувальної продукції більший ніж показник обсягу забруднення навколишнього середовища у розрахунку на одиницю виробленої експортної продукції, вважатимемо зовнішню торгівлю країни еколого-економічно ефективною.

Концепцію еколого-економічної ефективності для національної економіки можна застосовувати на мікро-, макро- та регіональному рівнях. Уряд може визначити цілі еколого-економічної ефективності, що відповідають завданням сталого розвитку, та відобразити їх у стратегії національного розвитку.

Визначення еколого-економічної ефективності за допомогою показників макрорівня дає можливість урядам оцінити здобутки на шляху досягнення цілей національної еколого-економічної ефективності як співвідношення між екологічними та фінансовими змінними. Проблема конструювання таких показників полягає у відсутності узгоджених правил чи стандартів для отримання, вимірювання та розкриття екологічної інформації як у самій галузі промисловості, так і між ними. Показники еколого-економічної ефективності мають базуватися на принципах кількісного обчислення, перевірки та транспарентності.

Система еколого-економічних показників зовнішньої торгівлі держави складається з двох підсистем: макроекономічних показників національної економічної ефективності, до яких належать макроекономічні показники міжнародної торгівлі, та показників національної екологічної ефективності.

Поняття еколого-економічної ефективності зовнішньої торгівлі інтегрує екологічну та економічну складові. Показниками еколого-економічної ефек­тивності зовнішньої торгівлі країни можуть виступати:

–       забруднення навколишнього середовища в розрахунку на одиницю готової експортної продукції;

–       забруднення навколишнього середовища в розрахунку на одиницю готової імпортозаміщувальної продукції.

Ці показники виконують такі функції: прогнозну, інформативну, регулятивну, спонукальну та розпоряджувальну.

У другому розділі «Еколого-економічна ефективність зовнішньої торгівлі України» досліджено наявність еколого-економічних переваг України у зовнішній торгівлі товарами, здійснено аналіз взаємозв’язку між ви­робництвом експортної продукції України та забрудненням, що виникає внаслідок виробництва, та узагальнено еколого-економічні проблеми вироб­ництва, що зумовлюють неефективну структуру зовнішньої торгівлі України.

Проблема еколого-економічної ефективності зовнішньої торгівлі у між­народній економіці набула актуальності через суперечність швидкого еконо­мічного зростання та збереження навколишнього середовища. У погоні за збільшенням обсягів виробництва країни інколи не зважають на ефективність використання своїх природних ресурсів. Тому постає питання визначення еколого-економічних переваг країни в міжнародній торгівлі для формування оптимальної структури зовнішньої торгівлі.

Розглядаючи проблему «чистих» і «брудних» товарів, звернено увагу на ті галузі промисловості, які продукують ці товари. Застосувавши прямий підхід для класифікації найбільш забруднювальних галузей промисловості, що полягає в розрахунку фактичної інтенсивності забруднення (обсяг викидів на одиницю готової продукції), ми з’ясували, що найбільший антропогенний тиск на навколишнє середовище чинить виробництво мінеральних продуктів (65,53 % загального обсягу викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря) та продукції металургійної галузі (28,88 %). Частка викидів харчової промисловості становить 2,15 %, а хімічної промисловості – 2,12 %. Частка викидів від виробництва всієї іншої продукції промисловості – машин та устаткування, транспортних засобів та шляхового обладнання, оптичних приладів та апаратури, продукції легкої промисловості та ін. – становить 1,34 %.

Еколого-економічну ефективність зовнішньої торгівлі, свідченням якої є наявність еколого-економічних переваг у торгівлі, визначено на основі аналізу структури зовнішньої торгівлі України в 2000–2009 рр. Оскільки основний обсяг шкідливих викидів здійснюється внаслідок господарської діяльності промислових підприємств і частка послуг у структурі зовнішньої торгівлі України невелика, досліджено наявність еколого-економічних переваг у зовнішній торгівлі України товарами.