ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН У ФОРМУВАННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Короткий зміст

У першому розділі – «Теоретичні аспекти страхового забезпечення сталого розвитку сільського господарства» – розглянуто основні засади сталого розвитку сільського господарства, економічна сутність та особливості організації страхових відносин у цій галузі, методичні основи дослідження страхового забезпечення сталого розвитку у сільському господарстві.

Сталий розвиток у сільському господарстві являє собою таке розширене відтворення, за якого досягатиметься гармонізація основних його аспектів – економічного, екологічного та соціального. Зважаючи на численну кількість факторів, що впливають на аграрне виробництво, слід вказати на важливість страхування як одного з дієвих інструментів управління ризиками і забезпечення сталого розвитку у сільському господарстві.

Як показав аналіз законодавчого забезпечення агрострахування в Україні, в країні відсутня повна і системна законодавчо-нормативна база, недостатньо розроблено механізм державної підтримки аграріїв та майже не узгоджені інтереси сторін страхового процесу. В державі не сформовано концепції розвитку системи агрострахування, яка б відповідала міжнародним принципам і процедурам, а також забезпечувала захист агровиробників від природних ризиків та беззбитковість страхових компаній з цього виду страхування.

Узагальнення основних рис страхових систем різних країн виокремлює дві моделі страхування, що можна умовно назвати «американська» та «європейська». Основною характеристикою «американської» моделі є широка участь держави в підтримці страхування агроризиків. В «європейській» моделі втручання держави мінімальне, а сільськогосподарські виробники придбають поліс за повною ціною через систему приватного страхування. Окремо можна виділити так звану іспанську систему, яка поєднує в собі ознаки як «європейської», так і «американської» моделей через активну участь держави в підтримці агровиробників і тісне співробітництво останньої з приватним страховим сектором, де її роль полягає в забезпеченні субсидій страхових премій та здійсненні перестрахування. За аналізом західних систем сільськогосподарського страхування можна вказати основні характерні риси, притаманні цим системам:

1.    Провідна роль держави в організації та підтримці агрострахування з урахуванням наступних умов:

-  сувора регламентація правил та умов страхування, що гармонізує інтереси агровиробників, держави та страховиків, чіткі критерії державних програм;

-  координація дій страхових компаній через державну структуру (міністерство сільського господарства або спеціальна організація);

-  різноманітність варіантів участі держави у страхуванні – від компенсації частини страхових премій до відшкодування частини збитків;

-  забезпечення державним страховим захистом лише певної частки врожаю, створюючи необхідний мінімум для виникнення сприятливих умов для ведення сільського господарства;

-  об’єднання фінансових ресурсів через створення спеціального фонду або виконання перестрахувальних операцій з гарантіями держави.

2.    Обмеженість здійснення сільськогосподарського страхування у разі відсутності державної підтримки через втрату зацікавленості споживачів.

3.    Обернено пропорційна залежність між державними витратами на субсидоване страхування і коштами на відшкодування збитків від природних катаклізмів поза страхової системи.

Світовий досвід показує, що державна підтримка агрострахування, яка надається через субсидування страхових премій та гарантіями державного перестрахування, виступатиме ефективнішою формою підтримки доходів агровиробників, ніж пряма допомога держави у випадку настання катастрофічних збитків. Участь агровиробників у страхуванні в умовах достатнього економічного та інституційного розвитку країни має бути добровільною. Проте на перших етапах розвитку системи агрострахування в Україні акцент має бути зроблений на обов’язковість страхування певної частини ризиків з метою захисту сільськогосподарського виробництва та завоювання довіри споживачів до цього напряму страхування. Доцільно в управлінні ризиками застосувати іспанський досвід. Для вирішення існуючих в країні проблем страхового захисту слід не лише використовувати міжнародний досвід як базу та набір варіантів, а й екстраполювати його через поєднання рис існуючих моделей агрострахування розвинутих країн та впровадження їх таким чином, щоб вони найефективніше працювали в країні. На сьогодні у країні не стільки відсутні кошти для стимулювання розвитку агрострахування, скільки не сформовано досконалий механізм їхнього використання та поширення цього напряму страхування.

Другий розділ – «Стан, тенденції розвитку та організація страхових відносин у сільському господарстві» – присвячений дослідженню сучасного стану ресурсного забезпечення сільського господарства, економічній оцінці ринку страхування сільськогосподарських ризиків та аналізу основних інструментів мінімізації таких ризиків.

Дослідження сучасного стану ресурсного забезпечення сільського господарства Миколаївської області засвідчили, що сільськогосподарські підприємства тут мають значні можливості для розвитку галузі, але рівень забезпеченості ресурсами недостатній для стабільного функціонування. Виробнича структура сільського господарства області – рослинницько-тваринницька, причому провідне місце посідає саме рослинництво, для розвитку якого наявні великі потенційні можливості. Сталий розвиток цієї галузі є основною передумовою забезпечення країни рослинницькою продукцією, кормовою базою для тваринництва, створення стратегічного запасу продукції країни, підвищення продовольчої безпеки останньої, збільшення експортного потенціалу сільського господарства України.

Аналіз та оцінку ринку агрострахування в Україні та Миколаївській області було проведено за 2005-2008 роки, коли здійснювалося державне субсидування сільськогосподарського страхування, що надавало сільськогосподарським виробникам можливості отримання часткової компенсації за сплачені страхові внески. В 2009 році виділення коштів з бюджету на фінансування цього напряму субсидування припинилося, а з 2010 року страхування ризиків в рослинництві стало добровільним, тому загальні статистичні дані з агрострахування в Україні майже відсутні. Цей напрям, хоча й виділено в окремий вид страхування, проте досі здійснюється за ліцензією майнового страхування, що відображається у звітності єдиними з договорами страхування майна сумами.

Основні показники сільськогосподарського страхування на умовах обов’язковості визначено за даними звітів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (табл. 1).