ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У першому розділі Теоретико-методологічні основи зайнятості сільського населення" досліджено сутність та особливості зайнятості сільського населення, узагальнено методичні підходи щодо визначення понять зайнятість і безробіття, розглянуто зміст «зайнятості» як економічної категорії. Дана оцінка загальноприйнятим теоріям представників зарубіжних та вітчизняних шкіл щодо визначення основних теоретичних аспектів сільської зайнятості.

Суть поняття зайнятість визначено, як діяльність громадян, що пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб i така, що приносить їм дохід у грошовій чи інших формах.

Дослідження роз­витку відносин "людина-праця-зайнятість в ономічному контексті засвідчує появу моделі зайнятості, яка в сучасних ринкових умовах наповнена якісно новим змістом взаємовідносин людини і . Подвійну сутність зайнятості висвітлено через індивіду­альну складову, яка необхідна для кожної людини у працездатному віці, та суспільну, без якої взагалі неможливі сус­пільне відтворення та розвиток. Їх не можна озгляати відокремлено, бо су­тність зайнятості повністю розкривається через та взаємопоєднання її складових.

Виділено особливості організаційно-економічних аспектів зайнятості сільського населення як важливої науково-методичної задачі в силу необхідності ідентифікації досліджуваного соціально-економічного явища, що має місце в сучасному сільському господарстві України. Ці особливості пов’язані зі специфікою галузевої виробничо-господарської діяльності, відмінностями життєдіяльності сільської громади та сільським способом життя, динамічними змінами в сільському господарстві під впливом його соціально-економічної трансформації та економічної глобалізації.

Встановлено, що особливістю сільського ринку праці на нинішньому етапі здійснення аграрної реформи є збереження тривалої негативної тенденції зростання обсягів як відкритого, так і прихованого безробіття серед сільського населення. Криза впродовж десятирічного періоду призвела до різкого скорочення попиту на робочу силу як безпосередньо в сільській місцевості, так і за її межами.

Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів у глобальному аспекті відтворення робочої сили, головна увага в процесі реалізації державної політики зайнятості на сьогодні повинна приділятися економічним методам регулювання ділової поведінки сільського населення. В основі цього процесу має бути положення, згідно з яким врегулювання співвідношення між пропозицією робочої сили та структурою попиту повинне визначатися характером зміни ото­чуючого економічного середовища.

Другий розділ Стан та динаміка розвитку зайнятості сільського населення в південному регіоні" присвячений стану зайнятості через макро- та мікроекономічну характеристику Південного регіону в контексті зайнятості сільського населення, проведено оцінку забезпеченості трудовими ресурсами сільськогосподарського виробництва регіону. Встановлено причини виникнення безробіття та проаналізовано основні шляхи його зменшення в Південному регіоні.

Дослідження засвідчують, що скорочення чисельності сільського населення та підвищенням рівня урбанізації є характерною рисою для Південних областей України. (табл. 1).

Так, за досліджуваний період чисельність населення в цілому по регіону зменшилась на 69,2 тис. осіб, серед них за рахунок сільського населення – на 49,8 тис. осіб та міського – на 19,4 тис. осіб.

Для Півдня України суттєвим постає регіональна нерівномірність розподілу населення. Максимальна його чисельність приходиться на Одеську область, в якій звітного року проживало 2378,8 тис. осіб, або 51,1 % їх загального числа в регіоні. Тоді як мінімальна чисельність мешканців проживала в Херсонській області, відповідно – 1089,4 тис. осіб (23,4 %). Скорочення чисельності населення по регіону відбувається нерівномірно: найбільших втрат населення зазнала Херсонська область – близько 31 тис. осіб, найменших - Одеська – 9 тис. осіб. Даний демографічний процес свідчить про те, що область з меншою абсолютною чисельністю населення втрачає його швидше, ніж область з більшою чисельністю. При цьому, якщо в Херсонській та Миколаївській області скорочується чисельність як міського, так і сільського населення, то в Одеській області має місце приріст (на 0,5 %) числа городян при скороченні числа сільських жителів (на 17,4 тис. осіб), наочно демонструючи наявність урбанізаційних процесів.

Побічно урбанізацію підтверджує те, що максимальне скорочення населення відбувається в Херсонській області, яка має найвищу частку сільського населення. Для подолання демографічних негараздів, що негативно впливають на зайнятість сільського населення, особливої ваги набувають цільові комплексні обласні програми щодо розвитку сільських територій.