РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Короткий зміст

На основі визначення етапів (античний, мануфактурний, колоніальний, капіталістичний) та періодів (доіндустріальний, індустріальний, світова технологічна інтеграція, постіндустріальний) розвитку світової економіки виділено характерні риси сучасного світового господарства: розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва; зростання міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у різних країнах; економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі; виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Зроблено висновок, що глобальна (світова) економіка на початку ІІІ тисячоліття представляє собою цілісну, диверсифіковану, багаторівневу, ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки й вироб­ництва, обігу різноманітних товарів та послуг, домінантними структурами якої є глобальні ринки, міжнародні комунікаційно-інформаційні системи,  суб'єкти, що здійснюють міжнародну економічну діяльність.

Визначено, що світовий економічний розвиток має об’єктивну циклічну природу (циклічний рух від рівноваги, що поступово складається, до її поступового порушення і формування нової рівноваги на більш високому рівні – рівноваги нової якості). Таким чином, цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки, формою її руху і розвитку. На основі дослідження теорії економічного циклу (М. Туган-Барановський, А. Шпітгоф, К. Віксель, Д. Кейнс, Р. Харод, М. Кондратьєв, А. Пігу, А. Кларк, Д. Самуельсон, Д. Хікс, Я. Тінберген та ін.) обґрунтовано, що циклічність є характерною ознакою розвитку світової економіки, багатовимірний прояв якої виявляється у коливаннях ринкової кон’юнктури, економічних диспропорціях, інноваційно-технологічних кризах та диспозиції міжнародної конкурентоспроможності країн на світових ринках.

На основі групування економічних теорій циклічності розвитку світового господарства (1 група – теорії, що пояснюють циклічний розвиток економіки позаекономічними причинами (натуралістичними, психологічними); 2 група – теорії, що пояснюють кризи, виходячи з економічних причин (порушення рівноваги між виробництвом і споживанням; перенакопичення капіталу) зроблено висновок про багаторівневий характер коливань в світовій економічній системі; визначено особливості сучасних економічних циклів: швидкоплинний розвиток НТП спричиняє більш швидке оновлення основного капіталу, внаслідок чого повторення криз стає частішим; інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу; необов’язковість послідовного проходження традиційних фаз циклу; перевиробництво супроводжується не тільки зростанням безробіття, а й підвищенням цін та інфляцією, що породжує стагфляцію; відбувається активізація державного антициклічного регулювання.  

В результаті проведеного дослідження виділено основні причини сучасної глобальної економічної кризи: незбалансований розвиток "нової економіки"; криза боргових зобов’язань та зникнення інвестиційних банків та іпотечних облігацій; глобалізація економічного розвитку, що призвела до швидкого поширення кризи від США до інших країн; глибокі структурні диспропорції у реальному секторі. Визначено фундаментальні причини глобальної економічної кризи (табл.1).