ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методологію та методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Теоретичні засади регулювання процесів поводження з відходами" здійснено огляд основних економічних теорій, в яких запропоновано концептуальні підходи щодо вирішення еколого-економічних проблем, пов'язаних з відходами, досліджено механізм державного регулювання поводження з відходами в Україні, запропоновано схему вибору регуляторів щодо поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств.

У процесі дослідження нами з'ясовано, що у якості теоретичного підґрунтя для вирішення проблем поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств доцільно використати: концепцію "зовнішніх ефектів", яка дозволяє розробити заходи, пов'язані із усуненням негативних екстерналій у сфері поводження з відходами; концепції енергетичної економіки, технічного детермінізму та "нульових відходів", на засадах яких слід обґрунтувати доцільність роздільного збирання і утилізації відходів; концепцію сталого розвитку суспільства, яка наголошує на необхідності збалансованого розвитку економічної, екологічної і соціальної систем та державного регулювання еколого-економічних процесів. У роботі обґрунтовано, що оптимальним варіантом для здійснення ефективного державного регулювання у сфері поводження з відходами є поєднання економічних регуляторів з адміністративними, застосування інституту юридичної відповідальності та методів морального впливу на поведінку громадян за допомогою етичних норм та суспільної думки.

Вибір відповідних регуляторів щодо поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств ми пропонуємо здійснювати на основі еколого-економічної класифікації відходів, в основу якої покладено дві ознаки: ступінь негативного впливу на довкілля та можливість використання відходів у якості вторинних ресурсів. Згідно з цією класифікацією тверді побутові відходи, що утворюються в особистих селянських господарствах, пропонується поділяти на три групи: інертні і малонебезпечні ресурсоцінні компоненти; небезпечні ресурсоцінні компоненти; небезпечні компоненти, що не є ресурсоцінними. Відповідно до запропонованої класифікації до кожної групи компонентів твердих побутових відходів необхідно застосовувати певні адміністративні та економічні регулятори, схему вибору яких наведено на рис.1.

Аналіз економічних показників найбільш поширених у світі методів переробки твердих побутових відходів дозволив дійти висновку, що найдорожчим способом є сміттєспалювання. Значних економічних збитків завдає також традиційна для України технологія захоронення змішаних побутових відходів на звалищах і полігонах. Враховуючи те, що 50 % від загального числа звалищ в Україні вже вичерпали свій ресурс, 90 % цих об'єктів працюють в режимі перевантаження і не відповідають нормам екологічної безпеки, розміщення відходів на звалищах спричиняє виникнення багатьох негативних зовнішніх ефектів, зокрема, забруднення довкілля. Ігнорування зазначених збитків означає, що екстернальні витрати, пов'язані з наслідками забруднення довкілля відходами, перекладаються на майбутні покоління. Такий підхід суперечить концепції сталого розвитку, яка проголошена пріоритетним напрямком державної політики України.

Рис. 1. Схема вибору адміністративних та економічних регуляторів щодо поводження з твердими побутовими відходами ОСГ

У зв'язку з цим доцільним є здійснення оцінки економічних збитків, спричинених забрудненням довкілля відходами, розміщеними на звалищах. На нашу думку, зазначені збитки необхідно враховувати на етапі планування витрат на поводження з твердими побутовими відходами під час розроблення місцевих і регіональних програм.

У другому розділі "Аналіз та оцінка організаційно-економічного та методичного забезпечення процесів поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств на прикладі Житомирської області" здійснено аналіз існуючих процесів поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств у Житомирській області; удосконалено методику визначення основних розрахункових одиниць, необхідних для обґрунтування витрат на збирання, вивезення, утилізацію та видалення твердих побутових відходів ОСГ, а також запропоновано методику розрахунку збитків, спричинених забрудненням довкілля внаслідок розміщення відходів на звалищах.

Аналіз стану поводження з твердими побутовими відходами ОСГ у Житомирській області за 2008-2011 рр. дозволив виявити, що у сільській місцевості області застосовуються три основних способи поводження з відходами (табл. 1).

Таблиця 1.

Способи поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств у Житомирській області станом на 2011 р.

Опис способу поводження з

твердими побутовими відходами

особистих селянських господарств     Кількість населення, для якого характерний даний спосіб поводження з ТПВ

         тис. осіб    % до загальної кількості сільського населення області

Самостійне вивезення відходів населенням. Ліквідація силами сільради несанкціонованих звалищ 2-3 рази на рік, перевезення відходів власними або орендованими транспортними засобами та розміщення на сільському звалищі         508,3 92 %

Унітарна система збирання змішаних відходів, перевезення спецтранспортом та розміщення на сільському звалищі     26,9  5 %

Унітарна система збирання змішаних відходів, перевезення спецтранспортом та захоронення на високонавантаженому звалищі (полігоні) при районному (обласному) центрі        15,3  3 %

Отже, сільська місцевість залишається практично неохопленою послугами зі збирання, вивезення, утилізації ТПВ. Основними об'єктами поводження з відходами є звалища, більшість яких екологічно небезпечні і спричиняють суттєві економічні збитки.

Проведене автором анкетування начальників відділів житлово-комунального господарства усіх райдержадміністрацій області та сільських голів, у якому прийняли участь 336 сільських голів із усіх районів області, що забезпечило репрезентативність вибірки, дозволило визначити основні чинники, що спричиняють зазначену ситуацію. Одним із них є недостатнє фінансування сфери поводження з твердими побутовими відходами, яке здійснюється за залишковим принципом. Аналіз виконання видатків у бюджетах сільських рад Житомирської області за 2008-2010 рр. дозволив нам зробити висновок, що у жодній сільраді області за статтею "Збір та вивезення сміття і відходів, експлуатація каналізаційних систем" кошти не передбачалися. Аналіз видатків за статтями "Житлово-експлуатаційне господарство" та "Благоустрій міст, сіл, селищ" засвідчив, що протягом останніх трьох років кошти на фінансування видатків за зазначеними статтями були виділені в середньому у 33 % сільських рад від їх загального числа, причому обсяг фінансування складав у середньому 62 % від запланованого. Потрібно також зазначити, що у 2008-2010 рр. у бюджетах окремих сільських рад області за цільовими фондами кошти на утилізацію відходів передбачалися, проте зазначені заходи не були профінансовані.

На нашу думку, до інших чинників, які негативно впливають на сферу поводження з ТПВ у Житомирській області, потрібно віднести відсутність у більшості сільських населених пунктів спеціалізованих підприємств, які здійснюють збирання, вивезення, утилізацію чи видалення ТПВ; відсутність економічно обґрунтованих тарифів на послуги зі збирання та вивезення ТПВ; недостатню зацікавленість населення у роздільному збиранні відходів та їх здаванні як вторинної сировини; відсутність адміністративних та економічних стимулів для дотримання місцевою владою чинного законодавства у сфері поводження з відходами; недостатню інформованість управлінців органів місцевого самоврядування та власників ОСГ щодо раціонального використання та безпечного поводження з відходами.

Для планування та економічного обґрунтування витрат на збирання, вивезення, утилізацію та видалення твердих побутових відходів ОСГ необхідно мати дані щодо основних розрахункових одиниць, зокрема, значення середньодобового і середньорічного обсягів утворення ТПВ на одну особу, у т. ч. ресурсоцінних компонентів відходів. Відсутність необхідної статистичної інформації спричинила необхідність адаптації типових методик та проведення відповідного дослідження. З цією метою нами було проведене вибіркове анкетування власників ОСГ, за результатами якого були розраховані середньодобовий та середньорічний обсяги утворення ТПВ, що припадають на одну особу, у т.ч., ресурсоцінних компонентів. Оскільки дослідження морфологічного складу відходів, які утворюються в ОСГ, проводилось вперше, одержані в результаті анкетування дані були перевірені методом безпосередніх натурних вимірювань. В результаті було зроблено висновок, що запропонована методика дозволяє отримувати достовірні дані. У процесі дослідження було також визначено, що найбільш поширеними методами, які застосовуються в особистих селянських господарствах, є спалювання відходів та їх розміщення на стихійних звалищах, що призводить до втрати ресурсоцінних компонентів, негативно впливає на довкілля і спричиняє значні економічні збитки.

На сьогодні в Україні існують окремі методики, які дозволяють оцінювати економічні збитки від забруднення відходами земельних та водних ресурсів, проте відсутня методика визначення збитків, спричинених забрудненням атмосфери внаслідок розміщення відходів на звалищах. У зв'язку з цим нами були адаптовані "Методика розроблення оцінки впливу на навколишнє природне середовище для об'єктів поводження з ТПВ", "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" та враховані "Керівні принципи національних інвентаризацій парникових газів", розроблені Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату. Згідно із запропонованою нами методикою економічний збиток, спричинений забрудненням атмосферного повітря внаслідок розміщення відходів на звалищах чи полігонах (Затм), визначається за формулою:

Затм = Збіо + Завар,   (1)

де Збіо – економічний збиток, спричинений забрудненням атмосферного повітря внаслідок технологічних викидів в атмосферу біогазу зі звалищ чи полігонів, грн; Завар – економічний збиток, спричинений забрудненням атмосферного повітря внаслідок аварійних викидів в атмосферу під час згоряння відходів на звалищах, грн.

Визначення економічних збитків, спричинених викидами біогазу з полігонів і звалищ відходів у конкретному населеному пункті, пропонується здійснювати за формулою:

Збіо = МТПВ × Мекв × Векв.,     (2)

де МТПВ – маса твердих побутових відходів, розміщених на звалищі, з яких утворюється біогаз, кг; Мекв – маса біогазу, що виділяється з 1 кг відходів, депонованих на звалищі, виражена у еквіваленті СО2;  Векв – вартість 1 кг еквіваленту СО2, грн/кг.

Визначення економічних збитків, спричинених аварійними викидами в атмосферу під час згоряння відходів на звалищах у конкретному населеному пункті пропонується здійснювати за формулою:

Завар = МТПВ × Взг × Кпзп ×ЗПмін × Кзг × Кт × Ксум ,      (3)

де МТПВ – маса ТПВ, розміщених на звалищі протягом року, кг; Взг – частка відходів, що згоріли на звалищі потягом року; ЗПмін – розмір мінімальної заробітної плати на момент розрахунку викидів, грн; Кпзп – коефіцієнт перерахунку мінімальної заробітної плати за 1 кг умовної забруднюючої речовини, кг-1; Кзг – коефіцієнт, що враховує небезпечність викидів при згорянні ТПВ; Кт – корегувальний коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості місця розташування звалища; Ксум – корегувальний коефіцієнт, що враховує соціально-екологічні особливості регіону. Застосування розглянутого методичного інструментарію дозволить проводити більш адекватну оцінку еколого-економічних збитків, спричинених забрудненням довкілля внаслідок розміщення відходів на звалищах.

У третьому розділі "Удосконалення підходів щодо управління поводженням з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств" обґрунтовано алгоритм розробки стратегії поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств; розроблено економіко-математичну модель управління поводженням з відходами таких господарств, а також розроблено інформаційну систему підтримки прийняття рішень щодо вибору оптимального варіанта поводження з твердими побутовими відходами ОСГ.

Проведене нами дослідження засвідчило, що управління поводженням з твердими побутовими відходами у сільській місцевості Житомирської області є економічно неефективним і не забезпечує захист населення і довкілля від шкідливого впливу відходів, що певним чином зумовлено відсутністю науково обґрунтованої регіональної стратегії поводження з твердими побутовими відходами ОСГ. У зв'язку з цим було запропоновано алгоритм розробки відповідної стратегії, який передбачає: визначення стратегічних проблем, притаманних кожній складовій поводження з ТПВ, з урахуванням особливостей регіону та думки зацікавлених сторін (власників ОСГ, сільських голів і начальників відділів житлово-комунального господарства районних державних адміністрацій); формулювання економічних, екологічних та соціальних стратегічних цілей щодо поводження з відходами; вибір індикаторів для вимірювання результативності стратегічного планування; розробку операційних цілей та заходів для їх досягнення (рис. 2).

До економічних стратегічних цілей було віднесено: ефективне використання коштів сільської громади на поводження з ТПВ; мінімізація економічних збитків, спричинених забрудненням довкілля внаслідок розміщення відходів на звалищах; отримання додаткових фінансових надходжень від продажу ресурсоцінних компонентів відходів. До соціальних стратегічних цілей було віднесено: надання власникам ОСГ якісних послуг зі збирання та вивезення ТПВ; підвищення рівня екологічної культури населення у сфері поводження з відходами; створення додаткових робочих місць за рахунок розширення зайнятості населення у сфері поводження з відходами; активна участь сільської громади у процесах поводження з ТПВ. До екологічних стратегічних цілей було віднесено: запобігання забрудненню довкілля відходами; забезпечення утилізації усіх органічних відходів, що утворюються в ОСГ; забезпечення утилізації ресурсоцінних компонентів твердих побутових відходів.