СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В ЄС

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дисертаційної роботи, визначено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Методологія дослідження моделей регулювання сільського господарства в глобальній економіці» автором проаналізовані особливості трансформації  моделей сільського господарства в ХХ-поч. ХХI ст. Розглянуті основні механізми державної підтримки аграрного сектору в постіндустріальних країнах світу, виявлені основні підходи щодо ефективності системної підтримки сільського господарства.

Визначені основні підходи щодо ідентифікації основних дефініцій, зокрема «модель», «економічна модель», «модель сільського господарства», що дозволило авторові стверджувати, що модель сільського господарства представляє собою динамічну систему створення продуктів харчування, сировини та суспільних благ в аграрному секторі національних економік з притаманними їй механізмами регулювання виробництва, цін, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, скерованих на підтримку сільського господарства. На основі чого, автором виокремлено три базові моделі сільського господарства: ліберальну (за якої аграрний сектор є конкурентною галуззю економіки, а пропорції виробництва регулюються ринковими механізмами), протекціоністську (за якої аграрний сектор об’єктивно є неконкурентною галуззю економіки, а відтак має отримувати значну підтримку від держави) та багатофункціональну (за якої аграрний сектор має бути конкурентною галуззю, але держава має підтримувати неринкові аспекти виробництва такі, як збереження земель, розвиток сільських територій, безпеку продуктів харчування тощо), з притаманними їм характеристиками, а також рівнем впливу  держави на відтворювальні процеси у аграрному секторі економіки.

У дисертації відмічено, що в цілому аграрному сектору притаманна нестабільність, яка викликана сезонністю виробництва, високою вартістю та часовою обмеженістю  зберігання  виробленої продукції, а також значною залежністю урожаїв від природно-кліматичних умов. Вищезазначені фактори та монополістичні тенденції у суміжних галузях, що пов’язані з виробництвом машин, обладнання,  добрив та заготівельно-переробною діяльністю, унеможливлюють стабільний розвиток сільського господарства через ринковий регуляційний механізм й потребують державного корегування відтворювальних процесів у даному секторі економіки.