УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, а також відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів, отриманих автором.

У першому розділі «Теоретичні засади формування системи показників реалізації концепції сталого розвитку» досліджено теоретичні основи сталого розвитку, з’ясовано шляхи впровадження зазначеної концепції та проаналізовано науково-теоретичні підходи до формування показників еколого-економічного обґрунтування сталого розвитку. На основі аналізу наукових праць провідних вітчизняних та зарубіжних науковців встановлено, що дефініція «сталий розвиток» пов’язана з дослідженням соціальної, економічної, екологічної компонент, які у своєму поєднанні забезпечують екологоорієнтовану рівновагу на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Дисертантом при обґрунтуванні «тривимірної» сутності концепції сталого розвитку запропоновано досліджувати такі взаємовідносини: соціально-економічні, соціально-екологічні, еколого-економічні. Доведено, що науково-методичні положення узгодження інтересів у системі «природа-людина-виробництво» повинні вміщувати такі елементи: встановлення цілей та показників, що обґрунтовують задоволення сформованих потреб при збереженні майбутніх можливостей, створення моделей сталого розвитку територій, розроблення механізмів сталого розвитку та шляхів їх реалізації, переорієнтація цілей в екологічній, економічній та соціальній сферах і контроль показників у досягненні цілей за кожним з етапів. Крім того, обґрунтовано, що для ефективного управління процесами екологічно сталого розвитку необхідно створити відповідну інформаційну базу на основі системи показників, моделей та індикаторів, що будуть відображати об’єктивні процеси розвитку територіально-виробничих систем.

На основі ґрунтовного аналізу наукових праць щодо розроблення показників та індикаторів сталого розвитку виявлено, що єдиного підходу до формування показників не існує. У наукових колах загальноприйнятою є методика побудови узагальненого індикатора сталого розвитку територіальних систем на основі окремих показників (соціального, економічного та екологічного розвитку), які за допомогою вагових коефіцієнтів агрегуються в окремий індикатор. Проте в кожному з блоків відображається значна кількість симетричних (подібних) показників, що в кінцевому підсумку може спричинити помилки мультиколінеарності. Виявлення названих проблем дозволило авторові визначити основні напрямки удосконалення науково-методологічних засад розгляду показників сталого розвитку, а також розробити критеріальну базу оцінки еколого-економічної ефективності функціонування соціально-економічних систем на рівні територій.

У другому розділі «Науково-методичні підходи до оцінки сталого розвитку територій на основі системи еколого-економічних показників» розглянуто та обґрунтовано підходи до удосконалення і аналізу ефективності системи показників сталого розвитку. Автором було запропоновано при удосконаленні еколого-економічних показників використовувати як базову модель «Імпульс діяльності-Навантаження-Стан-Експозиція-Результат-Дії» (ІНСЕРД).

У блоках моделі «ІНСЕРД» вдосконалено сутнісне наповнення, зокрема, в блоці «Навантаження», крім виробництва ВВП, враховано індикатори «сильної та слабкої» стійкості, що дало можливість більш повно розкрити сутність навантаження на НПС; у блоці «Стан» враховано екологічний та енергетичний сліди; в блоці «Результат» враховано показники стану здоров’я населення, економічні втрати суспільства від захворюваності, а також рейтингове оцінювання регіонів за еколого-економічними показниками. Запропоновані удосконалення моделі «ІНСЕРД» доведені до рівня науково-методологічних положень та практичного застосування.

Принципова схема удосконаленої моделі «ІНСЕРД» подана на рис. 1.