РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЛЮДСЬКОГО РЕСУРСУ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження суті державної політики в розвитку підприємництва” – надано визначення основних категорій та висвітлено процес регулювання діяльності людського ресурсу у сфері підприємництва з урахуванням напрямів державної політики; досліджено вплив особливостей функціонування малого бізнесу на розробку засад державної політики; проаналізовано світовий досвід реалізації державної політики у сфері підприємництва.

Аналіз наукових праць у сфері підприємництва, розвитку людського ресурсу дає можливість зробити висновок про зацікавленість науковців у дослідженні та вирішенні проблем підприємств малого бізнесу. Спираючись на аналіз господарського законодавства, статистичні та аналітичні матеріали органів державної влади, недержавних вітчизняних і міжнародних організацій, які протягом років незалежності України здійснюють дослідження стану та тенденцій розвитку підприємництва, можна говорити про те, що підприємництво як особлива складова економіки в Україні не тільки набуло певних форм, а й стало об’єктом регулювання на рівні державної політики, спрямованої на його підтримку. У державних програмах недостатньо враховано основні постулати концепції “управління людськими ресурсами”. Отже, цілісний та послідовний підхід до управління найбільш цінним активом підприємства – людським ресурсом – практично відсутній у державній політиці.

Передумовою виникнення малого підприємництва є бажання людини займатися діяльністю, що дає можливість втілювати свої ідеї в життя, обирати спосіб ведення бізнесу, управляти створеним бізнесом; забезпечує незалежність у прийнятті рішень та вимагає відповідальності за їх обґрунтованість і ризикованість. На розвиток підприємництва великий вплив справляє держава, яка реалізує свою регламентуючу функцію через розробку державної політики. У ході дослідження ролі людського ресурсу в підприємництві було виявлено, що при розробці державної політики до його визначення потрібно підходити з двох позицій: по-перше, як підприємця, який веде справу на свій ризик та сприяє збільшенню внеску малого бізнесу у ВВП країни – для цього розроблено законодавчу базу та Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва; по-друге, як задіяного персоналу, який потребує захисту з боку держави.

Аналіз діяльності малих підприємств дав змогу з’ясувати основні відмінності їх функціонування порівняно з великим та середнім бізнесом та залежно від життєвого циклу. Зважаючи на те, що одним із завдань дослідження є визначення складових, які є важливими для функціонування малого бізнесу, визначено, що основними елементами підприємницького середовища є ефективне управління трудовими ресурсами, інноваційна діяльність, фінансова система, стабільне політико-правове середовище. Узагальнюючи ці елементи, можна відзначити, що саме державна політика визначає в підсумку ефективність здійснення підприємницької діяльності та розвитку людського ресурсу.

Дослідження світового досвіду дає змогу визначити роль малого підприємництва в економіці через внесок у ВВП країни. Значна частка малого бізнесу у ВВП країни спостерігається в країнах, які мають тривалу історію розвитку підприємництва. Визначено, що загальним для всіх країн напрямом підтримки людського ресурсу, задіяного в підприємництві, є: визнання підприємництва окремою важливою складовою національної економіки; забезпечення підприємницької діяльності на законодавчому рівні; розвиток відповідної інфраструктури, спрямованої на забезпечення ефективного розвитку малого бізнесу; визнання ролі малих підприємств у реалізації підприємницьких ініціатив громадян і забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення.

У другому розділі – “Дослідження стану реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу” – проаналізовано динаміку показників розвитку підприємств малого бізнесу в період розвитку ринкової економіки в Україні; досліджено практичні напрями реалізації державної політики підтримки розвитку малого підприємництва; висвітлено проблеми зайнятості та розвитку людського ресурсу в контексті державної політики.

Для розуміння функціонування підприємництва виділено та проаналізовано такі показники: кількість малих підприємств на 10 тис. населення, обсяг виробленої ними продукції, чисельність зайнятого на малих підприємствах населення. Їх динаміка дає змогу зробити висновок про ефективність державної політики з підтримки розвитку підприємництва на рівні регіонів.

Статистичні дані свідчать, що створення малих підприємств не відбувалось пропорційно в кожній галузі. Так, показник малих підприємств вище від середнього по Україні (63 одиниці) спостерігається в Києві та Київській області, АР Крим, Одеській, Львівській та Харківській областях. Нерівномірність розвитку підприємництва за регіонами зумовлена в тому числі результативністю реалізації Національної програми з підтримки підприємництва. За даними Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, своєчасно було затверджено регіональні програми лише в шести регіонах: АР Крим, Вінницькій, Івано-Франківській, Кіровоградській області, Києві та Севастополі. Однак загальна кількість повністю виконаних з намічених заходів у цілому по Україні зросла за 2010 р. до 74%, на відміну від 69% за 2009 р. Незважаючи на це, показник обсягу виробленої малими підприємствами продукції впродовж 2002–2010 рр. демонструє тенденцію до зниження. Не відображає реальну ситуацію зайнятості в малому бізнесі й показник чисельності зайнятих. Визначено, що наявна прихована зайнятість – значна кількість працівників не оформлена офіційно.