АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ МВС УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено методологічні та теоретичні засади, окреслено нормативну та емпіричну базу дослідження, наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження та про його структуру.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України» складається з трьох підрозділів, у яких досліджено загальнотеоретичні аспекти правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України.

У підрозділі 1.1 «Становлення та розвиток охоронної діяльності на території України» вказується, що охоронна діяльність – це професійна діяльність суб’єктів господарювання, яка включає до себе систему правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, пов’язаних із збереженням належного їм майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб.

Метою здійснення охоронної діяльності є: здійснення єдиної державної політики в галузі охорони власності та громадян; сприяння демонополізації в галузі охорони власності та охорони громадян за договорами, розвитку підприємництва та конкуренції; залучення ресурсів суб’єктів підприємницької діяльності на покращення охорони власності та охорони громадян за договорами; забезпечення законності в діяльності охоронних підприємств, високого рівня якості послуг по охороні, які ними надаються.

Проблема охорони людини та її власності зажди перебуває в центрі уваги суспільства від найдавніших часів до сьогодення. Розглянувши основні етапи розвитку Державної служби охорони при МВС України дисертантом встановлено, що остання, узагальнивши тривалий історичний досвід, стала сучасною службою, яка успішно функціонує в ринкових умовах, динамічно розвивається і має у своєму арсеналі достатню кількість сил і засобів для виконання покладених на неї завдань. За часів набуття Україною незалежності офіційне правове становище Державна служба охорони отримала 10 серпня 1993 р. з моменту підписання постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та іншої форм власності», якою затверджене Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

У підрозділі 1.2 «Правоохоронна діяльність Державної служби охорони при МВС України як об’єкт адміністративно-правового регулювання» зазначається, що правоохоронна функція держави визначає зміст правоохоронної діяльності. Така діяльність здійснюється відповідними правоохоронними органами у межах правоохоронних відносин та має відповідати їх принципам. Державно-владна діяльність правоохоронних органів виражається в тому, що вони як частина механізму держави володіють компетенцією розгляду різних юридичних справ та спираються на можливість застосування державного примусу.

Наведене вище дає підстави визначити правоохоронну функцію держави як основний напрям внутрішньої діяльності держави, спрямований на забезпечення охорони від будь-яких порушень конституційною ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, довкілля, встановлених і регульованих правом усіх суспільних відносин.

Єдине розуміння та правове визначення понять «правоохоронна діяльність», «правоохоронні органи» та «правоохоронна функція держави», які разом становлять правоохоронну систему держави, мають не тільки теоретичне, а й практичне значення, адже відсутність його породжує нечіткість у розмежуванні компетенції і повноважень різних правоохоронних органів, дублювання їхніх функцій, паралелізм у завданнях та цілях діяльності й конфліктність у відносинах.

Правоохоронна діяльність Державної служби охорони при МВС України включає в себе забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; захист власності від злочинних посягань;участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

У підрозділі 1.3 «Механізм адміністративно-правового регулювання правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України» наголошується, що для того, щоб забезпечити упорядковану й врегульовану правоохоронну діяльність Державної служби охорони при МВС України, щоб не допустити хаотичного стану справ у цій сфері суспільних відносин, необхідно мати виняткову умову ‑ налагоджений механізм адміністративно-правового регулювання правоохоронної діяльності.

До елементів адміністративно-правового регулювання віднесено: адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини, принципи, індивідуальні акти, форми та заходи, які застосовуються з метою забезпечення безпеки фізичних осіб та охорони усіх форм власності від протиправних посягань.

Адміністративно-правове регулювання правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України визначено як систему адміністративно-правових засобів (елементів), сукупність прийомів та способів правового впливу на суспільні відносини, за допомогою яких визначається комплекс організаційних та спеціальних заходів, спрямованих на обмеження доступу до об’єктів, захист їх території, споруд та персоналу від протиправних посягань, а також забезпечення особистої безпеки громадян, боротьбу з іншими правопорушеннями в місцях, котрі охороняються певним чином.

Нормативно-правові акти, які регулюють правоохоронну діяльність Державної служби охорони при МВС України за змістом поділяються на групи (напрямки, лінії): 1) документи загальнодержавного та управлінського характеру; 2) з питань організації охорони громадського порядку, попередження і розкриття злочинів та забезпечення захисту прав і свобод громадян, взаємодії з населенням; 3) з питань служби міліції Державної служби охорони, цивільної охорони, технічної служби та банківської безпеки; 4) з питань кадрового забезпечення; 5) з питань ресурсного забезпечення.

Розділі 2 «Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України» складається з трьох підрозділів, у яких охарактеризовано систему та структуру Державної служби охорони при МВС України, визначено адміністративно-правовий статус Державної служби охорони при МВС України, обґрунтовано підходи щодо класифікації форм правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України, також розкрито специфіку методів зазначеної діяльності.

У підрозділі 2.1 «Система та структура Державної служби охорони при МВС України» досліджується система та структура Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби охорони при МВС України.

Сформульовано поняття «державна діяльність в сфері внутрішніх справ», під яким розуміється «урегульована адміністративним, кримінальним, господарським, цивільним законодавством система суспільних відносин, які виникають у зв’язку із забезпеченням громадського порядку, громадської безпеки, захистом власності від злочинних посягань, гарантуванням особистої безпеки громадян, захистом їх прав, свобод і законних інтересів, попередженням і припиненням злочинів та правопорушень, розшуком осіб, що їх вчинили, забезпеченням дорожнього руху, здійсненням реєстрації фізичних осіб відповідними підрозділами та посадовими особами органів внутрішніх справ».

Зі змісту запропонованого визначення вбачається, що одним з пріоритетних завдань діяльності держави в сфері внутрішніх справ є забезпечення надійної економічної безпеки. Основним з напрямів роботи органів внутрішніх справ є охорона власності, протидія майновим правопорушенням, зокрема крадіжкам державного, колективного, приватного майна, у тому числі з квартир громадян. Дисертантом доведено, що здійснення зазначених завдань, покликана виконувати Державна служба охорони, яка являє собою відносно відособлену систему, що складає самостійну підгалузь управління при системі МВС України.

Автором проаналізовані функції та завдання структурних підрозділів Державної служби охорони, визначенні конкретні повноваження кожного з них та розроблені рекомендації відносно покращення діяльності окремих підрозділів та ДСО при МВС України в цілому.

Акцентується увага на тому, що Державна служба охорони, виконуючи покладені на неї завдання, відіграє важливу роль у боротьбі із злочинністю, забезпеченні особистої безпеки громадян, майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Досліджено та проведено аналіз динаміки участі підрозділів Державної служби охорони при МВС України в попередженні та розкритті злочинів за період 2007‑2011 роки. Зазначено, що в поточному році особовим складом підрозділів ДСО безпосередньо розкрито 2,6% всіх злочинів, які були скоєні на території держави, а за участю співробітників ДСО розкрито 36,1% всіх злочинів. Так, безпосередньо співробітниками ДСО розкрито 2695 крадіжок загально-кримінальної спрямованості, 296 шахрайств (ст.190 КК), 155 грабежів (ст. 186 КК), 22 розбійних нападів (ст. 187 КК), 617 злочинів у сфері обігу наркотичних речовин, 40 злочинів у сфері незаконного поводження зі зброєю (ст.263 КК) та ін.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правовий статус Державної служби охорони при МВС України» зазначається, що дослідження сутності адміністративно-правового статусу Державної служби охорони неможливе без з’ясування провідних напрямків її діяльності, які допомагають розкрити місце, роль та соціальне призначення цього інституту. У зв’язку з цим, надається огляд основних функцій Державної служби охорони, які безпосередньо впливають на реалізацію правоохоронної діяльності держави. Головним елементом правового статусу Державної служби охорони є призначення, завдання, функції, конкретні владні повноваження і відповідальність, які становлять серцевину правового статусу досліджуваного суб’єкта.

Компетенцію Державної служби охорони в дисертації визначено як сукупність юридично встановлених прав і обов’язків, що визначають її місце в системі Міністерства внутрішніх справ України, як правовий засіб (форму) реалізації правоохоронної функції держави, а повноваження – як право та можливість діяти в різних ситуаціях відповідно до обставин, а також функції та завдання, спрямовані на виконання компетенції Державної служби охорони. Вказується на необхідність розмежування компетенції, повноважень, завдань та функцій Державної служби охорони при МВС України. Визначено критерії співвідношення цих категорій.

У підрозділі 2.3 «Форми та методи правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України» проаналізовано форми та методи правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони при МВС України. У ході аналізу поняття «форма правоохоронної діяльності» звернуто увагу на його етимологію, а також взаємозв’язок із такою категорією як «форми державного управління».

Форми правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони, як і будь-яке інше явище, потрібно розглядати в діалектичній єдності змісту і форми. Форми правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони запропоновано поділити на юридичні та організаційні.

Методи правоохоронної діяльності Державної служби охорони – це способи, прийоми та засоби, за допомогою яких створюються належні умови для реалізації функцій та виконання завдань із здійснення охоронної діяльності, захисту прав і свобод людини, забезпечення законності та правопорядку в країні, попередженню та припиненню правопорушень.

Зазначено, що форми й методи правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони в значній мірі залежать від умов життя суспільства і тому можуть змінюватися і вдосконалюватися у міру його демократизації, переростання у дійсно громадянське суспільство, що властиво правовій державі. Форма дає уявлення про шляхи діяльності, якими органи внутрішніх справ здійснюють вплив на об’єкт, а метод відображає, які засоби та прийоми при цьому використовуються. Саме тому кожний метод має свою конкретну форму, а форма, у свою чергу, може реалізовуватись за допомогою одного або кількох методів. Методами реалізації правоохоронної діяльності підрозділів Державної служби охорони названо метод примусу, метод переконання, метод профілактики, економічні та соціально-психологічні методи та інші.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України» складається з чотирьох підрозділів, в яких виділяються поняття та зміст забезпечення законності в правоохоронній діяльності Державної служби охорони при МВС України, проаналізовано напрямки взаємодії Державної служби охорони при МВС України з іншими охоронними структурами, розроблені шляхи реформування правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України.

У підрозділі 3.1 «Забезпечення законності в правоохоронній діяльності Державної служби охорони при МВС України» доведено, що дотримання закону є необхідною умовою існування будь-якого державного органу, а тим паче – такого правоохоронного органу, як Державна служба охорони при МВС України. Досліджено правовий зміст та проблеми визначення законності в діяльності Державної служби охорони. Доповнена та розширена дефініція поняття «законності» в правоохоронній діяльності Державної служби охорони.

Багатоаспектне визначення змісту законності дає можливість аналізувати її як принцип права поведінки усіх його суб’єктів та діяльності держави, що в той же час є методом державного управління суспільством та побудови системи нормативно-правових актів і реалізується в особливому режимі суспільно-політичного життя, в результаті існування якого стає умовою встановлення правопорядку і основою державної дисципліни.

Сутність законності полягає в забезпеченні неухильної реалізації законів і заснованих на них підзаконних актів усіма учасниками суспільних відносин, в їх поведінці відповідно до норм права. Вимоги законності поширюються на всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, на їх вищих посадових осіб і рядових службовців, на громадські об’єднання — партійні, профспілкові, жіночі, молодіжні та інші організації; господарські товариства і об’єднання, виробничі й споживчі кооперативи, підприємства, всіх громадян та іноземців і осіб без громадянства.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія Державної служби охорони при МВС України з іншими державними та недержавними охоронними організаціями» здійснено аналіз особливостей такої взаємодії за напрямками діяльності Державної служби охорони при МВС України.

Найбільш широка сфера взаємодії підрозділів міліції охорони з державними органами та органами місцевого самоврядування, а також з громадськими формуваннями відбувається в процесі здійснення адміністративних функцій. Це обумовлено тим, що адміністративна діяльність переважає в роботі органів внутрішніх справ та, зокрема, Державної служби охорони при МВС України.

Доводиться необхідність виділення наступних форм взаємодії Державної служби охорони при МВС України з іншими правоохоронними органами та підприємствами, а також державними органами та населенням: спільна діяльність (проведення заходів правоохоронної спрямованості); надання взаємодопомоги та підтримки один одному; обмін інформацією з питань попередження та припинення різних правопорушень стосовно охорони всіх форм власності та забезпечення особистої безпеки громадян.

У підрозділі 3.3 «Соціальні та правові гарантії діяльності Державної служби охорони при МВС України» зазначено актуальність посилення соціально-правового захисту персоналу Державної служби охорони, яка пояснюється необхідністю забезпечення впевненості кожного її службовця у своїй безпеці, віри у надійний правовий, соціальний і фізичний захист з боку держави, від чого значною мірою залежить послідовне та повне виконання завдань, покладених на зазначену службу.

Визначається категорія «соціально-правовий захист», в межах якого виділено кілька елементів, зокрема, такі як: захист, правовий захист, соціальний захист. Кожен із зазначених елементів несе у собі різне змістовне навантаження, висвітлює різні сторони зазначеної категорії, дозволяючи таким чином побудувати цілісне соціально-правове утворення. Найбільш загальним елементом, на якому власне і будуються усі інші, є «захист». Під захистом розуміється комплексна система заходів, що застосовуються для забезпечення та належної реалізації суб’єктивних прав і виконання функціональних обов’язків. Зазначену систему утворюють заходи різного змісту, серед яких найбільш дієвими, з точки зору досягнення зазначених цілей, є соціальні та правові, які становлять, відповідно, серцевину соціального та правового захисту.

В роботі аналізуються такі види соціального захисту персоналу Державної служби охорони: державне обов’язкове особисте страхування; державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державне грошове і речове (в тому числі житлове) забезпечення.

У підрозділі 3.4 «Напрями реформування правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України» здійснено аналіз проблемних аспектів організаційно-правових засад правоохоронної діяльності Державної служби охорони. Визначені концептуальні засади реформування правоохоронної діяльності Державної служби охорони при МВС України. Надані пропозиції щодо удосконалення діяльності підрозділів міліції охорони у сфері надійного захисту прав і законних інтересів громадян, роботи з профілактики правопорушень та охорони громадського порядку під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

На думку дисертанта, особливу увагу необхідно приділити правовому регулюванню діяльності Державної служби охорони при МВС України та удосконаленню організаційної побудови цієї служби. Внесено пропозиції до Проектів Законів України «Про поліцію», «Про органи внутрішніх справ»; підготовлено Проект Закону України «Про охоронну діяльність» та Проект наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію взаємодії між територіальними органами внутрішніх справ України та підрозділами Державної служби охорони при МВС України з питань охорони майна на договірних засадах та охорони громадського порядку».