АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ВИПУСКУ ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання дослідження, його об’єкт і предмет, використані методи, нормативна та емпірична основи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. «Організаційно-соціальні засади адміністративно-правової охорони випуску та обігу цінних паперів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Організаційно-правове регулювання діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» проаналізовані нормативно-правові акти, що регламентують діяльність суб’єктів й органів державної влади у сфері адміністративно-правової охорони обігу цінних паперів, – Конституція та закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, а також директиви міжнародних організацій стосовно нормативного врегулювання обігу та охорони цінних паперів.

Основними нормативно-правовими актами, якими керується у своїй діяльності комісія, є: закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та ін.

Незважаючи на наявність великої кількості нормативних актів, що регламентують порядок обігу цінних паперів та функціонування фондового ринку в Україні, подальший розвиток національного ринку цінних паперів стримується низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів. Найголовнішими з них є: кризовий стан української економіки, відсутність твердої національної грошової одиниці; відставання існуючої законодавчої та нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому; слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів; нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів; відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку; відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення; відсутність необхідного захисту інтересів дрібних інвесторів з боку держави. Пропозиції щодо подолання цих недоліків будуть наведені в наступних підрозділах.

У підрозділі 1.2. «Соціально-правова характеристика адміністративних правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» розглянуті статистичні дані та загальна характеристика адміністративних деліктів, які вчиняються на ринку цінних паперів, що необхідно для своєчасного вжиття заходів щодо їх попередження, підвищення ефективності діяльності контролюючих і правоохоронних органів.

Основними соціально-правовими причинами й умовами (чинниками)‚ що сприяють вчиненню правопорушень на ринку цінних паперів‚ є такі: 1) ринок цінних паперів ще перебуває на стадії становлення i розвитку‚ тому є нерозвиненою його інфраструктура та спостерігається недостатність фінансових інструментів‚ i, як наслідок‚ – відсутність прозорого ринку цінних паперів; 2) ринок цінних паперів є привабливим для крупних капіталів та спекулятивних оборудок; він слабо орієнтований на акумулювання та інвестування коштів дрібних інвесторів; 3) нерозвиненість похідних цінних паперів‚ які повинні сприяти страхуванню ризиків на ринку цінних паперів.

Крім того, виокремлено нормативно-правові (безсистемне використання при розробленні законодавчих актів зарубіжних моделей і міжнародних стандартів; відсутність дієвих механізмів попередження й блокування правопорушень на ринку цінних паперів; відсутність ефективної системи санкцій до правопорушників та ін.) та організаційно-управлінські (відставання контролюючої функції від законодавчої у системі державного регулювання ринку цінних паперів; невпорядкованість державного регулювання й контролю за функціонуванням ринку цінних паперів; відсутність механізму обміну інформацією між державними органами, уповноваженими вживати заходів щодо попередження правопорушень на ринку цінних паперів) чинники, що сприяють вчиненню правопорушень у цій сфері.

Практика виявлення та документування правопорушень, що вчиняються на ринку цінних паперів, свідчить про існування складних механізмів протиправних посягань, які поєднують тотожні за своєю адміністративно-правовою характеристикою правопорушення (у сфері торгівлі та послуг, галузі фінансів і підприємницької діяльності). Майже всі порушення на ринку цінних паперів мають за мету саме протиправне заволодіння грошовими коштами чи іншим майном.

Ринок цінних паперів є також привабливим для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що пояснюється декількома факторами: можливість придбання цінних паперів за готівку; ігнорування вимог законодавства окремими професійними учасниками фондового ринку щодо моніторингу походження коштів, які використовуються для придбання цінних паперів; високий рівень інтернаціоналізації фондового ринку; використання неіменних цінних паперів під час легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

Правопорушення на ринку цінних паперів стримує розвиток даного ринку, стимулює правопорушників, викликає соціальну напруженість у суспільстві, зокрема недовіру до професійних учасників ринку цінних паперів. Так, причини й умови вчинення правопорушень на даному ринку – сукупність соціально-негативних економічних‚ організаційно-управлінських‚ правових явищ‚ які породжують і обумовлюють вчинення правопорушень на ринку цінних паперів.

Розділ 2. «Юридична характеристика правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Аналіз об’єктивних ознак правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» проаналізовано об’єктивні ознаки зазначених адміністративних деліктів, до яких відносяться: об’єкт, предмет та об’єктивна сторона правопорушення.

Доведено, що об’єктом адміністративних проступків у сфері випуску та обігу цінних паперів є суспільні відносини, що існують у цій царині суспільного буття. Також доведено, що адміністративні проступки, передбачені статтями 163, 163⁵–163¹²і 188³⁰ КУпАП, утворюють три окремих групи: 1) управлінські відносини, що забезпечують нормальне функціонування ринку цінних паперів в України (ст. 163, ч. 3 ст. 163⁵, статті 163⁷, 163⁸, 163⁹, 163¹⁰, 163¹¹, та 188³⁰ КУпАП); 2) суспільні відносини, що забезпечують права та інтереси інвесторів (частини 1 та 2 ст. 163⁵, ст. 163⁶ КУпАП); 3) суспільні відносини, що забезпечують розкриття інформації на фондовому ринку (частини 1 та 2 ст. 163⁵, статті 163⁶, 163¹¹ КУпАП). Встановлено безпосередній об’єкт кожного із зазначених адміністративних проступків, а також доведено існування додаткових об’єктів протиправного посягання на суспільні відносини.

Дослідивши економічну та цивільно-правову природу цінних паперів, було визначено наступні їх ознаки, основні функції та властивості, а саме: оборотність; доступність для цивільного обігу; стандартність; серійність; документальність; урегульованість і визнання державою; ринковість; прибутковість; ліквідність; ризик; строк існування.

Під цінним папером в адміністративно-деліктному сенсі слід розуміти належним чином оформлений фінансовий документ, який має номер, серію та назву, встановлену спеціалізованим органом виконавчої влади форму (зовнішній вигляд щодо документарних цінних паперів), який засвідчує певні юридично значущі факти та забезпечується особою, яка цей документ видала (емітувала).

Об’єктивна сторона зазначених адміністративних деліктів може характеризуватись: активними діями, пасивними діями та змішаною формою бездіяльності. Аналіз об’єктивної сторони таких деліктів також дає змогу констатувати, що законодавчо вони сформульовані як делікти з формальним складом проступку за виключенням делікту, передбаченого ст. 163⁸КУпАП, який відповідно його бланкетної диспозиції, є одним з небагатьох адміністративних деліктів з усіченим складом.

У підрозділі 2.2. «Аналіз суб’єктивних ознак правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» досліджені вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність, і неосудність суб’єктів адміністративних деліктів у сфері обігу цінних паперів. Здійснено аналіз та розмежування понять «суб’єкт адміністративного проступку» та «суб’єкт адміністративної відповідальності»; доведено, що суб’єктом адміністративних правопорушень у сфері обігу цінних паперів має бути й юридична особа.

Для встановлення суб’єктивної сторони (а саме її інтелектуальної складової) адміністративних деліктів у сфері випуску та обігу цінних паперів найбільш важливе значення займає усвідомлення протиправної поведінки, передбачення наслідків не відіграє значення для кваліфікації. Проступки у сфері випуску та обігу цінних паперів вчиняють виключно умисно. Також доведено, що переважна більшість норм, які встановлюють відповідальність, сформульовані в законі як делікти з формальним складом, а суб’єктивна сторона аналізованих проступків характеризується виною у формі прямого умислу.

Вольовий момент (елемент) умислу аналізованих адміністративних деліктів не поширюється на настання суспільно шкідливих наслідків, тобто відношення винної особи до настання суспільно шкідливих наслідків виходить за рамки, необхідні для встановлення суб’єктивної сторони делікту на тій підставі, що норми, які передбачають адміністративну відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів сформульовані в законі як норми з формальним складом. Тобто настання суспільно шкідливих (небезпечних) наслідків не є обов’язковими для притягнення винної особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Розділ 3. «Профілактика правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Особливості профілактики правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» зосереджено увагу на вивченні загальної та індивідуальної профілактики правопорушень на ринку цінних паперів, принципах, завданнях і методах діяльності комісії.

У сфері профілактики правопорушень на ринку цінних паперів виокремлено такі блоки профілактики: соціально-економічні заходи (створення у суспільстві обстановки, яка забезпечить високий життєвий рівень населення; мінімізація безробіття працівників кредитно-фінансової і банківської сфер, належний рівень оплати праці); виховні заходи, які націлені на формування у суспільстві високого рівня моральності, пропаганду цінностей у сфері ведення громадського життя; створення відповідної нормативної бази профілактики правопорушень на ринку цінних паперів; адміністративно-правове та кримінальне переслідування осіб, які причетні до вчинення порушень на ринку цінних паперів, та ін. Індивідуальна профілактика адміністративних правопорушень на ринку цінних паперів повинна містити комплекс певних заходів, які спрямовані на: усунення факторів, які негативно впливають чи можуть впливати на особу, а також можуть призвести до формування в неї антисоціальної спрямованості та протиправної поведінки; зміни в особі антисоціальних поглядів, звичок, інтересів, що може попередити вчинення особою не тільки адміністративних правопорушень на ринку цінних паперів, але й інших правопорушень; вжиття невідкладних заходів з боку працівників комісії щодо попередження правопорушень, які готуються, та припинення спроб їх вчинення.

Встановлено, що в основі діяльності комісії щодо профілактики адміністративних правопорушень повинні бути наступні принципи: законність; соціальна справедливість та гуманізм; комплексність профілактики; диференціація заходів впливу та індивідуальний підхід до особи при індивідуальній профілактиці, застосування різних рівнів профілактики адміністративних правопорушень; своєчасність та достатність заходів впливу; використання в профілактичній діяльності передового зарубіжного досвіду.

У підрозділі 3.2. «Основні напрямки вдосконалення профілактики правопорушень у сфері випуску та обігу цінних паперів» розглянуті шляхи підвищення ефективності організаційних і практичних заходів, що вживаються органами державної влади з метою попередження правопорушень на ринку цінних паперів.

Докладно досліджені основні положення кодексів про адміністративні правопорушення (відповідальність) країн пострадянського простору, сучасні наукові дослідження, проведений порівняльно-правовий аналіз зарубіжного й національного адміністративного законодавства у сфері обігу цінних паперів, на підставі яких сформульовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КУпАП.

Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства свідчить, що законодавець намагається максимально забезпечити охорону законних прав та інтересів на ринку цінних паперів як держави, так і фізичних та юридичних осіб. З аналізу законодавства країн СНД також можна зробити висновок, що майже в усіх її державах передбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб у цій сфері, при цьому останні підлягають адміністративної відповідальності незалежно від місцезнаходження, організаційно-правових форм, підлеглості, а також інших обставин. Ця позиція має бути обов’язково врахована й в національному законодавстві, зокрема у сфері регулювання інститутів фондового ринку та цінних паперів. Саме тому адміністративним правопорушенням повинна визнаватися протиправна, вина дія (бездіяльність) фізичної чи юридичної особи, за яку КУпАП передбачена відповідальність. Крім того, сформульовані пропозиції щодо запровадження адміністративного призупинення їх діяльності як одного із видів адміністративних стягнень.

При визначенні подальших напрямків удосконалення профілактики правопорушень на національному ринку цінних паперів повинний ураховуватися такий фактор: система регулювання ринку цінних паперів є дворівневою (державне регулювання і саморегулювання), при чому пріоритет належить державі, а не саморегулівним організаціям професійних учасників ринку цінних паперів, а також ієрархічність структури законодавчого регулювання, що має багато рівнів (конституція, законодавчі та нормативні акти тощо). Втім, врахування зарубіжного досвіду при вдосконаленні певних напрямів профілактики правопорушень та перенесення на національне правове поле повинно здійснювати з урахуванням специфіки вітчизняної моделі ринку цінних паперів і чинного законодавства.