АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СЛУЖБИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ




  • скачать файл:
Назва:
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СЛУЖБИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкриваються методологічні, теоретичні та емпіричні основи дослідження, доводиться наукова новизна положень, що виносяться на захист, і практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікації за темою дисертації.

Розділ 1. «Аналіз психологічної допомоги в ОВС України: стан та адміністративно-правова характеристика складових елементів» складається з двох підрозділів, присвячених аналізу поняття «психологічна допомога» та психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС України.

У підрозділі 1.1 «Розвиток надання психологічної допомоги в ОВС України» зазначено, що заходи психологічної допомоги досі не мають відповідної законодавчої регламентації, хоча за своєю соціальною значимістю жодним чином не поступаються відносинам психіатричного характеру, адже спрямовані на упередження різноманітних психологічних проявів, які з плином часу можуть набути ознак окремих душевних розладів. Однак нові соціальні умови потребують побудови іншої, сприятливої для населення психологічної «аури», яка допоможе людині не тільки адаптуватися до сучасних соціальних реалій, а згодом і самореалізуватися в існуючих реаліях. Втілення в життя заходів адміністративної реформи в Україні неминуче призведе до необхідності розв’язання наведених вище питань, а саме доведення організації та здійснення психологічної допомоги до чинних світових стандартів, характерних для високорозвинених, демократичних країн.

На основі аналізу особливостей вітчизняної моделі психологічної допомоги населенню зауважується, що її сучасна конструкція має перехідний характер і фактично складається лише з одного різновиду психологічної допомоги – психологічного нагляду. Цей різновид розповсюджується в основному на громадян, які задіяні в роботі державного апарату й окремих бізнесових структур і зацікавлені в контролюванні стану психологічного здоров’я власного персоналу.

На відміну від психологічного нагляду, який, незважаючи на очевидні організаційні недоліки, вже функціонує в Україні, форми другого різновиду психологічної допомоги – психологічного обслуговування населення – не набули широкого розповсюдження в нашій країні та перебувають на початковому етапі свого формування.

Констатується, що становлення незалежної правової держави в Україні відбувається в досить непростих економічних і криміногенних умовах, що характеризуються спадом виробництва, енергетичною кризою, збільшенням проявів корупції, організованої та професійної злочинності тощо. За таких соціально-економічних і політичних умов зростає потреба в ефективній діяльності правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ, які покликані здійснювати боротьбу зі злочинністю в усіх сферах її проявів.

Одним із напрямів, що сприяють підвищенню ефективності виконання оперативно-службових завдань співробітниками ОВС, є психологічне забезпечення їхньої професійної діяльності, оскільки існує застосування психологічних знань і на стратегічному, і на тактичному рівні, а також залучення спеціалістів-психологів до розробки та проведення оперативно-розшукових заходів органів внутрішніх справ України.

Вказується, що під стратегічним рівнем застосування психологічних знань у практичній діяльності співробітників ОВС розуміється провідна роль спеціаліста-психолога (оперативного психолога) – співробітника оперативної служби, чия діяльність зводиться до безпосереднього застосування психологічних знань, які на певних етапах проведення оперативних заходів виступають найголовнішими. Під тактичним рівнем застосування психологічних знань розуміється психологічне супроводження й підтримання діяльності співробітників оперативних служб, де роль оперативного психолога у процесі проведення оперативних заходів є допоміжною, консультативною та аналітичною.

Визначено, що під системою психологічного забезпечення співробітників ОВС слід розуміти цілеспрямоване комплексне використання знань психологічної науки, її засобів, методів і технологій відповідно до цілей і завдань правоохоронних органів, які ефективно впливають на підвищення результативності професійної діяльності працівників ОВС.

У підрозділі 1.2 «Особливості здійснення функції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності в органах внутрішніх справ України» зазначається, що при вирішенні службових завдань співробітники ОВС досить часто стикаються з необхідністю діяти в умовах дефіциту часу та інформації, у нестандартних ситуаціях, які вимагають творчого підходу, в умовах підвищеної відповідальності за наслідки своїх вчинків, а також в обставинах конфліктності спілкування і психологічного протистояння.

Вказується, що одним із напрямів професійної діяльності психологів є психологічна підтримка співробітників оперативних служб у процесі здійснення ними оперативно-розшукової діяльності. Однак, звертається увага на те, що такий напрям є недостатньо ефективним, що обумовлено, насамперед, специфікою ОРД, її переважно негласними методами роботи, закритістю, конфіденційністю діяльності оперативних апаратів у системі МВС. Окрім того, щоб надавати якісну психологічну допомогу оперативним співробітникам, потрібно як мінімум знати її зміст і психологічні особливості здійснення, мати безпосереднє відношення до неї, тобто бути співробітником оперативного підрозділу.

Аналіз, проведений стосовно психологічного супроводження оперативно-службової діяльності ОВС, свідчить, що зазначене супроводження може розглядатися як комплекс організаційно-правових, службових, соціально-психологічних заходів, спрямованих на вдосконалення системи оперативно-службової діяльності шляхом застосування спеціальних психологічних знань, методів і прийомів. Вказується, що спеціальні психологічні знання використовуються у трьох формах – експертизі, участі спеціаліста, консультації.

Розділ 2 «Адміністративно-правові основи моделі служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Етапи становлення служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України» вказується, що свою діяльність у системі МВС України практичні психологи розпочали на початку 80‑х років минулого століття. Значною мірою вони використовували практичний досвід роботи психологів на промислових об’єктах народного господарства. Водночас враховувалася специфіка умов виконання службових завдань і функцій органів внутрішніх справ.

Зазначено, що перший (підготовчий) етап створення нової служби психологічного забезпечення в органах внутрішніх справ України фактично розпочався з моменту набуття незалежності нашої держави. Головною особливістю зазначеного етапу було те, що фактично була відсутня відповідна нормативна база, яка б регламентувала здійснення функцій психологічного забезпечення ОВС, хоча реалії життя вимагали термінового створення відповідної структури.

З квітня 1993 року розпочинається етап безпосереднього становлення служби психологічного забезпечення ОВС України, що характеризується початком відомчого нормативного закріплення та безпосередньої діяльності практичних психологів у системі МВС.

Третій (системний) етап становлення служби психологічного забезпечення розпочинається після прийняття Концепції, затвердженої рішенням колегії МВСУ № 2 КМ/2 від 03.02.1997 року. Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України – перший програмний документ, зміст якого був присвячений концептуальним питанням організації та створення системи психологічного забезпечення в ОВС.

Констатується, що створення системи психологічного забезпечення було обумовлено необхідністю наступних чинників: якісного професійного підбору й відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України; збереження людського потенціалу; підтримки високого рівня професійної готовності та боєздатності працівників; якісного вирішення оперативно-службових завдань і ефективного функціонування всієї системи ОВС; зведення до мінімуму шкоди від впливу психогенних факторів, що є небезпечними для життя та здоров’я працівників.

Наголошується, що сучасний етап розвитку служби психологічного забезпечення може завершитися в разі прийняття політичного рішення щодо кардинального реформування правоохоронної системи України та її невід’ємної складової – міліції. Здійснення відповідних кроків має супроводжуватися процесом перетворення міліції в поліцію України – нову правоохоронну структуру, організація та принципи діяльності якої будуть відповідати чинним Європейським стандартам функціонування аналогічних інститутів розвинутих демократичних держав.

У підрозділі 2.2 «Структурні характеристики моделі служби психологічного забезпечення ОВС України» констатується, що успішне виконання завдань, що стоять перед службою психологічного забезпечення ОВС, залежить від багатьох чинників, з-поміж яких: належне кадрове забезпечення вказаної служби, високий рівень матеріально-технічного оснащення її підрозділів, наявність достатнього арсеналу психологічних прийомів і засобів роботи з особовим складом, висока мотивація до високопродуктивної діяльності, що ґрунтується на відповідних моральних і матеріальних стимулах діяльності. Окрім цього, основою успішного функціонування служби психологічного забезпечення виступають такі фундаментальні організаційні чинники, як наявність нормативно закріплених засад державної психологічної політики в суспільстві загалом і МВС зокрема, а також досконала модель організації та функціонування служби психологічного забезпечення, що є невід’ємною складовою загальної державної конструкції психологічної допомоги населенню України.

Вказується, що задля досягнення максимально прийнятних результатів діяльності служба психологічного забезпечення ОВС має функціонувати в межах певної моделі, організаційні схеми якої повинні забезпечувати максимальну ефективність роботи практичних психологів у системі МВС. Під такою моделлю розуміється оптимальна конструкція організації та здійснення функцій психологічного забезпечення особового складу ОВС, доцільність запровадження якої об’єктивно зумовлена відповідними суспільними потребами та належним науково-практичним обґрунтуванням.

Досліджено, що модель психологічного забезпечення ОВС України має трирівневу конструкцію. Перший (центральний) рівень утворює Центр практичної психології (ЦПП) при МВС України, який виконує функції управління та координації діяльності всіх підрозділів служби психологічного забезпечення. Другий (регіональний) рівень моделі складають Центри практичної психології при Головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, Управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті; підрозділи психологічного забезпечення та окремі посади психологів Державної служби охорони при МВС України; підрозділи психологічного забезпечення внутрішніх військ; підрозділи психологічного забезпечення відомчих навчальних закладів МВС України. Третій (місцевий) структурний рівень моделі служби психологічного забезпечення складається з окремих посад практичних психологів у міських, районних, лінійних органах, стройових та спеціальних підрозділах органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.3 «Основні форми діяльності служби психологічного забезпечення ОВС України» вказується, що зміст діяльності служби психологічного забезпечення ОВС України характеризується функціональною багатовекторністю й визначається чотирма функціональними напрямами. Першим напрямом діяльності служби психологічного забезпечення є організація та проведення професійної орієнтації і професійно-психологічного відбору. Другий, досить важливий функціональний напрям полягає у здійсненні психопрофілактичної роботи та психологічного супроводження проходження служби. Сутність третього напряму зводиться до психологічного супроводження оперативно-службової діяльності ОВС України. Четвертий напрям стосується психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС України, здійснення психологічної підготовки та впровадження новітніх психологічних технологій.

Вказується, що для кожного з наведених напрямів характерними є відповідні форми діяльності служби психологічного забезпечення ОВС, за допомогою яких ця служба реалізує покладені на неї завдання та функції, з-поміж яких найбільш використовуваними є наступні: анкетування, співбесіда, тестування, психодіагностика, спостереження, консультативна робота, проведення занять, психокорекція, розробка рекомендацій, поліграфні обстеження, психотренінговий комплекс.

У підрозділі 2.4 «Етичні засади функціонування служби психологічного забезпечення ОВС України» зазначено, що в науковій літературі, присвяченій проблемам психології, впродовж останніх років гостро ставиться питання етичних і правових аспектів психологічного консультування, психотерапії, тренінгової діяльності в галузі психології. Розробляється законодавство, призначене регулювати практичну діяльність психологів, зокрема кодекси та стандарти професійної етики.

Вказано, що будь-яка правоохоронна діяльність, зокрема й діяльність ОВС, ґрунтується на певних групах етичних критеріїв, що висуваються до її співробітників. Згадані критерії містяться в положеннях Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України. Виконання повноважень, що покладаються на співробітників служби психологічного забезпечення ОВС України, потребує дотримання не тільки загальних етичних вимог, які зафіксовані у згаданому вище кодексі, а й реалізацію специфічних норм, зміст яких відображає багатоаспектність і багатогранність їхньої діяльності.

Наголошується, що, на відміну від інших структур ОВС, характерною особливістю етичних засад роботи психологів служби психологічного забезпечення органів внутрішніх справ є те, що її співробітники у своїй діяльності мають керуватися не тільки вимогами Етичного кодексу працівника ОВС України, а й положеннями Етичного кодексу працівника служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України. Норми Етичного кодексу психолога служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС України містять положення, де вказано, що робота психолога базується на низці принципів, з-поміж яких: професійна належність; неупередженість, науковість, чесність і відвертість, добровільна згода працівників ОВС та інших осіб на проведення з ними психодіагностичних і психокорекційних заходів або застосування інших психологічних технологій; безумовна повага до гідності й недоторканності особистості кожної людини, з якою працює психолог; дотримання основних людських прав і свобод.

Водночас етика професійної діяльності психолога повинна ґрунтуватися на загальнолюдських моральних цінностях, на положеннях Конституції, чинного законодавства, що захищає права людини, а також на цілях і завданнях розвитку особистості та суспільства загалом.

Наголошується, що подальші кроки щодо покращення та зміцнення етичних підвалин діяльності представників служби психологічного забезпечення ОВС мають здійснюватися за такими пріоритетними напрямами: істотне підвищення морально-етичних критеріїв, що висуваються до кандидатів на посади служби психологічного забезпечення; суттєве поліпшення їхньої професійної підготовки, а також невідкладне розв’язання проблеми належного матеріального стимулювання роботи особового складу служби психологічного забезпечення ОВС України.

Розділ 3 «Напрями удосконалення організації служби психологічного забезпечення ОВС України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Уточнення об’єкта діяльності служби психологічного забезпечення» вказано, що психологічне здоров’я нації є надзвичайно важливим показником загального стану її благополуччя. Тривале перебування української держави в умовах перехідного періоду розвитку, значні трансформаційні процеси, кардинальні зміни векторів ідеологічних і духовних орієнтирів для значної частини вітчизняного соціуму стало помітною перешкодою на шляху визначення та формування оновлених соціальних цінностей. Ці обставини зумовили погіршення загальних показників психологічного здоров’я населення.

Зазначається, що сучасна конструкція української моделі психологічної допомоги знаходиться на стадії формування, носить перехідний характер і фактично складається лише з одного різновиду психологічної допомоги – психологічного забезпечення.

Констатується, що існуюча організація психологічного обслуговування ускладнює реалізацію принципу доступності психологічної допомоги для громадян України. Це вимагає від владних структур невідкладного вирішення вказаної проблеми, головними причинами якої є відсутність сталих засад державної політики в зазначеній сфері та неналежна правова регламентація відносин при наданні психологічної допомоги, що регулюються сьогодні переважно на рівні відомчих нормативних актів.

У підрозділі 3.2 «Основні напрями подальшого розвитку та підвищення ефективності роботи служби психологічного забезпечення ОВС України» визначено, що основними цілями, завданнями та напрямами діяльності служби психологічного забезпечення ОВС є впровадження у практику новітніх спеціальних психофізіологічних досліджень, зокрема й поліграфних технологій. Стосовно професійних цінностей співробітників служби психологічного забезпечення ОВС України зазначається, що вони багато в чому збігаються із загальноприйнятими цінностями працівників правоохоронних органів, хоча існують суттєві відмінності. Так, для практичних психологів головною професійною цінністю виступає особистість, її унікальність, здатність до саморозвитку. Психолог у правоохоронних органах керується не тільки правовими, а й етичними нормами (кодексом професійної етики). Відповідно до вказаного кодексу він може використовувати у своїй роботі лише ті методи, що пройшли апробацію в рамках сучасної психологічної науки та не становлять небезпеку для здоров’я особи. Результати досліджень, зібрані психологом у ході професійної діяльності, не повинні використовуватися в інтересах третіх осіб. Психологу потрібно усвідомлювати, що іноді керівництво за його допомогою намагається позбутися небажаного співробітника.

Наголошується, що перед службою психологічного забезпечення ОВС України постають два головних завдання: перше – підвищення надійності «людського фактору» та якнайповніше використання потенціалу особистості; друге – надання психологічної допомоги працівникам у вирішенні оперативно-службових і особистісних питань. Відповідно до вище зазначених завдань служба психологічного забезпечення ОВС України здійснює два напрями діяльності: психологічне забезпечення роботи зі співробітниками правоохоронних органів і психологічне забезпечення оперативно-службових завдань.

Констатується, що вибір відповідного напряму діяльності служби психологічного забезпечення ОВС України та її функції залежать від багатьох чинників, з-поміж яких: ступінь зафіксованості завдань у функціональних обов’язках психологів; характер структури конкретного відомства та традиції, що в ній склалися; специфіка регіону; професійна компетентність і чисельність психологів тощо.

Зазначається, що найвагомішими чинниками, що гальмують розвиток служби психологічного забезпечення ОВС України, найчастіше називають економічні (недофінансування), психологічні (нерозуміння ролі служби психологічного забезпечення ОВС України в удосконалюванні діяльності правоохоронних органів) і концептуальні (відсутність чітких теоретичних уявлень про принципи, зміст і методи діяльності). Що стосується першої причини, то її усунення мало залежить від можливостей працівників правоохоронних органів. Друга і третя причини взаємозалежні. Розкривши концептуальні основи діяльності служби психологічного забезпечення ОВС України, можна змінити і ставлення до неї відповідних керівних структур. Попри все не викликає сумніву той факт, що професійна компетентність практичних психологів залежить від якості базової психологічної освіти й розуміння специфіки діяльності правоохоронних органів.

Визначено, що шляхи підвищення ефективності психологічного супроводження службової діяльності ОВС слід шукати в розробці та впровадженні цільової гнучкої, багатоступеневої програми підготовки кваліфікованих фахівців високого фахового рівня, а також у впровадженні у практику новітніх спеціальних психофізіологічних досліджень, зокрема й поліграфних технологій. Тільки за таких умов від служби психологічного забезпечення ОВС України в перспективі можна очікувати реальну віддачу.

У підрозділі 3.3 «Служба психологічного забезпечення вищих навчальних закладів ОВС України в контексті реформування системи відомчої освіти» зазначено, що основною метою психологічного забезпечення навчання у вищому навчальному закладі системи МВС є: створення умов для розвитку в курсантів і слухачів професійно важливих якостей, що їх вимагає конкретний вид професійної діяльності; налаштування сприятливого емоційного настрою як окремої людини, так і навчального підрозділу на повну реалізацію їхніх можливостей, оптимізація процесу спілкування та взаємодії постійного й перемінного складу учасників навчального процесу. Важливим є введення до педагогічного процесу психологічних технологій, що допоможуть вирішувати зазначені завдання професійної освіти.

Вказується, що з-поміж загальних функцій служби психологічного забезпечення ОВС України в навчальному закладі виділяють: консультативну, експериментальну, проектувальну та нормативно-стандартизуючу функції, що пов’язані з правовим статусом практичного психолога та організацією його діяльності. Ще одна група функцій визначається способами використання психологічних знань і складається з психодіагностики та психологічного управління. При цьому виділяються чотири аспекти, які об’єднують організаційно-наукові, організаційно-правові, матеріально-фінансові та кадрові питання. Перший аспект – організаційно-науковий: виділення основних наукових проблем, вирішення яких потребує практика, та визначення завдань служби психологічного забезпечення ОВС України. Організаційно-правовий аспект має відношення до статусу практичного психолога, його прав і обов’язків, характеру взаємодії з професіоналами спільної сфери діяльності. Матеріально-фінансові питання стосуються фінансування та звітності служби. Вирішення кадрового питання потребує насамперед підготовки практичних психологів і спеціальної підготовки випускників психологічних навчальних закладів до роботи у службі психологічного забезпечення ОВС України.

Зазначається, що заходи психолого-педагогічного супроводження сприяють цілеспрямованому розкриттю й розвитку здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я та життя тощо. В основу психолого-педагогічного супроводження покладено низку принципів, а саме: науковість, комплексність, юридичну правомірність, об’єктивність, практичність, конфіденційність, неупередженість, дотримання норм професійної етики, деонтології та прав людини.

Наголошується, що усвідомлення необхідності кардинальних змін у діяльності органів внутрішніх справ, реформування відомчої системи освіти та створення нового соціального портрету працівника органів внутрішніх справ вимагають належної та обов’язкової морально-психологічної підготовки майбутніх співробітників ОВС. Це можливо за умови системного впровадження основних форм і методів психолого-педагогічного супроводження в діяльність закладів освіти МВС. Широке використання новітніх форм і технологій у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів освіти МВС України є запорукою підвищення якісного та професійного рівня органів внутрішніх справ нашої держави.

 

 

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА