ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ: адміністративно-правовий статус Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, окреслюються мета і завдання, об’єкт і предмет, вказуються методи дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, публікації та структура роботи.

Розділ 1 «Адміністративно-правові засади діяльності Державної судової адміністрації України» містить три підрозділи в яких комплексно досліджена Державна судова адміністрація України як суб’єкт адміністративного права, визначено принципи та охарактеризовано нормативно-правове забезпечення її діяльності.

У підрозділі 1.1 «Державна судова адміністрація як суб’єкт адміністративного права» зазначено, що відповідно до статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 07.07.2010 р. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

Встановлено, що Державна судова адміністрація України – це система органів, що складається з Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. З аналізу даного законодавчого положення можна зробити достовірний висновок стосовно того, що Державна судова адміністрація України є повноцінним суб’єктом адміністративного права. Окрім цього, до такого висновку можна дійти шляхом аналізу повноважень Державної судової адміністрації України.

Встановлено, що Державна судова адміністрація України, як суб’єкт адміністративного права, наділена адміністративною правосуб’єктністю. Складовими адміністративної правосуб’єктності Державної судової адміністрації є адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність. Зроблено висновок, що під адміністративною правоздатністю Державної судової адміністрації України слід розуміти її здатність мати права й обов’язки, передбачені нормами адміністративного права, яка виникає з моменту її заснування та припиняється з моменту її ліквідації. Адміністративна дієздатність Державної судової адміністрації України – це її здатність самостійно, вольовими, усвідомлюваними діями реалізовувати надані їй права та виконувати покладені на неї обов’язки у сфері адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.2 «Принципи діяльності Державної судової адміністрації України» зазначається, що під принципами діяльності Державної судової адміністрації України слід розуміти законодавчі відправні засади, ідеї, положення, які виступають базисом її формування, організації та функціонування. Принципи поділяються на загальні, що стосуються судової системи в цілому, та спеціальні, дія яких розповсюджується лише на Державну судову адміністрацію. Першу групу принципів прийнято класифікувати за двома критеріями: за формою їх юридичного закріплення та їх місця в загальній системі принципів.

За формою юридичного закріплення серед принципів виділяють такі, що закріплені в Конституції України і є засадами конституційного ладу України: пріоритет забезпечення прав і свобод людини та громадянина, народний суверенітет, державний суверенітет, республіканізм, демократизм, унітаризм, соціальна держава, правова держава, поділ влади, верховенство права, законність, гласність, визнання міжнародно-правових стандартів. За місцем у загальній системі принципів можна виокремити: позапартійність, професіоналізм і компетентність, економічність, самостійність, рівність перед законом, поєднання виборності та призначуваності, колегіальності та єдиноначальства, відповідальність держави за діяння своїх органів і посадових осіб, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів.

До спеціальних принципів діяльності Державної судової адміністрації України належать принципи: публічності, субординаційності, наукової обґрунтованості, системності, об’єктивності, ефективності (оптимальності), єдиноначальництва, самостійності, нормативності, відповідальності.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове забезпечення діяльності Державної судової адміністрації України» зазначено, що в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» відображено сучасну концепцію діяльності Державної судової адміністрації України. Даним нормативно-правовим актом законодавець спробував комплексно врегулювати такі питання, як визначення місця Державної судової адміністрації України в системі судових органів держави, її основні завдання, повноваження, організаційну побудову. Наголошено, що при прийнятті зазначеного акта було враховано висновки та рекомендації Європейської комісії за демократію через право. Зокрема, остання у своєму висновку до Закону, схваленому на її засіданні 15–16 жовтня 2010 року, більшість норм Закону оцінила позитивно як такі, що відповідають визнаним європейським стандартам, а також висловила рекомендації щодо подальшого їх вдосконалення. Детальна регламентація діяльності управлінських структур у системі судової влади в Україні передбачена підзаконними актами, що дає можливість більш оперативно вносити в ці нормативні акти відповідні зміни. Однак, на думку автора, засади організаційно-правової діяльності Державної судової адміністрації України повинні бути чітко визначені та закріплені в Законі України «Про Державну судову адміністрацію України».

Розділ 2 «Особливості реалізації адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України» складається з трьох підрозділів, в яких розглядається поняття та структура адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України, а також завдання, функції, повноваження, основні форми та методи діяльності даного органу.

У підрозділі 2.1 «Поняття і структура адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації» визначено, що адміністративно-правовий статус Державної судової адміністрації України – це сукупність окреслених законом елементів, що визначають призначення, завдання, функції, компетенцію, відповідальність, та, що забезпечують ефективну управлінську діяльність, направлену на забезпечення правосуддя.

Обґрунтовано, що під компетенцією Державної судової адміністрації України слід розуміти сукупність юридично встановлених повноважень, спрямованих на організаційне забезпечення діяльності органів судової влади. Доведено, що виокремлення завдань, як елементу адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України, є доцільним і підтверджується з техніко-юридичної точки зору чітким формулюванням на підзаконному рівні.

На основі аналізу теоретичного матеріалу та нормативно-правових актів сформульовано визначення поняття повноважень Державної судової адміністрації України, під якими слід розуміти конкретні її права та обов’язки з вирішення питань організаційного забезпечення діяльності органів судової влади.

Акцентовано увагу на тому, що однією із складових адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України є відповідальність, під якою розуміється соціально-політична відповідальність за результати своєї діяльності, тобто відповідальність перед громадянським суспільством за свою діяльність у цій сфері. Додатковими елементами адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України визначено її організацію та порядок здійснення діяльності.

Зроблено висновок, що структуру адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації України складають нормативне призначення цього органу, його компетенція, що доповнюється відповідальністю, завданнями, функціями, організацією (структурою) та порядком діяльності (форми та методи діяльності).

У підрозділі 2.2 «Завдання, функції та повноваження Державної судової адміністрації України» встановлено, що функції Державної судової адміністрації України – це напрямки реалізації її компетенції щодо здійснення організаційного забезпечення діяльності органів судової влади в законодавчо встановлених межах з метою забезпечення ефективного правосуддя. Закріплені в законодавстві повноваження Державної судової адміністрації України, становлять систему її функцій щодо забезпечення органів та інституцій судової влади.

Зроблено висновок, що функції Державної судової адміністрації України утворюють систему, яка включає: функцію організаційного забезпечення діяльності судів, функцію матеріально-технічного забезпечення судів, кадрову функцію, соціально-правову функцію, контрольну функцію, зовнішню функцію.

У підрозділі 2.3 «Основні форми та методи діяльності Державної судової адміністрації України» визначено, що форми діяльності Державної судової адміністрації України – це сукупність однорідних дій, які здійснюються нею у певних організаційних рамках, визначених законом. Аналіз юридичної наукової літератури, нормативно-правової бази, практичної діяльності Державної судової адміністрації України дає можливість виділити такі основні правові форми діяльності даного органу: правотворчу, правозастосовчу, установчу та інтерпретаційну. Встановлено, що здійснення як правових, так і організаційних форм діяльності Державної судової адміністрації України пов’язане із застосуванням певних методів. Загалом під методом діяльності органу публічної влади (у тому числі Державної судової адміністрації України) розуміють конкретні прийоми і способи організації його роботи та безпосереднього функціонування. Прийнято виділяти наступні методи Державної судової адміністрації України: економічні, виховні, організаційні; методи організації і методи діяльності, методи переконання і методи примусу; методи прямого і побічного впливу; наукові, емпіричні та експериментальні; регулювання, загального керівництва, безпосереднього управління; загальні й спеціальні; стратегічні й тактичні.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення діяльності Державної судової адміністрації України» містить три підрозділи, в яких розглянуто напрями модернізації організаційно-штатної структури Державної судової адміністрації України, проаналізовано інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності даного органу та запропонований механізм взаємодії Державної судової адміністрації України з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю.

У підрозділі 3.1 «Модернізація організаційно штатної структури Державної судової адміністрації України» визначено коло питань, пов’язаних із кадровою функцією Державної судової адміністрації України. Зокрема, зазначено, що кадрова функція включає три взаємозалежних напрямки: кадрова політика, робота з кадрами та кадрова робота. Наголошено, що удосконалення діяльності Державної судової адміністрації України в тій або іншій мірі визначається всіма компонентами людської діяльності в цій сфері й якістю їх організації в єдину систему. Нова організаційна структура повинна бути створена на основі існуючих людських ресурсів. Організаційна структура Державної судової адміністрації України – це склад і кількість підрозділів, ланок організації, порядок їх співпідпорядкованості, розподіл прав і обов’язків між ними, характер і форми взаємодії.

У структурі Державної судової адміністрації України виділяються такі елементи: відділи, рівні (ступені) управління та зв’язки – горизонтальні та вертикальні. Зазначено, що в умовах модернізації до організаційної структури Державної судової адміністрації України пред’являються вимоги: адаптивності, гнучкості, динамізму, адекватності, спеціалізації, оптимальності, оперативності, надійності, економічності. Встановлено, що модернізація організаційно-штатної структури Державної судової адміністрації України повинна формуватися та реалізовуватися з обов’язковим урахуванням стратегії та тактики кадрового забезпечення, тобто це нерозривні складові удосконалювання діяльності зазначеного органу.

У підрозділі 3.2 «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Державної судової адміністрації України» встановлено, що аналітична робота не може вестися окремо від інформаційної. У процесі аналізу інформації постійно виникають нові обставини та необхідність додаткового отримання інформації. Інформація є основою, фундаментом для аналітики. Тому, пропонується використовувати термін інформаційно-аналітичного забезпечення Державної судової адміністрації України. При цьому наголошено, що інформаційно-аналітичне забезпечення є поняттям більш ширшим, ніж інформаційне забезпечення, у зв’язку з тим, що передбачає забезпечення системи судів, крім інформації, ще й знаннями, необхідними для виконання всіх функцій і завдань для здійснення правосуддя. З цією метою створена та функціонує бібліотека суду. Бібліотека діє для забезпечення суду нормативно-правовими актами, спеціальною науковою літературою, матеріалами судової практики.

Зроблено висновок, що під інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності Державної судової адміністрації України слід розуміти функціонально та структурно виділену спеціально організовану діяльність, що передбачає збір, накопичення й обробку даних; пошук, аналіз й узагальнення інформації; отримання спеціальних знань, та спрямовану на ефективну і якісну забезпечувальну діяльність елементів на різних рівнях у структурі Державної судової адміністрації України.

У підрозділі 3.3 «Взаємодія Державної судової адміністрації України з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю» з’ясовано та проаналізовано особливості взаємодії Державної судової адміністрації України з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю. Зокрема, встановлено, що організація взаємодії Державної судової адміністрації здійснюється різноманітними методами (в основному – узгодження дій, координація), зовнішнім виявом яких є форми організації взаємодії (плани, графіки, схеми, таблиці взаємодії тощо).

Підкреслено, що правову основу взаємодії Державної судової адміністрації України щодо питань організаційного забезпечення судів складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента й Уряду України, окремих центральних і місцевих органів державної влади. Суб’єктами організації взаємодії є органи, на які покладено обов’язки узгодження та координації дій з питань забезпечення діяльності суду: Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство внутрішніх справ України, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, громадські організації. Зроблено висновок, що для ефективної спільної співпраці необхідно затвердити концепцію «Про взаємодію Державної судової адміністрації України з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськістю». Окреслені особливості взаємодії Державної судової адміністрації України з недержавними органами: засобами масової інформації, об’єднаннями громадян, окремими особами. Доведено, що суб’єктами внутрішньої взаємодії Державної судової адміністрації України є державні органи, які належать до системи судової влади, вступають у правовідносини та реалізують організаційно-забезпечувальні повноваження судів. До зазначених органів належать: апарат суду, бібліотека суду, служба судових розпорядників, Національна академія підготовки суддів.