ПРАВОСВІДОМІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, розкрито мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методи, розкрито наукову новизну, підкреслено практичну важливість висновків, одержаних у результаті проведеного дослідження, узагальнено результати роботи і подано відомості про публікації автора.

Розділ 1 «Загальна характеристика правосвідомості» складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано існуючі у науковій юридичній літературі поняття правосвідомості, з’ясовано структуру та функції правової свідомості, класифікацію її форм.

У підрозділі 1.1 «Ступінь дослідження правосвідомості у юридичній літературі, її поняття та ознаки» здійснено огляд юридичних літературних джерел, досліджено поняття та суттєві ознаки правової свідомості.

На основі аналізу існуючих у науковій літературі дефініцій правової свідомості показано, що теорія правової свідомості має свою історію розвитку, яка умовно може бути поділена на три періоди: дореволюційний період, радянський період, сучасний період. Акцентовано увагу на тому, що визначення дефініції «правосвідомість» дореволюційного, радянського та сучасного періоду мають свої особливості. Кожен із вказаних періодів характеризується власною системою поглядів щодо соціальної та гносеологічної природи правової свідомості.

Зміст дефініції «правосвідомість» залежить не лише від належності її визначення до певного історичного періоду, а перебуває у прямій залежності і від співвідношення з поняттям «право». Встановлено, що у юридичній літературі існує чотири основні підходи щодо співвідношення категорій «право» та «правосвідомість».

У контексті течії «м’якого позитивізму» наголошено, що право і правосвідомість є явищами тісно взаємопов’язаними, проте не тотожні та відносно самостійні категорії. При цьому правова свідомість:

- є однією із форм (видів) свідомості;

- як одна з форм (видів) свідомості є пов’язаною з іншими формами (видами) усвідомлення реальності;

- має особливий предмет відображення (предметом відображення правової свідомості є правова дійсність, право у статиці та динаміці його буття);

- має певне коло суб’єктів (носіїв);

- за своїм змістом є складним системним правовим явищем;

- має пізнавальний, оціночний і нормативний характер;

- є підставою для розвитку праворозуміння, права і правореалізації.

Запропоновано під правосвідомістю розуміти форму свідомості, яка складається з інтелектуальних (раціональних), емоційних, вольових процесів і станів, що відображають правову дійсність, визначають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, як у статиці, так і динаміці його буття, проявляються в юридично значущій поведінці людей.

У підрозділі 1.2 «Класифікація форм правосвідомості» визначено підстави поділу правосвідомості і досліджено її форми та рівні.

Акцентовано увагу на тому, що у науковій загальнотеоретичній науці немає єдиної точки зору щодо класифікації найтиповіших форм та рівнів правосвідомості.

На підставі аналізу суспільної, групової, колективної, індивідуальної, масової правосвідомості, правосвідомості натовпу, а також буденної, емпіричної, наукової, теоретичної, професійної, спеціалізованої правосвідомості удосконалено класифікацію її найтиповіших форм і рівнів. Запропоновано, залежно від суб’єкта (носія) правосвідомості, виокремлювати суспільну, групову (колективну), індивідуальну та масову правосвідомість (правосвідомість натовпу); залежно від рівня глибини відображення правової дійсності чи з точки зору співвідношення теоретичного та емпіричного рівнів правосвідомості вирізняти буденну (емпіричну), наукову (теоретичну), професійну (спеціалізовану) правосвідомість.

Буденна (емпірична), наукова (теоретична), професійна (спеціалізована) правосвідомість, як і суспільна, групова (колективна) та індивідуальна правосвідомість є певною мірою взаємопов’язаними та взаємозалежними рівнями (формами) юридичної свідомості.

У підрозділі 1.3 «Структура і функції правосвідомості» досліджено структуру та функції правосвідомості.

Структурними елементами правосвідомості є правова ідеологія та правова психологія. Акцентовано увагу на тому, що правова ідеологія та правова психологія мають свою власну структуру. Найбільш загальними та базовими компонентами правової ідеології є: ідеї, знання, концепції, поняття та уявлення.

Правову психологію, як єдиний структурний внутрішній компонент правосвідомості, характеризують певні взаємопов’язані сторони психіки людини (інтелектуальна, емоційна, вольова). Відповідно елементами структури (змісту) правової психології є: інформаційний (пізнавальний) елемент, оціночний (емоційний) та вольовий елементи.

Інформаційний (пізнавальний), оціночний (емоційний) та вольовий елементи правової психології мають певні форми. До основних, базових форм правової психології віднесено: правові почуття, емоції, правові оцінки і ставлення, правові переконання, правові уявлення, правові установки, ціннісні орієнтації, правові звички.

Наголошено, що структура і функції правової свідомості – парні явища. У контексті визначеної структури правової свідомості вказано, що її основними функціями є гносеологічна (пізнавальна, когнітивна, інформаційна), оціночна та регулятивна функції.

Розділ 2 «Правосвідомість студентської молоді як різновид правової свідомості» складається з трьох підрозділів, у яких з’ясовано особливості студентської молоді як суб’єкта правосвідомості, сформульовано авторське поняття правосвідомості студентської молоді, проаналізовано її структуру, рівень та основні форми деформації.

У підрозділі 2.1 «Студентська молодь як суб’єкт правосвідомості» визначено та проаналізовано основні специфічні риси студентської молоді, які впливають на формування її правосвідомості.

На підставі аналізу існуючих у науковій літературі визначень понять «студентство» та «молодь» визначено, що студентська молодь є відносно самостійною соціальною, соціально-професійною, віковою групою, якій притаманні власні специфічні ознаки. Специфічні ознаки студентської молоді як самостійної соціально-демографічної групи впливають на процес формування її правосвідомості, у деякій мірі обумовлюють її. Однією з особливостей студентської молоді є те, що студентство об’єднано спільного роду діяльністю – навчанням. Під час навчального процесу студентська молодь проходить один із етапів правової соціалізації, який впливає на формування її правосвідомості. При цьому ціннісні орієнтації є визначальним аспектом правосвідомості студентства. Студентська молодь характеризується специфічною системою цінностей та субкультурою. Система цінностей студентства є «відкритою» не стійкою та остаточно не сформованою.

Встановлено, що однією зі специфічних соціальних рис студентства є його «межевість». Вона полягає в тому, що виший навчальний заклад виконує функцію своєрідного «казана», в якому відбувається змішування представників різних соціальних, верств і груп, етнокультурних спільнот. «Межевість» робить студентство найдинамічнішою частиною суспільства, яка реагує на щонайменші зміни в його структурі, його політичні та економічні трансформації, найбільш швидко уловлює нові тенденції у культурі.

Підкреслено, що специфіка субкультури та нестійкість ціннісних орієнтацій студентства деякою мірою обумовлені віково-демографічним чинником цієї частини молоді. У зв’язку з цим, крім вищезазначених, до характерних рис студентської молоді віднесено віковий період студентства.

У підрозділі 2.2 «Поняття, структура та рівень правосвідомості студентської молоді» сформульовано авторську дефініцію поняття «правосвідомість студентської молоді», проаналізовано рівень та особливості структури правосвідомості студентства.

Правосвідомість студентської молоді є складним психологічно-правовим явищем із власною внутрішньою будовою. З огляду на те, що для молоді студентського віку характерна підвищена емоційність, у структурі правосвідомості студентської молоді, яка здобуває освіту за неюридичними напрямами та спеціальностями, правова психологія займає центральне місце.

Правосвідомість студентів, які здобувають вищу юридичну освіту, носить серйозні початки професійного юридичного мислення, а отже, у порівнянні з правосвідомістю студентів, які здобувають освіту за іншими напрямами, у більшій мірі є раціонально обумовленою.

На підставі аналізу результатів проведеного анонімного анкетування студентів юридичного, технічних та гуманітарних напрямів навчання (освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра) встановлено, що:

- оцінка рівня своєї правосвідомості студентами-гуманітаріями та студентами технічних спеціальностей не відповідає реаліям. Студенти, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень за технічним та гуманітарним напрямами переоцінюють свої правові знання, ставляться до них не критично;

- більшість студентів, незалежно від спрямування майбутньої професійної діяльності, серед теоретичних (лекція на юридичну тематику), самостійних (самостійне вивчення правової літератури) та практичних правових заходів (практичне заняття, зустріч-бесіда з працівником правоохоронного органу, юристом) віддає перевагу практичним заходам;

- правосвідомість сучасної студентської молоді (переважно тієї, яка здобуває неюридичну освіту) є певною мірою дефективною, недостатньо сформованою. Особливість дефективності правової свідомості студентів проявляється у тому, що в цілому при позитивному відношенні до чинного законодавства (60,9 % студентів визнає, що право підтримує певний порядок у відносинах між людьми і установами) частина опитуваних студентів готова його порушити на індивідуальному поведінковому рівні;

- серед сучасного студентського покоління найвищою цінністю, заради якої більшість студентів допускає можливість порушення встановлених державою правил поведінки є життя.

У підрозділі 2.3 «Основні форми деформації правосвідомості студентів» встановлено основні ознаки деформації правосвідомості студентської молоді, сформульовано дефініцію поняття «деформація правосвідомості студентської молоді», а також визначено та проаналізовано основні форми деформації правосвідомості студентства.

Деформація правосвідомості студентської молоді:

- є негативним за своєю природою соціально-правовим явищем;

- виступає у якості одного зі станів правосвідомості студентства, який характеризується наявністю у студентів, як носіїв (суб’єктів) правосвідомості певних правових поглядів, ідей, уявлень, оцінок;

- є станом правосвідомості студентської молоді, який викривлено, неправильно відображає суспільне буття, що регулюється нормами права;

- характеризується негативним ставленням студентів як до чинного права в цілому, так і до правопорядку та законності.

Під деформацією правосвідомості студентської молоді належить розуміти такий стан правосвідомості студентської молоді, який характеризується тим, що в окремих її носіїв (конкретних студентів) формуються певні ідеї, уявлення, знання, погляди, почуття, емоції і настрої, які викривлено відображають правову дійсність і виражають негативне ставлення до чинного права, законності та правового порядку.

Формами деформації правосвідомості студентства є способи її прояву, які відрізняються один від одного різним ступенем викривлення компонентів правосвідомості у відображенні правової дійсності. Вказаними формами на сучасному етапі розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні є: правовий інфантилізм, правовий нігілізм, правовий ідеалізм, переродження правосвідомості.

Розділ 3 «Правове виховання як засіб формування та удосконалення правосвідомості студентської молоді» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню мети, завдань, змісту, основних форм правового виховання студентства.

У підрозділі 3.1 «Мета, завдання та зміст правового виховання студентів» сформульовано дефініцію «правове виховання студентської молоді», встановлено та проаналізовано мету, завдання та зміст правового виховання студентства в Україні.

На підставі аналізу існуючих у юридичній науковій літературі визначень поняття «правове виховання» зроблено висновок, що визначення дефініції «правове виховання студентської молоді» необхідно розрізняти у широкому та вузькому значеннях. З’ясовано, що метою правового виховання студентської молоді є формування у студентів такого рівня правової культури, який характеризується не лише знанням права і розумінням його соціальної цінності, а й поведінкою, що відповідає праву. Акцентовано увагу на тому, що мета правового виховання студентів має три рівні (первинну, проміжну та кінцеву мету).

Разом з тим, поряд із метою правового виховання студентської молоді належить розрізняти завдання правового виховання студентів. Серед них основними є:

- надання студентам достатнього для стабільно правомірної поведінки рівня правових знань із питань державності, основ галузей права, положень, норм та принципів Конституції України, законів і підзаконних актів;

- формування у студентів правових почуттів, які спрямовані на визнання і розуміння студентською молоддю соціальної цінності права;

- формування у правосвідомості студентської молоді належних правових установок, правових переконань, правових навичок, правових умінь.

З’ясовано, що зміст правового виховання студентської молоді являє собою процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість студентської молоді (у тому числі кожного окремого студента) за допомогою комплексу правових заходів, визначених способів і засобів, які має у своєму розпорядженні вищий навчальний заклад.

При цьому необхідні для успішної соціалізації правові знання студентів всіх спеціальностей та напрямів підготовки умовно можуть бути поділені на два блоки. Перший спрямований на ознайомлення студентів із основними поняттями держави і права. Другий блок правових знань студента – на формування у студентів знань конкретного характеру. Він орієнтований на ознайомлення студентів із положеннями основних галузей права (цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального, фінансового, екологічного, земельного та ін.).

У підрозділі 3.2 «Основні форми здійснення та удосконалення правового виховання студентської молоді» визначено та проаналізовано основні форми правового виховання студентства.

На основі аналізу існуючих у загальнотеоретичній юридичній літературі відповідних положень запропоновано авторську класифікацію форм правового виховання студентської молоді. Серед них основними вбачаються: правове навчання, правова пропаганда, правова освіта та правове самовиховання.

При цьому правове навчання як основну форму правового виховання студентів слід розрізняти у широкому та вузькому значеннях. Наголошено, що джерела правової пропаганди як основної форми правовиховного впливу студентської молоді повинні бути максимально емоційно забарвлені. Зроблено висновок, що окрім спеціальних телевізійних програм та відеофільмів, до емоційно забарвлених форм правового виховання студентства слід відносити художні фільми, які кваліфіковано, юридично коректно відображають діяльність судових та правоохоронних органів, акцентують увагу на правомірній та неправомірній поведінці персонажів.

Поруч з цим, запропоновано задля правового інформування студентів, із метою їх правової просвіти, широко використовувати можливості мережі Інтернет. Популярність інформаційних правових сайтів серед студентів та ефективність їх впливу на правову свідомість цієї частини молоді, залежить від структури та способів «подачі» правового матеріалу. Актуальним є формування порталів юридичних знань, інтегрування їх у популярних серед молоді соціальних мережах.

Суттєвим резервом для підвищення ефективності заходів щодо підвищення рівня правосвідомості студентської молоді України, зокрема її правового виховання є можливості органів студентського самоврядування. Вони мають сприяти правомірній поведінці студентів, формувати засобами громадського впливу стійкі установки на правомірну поведінку, нетерпимість до правопорушень, забезпечувати належне виконання студентами своїх обов’язків.