ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ЩОДО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ Автореферат

Розділ 1 «Загально-правові аспекти позбавлення батьківських прав» складається з двох підрозділів, присвячених з’ясуванню правової природи справ про позбавлення батьківських прав та особливостей застосування матеріально-правових підстав досліджуваного заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків.

У підрозділі 1.1. «Правова природа справ про позбавлення батьківських прав» підтримано та додатково аргументовано наявні в правовій доктрині підходи щодо доцільності визначення позбавлення батьківських прав як міри сімейно-правової відповідальності, підставою застосування якої є вчинення сімейного правопорушення. Встановлено законодавчу неврегульованість та відсутність єдиного наукового підходу з питань визначення вини в діях матері, батька дитини, стосовно яких вирішується справа про позбавлення батьківських прав, як однієї з умов застосування позбавлення батьківських прав. За результатами критичного аналізу основних доктринальних підходів та чинного законодавства зроблено висновок, що винна поведінка матері, батька дитини є обов’язковою умовою застосування позбавлення батьківських прав як міри сімейно-правової відповідальності при оцінюванні всіх без винятку підстав такого позбавлення.

Піддається критиці підхід вчених-процесуалістів щодо розширення справ окремого провадження і необхідності розгляду і вирішення справ про позбавлення батьківських прав за правилами окремого провадження. Додатково аргументовано, що справи про позбавлення батьківських прав містять ознаки, які є властивими для справ позовного провадження, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження. Зроблено висновок щодо недоцільності запровадження позбавлення батьківських прав як кримінального покарання та розгляду вимоги про позбавлення батьківських прав у кримінальній справі в рамках кримінального процесу.

У підрозділі 1.2. «Підстави позбавлення батьківських прав» приділяється увага дослідженню проблематики та особливостей застосування матеріально-правових підстав позбавлення батьківських прав. Встановлено, що перелік протиправних діянь, за вчинення яких до матері, батька дитини застосовується позбавлення батьківських прав, на законодавчому рівні закріплений у ч. 1 ст. 164 СК України і є вичерпним. При дослідженні ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини як підстави позбавлення батьківських прав виявлено практичні труднощі в застосуванні названої підстави та неоднозначне тлумачення її змісту в правовій доктрині, обумовлені відсутністю законодавчого визначення такого ухилення. За результатами аналізу основних доктринальних підходів та правозастосовної практики визначено основні умови, при дотриманні яких є можливим застосування ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини як підстави позбавлення батьківських прав у випадках їх злісного ухилення від сплати аліментів.

Окрім вищезазначеної, досліджується проблематика застосування й інших підстав позбавлення батьківських прав, що передбачені сімейним законодавством, а саме ч. 1 ст. 164 СК України. З урахуванням аналізу положень міжнародних та національних нормативно-правових актів, основних концептуальних підходів, запропоновано авторські визначення таких підстав позбавлення батьківських прав, як жорстоке поводження з дитиною, експлуатація дитини. Аргументовано доцільність визначення та закріплення на законодавчому рівні як підстави для позбавлення батьківських прав – скоєння матір’ю, батьком умисного злочину стосовно дітей або умисного злочину одним із батьків відносно життя чи здоров’я іншого з батьків.

Розділ 2 «Відкриття провадження та підготовка справ про позбавлення батьківських прав до судового розгляду» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню загальних питань звернення до суду та особливості підготовки справ про позбавлення батьківських прав до судового розгляду.

У підрозділі 2.1. «Пред’явлення позову у справах про позбавлення батьківських прав» аналізуються загальні та спеціальні правила цивільного судочинства, що регулюють відкриття провадження у справах про позбавлення батьківських прав. Встановлено, що для відкриття провадження за даною категорією справ необхідним є дотримання загальних умов та передумов, з урахуванням особливостей, характерних для сімейних правовідносин. За результатами аналізу основних концептуальних підходів та приписів цивільного процесуального законодавства передумовами відкриття провадження у справах про позбавлення батьківських прав визначено такі: суб’єктивні (процесуальна правоздатність особи, юридична заінтересованість) та об’єктивні (позитивні – належність справи до цивільної юрисдикції, наявність спору та негативні, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 122 ЦПК України). Звертається увага на те, що не всі передумови, що зазначені у ст. 122 ЦПК України, застосовуються у справах про позбавлення батьківських прав, та запропоновано до негативних об’єктивних передумов відносити: 1) наявність справи про позбавлення батьківських прав із спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав у провадженні цього чи іншого суду; 2) смерть дитини та (або) смерть відповідача – матері, батька дитини, які є сторонами у справі.

Встановлено, що для здійснення права на пред’явлення позову необхідно дотримуватись передбачених законом умов, якими у справах про позбавлення батьківських прав визнано: підсудність справи даному суду, дієздатність сторони, форма та зміст позовної заяви, а також вимога про сплату судового збору. При визначенні підсудності щодо справ про позбавлення батьківських прав запропоновано доцільним визначення підсудності за вибором позивача, тобто у відповідності до ст. 110 ЦПК
України, у разі звернення до суду з позовною заявою в інтересах дитини одного з батьків, на утриманні якого перебувають малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, до іншого.

У підрозділі 2.2. «Провадження до судового розгляду справ про позбавлення батьківських прав» проаналізовано процесуальний порядок підготовки до судового розгляду справ про позбавлення батьківських прав та визначено мету та завдання даної стадії цивільного процесу. Підтримано позиції вчених-процесуалістів щодо визначення як мети стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду – забезпечення судом та іншими учасниками процесу умов для правильного та своєчасного розгляду справи у відповідному провадженні.

На підставі існуючих наукових досліджень, аналізу змісту нормативних положень процесуального законодавства України, з урахуванням особливостей справ про позбавлення батьківських прав визначено основні завдання підготовки до судового розгляду справ про позбавлення батьківських прав. За результатами аналізу основних доктринальних підходів зроблено висновок щодо доцільності проведення при розгляді справ про позбавлення батьківських прав попереднього судового засідання та закріплення даного положення на законодавчому рівні.

У підрозділі 2.3. «Визначення кола осіб, які беруть участь у справах про позбавлення батьківських прав» на підставі аналізу доктринальних досліджень, законодавства України та матеріалів судової практики надається характеристика процесуально-правового становища осіб, які беруть участь у справах про позбавлення батьківських прав, шляхом класифікації їх на групи. Встановлено, що у справах про позбавлення батьківських прав суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин є: 1) суд як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних відносин;
2) особи, які беруть участь у справі про позбавлення батьківських прав, до яких слід віднести осіб, які вступають або залучаються до участі у справі з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів або позивача (дитини);
3) інші учасники процесу: свідки; експерти; перекладачі та ін.

Підтримується точка зору вчених, які вважають, що позивачем у справі про позбавлення батьківських прав є сама дитина, оскільки саме її права, свободи та інтереси захищаються в суді; відповідачем – матір та/або батько дитини; треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору для вирішення питання про передачу їм дитини (дід, баба, інші родичі дитини); треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; для захисту інтересів дитини – органи прокуратури, органи опіки та піклування, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому перебуває дитина, процесуальні представники. Додатково обґрунтовано визначення процесуального становища прокурора, органу опіки та піклування як таких, що посідають самостійне місце в цивільному процесі, які покликані захищати права свободи та інтереси дитини. Обґрунтовано доцільність звернення Уповноваженого Президента України з прав дитини з позовною заявою за захистом порушених прав, свобод та інтересів дитини у справах про позбавлення батьківських прав.

За результатами аналізу питань щодо участі у справах про позбавлення батьківських прав прокурора підтримано позиції вчених, які вважають участь прокурора для надання висновку у справах названої категорії обов’язковою. Запропоновано здійснювати повідомлення прокурора щодо його участі у справі у зазначеній формі на стадії підготовки справи про позбавлення батьківських прав до судового розгляду, а саме на попередньому судовому засіданні шляхом постановлення відповідної ухвали.

З урахуванням аналізу нормативних положень та основних теоретичних напрацювань, аргументовано доцільність розширення складу осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

У підрозділі 2.4. «Предмет доказування та докази у справах про позбавлення батьківських прав», з урахуванням загальних положень процесу доказування, досліджується предмет доказування та докази щодо справ про позбавлення батьківських прав. За результатами дослідження предмета доказування встановлено, що у справах про позбавлення батьківських прав встановлюються факти, які підлягають доказуванню на підставі правової норми, відповідно до якої повинен бути вирішений спір, – це факти, що можуть служити підставою такого позбавлення
(ч. 1 ст. 164 СК України). З урахуванням основних доктринальних підходів, визначено предмет доказування у справах про позбавлення батьківських прав як сукупність юридичних фактів, від установлення яких залежить вирішення справи по суті та ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до інтересів дитини, зокрема факти обґрунтування позову і заперечень проти нього.

За результатами аналізу чинного процесуального законодавства та правозастосовної практики, додатково аргументовано доцільність призначення та проведення судово-наркологічної експертизи для встановлення факту захворювання особи на хронічний алкоголізм або наркоманію у випадках відсутності відповідної довідки медичної установи щодо наявності (відсутності) такого захворювання, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Розділ 3 «Судовий розгляд справ про позбавлення батьківських прав» складається з трьох підрозділів та присвячений дослідженню особливостей процесуального порядку розгляду справ про позбавлення батьківських прав та справ про поновлення батьківських прав.

У підрозділі 3.1. «Сутність та значення судового розгляду справ про позбавлення батьківських прав» з урахуванням основних концептуальних підходів, за результатами аналізу правозастосовної практики визначено умови, за наявності яких явку відповідача у справах про позбавлення батьківських прав запропоновано визнавати як обов’язкову з подальшим вирішенням, у кожному конкретному випадку такої неявки, питання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача.
З урахуванням приписів чинного законодавства та судової практики, додатково аргументовано доцільність оголошення органами опіки та піклування, прокурором висновку у справі під час судового розгляду справи по суті після дослідження наявних у справі доказів. Підтримано та доповнено наявні в правовій доктрині точки зору, що суд за власною ініціативою не може при розгляді справ про позбавлення батьківських прав вирішувати питання про стягнення аліментів на дитину, про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, в якому він проживає з дитиною, якщо таку вимогу не заявлено позивачем.

При дослідженні підстав закриття провадження у справі акцентується увага на тому, що не всі підстави, визначені ст. 205 ЦПК України, можуть слугувати підставами закриття провадженні у справах даної категорії. Визначено, що у справах про позбавлення батьківських прав підставами закриття провадження у справі є наступні: 1) набрали чинності рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України); 2) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). Смерть фізичної особи, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України), як підстава закриття провадження у справі підлягає застосуванню в разі смерті відповідача – матері, батька дитини, відносно яких вирішувалось питання про позбавлення батьківських прав. Щодо смерті позивача, то закриття провадження у справі є можливим у разі смерті самої дитини. В усіх інших випадках запропоновано доцільним вирішення судом питання щодо заміни законного представника в порядку ст. 43 ЦПК України з обов’язковим зупиненням провадження у справі (п. 5 ч. 1 ст. 201 ЦПК України).

У підрозділі 3.2. «Рішення суду про позбавлення батьківських прав» розкривається поняття судового рішення щодо справ про позбавлення батьківських прав, досліджуються вимоги до його змісту. Особливостями судового рішення визначено наступні: рішення суду про позбавлення батьківських прав – це акт правосуддя; рішення суду про позбавлення батьківських прав ухвалюється судом у встановленому законом порядку від імені України; з ухваленням рішення суду про позбавлення батьківських прав закінчується судовий розгляд та вирішується справа по суті; рішення суду про позбавлення батьківських прав спрямоване на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів дитини.

За результатами аналізу змісту рішення суду відносно справ про позбавлення батьківських прав установлено, що судове рішення про позбавлення батьківських прав має певні процесуальні особливості, зокрема в частині, що стосується його змісту, оскільки повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК України, приписам СК України, а також нормам міжнародного права та відображати специфіку провадження даної категорії справ, зумовлену, насамперед, захистом інтересів дитини.

У підрозділі 3.3. «Процесуальний порядок розгляду справ про поновлення батьківських прав» здійснюється аналіз особливостей розгляду справ про поновлення батьківських прав. Значна увага зосереджена на дослідженні підстав поновлення батьківських прав та з’ясуванні умов, за наявності яких поновлення батьківських прав є неможливим. За результатами проведеного дослідження, з урахуванням основних концептуальних підходів, запропоновано авторське визначення підстав поновлення батьківських прав та аргументовано доцільність встановлення строку звернення матері та/або батька дитини з позовною заявою про поновлення батьківських прав. При дослідженні кола осіб, які беруть участь у справі, додатково обґрунтовано доцільність обов’язкової участі прокурора у справах про поновлення батьківських прав для надання висновку у справі.