ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження; зазначено її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито його наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі – ,,Формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів в умовах дистанційної освіти як психолого-педагогічна проблема” – розглядаються методологічні основи та концептуальні засади формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти. На основі аналізу досягнень педагогічної науки з’ясовано стан розробленості проблеми, що досліджується.

Виявлено, що у контексті реформування вищої освіти впровадження інновацій у навчальний процес і, зокрема, у вивчення студентами вищих навчальних закладів іноземних мов здійснюється на засадах вітчизняних та зарубіжних досліджень за напрямами: вища освіта України та Болонський процес (В. Андрущенко, В. Кремень, В. Луговий, М. Степко), теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах (Р. Гуревич); концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (В. Бакалов, О. Журавльова, В. Кухаренко, Є. Полат, О. Рибалко, С. Сисоєва, Б. Шуневич), моделювання змісту загальноінженерних дисциплін для технологій навчання студентів (М. Лазарєв), формування самостійно-дослідницької діяльності студентів (М. Князян), інформаційна культура та креативність студентів (В. Антонов, Н. Гендіна), мотивація як чинник підвищення професійної компетентності (Н. Артеменко).

З’ясовано, що дослідженню проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності та навичок користування мовою у професійних цілях приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам: розвиток іншомовної професійної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей (А. Андрієнко, Е. Бібікова, Н. Ізорія, Г. Пендюхова), застосування інноваційних технологій у формуванні іншомовної комунікативної та професійної компетентності студентів вищих навчальних закладів (А. Андрієнко, Н. Копилова, О. Кравченко, А. Насіханова, Ю. Солодовнікова, В. Теніщева), особливості розробки електронного навчального забезпечення та інформаційних технологій, зокрема електронного підручника (О. Зіміна, Г. Саприкіна, С. Христочевський), інтранет-мережі вищого навчального закладу (М. Макарова), створення дослідницького середовища засобами інформаційних технологій (В. Віхрєв), телекомунікаційних освітніх проектів (Л. Шевченко, О. Шестопалюк).

У розділі зазначається, що іншомовна професійна компетентність є інтегративним особистісно-професійним утворенням, яке реалізується у психологічній та технічно-операційній готовності особистості до виконання успішної та продуктивної професійної діяльності з використанням засобів іноземної мови або в умовах іншомовної культури, і забезпечує можливість ефективної взаємодії з оточуючим середовищем.

На основі аналізу нормативних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, наказів Президента України, резолюцій Ради Європейського Союзу, аналізу вітчизняних (О. Зіміна, Г. Саприкіна, С. Христочевський) та зарубіжних (Д. Бансіу, Г. Бахман, M. Джaлoбeaну, M. Діттлеєр, M. Keррeс, Н. Нiстop, A. Сaнгрa, Р. Шeгг) досліджень надано визначення основним термінам дистанційної освіти (дистанційна освіта, дистанційне навчання, електронне навчання, система дистанційної освіти, дистанційна технологія освітнього процесу, інформаційно-освітнє середовище дистанційного навчання) і поняттям (електронне видання, навчальне електронне видання, підручник, електронний підручник, навчальний посібник, електронний навчальний посібник, електронний навчальний ресурс).

У другому розділі – ,,Дистанційна освіта як засіб формування компетентностей студентів вищих навчальних закладів” – наведено загальну методику науково-дослідної роботи, розкрито специфіку розробки й упровадження компетентнісного підходу у США, Великобританії, країнах Західної Європи (Австрія, Франція, Німеччина) та в Україні; виявлено загальнофілософські засади розвитку сучасної концепції навчання та дистанційної освіти; описано основні тенденції впровадження дистанційних форм навчання з метою розвитку компетентностей студентів у вищих навчальних закладах США, Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Румунії.

Дослідження тривало впродовж десяти років і охоплювало кілька послідовних етапів науково-педагогічного пошуку.

Аналітико-констатувальний етап (2001 – 2002 рр.): тривало вивчення й аналіз стану проблеми дослідження, осмислення вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки майбутніх фахівців: вивчення досвіду педагогічних навчальних закладів, аналіз змісту існуючих програм, дисциплін з іншомовної підготовки майбутнього фахівця з метою виділення недоліків і суперечностей, винайдення шляхів їх подолання; сформульовано базові теоретичні питання.

Аналітико-пошуковий етап (2003 – 2005 рр.): сформульовано гіпотезу, мету і завдання дослідження, розроблено концепцію та визначено методологічні засади; розроблено дослідно-експериментальні методики, програму дослідження; встановлено кількісний і якісний склад учасників експерименту; проведено опитування студентів і викладачів.

Експериментальний етап (2006 – 2008 рр.): здійснено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень, апробацію змісту та науково-методичного забезпечення формування іншомовної професійної компетентності студентів технічних спеціальностей в умовах дистанційної освіти, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів, корекцію експериментальних методик.

Узагальнюючий етап (2009 – 2011 рр.): проведено систематизацію, узагалі-нення й обробку даних, зіставлення одержаних експериментальних результатів з прогнозованими, формулювання загальних висновків дослідження. Основні ідеї впроваджено у практику навчання майбутніх фахівців з урахуванням своєрідності ступеневої підготовки у вищому технічному навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів можна суттєво підвищити в умовах дистанційної освіти, якщо: методологічне обґрунтування іншомовної професійної компетентності як інтегративного особистісно-професійного утворення фахівця спиратиметься на системний, особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи, які визначають необхідні й достатні умови для організації навчального процесу засобами дистанційної освіти; продуктивність формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів в умовах дистанційної освіти забезпечується шляхом побудови та впровадження педагогічної концепції, яка ґрунтується на провідних тенденціях розвитку дистанційної освіти в країнах Західної Європи та США, на засадах компетентнісного підходу до підготовки фахівців, реалізується з урахуванням особистісної епістемології студентів, забезпечується шляхом впровадженням цілісної системи засобів дистанційної освіти, які передбачають залучення студентів до різних видів навчально-пізнавальної діяльності через моделювання ситуацій професійного спілкування в умовах іншомовного середовища засобами ресурсів мережі Інтернет. Упровадження засобів дистанційної освіти у навчальну діяльність студентів сприяє розширенню світоглядних позицій учасників навчального процесу, розвитку їх особистісних епістемологічних переконань та формуванню зрілого ставлення до навчальної діяльності.

У результаті проведеного дослідження виявлено, що визначальними підходами до інтерпретації сутності компетентнісного підходу та його впровадження у практику вищих навчальних закладів є: біхевіористичний (США); функціональний (Велика Британія); інтегративний багатовимірний (Німеччина, Франція, Австрія); діяльнісний підхід, особистісно-орієнтований підхід, проблемне навчання (Україна).

Зазначається, що сучасна концепція дистанційної освіти розвивається з урахуванням досвіду заочного – дистанційного навчання та ґрунтується на таких загальнофілософських та педагогічних засадах: посилення ролі суб’єкта у процесі навчання через розвиток діалогічності мислення та навчання, що ґрунтується на визнанні свободи особистості, її цілісності та відкритості, динамізму й складності існування та світоглядних позицій; освіта є ціннісно-орієнтованою і надає ціннісно-навантажені знання, виходячи з того, що знання не тільки інформують, але й формують особистість; інформаційно-комунікаційні технології як знаряддя організації медіальної освіти, що створює можливості для саморозвитку особистості та формування власної світоглядної позиції; особистісна епістемологія суб’єктів навчання як визначальний чинник характеру його протікання та результативності; знання як суб’єктивне утворення, що зумовлене культурою, соціальною ситуацією, ціннісними орієнтаціями особистості, суб’єктивним досвідом взаємодії з навколишнім середовищем та досвідом навчання.

Аналіз досвіду зарубіжних країн у застосуванні дистанційних форм навчання для формування професійної компетентності студентів вищих навчальних закладів виявив низку заходів, які реалізовуються на державному рівні і на рівні вищих навчальних закладів: створення матеріально-технічної бази шляхом реалізації проектів державного рівня (Німеччина), зовнішнього фінансування (Румунія), спільного фінансування з боку держави та вищих навчальних закладів (Швейцарія), з ініціативи вищих навчальних закладів (США); забезпечення вільного доступу до інформаційних джерел та створення електронних бібліотек; активне залучення викладачів та студентів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності; створення центрів для розвитку інформаційної компетентності викладачів, розробки електронного методичного забезпечення, обслуговування електронних засобів навчання; розроблення сайтів та інформаційних порталів, що представляють вищий навчальний заклад у мережі Інтернет; організація наукових досліджень та тематичних конференцій, створення науково-методичних консорціумів на рівні окремих викладачів та вищих навчальних закладів.

Досвід впровадження дистанційного навчання у процес формування компетентностей студентів вищих навчальних закладів США та Західної Європи свідчить, що найбільш продуктивною моделлю є змішане навчання як поєднання традиційного викладання та електронного навчання. Такі умови формування компетентностей передбачають запровадження нових сценаріїв викладання і навчання, які можуть бути реалізовані у традиційному навчанні.

Третій розділ – ,,Аналіз концепцій вивчення іноземних мов студентами вищих технічних навчальних закладів в умовах дистанційної освіти” – присвячено дослідженню теоретичних концепцій та практичного досвіду застосування засобів дистанційної освіти у навчальному процесі іншомовної підготовки фахівців. У розділі вивчаються методологічні засади викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі, виокремлюються актуальні проблеми впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та дистанційного навчання у процеси вивчення іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі, порівнюються вітчизняні та зарубіжні концепції формування іншомовної професійної компетентності студентів в умовах дистанційної освіти, шляхом дослідного навчання вивчаються особливості електронних навчальних ресурсів з вивчення іноземних мов, наявних у мережі Інтернет.

Шляхом систематизації та узагальнення психолого-педагогічної літератури встановлено, що методологічними засадами викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі є принципи особистісно-орієнтованого, комунікативного підходів та вивчення іноземної мови для особливих цілей, якому властиві гнучкість навчального процесу залежно від цілей та мотивів навчання; орієнтація на особистісні характеристики студентів; змістовна обумовленість у сукупності лінгвістичного, когнітивного та соціокультурного вимірів.

Аналіз досліджень, присвячених вивченню особливостей викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі засобами дистанційної освіти, застосування праксиметричного методу та методу спостереження дозволили виявити актуальні проблеми формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів. Їх розв’язання передбачає запровадження комплексу системних заходів на рівні адміністрації вищого технічного навчального закладу, викладачів, студентів, методичного та технічного забезпечення навчального процесу.

Проаналізувавши проблему формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти у зарубіжних вищих навчальних закладах, яка набула найбільшої актуальності з розвитком інформаційних технологій і популяризацією послуг мережі Інтернет, виявлено, що серед негативних аспектів, які заважають впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій у навчальну діяльність студентів з вивчення іноземних мов, є такі: низький рівень технічної оснащеності навчального процесу та його учасників; їх психологічна неготовність до конструктивних змін у парадигмі навчальної діяльності; відсутність необхідного методичного супроводу. Встановлено, що змішане або гібридне навчання у формуванні іншомовної професійної компетентності студентів вищих навчальних закладів вважається пріоритетною формою впровадження дистанційної освіти. Основним способом застосування інформаційно-комунікаційних технологій є створення оригінальних електронних навчальних продуктів з використанням інформації та послуг мережі Інтернет в умовах творчої співпраці викладачів та студентів з наступним розповсюдженням отриманих результатів між учасниками навчального процесу, обговоренням його змісту та підтримкою після закінчення навчання.

Аналіз вітчизняного досвіду свідчить про те, що інформаційно-комунікаційні технології використовуються у більшості випадків як замінник навчальних матеріалів на паперових носіях і не отримали системного застосування. Особистість викладача залишається визначальною у навчальному процесі, можливості застосування відкритого навчання, де функцію викладання виконують інші особи та джерела, які можна використовувати в межах традиційного навчання, залишаються не реалізованими повною мірою.

Електронне навчальне забезпечення, що застосовується у процесі вивченні іноземних мов, досліджено у сукупності асинхронних засобів (електронний підручник, електронна навчальна програма) та синхронних ресурсів, що пропонуються мережею Інтернет (мовні довідники, навчальні сайти, програми тренінгу та контролю, ін.). Шляхом праксиметричного методу та дослідного навчання встановлено, що електронний підручник повинен: враховувати набуття традиційної методики викладання й використовувати функції гіпертексту для компресії навчального матеріалу, передбачати асинхронний та синхронний режими роботи через зв’язок з мережею Інтернет, що значно розширить його дидактичні можливості. Електронний підручник, який має на меті формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів, повинен будуватись на принципах, які не суперечать принципам побудови традиційного підручника, реалізовувати принципи інтерактивності, індивідуалізації навчання та забезпечувати автономність навчальної діяльності студентів.

Виявлено, що наявні у мережі Інтернет ресурси з вивчення іноземних мов представлено низкою різноманітних за формою, призначенням та ступенем розробленості джерел, які, однак, не можуть задовольнити потреб формування іншомовної професійної компетентності студентів у повному обсязі. Основними критеріями оцінювання доцільності застосування електронного навчального ресурсу у формуванні іншомовної професійної компетентності є: методичні засади викладання з опорою на певну парадигму навчання; професійна спрямованість навчального змісту; завдання, що пропонуються, їх характер та відповідність головній меті навчання; спрямованість на особистість студента у сукупності його суб’єктно – об’єктних характеристик; інтерактивність та способи її реалізації; функції контролю та оцінювання іншомовних компетентностей.

У четвертому розділі – ,,Педагогічна концепція формування іншомовної професійної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів в умовах дистанційної освіти” – представлено педагогічну концепцію у сукупності компонентів: загальні положення, понятійно-категоріальний апарат, теоретико-методологічні засади, ядро, змістово-смислове наповнення, педагогічні умови її ефективного функціонування та верифікація. Змістовно-смислове наповнення педагогічної концепції містить наступні складові: структура та зміст іншомовної професійної компетентності; інтелектуальні здібності, мотивація досягнення та особистісна епістемологія як психологічні чинники, що визначають характер формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти; теоретична модель формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти; педагогічні умови, які визначають ефективність реалізації даної педагогічної концепції та способи контролю іншомовної професійної компетентності.

Структура іншомовної професійної компетентності представлена сукупністю складових: компетентності когнітивного (знаннєвий, мислительний, стратегічний компоненти, металінгвістичне усвідомлення), лінгвістичного (фонологічний, лексичний, граматичний, соціолінгвістичний, дискурсивний компоненти), комунікативного та соціолінгвістичного рівнів; ключові (аксіологічна, культуро-логічна, життєвотворча, морально-естетична), загальнопрофесійні (предметна, міжпредметна, професійно-комунікативна, педагогічна, психологічна, рефлексивна, інформаційна) та спеціальні компетентності.

Особливості реалізації інтелектуальних здібностей та мотивації досягнення у формуванні іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти відіграють визначальне значення у процесі навчальної діяльності, впливаючи на характер її перебігу, види та ступінь особистісного залучення студентів до навчального процесу. Доведена необхідність привнесення творчого елементу або елементу проблемності у навчальну діяльність, при цьому не перетворюючи весь навчальний процес у винятково проблемне навчання. Потреба особистості належати до групи у процесі формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти має реалізовуватися через організацію навчальної співпраці у команді. За умови грамотної побудови навчального процесу потреба особистості у належності до групи позитивно впливає на розвиток її мотивації досягнення та формування професійної компетентності унаслідок прийняття групою та дружнього оцінювання результатів її діяльності.

Установлено, що особистісна епістемологія – це утворення, яке визначає успішність навчальної діяльності, є результатом досвіду пізнання світу, попереднього досвіду отримання знань, уявлень про знання та розумові процеси, стратегії здобуття знань і навчання. Дослідження особистісної епістемології повинно мати системний характер і ґрунтуватись на положеннях про її структуру. Пропонується застосовувати сукупність методів дослідження, які розроблено на основі системи кластерів: для вивчення суб’єктивних уявлень про науку і наукове знання (переконання стосовно джерела наукового знання та його надійності; уявлення про розвиток науки та наукове обґрунтування); для вивчення суб’єктивних уявлень про навчання і процеси пізнання (прагнення особистості знайти єдину вірну відповідь та уникати невизначеності; схильність ухилятися від об’єднання та участі у спільній праці; впевненість, що знання є справжнім і правдивим; залежність від авторитету та переконання у його недоторканості; впевненість у вродженості здібностей до навчання; переконання, що вивчення нового здійснюється одразу ж після його сприйняття і є швидким процесом; впевненість, що успіх не пов'язаний з наполегливою працею); для вивчення ставлення до інформації та інформаційних джерел, стратегії роботи з навчальною інформацією (використання інформаційних джерел у навчанні; способи збору інформації для виконання завдання, успішного навчання та опрацювання необхідної інформації; особисті стратегії роботи з інформацією для вивчення певної теми).

Структура та зміст теоретичної моделі формування іншомовної професійної компетентності у вищому технічному навчальному закладі в умовах дистанційної освіти обумовлені зовнішніми соціально-економічними чинниками, правовими вимогами й містить наступні аспекти: педагогічні умови, принципи навчання (професійної обумовленості, інтегративності, новітності, індивідуалізації, активності, комунікативності, функціональності); підходи (компетентнісний, пропедевтичний, проблемно-діяльнісний, особистісно-орієнтований, комунікативний); зміст навчання з урахуванням пізнавального, розвивального, виховного та навчального компонентів; особливості навчальної взаємодії (індивідуальної, групової, асинхронної / синхронної, віртуальної); методи та форми навчальної діяльності; етапи та рівні розвитку іншомовної професійної компетентності; засоби контролю. Технологія розвитку наукової творчої та прагматичної компоненти у складі іншомовної професійної компетентності студентів в умовах дистанційної освіти на засадах концепції особистісної епістемології передбачає реалізацію таких етапів навчальної взаємодії: активізація попередніх знань студентів та впровадження основних понять нового знання; кероване засвоєння знань; вільне дослідження; обмін інформацією та досвідом (комунікація).

Теоретичну модель формування іншомовної професійної компетентності в умовах дистанційної освіти представлено на рис.1.

Виявлено та обґрунтовано необхідні й достатні педагогічні умови (організаційно-управлінські, організаційно-змістові, психолого-педагогічні та навчально-методичні). Обґрунтуванням необхідних педагогічних умов є проведений аналіз психолого-педагогічної літератури, особливостей діяльності вищих технічних навчальних закладів, спостережень за характером протікання навчальної діяльності зі застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та власного педагогічного досвіду. Наведені достатні педагогічні умови ґрунтуються на результатах проведення експериментального навчання, що мало на меті формування іншомовної професійної компетентності засобами дистанційної освіти у вищих технічних навчальних закладах.

Контроль іншомовної професійної компетентності студентів здійснюється через системний підхід оцінювання ефективності сприймання і продукції іншомовного професійно обумовленого висловлювання, здійснення інтеракції та медіації (усної або письмової) іноземною мовою у професійному контексті.