ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ МАТЕМАТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження та необхідність розв’язання виявленої проблеми; схарактеризовано ступінь її опрацювання; окреслено мету, завдання, об’єкт і предмет наукового пошуку; представлено концепцію студії; сформульовано гіпотезу, методологічні та теоретичні засади роботи; описано методи дослідження; доведено наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; аргументовано особистий внесок здобувача; відображено відомості про апробацію результатів дослідження; подано загальну інформацію про публікації та їхній обсяг; наведено відомості про структуру й обсяг роботи.

У першому розділі «Математична культура в умовах соціокультурної та економічної трансформації суспільства» в історичному контексті проаналізовано трансформаційні процеси, що стосувалися соціокультурних умов розвитку математичної культури суспільства впродовж останнього століття; осмислено паралелі між технологічним та інформаційним розвитком суспільства й соціальним престижем математичних знань; на основі аналізу соціокультурного характеру математичної діяльності виокремлено чинники, що формують суспільне ставлення до неї й до того освітнього середовища, яке збагачує математичну культуру вчителя.

Наголошено на тому, що на сучасному етапі розвитку суспільства, коли більшість соціокультурних і суспільних процесів набуває виразної інформаційної спрямованості, а освіта – статусу національного надбання та підґрунтя для формування самоцінних якостей особистості, математична культура слугує основою для якісних змін у підготовці фахівців, компетентність яких релевантна вимогам часу.

Аналіз традиційної системи університетської підготовки фахівців у контексті розвитку математичних знань і математичної культури дав змогу дійти висновку, що сучасні університети мають брати більш активну участь в обґрунтуванні освітньо-культурної політики регіонів, формуванні позитивного ставлення до освіти й інтелектуальних професій, опікуватися розвитком математичної культури та математичної освіти молоді, оскільки від цього залежать культурні й економічні чинники розвиненості суспільства, його технологічної спроможності, європейського вибору.

Відповідно до цього помітно зростає роль учителя в креативному розвитку особистості, формуванні інтелектуальних особистісних якостей тих осіб, хто згодом дбатиме про економічний добробут держави. Від учителя все наполегливіше вимагається не тільки «передавання знань» і навчання зразків діяльності, а й формування в учнів умінь і початкового досвіду самостійної діяльності в нових ситуаціях, особливо тих, що потребують інтелектуального навантаження та прийняття рішень.

Унаслідок аналізу з’ясовано, що сучасні вчителі початкових класів не завжди можуть математично грамотно й методично правильно оперувати математичними та іншими поняттями, об’єктами й відношеннями, логічно правильно вибудовувати міркування, послуговуватись усталеними схемами умовиводів тощо. Те, що педагоги інколи демонструють дітям власні розумові й предметні дії, які не є зразковими, породжує сумніви стосовно сподівань на реалізацію розвивальної мети навчання молодших школярів. З огляду на це перед суспільством постає завдання трансформації системи освіти, окреслення нових фахових орієнтирів у підготовці вчителів, а також пошук фундаментальної основи для розвитку особистості майбутнього вчителя в умовах швидких соціокультурних змін у суспільстві. Сприяти розв’язанню таких соціально важливих проблем спроможна, зокрема математична культура суспільства.

У другому розділі «Функціонально-структурна модель математичної культури вчителя» схарактеризовано сучасне розуміння педагогічної сутності поняття «математична культура» вчителя як соціокультурної категорії синкретичної природи, що набуває ознак особистісно-психологічного утворення та особистісного змісту в структурі професійно-педагогічної свідомості, а також докладно простудійовано функціональні та структурні характеристики математичної культури.

У процесі аналізу математичних, педагогічних, культурологічних, філософських й інших джерел з’ясовано структурні характеристики математичної культури, що охоплені світоглядним, прагматичним, змістовим, логічним, лінгвальним складниками. Виокремлення кожного з цих компонентів аргументоване з акцентом на загальновизнані фахівцями особливості математичної діяльності.

Світоглядний складник математичної культури являє собою систему світосприйняття та світовідчуття, сформовану в індивіда під впливом національного менталітету, суспільно-політичних, економічних і культурних інститутів, системи й змісту навчання, усталених у суспільстві, тощо. Математична культура суспільства впливає на світосприйняття особистості, розширюючи межі її духовності й здатності використовувати власні математичні знання та уміння як для забезпечення якості професійно-педагогічної діяльності, так і для розвитку власного інтелекту й креативних можливостей.

Прагматичний складник математичної культури – це комплекс уявлень індивіда про застосування математичних методів до розв’язання широкого кола прикладних задач (завдань), зокрема управлінського, економічного, інформаційного, навчального характеру. Математика, маючи фундаментальний характер досліджень, слугує тим інструментом, який уможливлює розвиток багатьох інших галузей знань відповідно до об’єктів їх вивчення, слугує підґрунтям для розроблення й поширення інформаційних технологій у суспільстві, насамперед у гуманітарній сфері.

Змістовий складник математичної культури потрактований як сукупність певним чином взаємопов’язаних (упорядкованих і підпорядкованих) математичних фактів, понять, відношень, задач, володіння якими вмотивоване обов’язковим рівнем загальноосвітньої математичної підготовки й програмними вимогами математичних дисциплін, що викладають у вищих закладах освіти, і які (разом із методами математики) слугують основою для формування в індивіда уявлення про практичну цінність математики та її місце в національній культурі.

Логічний складник математичної культури представлений комплексом мислительних процедур, оволодіння якими надає індивідові змогу виконувати порівняння, аналіз, синтез, узагальнення й абстрагування та конкретизацію, осмислювати сенс досліджуваних понять, математичних задач тощо, тобто всією сукупністю інтелектуальних дій, що супроводжує процес оперування абстрактними об’єктами (чи класами об’єктів) і відношеннями між ними та втілене в мовних засобах вираження смислу.

Лінгвальний складник математичної культури являє собою комплекс певних особистісних інтелектуальних якостей, що допомагають індивідові сприймати, розуміти та породжувати повідомлення (математичні тексти), які містять інформацію, виражену засобами природної мови, спеціальною термінологією і знаками (символами), зберігати таку інформацію в пам’яті, опрацьовувати її під час мислительних процесів та адекватно засвоювати комунікативний смисл зв’язних текстів і їхніх семіотичних одиниць, якими доводиться оперувати не тільки в процесі навчання, а й у професійній діяльності та спілкуванні.

Особливе значення для практичної діяльності вчителя початкових класів має сформованість на високому рівні лінгвального й логічного складників як ключових компонентів, що забезпечують зв’язок і розвиток мислення й мовлення учнів; належний ступінь сформованості в учителя змістового складника, який спроектований у бачення ним змістово-логічної структури шкільного курсу математики та міжпредметних зв’язків, є необхідною умовою для успішного навчання молодших школярів математики.

Теоретичний аналіз процесу підготовки майбутніх учителів та узагальнення практики навчання математики в початковій школі дали підстави для виокремлення функціональних характеристик математичної культури, зокрема: аксіологічної, соціально-комунікативної, смислоутворювальної та регулятивної функцій.

Аксіологічна функція пов’язана з нагальною необхідністю примноження інтелектуальних здобутків, збереження математичних традицій соціуму та усвідомлення педагогами важливості плекання й популяризації вітчизняних культурно-математичних досягнень, активного протистояння тим негативним процесам у вітчизняному освітньому просторі, що призводять до руйнації шкільної математичної освіти та примітивізують математичну підготовку майбутніх учителів.

Соціально-комунікативна компетентність учителя в контексті розвитку його математичної культури набуває ознак функціональності, від її реалізації в системі фахової підготовки вчителя початкових класів залежать його професійні перспективи. Завдяки соціально-комунікативній функції відбувається інтеграція людини в культуру. Поза простором культури людина неможлива, «саме за допомогою засобів соціальної комунікації різні системи та інститути освіти допомагають індивідові інтегруватися в простір культури, перетворюючи індивіда у члена суспільства» (за О. В. Глушко), який має певний рівень розвитку математичної культури.

Смислоутворювальна функція математичної культури слугує певним містком між минулим і нинішнім у розвитку тієї чи тієї характеристики соціуму. Математична культура, як і будь-який соціокультурний феномен, продукований освітніми процесами й підтримуваний суспільно-історичними традиціями, має свої особливості розвитку, набуває певних смислових варіацій та забарвлень, породжених глобальними трансформаційними процесами в соціумі чи поза ним, і відтворює той зміст і смисл, який суспільство вважає «нормативним».

Математична культура розвиненого суспільства виконує також і регулятивну функцію, що може бути інтерпретована як здатність культури до регулювання дій суб’єкта в предметно зумовлених обставинах, там де від суб’єкта вимагають самостійного застосування наявних у нього математичних знань і тих процедур, володіння якими вважають доцільним в умовах розв’язування ним певних завдань. Регулятивна функція культури базована на системі національних традицій, локальних приписів і заборон, що характерні для історично окресленого періоду розвитку суспільства та порушення яких суспільство не схвалює.

В умовах гуманітаризації суспільства та його інформаційного розвитку й комунікативної відкритості з-поміж окреслених функцій математичної культури суспільного пріоритету набувають аксіологічна та соціально-комунікативна функції.

У третьому розділі «Умови й засоби розвитку математичної культури вчителя початкових класів» проаналізовано математичну підготовку вчителя початкових класів як підґрунтя для розвитку його математичної культури, аргументовано й деталізовано дидактичні умови розвитку математичної культури та засоби формування її миследіяльнісних складників у майбутнього вчителя початкових класів, досліджено теоретико-методологічні засади процесу формування математичної культури на різних стадіях професійного становлення.

У ході аналізу схарактеризовано чинники, що вмотивовують роль математики в загальному розвитку дитини (інтелектуальні: упорядкованість мислення, здатність до обґрунтувань, абстрагування, формалізації, узагальнень та ін.; мотиваційні: інтерес, зацікавленість та ін.; вольові: цілеспрямованість, завзятість тощо), а також з’ясовано місце математичних знань учителя початкових класів у його загальній професійній підготовці, загальнокультурному, духовному й інтелектуальному розвитку.

Методологічними орієнтирами в дослідженні питань розвитку системного мислення стали соціокультурна цінність та значущість математичної обізнаності для гуманітарної частини соціуму, позиціонування її як частки загальнолюдської культури, що в умовах інформаційного розвитку суспільства необхідна всім суб’єктам інформаційних відносин. З огляду на вагомість розвитку системного мислення, що вможливлює реалізацію цілей і завдань професійної діяльності майбутнього вчителя початкових класів, відрефлектовано сутність і зміст функціональних характеристик курсу методики викладання математики в початковій школі (узагальнювальної, аналітичної, прогностичної та адаптаційної), сукупність яких у комплексі зі зв’язками й відношеннями утворює динамічну дидактичну систему, що за можливої зміни станів її структурних елементів і зв’язків між ними прагне набути стабільності. Ці функціональні характеристики можуть бути потрактовані в межах будь-якої окремої дидактики як регуляторні чинники якості фахової підготовки вчителів, що впливають на умови розвитку математичної культури майбутнього вчителя початкових класів у період його підготовки в педагогічному навчальному закладі.

Аналіз соціокультурних аспектів фахової підготовки та структури знань майбутнього вчителя – суб’єкта інформаційних відносин, – що передбачає акцент на відношення й зв’язки між поняттями, вивідні процедури, способи оперування поняттями й усвідомлення структурної ідеології, дав змогу дійти висновку, що структура знань суб’єкта інформаційних відносин формується через засвоєння ним окремих понять як ієрархічно впорядкованих, несуперечливих, взаємозв’язаних, системозалежних та предметно орієнтованих інформаційних одиниць, придатних для оперування на певних рівнях створюваної «системи» знань. При цьому для суб’єкта важливим
є не тільки усвідомлення смислу зв’язків між поняттями, а й готовність і здатність до поширення відомих йому зв’язків і відношень на ті поняття, що поступово виникають у процесі предметної діяльності та яким суб’єкт повинен «знаходити місце» серед уже відомих понять.

У цьому контексті інтелектуальна розвиненість і професійна компетентність вчителя початкових класів – необхідні передумови оволодіння вміннями смислової інтерпретації змісту, що відіграють провідну роль у процесі сприймання інформації
та її трансляції різним категоріям споживачів (учні, колеги, інші інформаційні адресати). Доведено, що «якість» смислової інтерпретації за своєю сутністю постає як характеристика здатності вчителя адекватно відображати в поняттях та інших мислительних формах смисл, породжений змістом інформаційних одиниць (повідомлень) і суб’єктивований учителем у комунікативних актах.

Осмислення різних аспектів вияву математичної культури в діалектичній єдності та процесу її формування на різних стадіях професійного становлення майбутнього вчителя початкових класів дає змогу тлумачити навчальний процес у цілісному вигляді та дискурсивно відтворювати ті компоненти, характеристики й особливості, що можуть суттєво впливати на розвиток математичної культури вчителя початкових класів на різних стадіях його професійного розвитку.

У четвертому розділі «Проектування соціокультурних орієнтирів розвитку математичної культури вчителя початкових класів» на підставі аналізу чинників, що впливають на розвиток математичної культури вчителя початкових класів у сучасному інформаційно розвиненому суспільстві, схарактеризовано логіко-математичну сутність інформаційної компетентності та закцентовано увагу на потребі сформованості в індивіда здатності до абстрагування, узагальнення й конкретизації, володіння аналітичними, синтетичними, ідентифікаційними, інтерпретаційними та іншими мислительними процедурами, мовними і знаковими засобами для вираження результатів мислительної діяльності тощо.

З урахуванням вимог чинного галузевого стандарту та державного стандарту початкової освіти, з орієнтацією на гуманітарний розвиток суспільства окреслено напрями й суть діагностування розвиненості математичної культури вчителя початкових класів, критерії та показники рівнів її можливої сформованості.

На підставі того, що розвиток математичної культури майбутнього вчителя початкових класів є процесом, який реалізується з опорою на широку організаційну базу та має низку функціонально й семантично зв’язаних елементів (складників, критеріїв, рівнів розвиненості, компонентних характеристик, засобів і умов), що утворюють його методологічне, теоретичне й технологічне забезпечення, побудовано модель системи розвитку математичної культури майбутнього вчителя початкових класів, загальний вигляд якої проілюстровано на рисунку 1.

В основу моделі покладено осмислення розвитку математичної культури майбутнього вчителя початкових класів як системи, що спирається на філософські, культурологічні, педагогічні, математичні, методичні компетентності, аналітичні й умовивідні процедури логіки та певні технологічні рішення, спрямовані на ефективне формування складників математичної культури в процесі навчання.