ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зв'язок з науковими темами, програмами, проаналізовано загальний стан розробленості проблеми у науковій теорії та практиці, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, представлено концепцію, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічні основи, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, визначено особистий внесок здобувача щодо отриманих наукових результатів дослідження, подано інформацію про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі дисертації "Іншомовна професійна компетентність майбутнього фахівця природничого профілю як педагогічна проблема" визначено сутність дефініцій, які розкривають специфіку ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей, побудовано модель майбутнього фахівця природничого профілю й обґрунтовано відповідну структурно-функціональну модель ІПК.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, а також проведених часткових експериментів з'ясовано, що домінуючим типом особистості фахівця природничого профілю є дослідницький, домінуючим типом поведінки - когнітивна, домінуючим стилем поведінки - поведінка, що має на меті досягнення у сфері й афіліативна, домінуючим видом мислення - теоретичне понятійне, теоретичне образне, аналітичне, логічне, дивергентне, асоціативне. За умови відповідності типу особистості, домінувальним інтересам та складу мислення студент у процесі фахової підготовки може оволодіти необхідними компетенціями і компетентностями та демонструвати належний рівень фахової кваліфікації. Аналіз літератури з проблеми дослідження, побудова психолого-педагогічного портрета майбутнього фахівця природничого профілю, професіограми фахівця природничих спеціальностей і моделі студента природничого профілю склали базову основу для визначення інваріантних компонентів ІПК, розробки концепції, адаптивної дисипативної системи, диференційної та сугестивно-асоціативної технологій формування ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей.

Поняття "компетенції" як здатності, необхідної для реалізації мовної діяльності, ввів у сферу досліджень, присвячених методиці навчання іноземних мов, Н. Хомський. Численні сучасні науковці займаються проблемою формування відповідних компетенцій та компетентностей майбутніх фахівців різних спеціальностей і пропонують власні визначення цих педагогічних категорій.

У рамках дослідження подано авторське трактування категорій "компетенція" і "компетентність", що базуються на дефініціях В. Безрукової, В. Краєвського, О. Пометун, А. Хуторського, A. Lucia, R. Lepsinger, J. Raven, які найбільш відповідають проблемі формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю. Відповідно, іншомовну професійну компетенцію визначено як здатність застосовувати: 1) знання про лексико-граматичні особливості іноземної мови, типи іншомовних дискурсів, їх будову; 2) вміння і навички сприймати, інтерпретувати, забезпечувати когерентність висловлювань в значущих комунікативних моделях, створювати дискурс у типових професійних ситуаціях. Крім мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок, іншомовна професійна компетенція формується на основі складових фахової компетенції та іншомовної комунікативної компетенції.

У свою чергу, іншомовна професійна компетентність майбутнього фахівця природничого профілю - складне утворення, інтегральна характеристика професійно-ділових і особистісних якостей, здатність демонструвати високоефективну комунікативну спроможність у процесі іншомовного фахово зорієнтованого спілкування, створювати й управляти дискурсами, виявляється у застосуванні системи складових знань, умінь і навичок, вимірюється повнотою реалізації метамови природничих дисциплін. ІПК майбутнього фахівця природничого профілю повинна бути системною, цілісною, поліфункціональною, гнучкою, мобільною.

Засадничими положеннями розробки структурно-функціональної моделі ІПК майбутніх фахівців природничого профілю обґрунтовано такі: 1) ІПК - багатовимірне, багаторівневе утворення, що містить такі інваріантні компоненти, як знання, уміння, навички (мікрорівень); спеціально-предметні, галузеві, ключові, у т.ч. іншомовну комунікативну компетенції (мезорівень), досвід іншомовної мовленнєвої діяльності, здатність вільно застосовувати систему знань, умінь і навичок - складових іншомовної професійної компетенції, створювати й управляти дискурсами, використовувати метадискурс в реальній чи змодельованій професійній комунікативній ситуації, емоційно-ціннісне ставлення до предмета діяльності, творчий підхід (макрорівень); 2) між усіма інваріантними компонентами моделі ІПК існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність; 3) взаємодія компонентів структурно-функціональної моделі ІПК майбутніх фахівців природничого профілю відбувається у межах зазначених рівнів, а також від нижчого рівня до вищого.

Визначено, що на кожному з рівнів структурно-функціональної моделі, ІПК інтегрує складові її інваріантних компонентів: практичного (мовленнєві, фахово-предметні, галузеві, навчальні, когнітивні вміння і навички; поведінкові реакції в ситуації фахової комунікації іноземною мовою; володіння засобами і продуктивними способами іншомовного професійного спілкування для вирішення професійних завдань; володіння методами підвищення рівня сформованості ІКК та ІПК; досвід мовленнєвої діяльності); когнітивно-інформаційного (система інтегрованих лінгвістичних знань про іноземну мову як предмет вивчення, знань терміносистеми метамови, полікультурних знань, знань правил етикету лінгвокультури носіїв мови, норм їх мовленнєвої поведінки; фахово-предметних, галузевих знань; розвиток пізнавальної активності, критичного, логічного, дивергентного, асоціативного типів мислення); креативного (творчий потенціал); емоційно-ціннісного (цільові установки, орієнтація на результативність комунікативної діяльності; комунікативні стратегії; орієнтація на формування позитивних міжособистісних стосунків, поваги до учасників комунікативного акту). Згадані компоненти ІПК формуються і розвиваються як під час аудиторної, так і самостійної роботи студентів.

Другий розділ дослідження "Теоретико-концептуальні засади адаптивної дисипативної системи формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців природничих спеціальностей" висвітлює авторську концепцію та засади розробленої на її основі адаптивної дисипативної системи формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю.

Концепція формування ІПК інтегрує теоретико-методологічну та технологічно-методичну парадигми. Базовими підходами до формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю визначено компетентнісний, системний, синергетичний, технологічний та інші, мета яких полягає у поетапному, систематичному і системному формуванні у студентів усіх інваріантних компонентів ІПК.

Стратегії концепції: 1) спрямованість іншомовної професійної підготовки майбутніх фахівців природничого профілю на високий рівень сформованості ІПК студентів; 2) забезпечення концептуальної основи для конструювання адаптивної дисипативної системи формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю. Цілі концепції формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю охоплюють: практичні - оволодіння студентами іноземною мовою як засобом комунікації в усній і письмовій формі в соціально-побутовій, соціально-культурній та професійній сферах на основі здобутих знань про будову іноземної мови, її систему, особливості функціонування певних мовних моделей та структур, сформованих мовленнєвих, навчальних, когнітивних умінь і навичок; розвивальні - подальший розвиток комунікативних здібностей студента, його пам'яті, логічного, дивергентного, асоціативного мислення, вольових якостей, пов'язаних з досягненням успіху в навчальній діяльності; загальноосвітні - збагачення духовного світу студента, розширення його кругозору, кола його знань про культуру і традиції країни, мова якої вивчається; виховні - виховання у студентів культури спілкування в процесі вивчення іноземної мови та іноземної мови професійного спрямування, оволодіння правилами етикету лінгвокультури носіїв мови, норм їх мовленнєвої поведінки, включаючи норми мовленнєвої поведінки в академічному світі та фаховій сфері.

У процесі формування в студентів умінь і навичок говоріння, письма, аудіювання та читання задіяна велика кількість психофізіологічних механізмів. Проміжною ланкою між думкою та її зовнішньою мовленнєвою формою (за Л. Виготським) є внутрішнє мовлення, яке має будову, відмінну від думки та зовнішнього мовлення. За А. Лурією, внутрішнє мовлення - механізм, що перетворює внутрішні суб'єктивні смисли в систему зовнішніх розгорнутих значень. Щоб сформувати уміння і навички іншомовної комунікації, студенти повинні оволодіти основними моделями мовленнєвих структур. Існує щонайменш два рівні організації мовленнєвого висловлювання, в основі яких лежать глибинні граматичні структури мови, які формують поверхневі граматичні структури шляхом трансформацій (за Н. Хомським). З цього випливає, що студенти повинні оволодіти глибинними структурами, які ґрунтуються на обмеженій кількості правил їх побудови.

Таким чином, можливо досягти значно більших успіхів у навчанні студентів іншомовної комунікації, якщо ґрунтувати положення концепції формування ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей з урахуванням необхідності формування у студентів знання глибинних граматичних структур, розуміння потенційних відношень лексичних одиниць, знання лексичних і синтаксичних правил, на основі яких будуються синонімічні перетворення глибинних синтаксичних структур висловлювань, умінь застосування основних типів лексичних функцій і формулювання думки іноземною мовою із залученням механізму внутрішнього мовлення.

Особливості формування змісту іноземної мови для спеціальних цілей як навчальної дисципліни проаналізовано на прикладі англійської мови. Ретроспективний погляд на історію розвитку англійської мови для спеціальних цілей продемонстрував динаміку від аналізу мови на рівні речення до дискурсивного та риторичного. Типові навчальні матеріали, укладені відповідно до дискурсивного підходу, мають на меті навчити студентів розпізнавати текстові моделі і дискурсивні маркери за допомогою аналізу текстів, які містять досить велику кількість вищезазначених моделей і маркерів (наприклад, виконання так званих "текстово-діаграмних" вправ). В університетах Великої Британії під впливом праць Дж. Свейлс, Д. Байбер сформувався підхід, за якого формування умінь з продукування матеріалів та аналізу тексту як в усній, так і в письмовій формі - домінуюче завдання навчання англійської мови для спеціальних цілей.

Організаційно-змістовий компонент існуючої іншомовної підготовки майбутніх фахівців природничих спеціальностей у вітчизняних ВНЗ суперечить принципам міжпредметності, наступності і послідовності. Згідно з діючими галузевими стандартами вищої освіти з природничих спеціальностей, дисципліни гуманітарного циклу, що входять до змісту професійної підготовки бакалаврів природничих спеціальностей, спрямовані на формування у студентів світоглядних, соціально-психологічної, інформаційної, комунікативної, іншомовної комунікативної та інших компетентностей. Дисципліни базового циклу забезпечують фундаменталізацію теоретичних знань, формують загальнопредметні компетентності. Цикл фахово зорієнтованих дисциплін забезпечує теоретичну підготовку, здобуття практичних навичок і умінь за вибраною спеціальністю і формування предметних компетентностей. Відтак, зміст навчальної дисципліни "Іноземна мова професійного спрямування/спілкування" повинен посеместрово узгоджуватися зі змістом циклів фундаментальних та фахово зорієнтованих дисциплін і формуватися з урахуванням необхідності розвитку усіх складових загальних груп компетенцій, що є компонентами ІПК майбутніх фахівців природничого профілю. Відображення міжпредметних зв'язків у змісті навчання іноземних мов професійного спрямування забезпечуватиме комплексний підхід до проблеми формування ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей, що реалізується у системному засвоєнні природничих наук і відповідних понять іноземною мовою.

Концепція зумовила необхідність виділення таких компонентів адаптивно-дисипативної системи формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю, як: цільовий, що охоплює мету, завдання, концептуальні положення, детермінанти; організаційно-змістовий, що містить педагогічні технології, у т. ч. диференційну і сугестивно-асоціативну технології формування ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей, зміст навчання іншомовного фахового спілкування, методики навчання іншомовної комунікації, активні та інтерактивні методи навчання, засоби навчання; процесуальний, що передбачає створення ефективного навчального середовища, яке об'єднує суб'єктів навчання, етапи навчального процесу, фактори впливу на процес формування ІПК майбутніх фахівців природничих спеціальностей, характеристики навчального середовища; оцінювально-результативний, що є комплексом діагностичних заходів з метою виявлення ступеня досягнення навчальної мети - оволодіння студентами автономним/ компетентним рівнем сформованості ІПК: усіма її складовими, такими особистісними якостями, як логічне, дивергентне, асоціативне мислення, грамотний аналіз ситуації, самостійне прийняття рішень, уміння формулювати проблему та знаходити оптимальні шляхи її вирішення, уміння інтегрувати теоретичні знання з практикою, гнучка адаптація до віртуальних і реальних професійних ситуацій у процесі реалізації іншомовної комунікації; корегувальний, що є комплексом взаємопов'язаних, ретельно продуманих втручань викладача у навчальну діяльність студентів, а також моніторингових процедур, що здійснюються з метою позитивного корегувального впливу викладача на ефективність процесу формування ІПК (рис. 1).

На основі інтеграційних якостей і закономірностей, не характерних для окремих компонентів системи, структури, що відображає зв'язки і відношення між компонентами системи, функціональних характеристик, взаємодії з іншими системами обґрунтовано цілісність розробленої системи.

Оптимізація процесу формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю на основі реалізації концептуальних засад адаптивної дисипативної системи передбачає: 1) реалізацію диференційної технології формування ІПК задля забезпечення поетапного систематичного розвитку ІПК як основи для успішного здійснення іншомовної комунікації у сфері фахової діяльності; 2) застосування сугестивно-асоціативної технології формування ІПК майбутніх фахівців природничого профілю, що ґрунтується на активізації резервного навчального потенціалу студентів; 3) домінування нетрадиційних форм організації навчання та методів активного навчання; 4) модульну організацію змісту навчання; 5) структурування змісту навчання відповідно до засад адаптивної дисипативної системи формування ІПК з урахуванням рівня сформованості їх ІКК на початковому етапі іншомовної підготовки у ВНЗ, що забезпечить індивідуалізацію і диференціацію навчання, сприятиме реалізації принципів міжпредметності, інтеграції теорії з практикою; 6) інтеграцію дослідницької та комунікативної парадигм організації навчально-пізнавальної діяльності студентів; 7) раціональну організацію самостійної навчальної діяльності студентів.