ОСОБЛИВОСТІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність наукового пошуку з обраної проблеми, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, описано методи, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в педагогічну практику.

У першому розділі – “Проблема стандартизації підготовки виробничого персоналу в педагогічній науці і практиці” – проаналізовано стан розробленості проблеми стандартизації у вітчизняній і зарубіжній літературі (В. Байденко, Н. Дупак, В. Кремень, І. Ляпіна, Н. Морєва, М. Нікандров, Н. Ничкало, О. Субетто, В. Радкевич, В. Соколов, І. Смірнов та ін.); теоретично обґрунтовано економічні, соціальні, внутрішні і зовнішні чинники, що зумовили необхідність проектування та впровадження стандартів професійної освіти, за яких процес стандартизації можна віднести до найактуальніших проблем забезпечення якості професійної освіти; охарактеризовано ключові міжнародні тенденції стандартизації.

На основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників (М. Армстронг, В. Байденко, В. Болотов, Н. Єфремова та ін.) обґрунтовано положення про те, що стандартизація розглядається як досить широка філософська, педагогічна, соціальна, економічна категорія, ядром якої є зміст освіти, що постійно потребує випереджувального оновлення з урахуванням не лише техніко-технологічних змін, адекватних стану розвитку виробництва, але і врахуванням прогресивного педагогічного зарубіжного досвіду, який збагачує національну теорію і практику розробки стандартів із подальшою орієнтацією на її автентичність, відповідно до викликів часу.

Аналіз праць Л. Гурієвої, С. Мочерного, Я. Ларіної, О. Устенко, С. Юрія та ін. дозволив встановити, що процес розроблення стандартів дає змогу набути якості завдяки оперативному реагуванню на дію таких об’єктивних економічних законів: підвищення продуктивності праці; зміни праці; інтернаціоналізації виробництва; підвищення якості робочої сили в результаті зростання рівня її освіченості (Е. Деніссон, В. Савченко та ін.); конкуренції (О. Шніпко); підвищення вимог роботодавців до форм, термінів, якості практичної підготовки (М. Армстронг, І. Стариков та ін.); відповідності змісту ПТО актуальному стану виробництва та вимогам ринку праці (Н. Кудикіна, М. Сорока та ін.); екологічних потреб (В. Кушерець та ін.).

Базуючись на результатах аналізу документів міжнародних форумів з проблем професійної освіти і навчання в дослідженні охарактеризовано ключові міжнародні тенденції стандартизації. Позитивні здобутки вдосконалення якості професійної освіти і навчання в країнах з розвинутою ринковою економікою пов’язані, насамперед, з формуванням нових підходів до розвитку соціального партнерства. Сутність цих підходів полягає в розширенні форм партнерських відносин, зокрема, активного залучення роботодавців до розроблення змісту освіти. Систему професійної освіти і навчання об’єднує широка інтегрована система кваліфікацій, яка орієнтована на забезпечення компетентності, що сприяє гнучкості освітніх траєкторій, підвищенню мобільності випускників. Країни, які мають високий технологічний рівень розвиненості економіки, акцентують увагу на фундаментальності підготовки робітників, сприяють розвитку професійної освіти і навчання для забезпечення високого рівня національної конкурентоспроможності, ініціюють створення професійних стандартів. Основний принцип стандартизації полягає в легітимності різних точок зору розробників, залученні широкого кола організацій (провідних фірм, корпорацій, експертів-фахівців освітніх і наукових установ) до розробки стандартів з акцентом на вимоги, які висувають роботодавці, галузь, конкретна сфера трудової діяльності тощо.

У процесі дослідження виявлено стримувальні чинники стандартизації в Україні: гіпертехнологізація виробництва, постійне підвищення вимог роботодавців до змісту ПТО та одночасне їх відсторонення від його вдосконалення; стрімке виникнення на ринку праці нових професій; недостатня відповідність чинних класифікаторів, освітньо-кваліфікаційних характеристик і переліків професій підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ стану розвитку економіки; конкуренція в освітній галузі; консерватизм, інерційність системи ПТО щодо гнучкого пристосування до умов ринкового середовища; недосконалість нормативно-правової бази; недостатня розробленість, доступність науково-методичного інформаційного ресурсу стандартизації; комплекс проблем, пов’язаних з розробленням національних систем кваліфікацій. З’ясовано, що ускладнює цей процес також відсутність офіційних міжкоординаційних організацій і досвідчених фахівців, які працюють на перетині різних галузей знань педагогічної науки, соціальної політики й економіки.

У другому розділі – “Становлення стандартизації початкової професійної освіти в Російській Федерації” – окреслено поняттєво-категоріальне поле дослідження, уточнено зміст його ключових дефініцій; здійснено ретроспективний аналіз процесу уніфікації й стандартизації змісту професійної освіти робітників в історико-педагогічному процесі Російської імперії; виявлено історичні передумови становлення стандартизації початкової професійної освіти в радянський період; розроблено й обґрунтовано критерії, на основі яких визначено періодизацію уніфікації й стандартизації змісту професійної освіти робітників Росії.

Під час окреслення термінологічного поля проблеми дослідження (В. Байденко, С. Гончаренко, С. Клепко, В. Краєвський, С. Мельник, О. Субетто, С. Терепещий та ін.) з’ясовано, що поняттєво-категоріальний апарат ґрунтується на доволі розгалуженому полі дефініцій, які логічно пов’язані між собою та мають широкий методологічний і педагогічний спектр визначень. Іноді вони по-різному тлумачаться, що зумовлюється запозиченням поняття з виробничої сфери до педагогічної, проте думки науковців єдині – проблема узгодженості поняттєвого апарату стандартизації залишається актуальною.

Доведено, що система початкової професійної освіти РФ – це відкрита, складна, високоорганізована, загальнодоступна (позаконкурсна і безоплатна) педагогічна система, яка є тим функціональним середовищем, що має на меті підготовку робітників кваліфікованої праці (робітників, службовців), фактично, для всіх видів економічної діяльності. Незважаючи на складний трансформаційний період ця ланка освіти й донині відіграє значну роль не лише в стабілізації російської економіки, але й у зростанні її інноваційного потенціалу. Саме в цій системі, як складовій безперервної професійної освіти РФ, і відбувається процес стандартизації.

Поняття “інтегральні вимоги роботодавців” визначено як упорядковану сукупність вимог роботодавців, обрану за їх вагомістю, яку вони висувають до загальних знань, умінь, навичок робітника з конкретної професії під час виконання ним комплексу сучасних виробничих функцій, технологічних операцій з використання інноваційних виробничих технологій, а також наскрізних умінь і особистісних якостей, які взаємно поєднуються.

Вивчення історичних і філософських джерел дозволило виявити й обґрунтувати критерії, на основі яких нами розроблено періодизацію стандартизації змісту професійної освіти робітників в історико-педагогічному процесі Росії, а в подальшому – стандартизації початкової професійної освіти Російської Федерації:

а) процесуально-змістовий, що характеризує історичну необхідність уніфікації змісту професійної освіти для передачі нащадкам, його фіксацію й дотримання в певний проміжок часу, на якому цей зміст задовольняє суспільство в тому чи іншому прояві й сприяє еволюції суспільства;

б) соціально-економічної адекватності, що детермінує процеси уніфікації змісту освіти й стандартизації в залежності від постійно зростаючих потреб динамічних соціально-економічних формацій у контексті забезпечення відповідних процесів уніфікації змісту навчання в умовах розвитку виробництва та постійної трансформації відносин між роботодавцями й найманими працівниками;

в) нормативно-законодавчий, який характеризує ступінь законодавчої підтримки уніфікації і стандартизації змісту професійної освіти органами влади, що виступають ініціаторами й гарантами дотримання норм стандартизації;

г) психолого-педагогічний, що засвідчує готовність наставників, майстрів, педагогів враховувати, підтримувати та вдосконалювати норми стандартизації;

д) методологічної відповідності, показником якої є розвиток дидактики, педагогічної науки, що дає змогу на кожному еволюційному кроці вдосконалювати концепції, закони, принципи, моделі.

Еволюція стандартизації початкової професійної освіти Російської Федерації логічно пов’язана з відповідними періодами економічного розвитку країни й розглядається в трьох взаємопов’язаних напрямах: як наукова теорія соціально-економічних відносин, як практика виробничої діяльності та напрям освітньої політики. Нами простежена закономірність, що опанування й використання конкретних професійних знань робітниками задовольняє суспільство лише деякий час. Це зумовлювалось постійною динамікою економічних і геополітичних процесів.

Доведено, що ефективність процесу стандартизації початкової професійної освіти Російської Федерації знаходиться в безпосередній залежності від ступеня розробленості його організаційно-правових засад, нормативно-правової бази, які виступають одночасно концептуальними, науково-методичними, організаційними умовами забезпечення вимог стандарту щодо дотримання відповідних норм всіма суб’єктами навчального процесу.

Встановлено, що вдосконалення нормативно-правової бази стандартизації усуває суперечності в існуючій російській педагогічній практиці й дає змогу інтенсифікувати, гармонізувати вимоги всіх суб’єктів освітнього процесу та розширити їх роль, значення в сфері формування змісту освіти. У розділі представлено недоліки діючого російського освітнього законодавства, зокрема: а) в ньому не повною мірою відображено радикальну зміну концепції організаційно-правового врегулювання освітніх відносин щодо залучення й активізації Російської Федерації в інтеграційних процесах; б) воно має дещо декларативний характер; в) потребує більшої конкретизації кроків та алгоритмів реалізації обраних освітніх пріоритетів; г) потребує зміни філософії освітнього права й відповідної рефлексії в законодавчих актах.

У контексті сучасних підходів до стандартизації зроблено висновок, що активізація діяльності соціальних партнерів у модернізації ПТО є дієвим механізмом удосконалення процесів розробки стандартів у системі підготовки кваліфікованих робітників. Соціальне партнерство в процесах стандартизації – це така форма реалізації політики в галузі ПТО, яка передбачає взаємовигідний ефективний тип співпраці навчальних закладів із суб’єктами й інститутами ринку праці, управлінськими освітніми структурами, науковими установами, профспілками, що спрямовується на узгодження й реалізацію інтересів всіх сторін з питань вирішення першочергових проблем оновлення змісту освіти з орієнтацією на міжнародні стандарти якості. Економічна свобода й ринкова конкуренція, свобода вибору професії та робочого місця, спрямування професійних потреб роботодавців на компетенції поступово змінюють вектори замовлення підготовки кадрів. Педагогічна спільнота Росії відреагувала на це раніше, ніж вітчизняна, що в подальшому й забезпечило більшу відповідність російських стандартів професійної освіти умовам ринкової економіки.

У третьому розділі – “Порівняльна характеристика стандартизації в національних системах підготовки кваліфікованих робітників України і Російської Федерації” – здійснено аналіз поколінь державних стандартів в системі початкової професійної освіти Російської Федерації та професійно-технічної освіти України; виявлено особливості стандартизації в системі початкової професійної освіти Російської Федерації; окреслено можливості творчого використання конструктивного російського досвіду стандартизації в процесах модернізації ПТО України; удосконалення нових підходів до стандартизації реалізовано на прикладі стандарту з укрупненої професії 4229 “Оператор телекомунікаційних послуг”.

На основі проведеного дослідження встановлено, що загальним у системах стандартизації ППО РФ та ПТО України є: визнання необхідності вдосконалення змісту освіти на основі аналізу ринку праці; проектна консультаційна підтримка з боку країн Європейської Співдружності; забезпечення нормативно-правового та методичного супроводу процесу розробки стандартів; орієнтація результативності освіти перших стандартів на зміст теоретичної частини програм, кількісні параметри навчального часу; наявність типових планів і програм, базисних структур у перехідний період; недостатнє залучення роботодавців до розроблення стандартів перших поколінь, – відповідно, відсутність значних досягнень якості освіти під час їх впровадження; оновлення Переліку професій на предмет введення нових і вилучення застарілих професій; неузгодженість категоріально-поняттєвого апарату стандартизації.

До відмінностей цього процесу відносимо: наявність в Україні Концепції стандартизації ПТО; різні часові рамки періодів розроблення та введення в дію стандартів (з 1992 р. до 2010 р. у РФ відбулося впровадження трьох поколінь стандартів, в Україні – два; перші стандарти ППО РФ введені в дію у 1995 р., в Україні – у 2005–2006 рр.); випереджувальний розвиток стандартизації в Росії у порівнянні з Україною (налагодження більш дієвого зв’язку освіти зі сферою праці); більш ефективне вдосконалення російського Переліку професій, на відміну від України; створення громадських організацій Російського союзу промисловців і підприємців, Національної агенції розвитку кваліфікацій, діяльність яких спрямована на розроблення професійних стандартів; створення Конфедерації і Федерації роботодавців в Україні та першого проекту Національної рамки кваліфікацій.

На відміну від Росії, в Україні професійні стандарти розробляються професійно-технічними навчальними закладами під керівництвом департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за теоретико-методологічної підтримки Національної академії педагогічних наук України.

Конструктивні ідеї російського досвіду дали змогу обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення підходів до стандартизації в системі професійно-технічної освіти України і запропонувати: створення незалежної громадської організації – Ради з проблем вирішення комплексу назрілих питань (розроблення Національної системи кваліфікацій, системи сертифікації кваліфікацій, професійних і освітніх стандартів); рекомендації щодо створення творчих робочих груп-розробників стандартів; результативно-цільову модель удосконалення стандартів на основі інтегральних вимог роботодавців (рис. 1), модель компетентного випускника професійно-технічного навчального закладу, цикл оновлення стандарту; структуру інтерактивного інформаційного модуля стандартизації.

Результативно-цільова модель удосконалення стандартів на основі інтегральних вимог роботодавців включає: цільовий, теоретико-методологічний, методично-функціональний, результативний.

Цільовий блок орієнтує на завдання, які мають бути вирішені соціальними партнерами, якщо вони очікуватимуть на якісний результат. Теоретико-методологічний блок спрямовується на визначення й узгодження з усіма соціальними партнерами концептуальних підходів до стандартизації.

Методично-функціональний – містить етапи: організаційний, діагностичний, проектувальний, експертний, інформаційний, контрольний, кожному з яких властиві відповідні методичні кроки щодо реалізації поставлених завдань та очікувані конструктивні результати.

Результативний блок – став підвалинами побудови моделі компетентного робітника – випускника ПТНЗ і був реалізований у стандарті з укрупненої професії 4229 “Оператор телекомунікаційних послуг” (2006).

Результатом партнерських відносин розробників зазначеного стандарту з роботодавцями стало оновлення змісту стандарту (2011) та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, здійснене до вимог стандарту.