ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙ К ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПОДДЕРЖКЕ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, схарактеризовано методи дослідження, висвітлено дані щодо апробації й упровадження його результатів; подано інформацію про публікації автора та структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – „Теоретичні основи підготовки майбутніх вихователів до педагогічної підтримки дітей дошкільного віку” – присвячено висвітленню теоретичних передумов, що концентрують проблематику дослідження в контексті гуманістичної моделі освіти; обґрунтуванню базових понять дослідження; розробці моделі підготовки майбутніх вихователів до педагогічної підтримки дітей дошкільного віку.

Ретроспективний аналіз наукової літератури дозволив виявити витоки народження ідеї педагогічної підтримки дітей, що відображено в працях К. Вентцеля, Я. Корчака Дж. Локка, М. Монтессорі, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, Л. Толстого. Загальним в ідеях різних авторів виступає думка про підтримку як особливу форму взаємодії педагога з дитиною, як пошук нових засобів і методів спілкування з нею. Прикладами педагогічних проектів, що побудовані на принципах педагогічної підтримки, є досвід роботи Ш. Амонашвілі, А. Макаренка, В. Сухомлинського. В сучасних педагогічних дослідженнях формулюється положення про гуманне ставлення до дитини та необхідність її підтримки протягом усього періоду розвитку (Є. Бондаревська, В. Сластьонін, І. Якиманська). Нові ціннісно-смислові освітні орієнтири акцентують розуміння виховання як особливої суб’єктної діяльності, пов’язаної з педагогічною підтримкою особистості, поняття якої ґрунтовно представлено К. Александровою, Т. Анохіною, В. Бедерхановою, О. Газманом, Ф. Кевлею, Н. Криловою, Н. Михайловою, А. Мудриком, С. Юсфіним.

Уточнено сутність базового поняття дослідження „педагогічна підтримка дітей дошкільного віку”, яке розглядається як поліфункціональна діяльність вихователя, що забезпечує розвиток індивідуальності дитини, її самореалізацію; принцип дії, що орієнтовано на створення умов для подолання дошкільником перешкод в інтелектуальному, моральному, емоційно-вольовому розвитку; процес спільного з дитиною визначення її інтересів; допомога в самостійному досягненні бажаних результатів у різних галузях життєдіяльності. Метою педагогічної підтримки дошкільника є встановлення необхідного балансу між процесами соціалізації й індивідуалізації, співвідношення інтересів і цілей вихователя та дитини. Завдяки педагогічній підтримці виникає проект взаємодії, що забезпечує взаємовплив педагога та дошкільника.

Принциповим моментом для обґрунтування поняття „готовність майбутніх вихователів до педагогічної підтримки” слугував аналіз результатів наукових праць учених (О. Абдулліна, М. Д’яченко, К. Дурай-Новакова, Л. Кандибович, Л. Кондрашова, А. Ліненко, В. Сластьонін), у яких розкрито сутність, зміст і структуру готовності майбутніх педагогів до професійно-педагогічної діяльності. При цьому враховано й результати аналізу досліджень із дошкільної педагогіки та психології провідних науковців (Л. Артемова, Г. Бєлєнька, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, С. Кулачківська, Т. Поніманська).

У контексті дослідження поняття „готовність майбутніх вихователів до педагогічної підтримки” розглядається як цілісне особистісне утворення, що характеризується сукупністю гуманістичних і духовно-практичних ціннісних орієнтацій, фаховою компетентністю з питань надання педагогічної підтримки дітям дошкільного віку.

Зміст і структура готовності студентів до педагогічної підтримки дошкільників охоплює мотиваційний, когнітивний, операційний, рефлексивний компоненти. Встановлено, що мотиваційний компонент готовності до педагогічної підтримки визначає професійну спрямованість особистості майбутніх вихователів, єдність мотиваційно-ціннісних орієнтацій, в основі яких найвищою цінністю виступає дитина й потреба в наданні їй допомоги та підтримки. Мотиваційний компонент є провідним у структурі готовності до педагогічної підтримки, він створює установку на реалізацію в педагогічній діяльності професійної гуманістичної позиції. Систему теоретичних знань про концепцію педагогічної підтримки, її варіативність, методи та тактики; знань, що необхідні для організації збору даних про кожну дитину охоплює когнітивний компонент. Операційний компонент готовності – це сукупність умінь і навичок майбутнього вихователя, що забезпечують успішність виконання певних дій із надання педагогічної підтримки дітям дошкільного віку (вміння визначати рівень розвитку дитини, її потенціал, характер досягнень і труднощів; прогнозувати позицію у взаємодії з дошкільниками; передбачати можливі наслідки педагогічної підтримки). Останній, рефлексивний компонент готовності до педагогічної підтримки дитини дошкільного віку включає самоаналіз особистості, діяльності та спілкування; вміння знаходити способи адекватних педагогічних впливів, спрямованих на педагогічну підтримку дошкільника; співвідносити її цілі та результати; здійснювати корекцію дій на основі рефлексивного аналізу.

Для реалізації мети та завдань дослідження розроблено й обґрунтовано модель підготовки майбутніх вихователів до педагогічної підтримки дітей дошкільного віку, структура якої складається з трьох частин: теоретико-методологічної, технологічної та частини, що представлена науково-методичним супроводом (див. рис. на с. 8).

Теоретико-методологічною основою проектування моделі є гуманістична парадигма, що спрямована на розвиток внутрішнього світу дитини, допомогу їй у соціальному й особистісному розвитку. В дослідженні подано науково-теоретичне обґрунтування концептуальних підходів із підготовки майбутніх вихователів до педагогічної підтримки, а саме: системного, аксіологічного, діяльнісного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного та методологічних принципів цілеспрямованості, інтеграції, людиноцентризму, практичної спрямованості.

У технологічному блоці моделі представлено поетапну технологію підготовки студентів до педагогічної підтримки дошкільників, під якою розуміємо систему узгодженого за цілями, завданнями освітнього процесу, що дозволяє за допомогою педагогічних форм, методів, засобів надати конкретному педагогічному явищу (готовності студентів до педагогічної підтримки) задані особистісні властивості та якості.

Технологія складається з чотирьох пов’язаних етапів: підготовчого, інформаційного, технологічного, результативного. Кожний етап характеризувався специфічними завданнями, формами навчання, методами та прийомами роботи, очікуваним результатом.