ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З СОЦІАЛЬНИМИ СИРОТАМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано відомості про особистий внесок здобувача, експериментальну базу, апробацію і впровадження основних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади підготовки соціального педагога до роботи з соціальними сиротами» – здійснено характеристику соціального сирітства як соціально-педагогічного явища, розглянуто зміст і структуру готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з соціальними сиротами.

Встановлено, що на сьогодні у монографіях, дисертаційних дослідженнях та інших наукових працях з проблем соціальної роботи, соціальної педагогіки та соціології значною мірою висвітлено теоретико-методологічні аспекти соціальної роботи як наукової теорії, навчальної дисципліни і професійної діяльності (А. Капська, І. Козубовська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Семиченко, Є. Холостова та ін.).

У дослідженнях О. Безпалько, О. Коваленко, Л. Мітяєва зазначається, що соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних і морально-психологічних причин залишилися сиротами при живих батьках незалежно від офіційно визнаного статусу сім’ї, існують без необхідної опіки і виховання, без емоційної підтримки та участі.

Під соціальним сирітством у дослідженні розуміється особливе соціально-педагогічне явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків стосовно неповнолітньої дитини, яке виникає в результаті розриву соціальних зв’язків останньої з сім’єю, наслідком чого є формування у дитини-сироти принципово інших особистісних новоутворень, що перешкоджають її соціалізації. Ці новоутворення залежать від характеру «досирітського» соціального досвіду дитини і обумовлені впливом деприваційних та інституційних факторів.

Дослідження статистичних даних дозволяє стверджувати, що останнім часом в Україні явище соціального сирітства набуває загрозливих масштабів у зв’язку із ускладненням соціально-економічної ситуації. Одним із шляхів її вирішення є поява соціального замовлення на соціального педагога – професії, що передбачає орієнтацію на особистість, високу педагогічну культуру, сформовані уміння використовувати різноманітні засоби та методи впливу на дітей, позбавлених батьківської опіки, а також посилення підготовки цих фахівців для роботи з соціальними сиротами.

Результати аналізу наукових праць з проблеми дослідження, зокрема роботи Л. Боднар, Н. Ковалевської, С. Литвиненко, М. Малькової, О. Москалюк, М. Приходька, В. Тюріної, З. Фалинської та ін., підтверджують те, що до цього часу єдиного розуміння поняття «готовність» у науковій літературі не існує. Розглянувши зміст, функції, професійні ролі соціального педагога та особливості соціально-педагогічної роботи із соціальними сиротами зроблено висновок, що готовність майбутнього соціального педагога до роботи з соціальними сиротами є особистісним утворенням, що передбачає сформованість системи спеціальних знань, умінь і навичок, наявність професійно важливих якостей; характеризується спрямованістю на успішну взаємодію та допомогу соціальним сиротам, а також спроможністю протидіяти перешкодам, що виникають у процесі роботи з такими дітьми.

З урахуванням наукових доробок учених (А. Капської, О. Карпенко, С. Когут, Л. Міщик, В. Приходька та ін.) виділено основні структурні компоненти готовності майбутнього соціального педагога до роботи з соціальними сиротами (морально-ціннісний, особистісно-професійний і діяльнісно-професійний), а також критерії (морально-ціннісний, емоційно-вольовий, когнітивно-діяльнісний) для встановлення стану її сформованості у студентів.

Визначення змісту і структури готовності до роботи із зазначеною категорією дітей дозволило перейти до уточнення критеріїв, показників і рівнів готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи із соціальними сиротами.

У другому розділі – «Діагностика стану сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з соціальними сиротами» – уточнено критерії, показники та рівні сформованості зазначеної готовності у студентів –майбутніх соціальних педагогів, а також здійснено аналіз стану сформованості у них цього утворення.

Вибір критеріїв зумовлений змістом та структурою зазначеної готовності. Для кожного з них у процесі дослідження виокремлено певні показники. Кількісні та якісні параметри критеріїв було визначено за допомогою методів збору інформації, насамперед опитування та анкетування, педагогічного спостереження, тестування, контрольних робіт, бесід та інтерв’ю зі студентами, експертної оцінки.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, а також з урахуванням рекомендацій вчених щодо рівнів готовності до професійно-педагогічної діяльності (В. Сластьонін, Л. Спірін), визначено чотири рівні готовності до роботи із соціальними сиротами, зокрема: інтуїтивний, репродуктивний, реконструктивний і творчий.

З’ясування змісту і структури готовності соціальних педагогів до роботи із соціальними сиротами, уточнення критеріїв, показників і рівнів її сформованості дали змогу перейти до проведення констатувального етапу експерименту, в якому взяли участь 308 студентів Хмельницького національного університету (ХНУ), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (НДУ) та Волинського національного університету імені Лесі Українки (ВНУ). У результаті застосування діагностичних методів було встановлено, що серед випускників цих ВНЗ найвищий – творчий рівень за морально-ціннісним критерієм мають 7,4 % опитаних, за емоційно-вольовим – 8,8 % студентів, а за когнітивно-діяльнісним – 11,8 % респондентів. Найбільші частки припадають на репродуктивний (51,4 %, 58,9 % і 52,9 % відповідно) і реконструктивний рівні готовності (22,1 %, 17,6 % і 29,4 % відповідно). Разом з тим низькі результати за морально-ціннісним критерієм мають 19,1% опитаних, за емоційно-вольовим – 14,7 % студентів, а за когнітивно-діяльнісним – 5,9 % респондентів.

Подібні результати були отримані методом самооцінки. Так, серед 180 студентів 4-го курсу готовими до роботи себе вважають 19,2 % студентів; потребують незначної додаткової підготовки – 32,27 %; відчувають брак знань у роботі з соціальними сиротами – 22,76 % студентів; потребують суттєвої практичної додаткової підготовки – 19,04 %, а неготовими до такої роботи себе вважають 6,73 % студентів.

З’ясування стану готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи із зазначеною категорією дітей дозволило перейти до обґрунтування педагогічних умов дослідження.

У третьому розділі – «Обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з соціальними сиротами» – обґрунтовано педагогічні умови зазначеної підготовки, представлено зміст і методику організації дослідного експерименту й аналіз його результатів, а також методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо поліпшення підготовки цих фахівців до роботи із вищезгаданою категорією клієнтів.

Результати аналізу наукової літератури, вивчення реального стану сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи із соціальними сиротами, врахування особливостей соціальних сиріт, а також змісту професійної діяльності фахівців забезпечили можливість обґрунтувати педагогічні умови, реалізація яких у педагогічному процесі сприятиме більш результативній підготовці. Вони є такі: корегування змісту професійно-педагогічної підготовки студентів на основі максимального урахування особливостей особистості соціальної сироти; залучення студентів до колективного обговорення проблем соціального сирітства, складених на матеріалі реальних життєвих ситуацій; використання в процесі підготовки студентів комплексу вправ професійної спрямованості, потенціалу їхньої педагогічної практики і самостійної роботи, а також розвиток у студентів рефлексивного ставлення до роботи з соціальними сиротами.

Реалізація першої педагогічної умови передбачала спрямування студентів експериментальної групи на інтенсивне засвоєння взаємозв’язку рис характеру дітей ‑ соціальних сиріт та особливих умов їх психічного розвитку, а також проведення низки занять із навчальної дисципліни «Теорія і методика виховної роботи з дітьми, які залишились без піклування батьків» у режимі тренінгу. При цьому було зроблено акцент на формі проведення заняття (у колі), що допомагало об’єднати знання всіх учасників.

Під час таких занять учасники актуалізували свої знання про особливості дітей-сиріт, обмінювалися ними, засвоювали нові, замислювалися і змінювали вже сформовані установки, вчилися епатувати, бути толерантними стосовно соціальних сиріт, з’ясовували негативні аспекти їх соціалізації. На основі отриманих знань студенти засвоїли вміння прогнозувати й запобігати негативним поведінковим виявам з боку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки.

Залучення студентів до колективного обговорення проблем соціального сирітства, складених на матеріалі реальних життєвих ситуацій передбачало використання методу «круглого столу» та методу «мозкового штурму». У процесі колективної роботи відбувався обмін інформацією, засвоєння нових знань, а учасники вчилися переконувати, аналізувати, слухати, вести полеміку. Метод «круглого столу» було використано на семінарських заняттях, під час навчальних дискусій та на навчальних зустрічах.

Перелік проблем, складених на матеріалі реальних життєвих ситуацій, який пропонувався нами для колективного обговорення студентами, не був статичним. Доцільним виявилося обговорення зі студентами таких проблем: «Ціна і цінність», «Особливе дитинство», «Алкоголізм – забути чи забутись?», «Сльози-копійки», «Буллінг у школі», «Дитяча проституція», «Сімейні традиції виховання», «Від «групи ризику» – до групи надії», «Наркотики – життя чи смерть?» «Євросирітство», «Без надії сподіватись», «Сирота: соціальний статус чи стиль життя?» і под.

Особливого значення під час формувального етапу педагогічного експерименту ми надавали використанню в процесі підготовки студентів комплексу вправ професійної спрямованості, потенціалу їхньої педагогічної практики і самостійної роботи. Це забезпечувалося єдністю різних форм навчання, взаємозв’язком лекційних, семінарських та лабораторно-практичних занять. На лекційних заняттях нами було організовано виступи практиків: соціальних педагогів і вихователів установ інтернатного типу, інспектора з охорони прав дитинства, фахівця центру з усиновлення, юриста, медичного працівника та ін. Це збагачувало зміст занять, надавало їм проблемного характеру, сприяло розвитку мотивації професійної діяльності з дітьми-сиротами.

Лабораторно-практичні заняття передбачали розгляд різних методів і форм соціально-педагогічної взаємодії, вивчення досвіду роботи в установах інтернатного типу, проведення на їх базі занять за участю педагогів і дітей. На практичних заняттях використано активні форми і методи, що розвивали комунікативні здібності студентів і сприяли реалізації їх ділових якостей: дискусія, аналіз проблемних ситуацій, проведення ділових і рольових ігор, моделювання соціально-педагогічних ситуацій, «мозковий штурм», групова терапія, огляд преси, виконання індивідуальних і групових проектів. Практичні заняття проводилися аудиторно і в базових установах.

Семінарські заняття проводились як навчальні семінари, на яких розгляд теми відбувався в різних аспектах та як проблемні семінари, які дозволяють виявити рівень знань з теми і сформувати стійкий інтерес до того розділу навчального курсу, що вивчається. Також ми проводили тематичні семінари з метою акцентування уваги на різних аспектах проблеми соціального сирітства в Україні. Це давало можливість поглибити знання студентів, орієнтувати їх на активний пошук шляхів і засобів розв’язання поставлених проблемних питань в контексті їх підготовки до роботи із соціальними сиротами.

Потенціал педагогічної практики, передбаченої навчальним планом для підготовки студентів-бакалаврів, не вичерпувався лише психолого-педагогічною (корекційною) в закладах освіти, а й передбачав цільове оволодіння технологіями соціально-педагогічної взаємодії з соціальними сиротами. На цьому етапі у студентів формувалися уміння надавати професійну допомогу дітям-соціальним сиротам.

Щодо використання потенціалу самостійної роботи студентів в контексті формування їх готовності до взаємодії із соціальними сиротами нами було запропоновано майбутнім соціальним педагогам опанувати нові ефективні тактики соціально-педагогічного супроводу соціальних сиріт: «Виведення шляху розвитку системи із самої системи», «Світла енергетика», «Співробітництво», «Уникнення негативних сугестивних комплексів», «Право унікальності».

Розвиток у студентів рефлексивного ставлення до роботи з соціальними сиротами було реалізовано шляхом їх рефлексивної підготовки, яка передбачала формування базових знань стосовно професійної рефлексії; навчання студентів проводити аналіз особистої думки про себе та свою діяльність, співвідносити її з думкою клієнтів, колег та інших людей, а також з мотивацією їх вчинків; розвитку навичок у майбутніх соціальних педагогів неупереджено оцінювати власні можливості та здібності; навчання студентів найпростіших прийомів удосконалення рефлексивних умінь; удосконалення вмінь міжособистісного спілкування в колективах, у малих і великих групах.

Крім того, з метою розвитку у студентів рефлексивного ставлення до роботи з соціальними сиротами в процесі практичної підготовки особливого значення надавалось розвитку їх творчої активності. Для цього навчальну та наукову діяльність студентів було здійснено на основі ідей розвитку творчих здібностей, системи різноманітних форм самостійної та дослідницької роботи різнорівневого характеру, створення евристичного середовища.

Результативність педагогічних умов формування у майбутніх соціальних педагогів готовності до роботи із соціальними сиротами було визначено за результатами формувального експерименту. У ньому взяли участь 70 студентів-випускників 3-го курсу, які були переведені на 4-й курс Хмельницького Національного університету (ХНУ) напряму підготовки «Соціальна педагогіка» спеціалізації «Соціально-правовий захист неповнолітніх» і стали експериментальною групою. Контрольну групу склали студенти-випускники попереднього четвертого курсу ХНУ (68 осіб), з якими не було реалізовано дослідно-експериментальну програму.