Формування готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури у студентів вищих медичних навчальних закладів Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його мету, гіпотезу, завдання, об’єкт і предмет, розкрито методи, наукову новизну та практичне значення роботи, а також наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - “Готовність студентів вищих медичних навчальних закладів до опрацювання іншомовної фахової літератури як педагогічна проблема” – у результаті аналізу психолого-педагогічних і лінгвістичних наукових джерел з проблеми дослідження з’ясовано роль іншомовної фахової літератури у професійній підготовці майбутніх лікарів; розкрито зміст і структуру готовності студентів вищих медичних навчальних закладів до опрацювання іншомовної фахової літератури; визначено її критерії, показники та рівні; проведено аналіз стану сформованості означеної готовності у майбутніх лікарів.

Доведено, що іншомовна фахова література відіграє значну роль у професійній підготовці студентів ВМНЗ як на предметному рівні (як засіб отримання професійно значущої інформації), так і на міжпредметній основі (на рівні фактичної інформації, яка здобувається при читанні та на рівні виконуваних студентами дій та операцій).

Аналіз наукових наробок дає підстави розглядати іншомовну фахову літературу для майбутніх лікарів як автентичну літературу іноземною мовою, яка має професійне спрямування, сприяє оволодінню знаннями та вміннями у галузі медицини. У медичному університеті основними формами роботи над іншомовною фаховою літературою є читання, переклад, реферат, анотація і реферативний переклад. Отже, опрацювання іншомовної фахової літератури можна визначити як вид навчальної та мовленнєвої діяльності, який включає в себе техніку читання, перекладу, написання рефератів, анотацій, а також спрямований на поповнення фахових знань і професійне вдосконалення майбутнього лікаря засобами такого джерела інформації, як фахова література іноземною мовою.

Дослідженням установлено, що з’ясуванню сутності поняття готовності науковці приділяли значну увагу. Так, готовність визначалася як настанова (Д. Узнадзе); якіcний показник саморегуляції на різних рівнях проходження процесів, що визначають поведінку людини (М. Дьяченко, Л. Кандибович, М. Левітов). Подальшого розвитку феномен готовності набуває у дослідженні педагогічної діяльності (Л. Кондрашова, А. Ліненко, В. Сластьонін та ін.). На сьогодні активно вивчається готовність до різних видів діяльності, головним чином, навчальної та професійної (В. Андрющенко, О. Бикова, О. Волошенко, В. Морозов, П. Харченко, Л. Шевченко та ін.).

Аналіз різних поглядів на сутність готовності та специфіка опрацювання іншомовної фахової літератури в медичному університеті дозволили визначити готовність до опрацювання іншомовної фахової літератури у студентів ВМНЗ як складне особистісне утворення майбутнього лікаря, за якого він усвідомлює важливість опрацювання іншомовної фахової літератури для професійного самовдосконалення та має необхідні для цього знання, вміння, навички. Структура готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури включає три компоненти: мотиваційний, когнітивний та дієвий.

Мотиваційний компонент охоплює усвідомлення студентами значення опрацювання іншомовної фахової літератури для професійного самовдосконалення і самоосвіти; осмислення потреби в оволодінні знаннями, вміннями та навичками роботи з фаховим текстом іноземною мовою. Оскільки потреби є рушійною силою будь-якої діяльності, мотиваційний компонент розглядається як основа, що зумовлює ефективність функціонування інших структурних компонентів готовності та навколо якої об’єднуються і групуються всі якості майбутнього лікаря.

Когнітивний компонент готовності містить збагачення знань з фонетики, лексикології, морфології та синтаксису; формування знань медичної термінології, рецептивної граматики у галузі медицини, побудови наукових фахових текстів.

Дієвий компонент готовності включає здатність використовувати отримані знання у практичній діяльності. У процесі зрілого професійно орієнтованого читання у логічній послідовності актуалізуються уміння виділяти у тексті основне, узагальнювати викладені факти, співвідносити окремі частини тексту, встановлювати зв’язок між подіями, формулювати власні судження.

Аналіз змістовного аспекту готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури та виокремлення трьох її компонентів – мотиваційного, когнітивного, дієвого – сприяли виділенню критеріїв, які дозволили зробити висновки щодо ступеня сформованості цього складного особистісного утворення у студентів ВМНЗ.

Критерії готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури відображають компоненти досліджуваної готовності. Отже, готовність до опрацювання іншомовної фахової літератури у студентів ВМНЗ характеризується такими критеріями: мотиваційний (спрямованість мотивації на роботу з фаховою літературою іноземною мовою); когнітивний (система знань про опрацювання іншомовної фахової літератури); дієвий (система вмінь опрацювання іншомовної фахової літератури).

Показники критеріїв є ознаками сформованості готовності, на основі яких визначаються її рівні. Відповідно, сформованість готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури визначається за такими показниками: потреба в опрацюванні іншомовної фахової літератури для професійного самовдосконалення, ставлення до вивчення іноземної мови, організованість і самостійність під час роботи з фаховими текстами іноземною мовою; знання лексики, граматики, словотворення, діалогічного і монологічного мовлення; довідкові вміння, вміння гнучкого читання, вміння перекладу та компресії тексту.

Рівень готовності студентів до опрацювання іншомовної фахової літератури визначається якісним обліком зазначених вище показників. Готовність до опрацювання іншомовної фахової літератури характеризується трьома рівнями: емпірично-інтуїтивним (низьким), репродуктивним (середнім) і творчим (високим).

Емпірично-інтуїтивний (низький) рівень відповідає неусвідомленій потребі в опрацюванні іншомовної фахової літератури для поповнення знань; негативно-пасивному ставленню до вивчення іноземної мови; нерозвиненості організованості та самостійності під час роботи з фаховими текстами; слабкому володінню іноземною мовою як в рецептивних, так і в репродуктивних видах мовлення; несформованим знанням медичної термінології із розумінням кількох прозорих за значенням греко-латинських терміноелементів; розпізнаванню формальних ознак лише простих граматичних структур; малоефективному використанню довідкових ресурсів; нерозвинутим навичкам читання, перекладу та компресії тексту.

Репродуктивний (середній) рівень характеризується малоусвідомленою потребою в опрацюванні іншомовної фахової літератури для поповнення знань; пасивно-позитивним ставленням до вивчення іноземної мови; посередньо сформованими організованістю та самостійністю під час роботи з фаховими текстами; задовільним володінням іноземною мовою як в рецептивних, так і в репродуктивних видах мовлення; достатньо розвинутим володінням медичною термінологією із знанням головних греко-латинських терміноелементів; розпізнаванням формальних ознак основних граматичних структур; задовільним використанням довідкових ресурсів; посередньо сформованими навичками читання, перекладу та компресії тексту.

Творчий (високий) рівень відповідає добре усвідомленій потребі в опрацюванні іншомовної фахової літератури для поповнення знань; активно-позитивному ставленню до вивчення іноземної мови; організованості та самостійності під час роботи з іншомовною фаховою літературою, що виявляється у самоосвіті та самореалізації засобами іноземної мови; досконалому володінню іноземною мовою у всіх видах мовлення; добре сформованому володінню медичною термінологією із знанням більшості греко-латинських терміноелементів; розпізнаванню всіх граматичних структур; ефективному використанню довідкових ресурсів; добре розвинутим навичкам гнучкого читання, перекладу, реферування і анотування; володінню елементами зрілого професійного орієнтованого читання.

Для визначення стану сформованості готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури у студентів медичного університету за встановленими показниками використовувалися такі засоби діагностики, як анкетне опитування, тестування, шкалування, перевірка усного мовлення, читання, перекладу, складання анотацій та рефератів.

Під час проведення констатувального етапу експерименту, яким було охоплено 300 майбутніх лікарів, серед них: на емпірично-інтуїтивному рівні знаходяться 25,0% студентів, на репродуктивному – 62,7%, на творчому – 12,3%, виявлено, що студенти ВМНЗ не мають сформованої мотивації до опрацювання іншомовної фахової літератури та не володіють достатнім обсягом знань і вмінь у сфері функціонування іноземної мови для цієї діяльності.

Установлено, що недостатній рівень сформованості готовності майбутніх лікарів до опрацювання іншомовної фахової літератури зумовлений застарілою методикою проведення занять з іноземної мови у вищих медичних закладах освіти. Викладачі приділяють недостатньо уваги розвитку позитивної мотивації вивчення іноземної мови професійного спрямування, залученню знань із суміжних дисциплін та використанню стратегій роботи з іншомовними фаховими текстами.

У другому розділі – “Організація експериментального дослідження щодо формування у студентів вищих медичних навчальних закладів готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури” – обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють успішному формуванню готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури у майбутніх лікарів; визначено методи, форми і засоби їхньої реалізації; проаналізовано результати експериментального дослідження; запропоновано методичні рекомендації з формування готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури у студентів вищих медичних навчальних закладів.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження та стану практики дає підстави вважати, що рівень сформованості готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури у майбутніх лікарів значно поліпшиться, якщо у навчально-виховний процес будуть впроваджені такі педагогічні умови: стимулювання мотивації до опрацювання іншомовної фахової літератури; реалізація міжпредметних зв’язків дисциплін “Англійська мова” та “Латинська мова”; навчання студентів стратегіям роботи з іншомовним фаховим текстом.

Стимулювання мотивації майбутніх лікарів є першочерговою умовою формування у них готовності до опрацювання іншомовної фахової літератури, оскільки іноземна мова не належить до клінічних дисциплін і тому розглядається багатьма студентами як другорядний предмет.

Мотивування студентів у нашому дослідженні забезпечувалося використанням мотиваційних прийомів, які походять з різних теорій: теорії потреб (Д. Мак-Клеланд, Д. Аткінсон, Н. Фезер); концепції “потоку” (М. Цікзентміхалий); когнітивної теорії (Б. Вайнер); соціальної теорії (А. Бандура).

Стимулювання мотивації майбутніх лікарів до опрацювання іншомовної фахової літератури забезпечується посиленням уваги до тих чинників мотивування, які можуть бути змінені та проконтрольовані, а саме: уникнення надмірної зовнішньої мотивації; створення навчальних ситуацій із позитивним моральним налаштуванням; урахування професійних інтересів студентів, їхніх потреб у досягненні та самовизначенні, складності завдань.

Мінімізація негативного впливу зовнішніх винагород відбувається через їх використання за умови відсутності у студентів внутрішньої мотивації, яку вони могли б зруйнувати, або у такий спосіб, щоб руйнування самовизначення було мінімальним. Тому зовнішні винагороди даються лише за виконання завдань, які не викликають інтересу, причому кожного разу підкреслюється інформативна функція винагород та, по можливості, студенту надається право вибору.

Щодо створення навчальних ситуацій із позитивним моральним налаштуванням, то посилення приємних емоцій студентів відбувається завдяки використанню групових видів роботи для зменшення стресу при публічних виступах; структуруванню завдань таким чином, щоб студент міг виявити знання; наданню достатньої кількості часу для обдумування відповіді; наголошенню на процесі отримання відповіді, а не на її результаті; розгляданню інтересу та різноманітності як пріоритетних умов при складанні завдань.

Урахування професійних інтересів є одним із основних чинників внутрішньої мотивації студентів при вивченні іноземної мови. Фахові тексти виконують не лише лінгвістичні функції, але й мотиваційні. Автентичні, доступні за змістом і формою, навчальні матеріали сприяють зростанню інтересу та посилюють упевненість майбутніх лікарів у власних силах, що розвиває мотивацію до роботи з іншомовною фаховою літературою.

Потреби у досягненні, впливі та самовизначенні у студентів задовільняються, коли вони відчувають, що мають певну владу над навчальними завданнями. Ці потреби реалізуються за допомогою читацьких карток, які підбираються за рівнями та темами. Головною умовою ефективності використання читацьких карток є вільний вибір студентом цікавих для нього текстів. Вдалий підбір матеріалів часто призводить до зростання мотивації та швидкого прогресу в навчальній діяльності.

На мотивацію студентів впливає також урахування складності завдань і, відповідно, кількості зусиль, необхідних для його виконання. При виборі фахових текстів іноземною мовою враховується стан підготовки студентів із спеціальних дисциплін; відповідність мовної та загальної культури завданню; складність мови тексту.

Міжпредметні зв’язки вирішують властиву предметній системі навчання суперечність між розрізненим засвоєнням предметних знань і необхідністю їхнього комплексного застосування (В. Максимова, М. Махмутов).

Основу англійської медичної термінології складають греко-латинські терміноелементи. Отже, засвоєння основних терміноелементів є дуже важливим, оскільки за допомогою приблизно 500 одиниць утворено тисячі медичних термінів. Однак, студенти не завжди готові переносити знання та прийоми діяльності з однієї дисципліни в іншу. Виконання вправ, спрямованих на виявлення та переклад греко-латинських терміноелементів, сприяє свідомому застосуванню знань і умінь, набутих під час вивчення латинської мови.

Реалізація міжпредметних зв’язків відбувається за такими правилами: збагачення програмного матеріалу дисципліни “Англійська мова” елементами змісту дисципліни “Латинська мова”; демонстрація підручників і навчальних програм із цих дисциплін з наголошенням на спільності предмету навчання (мова) та його цілей (оволодіння медичною термінологією); конкретизація загальних законів, які діють у мовних системах (будова слова); нагадування студентам матеріалу, який вони вивчали або вивчають у курсі латинської мови (словотворення), з’єднання його з новим, що вивчається під час заняття англійської мови; нагадування прийомів діяльності, що використовуються у суміжній дисципліні (аналіз складових елементів слова); пояснення практичного застосування знань з даної теми у майбутній фаховій діяльності – роботі з іншомовною спеціальною літературою з метою отримання професійно значущої інформації.

Навчальні стратегії означають дії та розумові процеси, які застосовуються студентами з метою впливу на те, що вивчається. Навчання стратегіям є важливою освітньою метою, оскільки успіх майбутніх фахівців залежить від їхніх умінь працювати самостійно та контролювати власне навчання.

Стратегії роботи з текстом визначаються як розумова діяльність, спрямована на здобуття смислу із тексту. Зарубіжні методисти провели велику кількість досліджень з метою визначення переліку стратегій і навичок роботи з графічним текстом, встановлення взаємозв’язків між ними (Р. Гоуер, Т. Дадлі-Еванс, Р. Джордан, Д. Еберсолд, Ч. Наттал, С. Худ).

Успішності роботи з науковим медичним текстом іноземною мовою сприяють стратегії гнучкості читання (зміни швидкості читання, користування різними його видами, такими як проглядове, пошукове, ознайомлювальне, вивчаюче); стратегії прогнозування на основі використання всієї лінійної та нелінійної інформації тексту (структура тексту, заголовки та підзаголовки, покажчик, сторінка змісту, малюнки); стратегії розпізнавання та розуміння граматичних структур тексту через використання рецептивної граматики.

Читати гнучко означає завжди пам’ятати, скільки саме потрібно прочитати щоб задовольнити мету читання. Вправи на розвиток стратегій читання враховують те, що характер тексту, завдання перед читанням і наступна перевірка розуміння прочитаного – це засоби непрямого впливу на вид читання студента.

Лінійний текст є висловленням ідей у послідовності речень і параграфів. Всі інші частини тексту є нелінійними, оскільки вони не входять до організації речень і параграфів. Однак, вони сприяють розумінню лінійного тексту. Нелінійні елементи включають: довідковий апарат (заголовки, алфавітний покажчик, сторінка змісту, бібліографія); малюнки (діаграми, таблиці, карти, графіки, фотографії, ілюстрації); графічні умовності (шрифт, символи). Використання нелінійної інформації робить читання легшим, ефективнішим і цілеспрямованішим.

Розпізнавання та розуміння граматичних структур відбувається успішно, якщо воно ґрунтується на відповідних знаннях. Тому вправи, складені на основі автентичних матеріалів, супроводжуються поясненням формальних ознак граматичних структур і варіантами їхнього перекладу.

У формувальному експерименті були використані ті ж засоби діагностики, що і на констатувальному етапі.