ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я В УЧНІВ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію, впровадження результатів дисертаційної роботи та її структуру.

У першому розділі „Теоретичні та методологічні засади виховання в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної цінності” здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми виховання ціннісного ставлення молодого покоління до здоров’я як духовно-соціальної цінності. Педагогічні, психологічні, соціальні, корекційно-реабілітаційні, медико-біологічні наукові доробки вивчалися в аспекті їх відповідності до дослідницької ідеї та наукових поглядів провідних учених у галузі теорії і методики виховання.

Теоретичне дослідження базувалося на педагогічному висновку І. Беха, який аргументовано довів, що особистісно орієнтоване виховання, яке ставить за мету розвиток у дітей вищих морально-духовних цінностей особистості, має зважати, з одного боку, на диференційований аспект її розвитку, а з іншого – на культурно-нормативні характеристики розвитку дитини в кожному віковому періоді та залежно від стану психічного і фізичного здоров’я. Отже, важливим постає ґрунтовне врахування фізіологічних особливостей і закономірностей в організації виховного процесу.

Аналіз літературних джерел дозволив визначити основні тенденції розв’язання цієї проблеми, які полягають у тому, що сучасні теорія і методика виховання дітей та підлітків повинні забезпечити внутрішню єдність цінності здоров’я особистості з морально-духовними, смисложиттєвими цінностями, приведення цих цінностей у єдину систему, яка має бути підпорядкована цінностям, які виконують особистісно-формувальну функцію виховання.

Відомі вчені в галузі теорії і методики виховання, теорії і методики фізичного виховання, корекційної і соціальної педагогіки, валеології (М. Амосов, В. Бальсевич, І. Бех, Л. Вавіна, В. Горащук, В. Григоренко, О. Дубогай, В. Пристинський, М. Роганова, Т. Ротерс, Б. Сермєєв, М. Судаков, Г. Шевченко, Б. Шеремет) аргументовано довели, що психолого-педагогічна й особистісна цінність здоров’я стане структурним компонентом духовності особистості тільки за умови систематичного підкріплення в процесі навчання, виховання, корекційно-реабілітаційної роботи.

Системне вивчення мотивації діяльності учнів загальноосвітніх, а також спеціальних шкіл для дітей з порушеннями функцій зорового аналізатора здійснено К. Бахановим, Л. Вавіною, О. Вишневським, В. Григоренком, С. Євсєєвим, К. Журбою, С. Занюком, М. Кларіним, В. Ясвіним, які на основі сучасних методів дослідження психологічних і педагогічних параметрів особистості, впливу на неї інтерактивних технологій довели, що визначальним чинником ефективного виховання і навчання учнів є розвиток мотиваційно-потребнісної сфери. Концептуальною основою оптимізації сучасної навчально-виховної системи вчені вважають формування в загальноосвітніх, а також у спеціальних школах для сліпих і слабозорих дітей „суб’єкт-суб’єктних” взаємодій учасників навчально-виховного і фізкультурно-оздоровчого процесу. Аргументовано доведено, що „суб’єкт-суб’єктні” взаємодії учасників навчально-виховного процесу повинні базуватися на засадах випереджувального духовного розвитку дітей і підлітків.

Методологічного значення для розуміння складних, багатофакторних процесів формування духовної структури особистості учнів із вадами зору набувають наукові погляди Г. Шевченко в концепції розвитку естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи. У зв’язку з цим, особлива увага звертається на те, що особистісно орієнтований підхід до структурування виховного процесу повинен враховувати об’єктивну інформацію про індивідуальні психічні, фізичні і духовні особливості розвитку дітей і підлітків; стан духовного, соматичного і психічного здоров’я; ставлення до здоров’я як особистісно-духовної цінності.

Результати теоретико-методологічного дослідження цієї наукової проблеми дозволили сформулювати визначення поняття „здоров’я”, яке є базовим щодо мети і завдань експериментальної роботи. Спираючись на наукові погляди І. Беха, В. Бондаря, В. Войтенка, В. Горащука, В. Григоренка, О. Дубогай, Ю. Лянного, В. Купини, T. Сaтo, А. Сорсбі, ми сформулювали сутність поняття „здоров’я” – як динамічний стан психофізичної життєдіяльності людини, що визначається функцією організму до саморегуляції, самовдосконалення, підтримки гомеостазу, самозбереження.

Аналіз наукових даних щодо структури особистості учнів із вадами зору спонукав нас до визначення змісту понять „реабілітація”, „соціальна реабілітація”, „духовно-психологічна реабілітація”, які є базовими у вирішенні практичних завдань наукової проблеми. Методологічним і теоретичним підґрунтям визначення цих понять були фундаментальні наукові праці відомих учених (П. Анохін, А. Асмолов, Б. Ашмарін, І. Бех, Л. Виготський, В. Войтенко, В. Григоренко, В. Матвєєв, Г. Шевченко), які обґрунтували системний і міждисциплінарний механізм дефініції сутності понять у педагогічній науці.

У дослідженні „реабілітацію” ми визначаємо як повернення дітей з вадами зору до нормального життя, навчання, виховання, соціально-актуальної діяльності в межах оптимальних психофізіологічних можливостей. Отже, реабілітація є соціально-педагогічним і медико-психологічним процесом, спрямованим на всебічну підтримку дітей і підлітків з метою досягнення ними максимально можливої при цьому дефекті фізичної, психічної, духовної, інтелектуальної, навчально-професійної, соціальної й особистісної цінності, повносправності.

Формулювання поняття „ціннісне ставлення до здоров’я” здійснювалося на засадах аналізу фундаментальних досліджень І. Беха, В. Горащука, В. Григоренка, В. М’ясищева, В. Поуль, Ю. Руденко, які науково обґрунтували систему ознак дефініції цього поняття як духовно-соціальної категорії пізнання особистості. У контексті наукової проблеми, що досліджується, зміст поняття „ціннісне ставлення до здоров’я” учнів із вадами зору ми розглядали як фіксоване за ознакою цінності здоров’я їх позиціонування до об’єктів та їхніх якостей, суб’єктів, які забезпечують збереження і розвиток психічних, духовних, соматичних параметрів здоров’я для фізичної, духовної, соціальної й особистісної самореалізації учнів.

На основі результатів теоретичного дослідження, а також сутності понятійного апарату дослідження були сформульовані критерії оцінки сформованості в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до здоров’я як пізнавально-емоційної структури. Першу групу критеріїв ми визначаємо як оцінку пізнавально-емоційної діяльності учнів щодо формування здоров’я в площині ціннісних пріоритетів особистості. Друга – відображає ставлення учнів до педагогічних систем, програм, технологій, засобів і методів виховання, корекційно-реабілітаційної діяльності, спрямованих на формування ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної категорії.

Отже, результати дослідження теоретико-методологічного підґрунтя формування в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної категорії дозволяють зазначити наступне:

– аналіз науково-методичних джерел довів, що ця соціально-педагогічна проблема є актуальною в умовах розвитку сучасної національної освіти та фізичної і соціальної реабілітації учнів, які навчаються в спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей з вадами зору; такою, що самостійно не досліджувалася в Україні і за кордоном;

– вивчення теоретичних і методологічних засад цієї проблеми забезпечило можливість визначитися з понятійно-категоріальною системою особистісно орієнтованого підходу до виховання ціннісного ставлення учнів до здоров’я як духовно-соціального феномену. Наша наукова позиція полягає в тому, що виховання в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до психічного і соматичного здоров’я досягається на основі формування пізнавально-емоційної системи репрезентації структурних компонентів здоров’я в процесі навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної діяльності. При цьому особливого значення набуває особистісна пізнавально-виховна активність кожного учня;

– установлення індивідуальних психологічних, педагогічних, фізіологічних, офтальмологічних характеристик учнів із вадами зору дозволило визначити низку особистісних, організаційно-педагогічних, соціально-психологічних, духовно-культурологічних, суспільних чинників, які зумовлюють позитивні і негативні стратегії їхньої поведінки;

– визначений вихідний рівень сформованості в учнів ціннісного ставлення до здоров’я, сприйняття ними базових форм виховної, фізкультурно-оздоровчої, корекційно-реабілітаційної практики, типів психоемоційної діяльності, стану соматичного здоров’я, психомоторних можливостей є діагностичною основою визначення цілей і завдань, а також педагогічних технологій формування пізнавально-емоційної сфери учнів;

– результати теоретичного, методологічного і діагностичного дослідження проблеми виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я, як духовно-соціального феномену, є системою науково-педагогічних орієнтирів, що дозволяють здійснити проективну розробку організаційно-педагогічних умов і технологій, а також конструктивне компонування змісту, форм і методів формування соціально-адаптивних можливостей учнів.

У другому розділі „Розробка експериментальної програми та перевірка ефективності організаційно-педагогічних умов формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів із вадами зору” ми розглядаємо науково-дослідницький процес оптимального вдосконалення системи фізичної, духовної і соціальної реабілітації та виховання учнів цієї нозології.

Спираючись на наукові праці І. Беха, В. Бондаря, В. Григоренка, В. Синьова „оптимізацію” навчально-виховного процесу учнів із вадами зору ми визначили як приведення цього процесу до найкращого стану за певних організаційно-педагогічних умов відповідно до мети, завдань, засобів і технологій його реалізації. Вибір найкращого варіанту передбачав детермінанти, що забезпечують максимальний показник ефективності за умов мінімальних фінансових, матеріальних, часових затрат і людських зусиль (вихованці, педагоги, батьки). Оптимізація навчання, виховання, корекції і реабілітації учнів здійснювалася на основі розроблених інтерактивних технологій та організаційно-педагогічних умов їх функціонування в освітньому просторі школи-інтернату. При цьому вони виконують функцію параметрів педагогічної системи та є критеріями її ефективності.

Забезпечення якості функціонування процесу виховання ціннісного ставлення учнів до здоров’я було реалізовано на основі сформульованих нами концептуальних положень.

Перше концептуальне положення полягає в тому, що в основу функціонування всіх ланок виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я, як духовно-соціальної категорії, повинна бути іманентно покладена наукова ідея особистісно орієнтованого підходу, яка конкретизується в меті і завданнях його структурно-функціональних форм і технологій педагогічного впливу.

Друге концептуальне положення зумовлює необхідність розглядати виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я, що формується в процесі „суб’єкт-суб’єктних” взаємин і взаємодії учасників виховної, освітньої, корекційно-реабілітаційної діяльності. У зв’язку з цим, організація інтерактивного освітньо-виховного і корекційно-реабілітаційного середовища є стратегічною ідеєю вдосконалення системи виховання, фізичної, духовної і соціальної інтеграції їх у суспільні відносини.

Третє концептуальне положення полягає в тому, що трансформація цілей, завдань, форм виховання учнів, їх змістовних, ціннісних, технологічних, управлінських, „суб’єкт-суб’єктних” компонентів унеможливлюється за умови низького рівня інтересу до стану психічного і соматичного здоров’я, духовної сутності, змісту фізкультурно-оздоровчої і корекційно-реабілітаційної діяльності, здорового способу життя.

Четверте концептуальне положення ми пов’язуємо з необхідністю впровадження в систему виховання, корекції і реабілітації учнів із вадами зору педагогічного моніторингу результатів досягнень кожного з них. При цьому моніторинг повинен виконувати виховну, освітню, управлінську, діагностичну, корекційну, стимулюючу функції.

На основі вихідних концептуальних положень були розроблені організаційно-педагогічні умови і виховні технології, сутність яких полягає в реалізації системної таксономії педагогічних цілей формування в учнів ціннісного ставлення до здоров’я в процесі уроків корекційно-реабілітаційного фізичного виховання, лікувальної фізичної культури, просторової орієнтації, реабілітаційної спортивної підготовки.

Розробку першої організаційно-педагогічної умови ми пов’язуємо з чітким й аргументованим визначенням мети функціонування системи духовної, психічної, фізичної, соціальної, медичної, педагогічної реабілітації учнів. Такий науковий підхід уважаємо доречним й ефективним, оскільки в процесі розробки інноваційних педагогічних систем і технологій мета їх функціонування виконує системоутворювальну детермінанту, що прогнозує корисний результат і динаміку їхнього подальшого розвитку.

У зв’язку з цим положенням, зважаючи на наукові здобутки вчених (К. Баханов, І. Бех, В. Григоренко, Р. Пріма, Л. Ярощук), ми сформулювали мету виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я як прогнозований результат пізнавально-емоційного стану, на основі якого досягаються цілі духовного, фізичного, психоемоційного розвитку учнів, їхня соціальна інтеграція.

Відповідно до мети дисертаційної роботи, її концептуальних положень, теоретичної і методологічної бази дослідження була розроблена та впроваджена в освітньо-виховне і корекційно-реабілітаційне середовище технологія системної таксономії педагогічних цілей виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної цінності. Технологія включає системо-утворювальні чинники відкритої педагогічної системи, якій притаманні ознаки цілеспрямованості, структурності, функціональної взаємодії елементів, саморозвитку, комплементарної інтегративності.

При розробці та науковому обґрунтуванні другої організаційно-педагогічної умови ми вважали за доцільне звернути увагу на те, що учні цієї нозології мають певні проблеми в спілкуванні з однолітками, педагогами, батьками. Результати попередніх досліджень свідчать, що більшість з них мають негативний психоемоційний тип діяльності (поведінки), якому притаманні ознаки ускладнення в спілкуванні.

У зв’язку з цим, особистісно орієнтований підхід в процесі освітньо-виховної і корекційно-реабілітаційної роботи спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату розглянуто нами як вихідну педагогічну концепцію нової парадигми освіти і виховання особистості. У контексті дослідження, зважаючи на наукові здобутки К. Баханова, І. Беха, І. Якиманської, ми визначили такі ознаки особистісно орієнтованого підходу до структурування педагогічного процесу, спрямованого на виховання в учнів ціннісного ставлення до здоров’я:

– індивідуалізація і диференціація засобів, методів, технологій корекції, компенсації, розвитку психомоторних здібностей, нервово-м’язової і розумової працездатності, психічного і соматичного здоров’я учнів (каузальний тип педагогічного впливу);

– персоніфікований вплив педагогічних чинників корекції особистості учнів, виховання пріоритетних ціннісних орієнтацій і установок, формування позитивних стратегій поведінки, спрямованих на інтенсифікацію пізнавальних і духовних процесів, адекватної рефлексії (каузальний тип атрибутування корекційно-реабілітаційних і навчально-виховних процесів);

– спеціальні знання, навички й уміння учнів у процесі корекційно-реабілітаційної і виховної діяльності впливають технологічно так, щоб забезпечити розумовий розвиток, формування світогляду, духовних цінностей, корекцію життєвого досвіду, ціннісне ставлення до здоров’я як духовно-соціального феномену (когнітивний компонент таксономії педагогічних цілей);

– таксономія виховних цілей передбачена змістом навчально-виховного і корекційно-реабілітаційного процесів відповідно до життєвих, ціннісних орієнтацій, моторно-рухових уподобань, можливостей (психомоторний компонент таксономії);

– домінування психолого-педагогічних впливів, спрямованих на формування пізнавальних мотивів, інтересів, потреб до самоорганізації, самовиховання, самоосвіти, самоактуалізації, соціально-реабілітаційної самореалізації (емоційно-пізнавальний компонент таксономії педагогічних цілей);

– діахронна реалізація педагогічного моніторингу досягнень учнів на уроках корекційно-реабілітаційного фізичного виховання, лікувальної фізичної культури, просторової орієнтації, реабілітаційно-спортивної підготовки.

Розробка третьої організаційно-педагогічної умови пов’язана з реалізацією ідей нової парадигми освіти і виховання, що в інтерпретації К. Баханова розглядається як вихідна концептуальна схема розв’язання педагогічних проблем, та ґрунтується на орієнтації навчання на особистість учня (учня з вадами зору), визнання учня (учня з вадами зору) рівноправним суб’єктом навчальної взаємодії, на діалозі як основній формі навчально-виховного спілкування. Згідно з новою парадигмою освіти дидактичні (корекційно-реабілітаційні) принципи ми аналізуємо в невід’ємному зв’язку, які спрямовані на персоніфікований розвиток і виховання особистості (демократизація, гуманізація, розвивально-виховний характер навчання, домінування комунікативно-діалогової форми структурування навчання і виховання).

Основою реалізації цієї умови було формування в учнів пізнавального інтересу щодо результатів їхньої фізичної і соціальної реабілітації. Теоретичною основою дефініції цього поняття стали наукові роботи К. Баханова, І. Беха, В. Григоренка, І. Зязюна, Л. Іванченка, Б. Лихачова, В. Пристинського, Т. Ротерс, Г. Шевченко, які обґрунтували пізнавальний інтерес учнів як багатокомпонентну поведінкову систему, що включає спонукання, потреби, освітньо-виховні орієнтації, духовно-культурологічні цінності, визначені цілями пізнавально-емоційної діяльності.

Система ознак прояву пізнавального інтересу в умовах розробки цієї детермінанти комплементарне поєднувалася з системою спеціальних форм стимулювання їхнього розвитку. У процесі розробки педагогічних форм ми реалізували наукові ідеї К. Баханова, І. Беха, В. Григоренка, М. Кларіна, Т. Ротерс, Г. Шевченко щодо домінантного значення пізнавального інтересу в реалізації особистісно орієнтованого підходу до структурування освітньо-виховної, корекційно-реабілітаційної діяльності учнів у нормі та з особливими психомоторними потребами.

Відповідно до мети, завдань і вихідних концептуальних положень дисертаційної роботи було проведено експериментальну перевірку ефективності розроблених організаційно-педагогічних умов і виховних технологій формування в учнів ціннісного ставлення до здоров’я як духовно-соціальної і світоглядної категорії особистості. Упровадження розроблених організаційно-педагогічних умов в освітньо-виховну і корекційно-реабілітаційну систему спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату передбачало зміну й удосконалення організаційно-управлінської і змістовної основи організації навчально-виховного закладу на підґрунті теоретичного та діагностичного досліджень, узагальнень, висновків, розроблених інтерактивних технологій.

Перевірка експериментальних даних та обґрунтування організаційно-педагогічних умов здійснювалися в процесі формувального етапу експерименту, який було проведено на базі Слов’янської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для сліпих і слабозорих дітей I – III ступенів. У формувальному етапі педагогічного експерименту взяли участь учні віком 14-15 років з такою офтальмологічною характеристикою: 1-а група – учні, які мають короткозорість із змінами на очному дні, підвивих кришталика, косоокість. Учням цієї групи протипоказані фізичні вправи зі статичним напруженням великих груп м’язів, значним обтяжуванням, стрибки, зіскоки з гімнастичних снарядів, нахили вперед, стійки на плечах, голові, руках, навантаження з максимальною інтенсивністю бігу, метання, вправи на гімнастичному обладнанні, тренажерах; 2-а група учнів характеризувалась атрофією зорового нерву, далекозорістю, альбінізмом. Обмежень у виконанні фізичних вправ і навантажень такі діти не мають.

Формувальний педагогічний експеримент проводився в три етапи: констатувально-діагностичне дослідження організаційно-адаптуючих заходів, практичне впровадження організаційно-педагогічних умов у систему фізкультурно-оздоровчої і корекційно-реабілітаційної діяльності учнів, контрольно-порівняльний.

Організаційно-змістовною основою формувального етапу експерименту є розроблена експериментальна програма формування особистісно-ціннісного ставлення учнів до здоров’я в процесі корекційно-реабілітаційного фізичного виховання. Заняття в експериментальних групах (ЕГ) (уроки корекційно-реабілітаційного фізичного виховання, лікувальної фізичної культури, просторової орієнтації, реабілітаційно-спортивної підготовки) проводилися за розкладом навчально-виховної і позакласної роботи школи-інтернату. Учні контрольної групи (КГ) відвідували заняття за розкладом, але в них були відсутні експериментальні чинники. Контрольно-порівняльні процедури формувального етапу експерименту здійснювалися на основі розроблених критеріїв оцінки рівня вихованості в учнів ціннісного ставлення до здоров’я, а також критеріїв оцінки їхнього ставлення до педагогічних форм фізичної і соціальної реабілітації.