НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БОГОЛЮБОВА МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА (1909-1992 рр.) :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; розкрито зв'язок дослідження з науковими програмами, темами; сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне та теоретичне значення роботи; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі –  «Життєвий шлях, основні етапи та напрями наукової діяльності М. М. Боголюбова» – проведено аналіз науково-педагогічних матеріалів, архівних документів, збірок періодичних видань, історико-педагогічної літератури, присвячених темі дисертаційної роботи; вивчено ступінь дослідженості проблеми в сучасній науці; здійснено аналіз життєвого шляху та діяльності М. М. Боголюбова; виявлено основні чинники, що впливали на формування наукового світогляду відомого вченого, подано аналіз періодів та напрямів його наукової діяльності.

Життєвий шлях – це перебіг людського життя в часі, послідовні зміни способу життя у зв’язку з розвитком самої людини, зі змінами реальних умов її життєдіяльності. Життєвий шлях М. М. Боголюбова – це єдиний творчий процес, спрямований на саморозвиток та самореалізацію вченого. Простежено життєвий шлях М. М. Боголюбова (народився 21 серпня 1909 р. у місті Нижній Новгород в сім’ї священика, у 1930 р. отримав учений ступінь доктор фізико-математичних наук і до сьогодні є наймолодшим доктором наук в Україні).

Науковий світогляд є цілісною системою наукових, філософських, суспільно-політичних, моральних, естетичних поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе.

Науковий світогляд М. М. Боголюбова – система поглядів, переконань, що визначають його ставлення до родини, науки, учнів, студентів, аспірантів, до навколишньої дійсності, до самого себе. Основу наукового світогляду М. М. Боголюбова  становлять погляди і переконання, що формувалися під впливом:

– суспільно-політичної ситуації в країні (період революційних потрясінь, громадянська війна, переслідування духовенства та інтелігенції);

– потребою наукових кадрів у СРСР у період глобальної індустріалізації, відбудови й посилення обороноздатності країни після Другої світової війни;

– сім’ї та оточення (родинне виховання на православних традиціях, особистий приклад батька – відомого на той час священика-філософа, педагога, доктора богослов’я, що прищепив сину інтерес до іноземних мов, математики, літератури, історії);

– педагогічного колективу Великокручанської семирічки Пирятинського району Полтавської області (у школі серйозно зацікавився математикою, у цей період сформувалася активна життєва позиція молодого Боголюбова, ерудиція, вільна орієнтація в різних галузях математики, фізики, історії та літератури, яку він демонстрував продовж усієї своєї наукової кар’єри);

– наукових наставників академіків Д. О. Граве та М. М. Крилова.

На основі численних джерел здійснено цілісне дослідження наукової спадщини М. М. Боголюбова (наукова діяльність вченого – це інтелектуальна, розумова праця, спрямована на здобуття і використання нових знань у галузі фізики), запропоновано періодизацію діяльності науковця та виділено такі періоди:

І. Період наукового становлення (тісно пов'язаний з Україною) з 1922 по 1930 рр., від початку відвідування семінарів (у алгебраїста Д. О. Граве, а потім у М. М. Крилова) до отримання наукового ступеня доктора математичних наук, без захисту дисертації, при відсутності документа про здобуття вищої освіти (свідоцтво про закінчення семирічки в селі Велика Круча стало єдиним документом про освіту академіка);

ІІ. Період активного творчого пошуку і педагогічної роботи (тісно пов'язаний з Україною) з 1930 по 1951 р. (хоча і після переїзду до Москви М. М. Боголюбов до 1959 р. залишався професором Київського університету) – написав велику кількість фундаментальних наукових праць у галузі теоретичної та математичної фізики;

ІІІ. Період визнаної плідної науково-організаційної та педагогічної роботи з 1951 по 1992 р.. М. М. Боголюбов був одним із розробників водневої зброї (Арзамас-16), двічі поспіль був поданий урядом СРСР на здобуття Нобелівської премії (в 1972 та 1976 рр.), керував кількома лабораторіями, очолював Об’єднаний інститут ядерних досліджень, ініціював створення Інституту теоретичної фізики НАН України.

Наукові дослідження М. М. Боголюбова можна класифікувати по кількох наукових напрямах (таблиця 1).

Упродовж всієї наукової діяльності Микола Миколайович Боголюбов написав і опублікував понад 400 наукових праць з математики, математичної фізики, статистичної механіки, квантової теорії поля, фізики елементарних частинок його навчально-методичні посібники є класичними і використовуються у ВНЗ для викладання спеціальностей технічного спрямування.

Він сформулював та розв’язав ключові проблеми теоретичної фізики, якими визначились головні напрями науково-технічного прогресу ХХ ст.