Замовити дисертацію РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ БЕЛЬГІЇ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ :

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження; охарактеризовано шляхи дослідження проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів; вказано на зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами; висвітлено апробацію та впровадження результатів дослідження; зазначено особистий внесок здобувача; сформульовано результати дослідження та структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі – «Професійна освіта у сучасному суспільстві знань» – визначено роль професійної освіти на початку ХХІ століття, охарактеризовано історичні передумови становлення системи професійної освіти Бельгії, здійснено авторську періодизацію її розвитку у період з першої половини ХІХ до початку ХХI століття й виявлено основні тенденції розвитку системи професійної освіти Бельгії на сучасному етапі.

Дослідження показало, що феномен професійної освіти відображає результат багатогранного й складного процесу освоєння спеціальності, що передбачає соціалізацію та неперервне індивідуально-особистісне й компетентнісне зростання індивіда в умовах освоєння професії. Досліджуються різні аспекти змісту, функцій та принципів розвитку системи професійної освіти, основне завдання якої – підготовка й становлення кваліфікованого фахівця, що володіє необхідним рівнем компетентності для виконання відповідних професійних функцій.

Системі професійної освіти Бельгії притаманні принципи полікультурності, мобільності та неперервності. У сучасному суспільстві знань роль професійної освіти полягає у забезпеченні відповідного рівня знань з обраної спеціальності й у повазі до індивідуальної культурної приналежності особистості. Пріоритетною стає можливість обміну між Бельгією та іншими європейськими державами академічним досвідом організації навчальних програм, наукових доробків, мобільності науково-педагогічних працівників та студентства. Неперервність процесу професіоналізації особистості, що розпочинається на рівні середньої освіти й триває впродовж життя, зумовлена необхідністю в оновленні та перепідготовці фахівців і вихованні нового покоління кваліфікованих працівників, здатних задовольнити економічні потреби країни.

У ході дослідження встановлено, що використовуються декілька підходів до розвитку системи професійної освіти Бельгії. Відповідно до компетентнісно-орієнтованого підходу освоєння спеціальності є неперервним процесом оволодіння необхідним комплексом компетентностей і формування бажання розширювати власний досвід, ефективно використовувати його у виробничій діяльності. У Євросоюзі інтерпретують поняття «компетентність» як здатність особи сприймати й задовольняти вимоги ринку праці та соціальні запити населення, а також, як комплексну характеристику особистості, що здатна творчо вирішувати професійні завдання в реальних робочих умовах. Встановлено, що прагнення фахівця до самовдосконалення, саморозвитку та підвищення власної компетентності є визначальними для якісної продуктивної діяльності. Таким чином, набуває актуальності особистісно-орієнтований підхід до розвитку системи професійної освіти, спрямованої на особистісне становлення фахівця. Комфортне навчальне середовище, перспективи подальшого професійного зростання та гнучкі й доцільні навчальні програми сприяють професіоналізації особистості. Дослідження довело, що для раціоналізації змісту навчальних програм у системі професійної освіти Бельгії використовуються міждисциплінарний та інтегративний підходи. Метою першого є поєднання різних спеціальностей задля формування якісно нових професій та оптимізації процесу підготовки фахівців згідно з сучасними вимогами ринку праці. Інтегративний підхід, своєю чергою, передбачає інтеграцію гуманітарних і технічних дисциплін, формування узагальненої системи знань, навичок і вмінь з обраної спеціальності з метою формування всебічно розвинутої особистості фахівця.

Становлення освітньої системи Бельгії відбувалося за складних умов, що виражалося у спробах уряду стабілізувати структуру навчання й фахової підготовки педагогів, розробити нові навчальні програми. Після здобуття Бельгією незалежності у 1831 р., ситуація в освітній сфері значно погіршилася через брак коштів та вагомий вплив католицької церкви, яка перешкоджала поступу світської освіти на теренах країни. Прийняття відповідного законодавства свідчило про спробу сформувати відкриту, гнучку й демократичну систему освіти із оновленими навчальними програмами.

З’ясовано, що основні реформи у галузі професійної освіти відбувалися у період 1860-1960 рр. за часів індустріалізації, формування трудового сектору, що зумовило необхідність підготовки робітників за допомогою розвитку системи професійно-технічної та фахової освіти, оновлення системи середньої професійної освіти шляхом введення індивідуальної системи оцінювання у професійній школі, визначення переліку кваліфікацій і навчальних дисциплін за активної участі підприємств та представників бізнесу й остаточного затвердження терміну тривалості середньої професійної й фахової освіти, організованої відповідно до перехідного й кваліфікаційного напрямів.

Наприкінці ХХ-го – початку ХХІ ст. виникає необхідність освоєння актуальних на ринку праці спеціальностей, розширення практичного компоненту навчальної програми, неперервності професійної освіти й розвитку відповідного рівня компетентності.

На основі вивчення історичних передумов становлення системи професійної освіти Бельгії розроблено авторську періодизацію: 1) 1814-1831 рр. – період становлення системи професійної освіти Бельгії в умовах нідерландського правління державою; 2) 1831-1878 рр. – період формування системи професійної освіти в умовах становлення й розвитку незалежності країни; 3) кінець ХІХ – початок ХХ століття – період оптимізації та гуманітаризації професійної освіти; 4) 50-і роки ХХ століття – період протистояння ідеологій та поглядів у системі професійної освіти; 5) 1970-1993 рр. – період децентралізації управління освітою; 6) 1994-2000 рр. – період реформування сектору середньої та початкової професійної освіти; 7) 2001 – до нині – період розвитку системи професійної освіти в контексті глобалізації.

Отже, перебуваючи у стані розвитку, система професійної освіти Бельгії є соціально-педагогічним інститутом неперервної професійної підготовки фахівця сучасного зразка, що володіє відповідним переліком компетентностей, і усвідомлює власну суспільну роль.

У другому розділі – «Розвиток сучасної системи професійної освіти Бельгії неуніверситетського рівня» – охарактеризовано структуру системи початкової та середньої професійної освіти в умовах загальноосвітньої школи й спеціалізованих закладах фахової освіти у фламаномовній, франкомовній та німецькомовній спільнотах Бельгії; подано характеристику структури системи вищої професійної освіти неуніверситетського рівня в умовах університетського коледжу Фландрії, вищої професійної школи Валлонії і німецькомовного східного округу за часів формування єдиного європейського освітнього простору.

У другій половині ХХ століття, завдяки закону про рівні освіти, врегулюванню міжшкільних відносин, забезпеченню права вільного вибору власної освітньої траєкторії громадян, система професійної освіти та підготовки фахівців у Бельгії зазнала суттєвих змін. Серед структурно-функціональних особливостей системи середньої й початкової професійної освіти Бельгії слід виділити її багаторівневість та різноплановість. Передусім, професійна освіта, спеціалізована освіта, фахова освіта доступні громадянам вже на рівні загальноосвітньої школи, яка формує підґрунтя для подальшого здобуття професії у вищому навчальному закладі. Окрім загальноосвітньої школи на теренах держави функціонують навчальні заклади середньої спеціальної та початкової фахової освіти, які дають можливість молоді здобувати потрібну кваліфікацію, поєднуючи навчання з трудовою діяльністю на підприємствах.

Провідною рисою системи професійної освіти Бельгії є те, що формування майбутнього фахівця розпочинається ще на рівні дошкільної та початкової освіти. Адже, формування цілісної, всебічно розвиненої особистості, яка усвідомлює свою соціально-культурну приналежність і володіє достатнім обсягом знань, є основною педагогічною метою дошкільного виховання та початкової школи.

Визначено, що особливостями організації вищої неуніверситетської професійної освіти є її функціональність і доступність. Вищий навчальний заклад неуніверситетського рівня – вища професійна школа / університетський коледж пропонують навчальні програми різних напрямів підготовки, які є професійно-орієнтованими й готують фахівців безпосередньо до трудової діяльності. Специфічними для цього типу освіти є навчальні програми для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра професійного спрямування; доступ до вищої академічної освіти завдяки перехідним програмам, що дозволяють розпочати навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра в університеті; постійний зв’язок вищої школи з промисловим сектором, що дозволяє поєднати освоєння обраного фаху з виробничою практикою.

Доведено, що особливістю професійної освіти Бельгії є формування особистості майбутнього фахівця на рівні дошкільної та початкової освіти та його подальша орієнтація на неперервний професійний розвиток в умовах загальноосвітньої школи та спеціалізованих закладах фахової освіти. Створення комфортних умов для освоєння спеціальності, формування професійних навичок та розвитку належних професійних умінь, принципи демократизації та гуманізації освітнього процесу, неперервна співпраця освітніх установ з виробничим сектором зумовлюють ефективність системи професійної освіти Бельгії, що здатна забезпечити ринок праці фахівцями, які володіють відповідним рівнем компетентності та легко пристосовуються до соціальних, економічних і політичних умов суспільного розвитку.

У третьому розділі – «Розвиток професійної освіти Бельгії університетського рівня у період євроінтеграціних процесів» –охарактеризовано принципи реформування академічної освіти Фландрії та Валлонії в умовах євроінтеграції, визначено структурно-функціональні особливості сучасної бельгійської системи вищої професійної освіти університетського рівня, здійснено аналіз розвитку академічних програм провідних університетів Бельгії й розроблено науково-методичні рекомендації щодо раціонального втілення продуктивних ідей бельгійського досвіду у систему професійної освіти України.

Установлено, що основним завданням академічної освіти Бельгії є соціально-культурний розвиток країни. Відповідно до Болонського процесу забезпечення високого рівня якості освіти та інтеграція освітнього, культурного й економічного простору сприяє зближенню промислового й освітнього секторів. Це спричинено необхідністю підготовки кваліфікованих кадрів, які володіли б відповідним комплексом компетентностей у межах однієї чи кількох професій і потенціалом для подальшого професійного зростання. Активна участь підприємств у процесі підготовки фахівців відображена у систематичній матеріальній підтримці щодо організації комфортних умов для проведення науково-дослідної діяльності, присутності потенційних працедавців під час екзаменаційних сесій для визначення найбільш перспективних випускників, гарантії забезпечення робочих місць після завершення навчання.

Структурно-функціональні особливості системи професійної освіти університетського рівня у Бельгії слід розглядати, беручи до уваги присутність на її території франкомовної й фламаномовної спільнот.

Доведено, що пріоритетами вищої професійної освіти Бельгії є активний розвиток міжнародної співпраці у науково-дослідній та педагогічній сфері, оптимізація схеми фінансування сектору вищої освіти, підвищення якості викладання, що досягається шляхом покращення підготовки педагогічних працівників, тісного зв’язку підприємницького й освітнього секторів, сприяння мобільності науково-педагогічних працівників і студентства, проведення базових і прикладних досліджень, які є гарантом оновлення й підвищення продуктивності освітньої сфери. Навчальні програми укладають з урахуванням міждисциплінарного й компетентнісного підходів, які зумовлюють практико-орієнтоване спрямування навчальної діяльності, інтеграцію дисциплін інженерного й гуманітарного циклів у навчальні програми, освоєння професії шляхом розширення способів викладання однієї дисципліни, що сприяє появі якісно нових спеціальностей.

Гнучка й чітка структура здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра й магістра, з урахуванням програм продовженого навчання, докторантури, заочної, а також, індивідуальної форм навчання, курсів підвищення кваліфікації у межах неперервної професійної освіти, можливості навчатися за сумісними навчальними програмами й одержати спільний диплом кількох університетів, дозволяє студенту планувати особистий навчальний графік і поєднувати навчання з професійною діяльністю.

Суспільна роль професійної освіти полягає у поступі демократичного відкритого соціуму шляхом передачі й збереження знань й академічного досвіду. Для оптимального наближення змісту навчальних програм підготовки фахівців до фактичних кваліфікаційних характеристик професій інституції системи професійної освіти систематично аналізують потреби ринку праці, а потенційні працедавці виступають із пропозиціями щодо їх удосконалення.

Особливостями організації професійної освіти в умовах університетів Бельгії є її орієнтація на міжнародну співпрацю, повагу до полікультурності та національної приналежності; застосування міждисциплінарного й компетентнісно-орієнтованого підходів до змістового та операційного компонентів навчання; інтернаціоналізацію освітнього сектору; практичне професійно-орієнтоване навчання, підкріплене міцною науково-дослідною базою; зміцнення зв’язків між професійно-орієнтованим й академічним секторами професійної освіти; організацію індивідуальної форми навчання, яка сприяє особистісно-професійному зростанню студента; виведення якісно нових спеціальностей завдяки інтеграції гуманітарних та інженерних наук й обов’язковій присутності гуманітарних предметів у навчальних програмах технічних факультетів.