СТИМУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, розкрито теоретичну основу, наукову новизну й практичне значення роботи, відображено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – «Професійний саморозвиток майбутнього вчителя засобами проектних технологій як педагогічна проблема» – проведено дискурсивний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, який мав змогу простежити наявність різних трактувань поняття «професійний саморозвиток»; охарактеризовано ключові положення процесу професійного саморозвитку; обґрунтовано теоретичні основи використання проектних технологій у діяльності вчителя.

Неоднозначними виявилися думки науковців (Н. Масовер, Л. Мітіна, Н. Нікітіна та ін.) у розумінні сутності саморозвитку та професійного саморозвитку. Проте спільним у всіх дослідженнях є визначення особистості рушійною силою професійного саморозвитку, джерелом потреби здійснення власного розвитку, самостійного визначення значущої мети, шляхів і засобів її втілення.

Професійний саморозвиток – це складний, багатогранний, неперервний, свідомий процес, спрямований на становлення, інтеграцію та реалізацію у педагогічній діяльності професійно значущих особистісних рис, професійних знань, умінь і навичок майбутнього вчителя гуманітарного профілю. Саморозвиток у професійній діяльності є важливою умовою професіоналізму, ключовою ланкою оволодіння продуктивним рівнем виконання проблемних завдань. Вирішальне значення при цьому мають внутрішні чинники професійного становлення: особливості внутрішнього світу, складові емоційно-особистісної сфери. Активізація професійного саморозвитку кожного студента є важливою умовою успішності навчального процесу, оскільки суттєво впливає на підвищення рівня пізнавальної та професійної активності майбутнього вчителя і ставить його в позицію суб’єкта навчального процесу.

Основна мета педагогічного стимулювання: створити атмосферу творчого підходу до здобуття знань, вмотивувати прагнення до пошуку нового, формувати потребу особистості в професійному самовдосконаленні (Ю. Бабанський, А. Петровський, М. Ярошевський та ін.). Засобами досягнення цієї мети є: постановка навчально-пошукових завдань; роз’яснення майбутнім учителям значущості цих завдань; окреслення визначених педагогічних вимог, перспектив; оцінка результатів діяльності; створення ситуації успіху, емоційно-моральних ситуацій у досягненні кінцевого результату. Спеціальне та планомірне використання цих засобів перетворює їх на педагогічні умови стимулювання професійного самовдосконалення майбутніх учителів гуманітарного профілю, що сприяють формуванню пошуково-пізнавального інтересу й утвердженню особистості майбутнього вчителя.

Таким чином, стимулювання професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю є процесом неперервного, цілеспрямованого та послідовного впливу на особистість майбутнього фахівця сукупністю матеріальних і моральних стимулів із метою активізації його навчально-пізнавальної діяльності щодо підвищення рівня професійного саморозвитку.

На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень з’ясовано, що проблему педагогічного стимулювання професійного саморозвитку вчителів слід розглядати у трьох аспектах: 1) психологічному, оскільки ефективність процесу стимулювання особистості залежить від урахування її потреб і мотивів діяльності, а також зумовлює зміни в мотиваційному полі людини; 2) педагогічному, оскільки мета використання стимулів полягає в тому, щоб викликати позитивні зміни в поведінці та діяльності вчителів у педагогічній взаємодії; 3) соціальному, оскільки стимулювання покликане підвищити продуктивність праці сучасного вчителя в нових соціально-економічних умовах (С. Гончаренко, З. Равкін та ін.).

Ефективність професійного саморозвитку вчителів гуманітарного профілю підвищиться, якщо до змісту й структури їх професійно-педагогічної підготовки будуть залучені складники проектної діяльності, що доведено результатами дослідження.

Здійснений у дисертації історико-педагогічний аналіз теорії та практики педагогічного проектування уможливив уточнення й розкриття змісту ключових для дослідження понять: «педагогічне проектування», «засоби проектних технологій». Результати порівняльного аналізу цих категорій дали змогу зробити висновок про правомірність використання терміну «педагогічне проектування» як: 1) системного елементу цілісної системи професійно-педагогічної діяльності (Е. Арванітополо, Т. Мацкевич, Л. Лук’янова та ін.); 2) показника прогресивної методики навчання та розвитку майбутніх вихованців (С. Пілюгіна, Є. Полат та ін.); 3) педагогічної технології, яка охоплює формулювання ідеї майбутнього педагогічного проекту, визначення завдань і умов створення моделі проекту, планування і організацію його конструкції, здійснення контролю, корекції та оцінки результатів суб’єктів проектно-педагогічної діяльності (К. Мелашенко, О. Хуторський та ін.).

Педагогічне проектування у структурно-функціональному плані є єдністю структурних компонентів: прогнозування (оформлення ідеї проекту); моделювання (створення моделі); конструювання (створення конструкту); презентації; експертного оцінювання; рефлексії; відтворення (упровадження проекту) і відповідних їм функцій (мотиваційної, управлінської, контрольно-корегувальної, координуючої, оцінювальної, комунікативної, прогностичної).

Через відсутність єдиного погляду на визначення поняття «засоби проектних технологій» у роботі подано авторське визначення і класифікацію засобів проектних технологій, яка сприятиме ефективності всього процесу навчання. Таким чином, засоби проектних технологій – це джерело цілеспрямованого, технологічного, емоційного впливу з боку викладача на особистість майбутнього вчителя гуманітарного профілю під час його навчально-пізнавальної діяльності з метою навчання, виховання і розвитку. Засоби проектних технологій поділяємо на: cловесні, наочно-ілюстративні; інформаційно-комунікативні; психолого-педагогічні.

У другому розділі – «Моделювання процесу стимулювання професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю засобами проектних технологій» – визначено стан готовності до професійного саморозвитку в майбутніх учителів гуманітарного профілю, педагогічні умови та розроблено модель процесу стимулювання професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю засобами проектних технологій.

Готовність до професійного саморозвитку є неперервним, цілеспрямованим процесом, який ґрунтується на свідомому прагненні до особистісного й професійного зростання і характеризується єдністю когнітивного, емоційно-особистісного, діяльнісно-поведінкового компонентів, здібностями особистості, її духовним та інтелектуальним потенціалом, інтересами, переконаннями, прагненнями й виявляється в активній, творчій позиції щодо пізнання навколишнього світу.

Підсумки констатувального етапу педагогічного експерименту свідчать, що серед майбутніх учителів гуманітарного профілю (225 студентів) вихідний рівень готовності до професійного саморозвитку продемонстрували 18,8 %, репродуктивний рівень – 32,8 % репродуктивно-творчий – 36,4 % і творчий – 12 % респондентів. Отже, ефективність процесу стисулювання досліджуваного феномену потребує спеціально організованої діяльності, відповідно, реалізації моделі процесу стимулювання професійного саморозвитку майбутнього вчителя-гуманітарія засобами проектних технологій.

За допомогою корекційної діяльності майбутній учитель-гуманітарій формує стратегію свого професійного саморозвитку, використовуючи творчий пошук, який дає можливість здійснювати синтез знань через експеримент і дослідження й отримати новий досвід. Будь-яка система освіти може слугувати засобом успішного професійного саморозвитку й самореалізації тільки тоді, коли для цього створені педагогічні умови.

Педагогічні умови є сукупністю об’єктивних і суб’єктивних можливостей, форм, методів і педагогічних прийомів, спрямованих на створення середовища стимулювання професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю.

З метою стимулювання у майбутніх учителів-гуманітаріїв процесу професійного саморозвитку відповідно до першої педагогічної умови (забезпечення позитивної мотивації) на заняттях використовувалися спеціально організовані форми (самостійна творча діяльність, парна, індивідуальна, групова робота, самоаналіз), методи роботи (діалогічний метод навчання, дискусія, мозковий штурм, розв’язання педагогічних задач, аналіз конкретних психолого-педагогічних ситуацій, кейс-метод, метод проектів, портфоліо). Для перевірки другої педагогічної умови (набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності) було запропоновано майбутнім учителям гуманітарного профілю поглибити свої знання про специфіку самостійної діяльності, самоосвіти, саморозвитку, професійного саморозвитку через знайомство з технологією методу проектів. Використання на практичних заняттях творчих і розвивальних вправ, тренінгу, рольових ігор підсилювало мотивацію студентів до професійного саморозвитку і мало реальний результат у вигляді збільшення відповідних здібностей до здійснення означеного процесу. Особлива роль у стимулюванні професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю належить практичному володінню вміннями і навичками проектної та саморозвивальної діяльності (реалізація третьої педагогічної умови – формування вмінь і навичок проектної діяльності як одного з ефективних методів і засобів його професійного саморозвитку). Майбутнім фахівцям-гуманітаріям із освоєнням технологічних процедур пропонується комплекс рефлексивних і діагностуючих вправ, спрямований на виявлення рівнів готовності до професійного саморозвитку; сукупності набутих професійних якостей і здібностей, оцінку рівня їхньої виразності. Під час проведення тренінгу майбутнім учителям-гуманітаріям було запропоновано створити проект власного професійного саморозвитку, зміст якого він мав обґрунтувати й захистити, і проект індивідуальної програми професійно-педагогічної підготовки й професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю під час навчання у ВНЗ. Проводився аналіз отриманих результатів, зміни яких зіставлялися з початковими даними, визначався підсумковий рівень готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів гуманітарного профілю. Діагностика рівнів готовності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя гуманітарного профілю створила сприятливі умови для наступного витка процесу професійного саморозвитку на вищих рівнях (циклічність процесу) й дозволяє внести корективи в подальшу самостійну професійну діяльність – активну педагогічну практику (реалізація четвертої та п’ятої педагогічних умов: забезпечення наступності й послідовності у професійному саморозвитку майбутнього вчителя-гуманітарія у ВНЗ; усвідомлення необхідності застосування відповідних знань на практиці з позиції професійного саморозвитку).