ТРАДИЦІЇ НАРОДНОГО ВИХОВАННЯ В СІМЕЙНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ШОТЛАНДІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, основні методи дослідження, подано джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію результатів та публікації автора.

У першому розділі дисертації «Становлення та розвиток сім’ї і сімейного виховання в Шотландії» проаналізовано розвиток сімейного виховання в Шотландії, сутність культурно-національних традицій Шотландії та їх вплив на розвиток сімейного виховання, виявлено специфіку шотландської сім’ї, її форми та функції.

Ретроспективний погляд на становлення шотландської родини показав, що її розвиток невід’ємний від економічного, політичного й культурного розвитку шотландського суспільства. Слід також зважити й на те, що сімейні ролі чоловіка й жінки, методи виховання дітей різнилися в залежності від того, до якого соціального прошарку належали члени сім’ї.

Виявлено, що навіть географічні чинники мали вплив на виховання дітей в шотландській сім’ї. Наприклад, традиційно в гірській частині Шотландії виховання хлопчиків було орієнтовано на прищеплення їм рис захисника і воїна. Саме горці (хайлендери) становили ядро шотландської армії, тоді як сини аристократів з низькогір’я (лоулендери) ставали політиками і дипломатами.

Спостерігаючи за становленням і розвитком шотландської сім’ї та принципами виховання, які впроваджувалися цією соціальною інституцією, доцільно брати до уваги історичні, соціальні, географічні та культурні чинники, що певною мірою ускладнює процес дослідження, але разом із тим сприяє більш повному відтворенню картини сімейного виховання в Шотландії.

На основі аналізу літератури виявлено, що в епоху Раннього Середньовіччя, після розпаду Римської імперії, з усіх варварських народів кельти знаходились на найбільш архаїчній стадії розвитку. Родовий устрій зберігався в Шотландії ще до XVIII ст., а в гірських районах і до ХІХ ст. У ІІІ – VІІІ століттях в Шотландії панували всі ті звичаї, що були характерні для родового устрою – общинне землеволодіння, колективна власність, тенденції до кочування, натуральне господарство, влада вождів та старійшин, народні збори всіх дорослих чоловіків, парний шлюб, але з пережитками групового шлюбу та матріархату, звичай всиновлення, родова помста (яка часто замінювалась викупом), культ племінних богів, великої кількості різних духів та природних сил, сліди тотемізму та табу. В основу громадського устрою було закладено поняття кровної спорідненості. Шотландські родини об’єднувались у роди, роди в клани, клани в племена. Усе суспільне життя будувалось на засадах кланової системи.

Встановлено, що ця система мала значний вплив на специфіку сімейного виховання в Шотландії III – V століть. Вихованню й соціалізації дитини сприяли не тільки батьки, а й усі дорослі члени клану, домінуючу роль відігравало трудове і фізичне виховання, а серед найбільш поцінованих чеснот були вірність клану, хоробрість, воїнська доблесть.

Проблема стосунків між чоловіком і жінкою, соціальної функції сім’ї, особливостей освіти й специфіки виховання періоду середньовіччя певною мірою досліджена істориками й соціологами. Тогочасне сімейне виховання базувалось на засадах поваги до Святого Письма. Релігійне тлумачення світу з повагою до Бога, до батька, слухняністю, служінням, вірністю добре укладалося в свідомості народу, устрій життя якого мав глибинне кланове коріння. З цього періоду і до початку XIX ст., однією з найважливіших засад сімейного виховання в Шотландії було виховання релігійне.

Існування будь-якого народу неможливе без збереження своїх народних традицій виховання. Саме сім’я в першу чергу сприяла вихованню національної ідентичності через рідну мову, звичаї, традиції, свята. Вона надавала молодій людині відчуття «коріння», яке надихало, надавало наснаги й робило її життя сповненим соціальної значимості. Сімейне виховання шотландців будувалось на засадах поваги й продовження справи дідів і прадідів, гордості за націю, збереження й розвитку традицій і обрядів свого народу. Саме такий підхід у шотландській сімейній педагогіці надавав дійсно народного змісту процесу виховання.

У розділі доведено, що етнопедагогіка шотландців вивчає процес, в ході якого виховується, розвивається, навчається особистість на основі соціального, культурно-національного, історичного досвіду народу; збирає народні знання про виховання дітей, народну мудрість у фольклорі та релігійних вченнях, сімейному та суспільному укладі, філософсько-етичних поглядах. Все це відчутно впливає на процес формування особистості. Етнопедагогіка досліджує педагогічний досвід шотландського народу за період його існування як етносу, виявляє можливості використання цього досвіду у відродженні народу, його національного «Я». Тому предметом етнопедагогіки шотландців є народні педагогічні традиції підготовки шотландської дитини до життя.

Доведено, що різноманітні уявлення шотландського народу, його цінності, звичаї, традиції (національний костюм, стародавні сільськогосподарські звичаї, сімейно-шлюбні звичаї, традиції виховання дітей, навички практичної діяльності, поховальні обряди тощо) спрямовані на формування, розвиток та вдосконалення особистості людини, сприяють ефективному патріотичному, трудовому, моральному та естетичному вихованню. Фольклор, національні ігри, пісні, танці, твори народного мистецтва, обряди і традиції є значною складовою педагогічної культури та виховного досвіду шотландців.

Релігійні та моральні норми, звичаї, традиції життя та виховання зафіксовано у фольклорі. У роботі досліджуються прислів’я, приказки, легенди, казки, балади, більшість яких носить моралізуючий характер, доводять зв’язок духовного та фізичного життя шотландців. Шотландський фольклор, як засіб національного виховання, вимагає поваги до батьків, зміцнення сімейно-родових зв’язків, правильного виховання дітей, відповідальності за дітей перед Богом і людьми, засуджує лінощі, боягузтво, себелюбство. У ньому сформульовані народні поняття про честь та безчестя, про обов’язок та гідність, про гордість і мужність, про справедливість і несправедливість та ін.

Визначено чинники, що впливають на трансформацію сучасної шотландської сім’ї: урбанізація, лібералізація інформаційного простору, прагматизація життя. Вони мають неоднозначний вплив на соціалізацію молодого покоління шотландців. Розуміння та врахування цих особливостей сучасної шотландської сім’ї сприяють реалізації її виховних можливостей, тому що функція родини не лише репродуктивна й економічна, а й духовно-емоційна.

Велику роль відіграє авторитет батька, що споконвіків підтримується в шотландській родині. Жінка-мати виконувала не лише всю господарсько-побутову роботу, але й виховувала дітей на християнських заповідях, народних обрядах, звичаях, традиціях.

Виявлено, що перспективами для новітнього сімейного виховання в Шотландії є дотримання традиційного високого статусу шотландської сім’ї, її авторитету, любові до дітей і обов'язку щодо їхнього виховання, поваги до батьків, піднесення ролі подружжя в створенні, зміцненні, збереженні й розквіті сім’ї. Таким чином, честь родини, єдність, наступність, спадкоємність поколінь є пріоритетами шотландського сімейного виховання.

Установлено, що шотландську сім’ю можна віднести до патріархального типу сімей: історично склалося, що в шотландській сім’ї право на громадську діяльність належало виключно представникам чоловічої статі, що є характерним саме для патріархату; домінування чоловіка, голови сім’ї, роду поза сумнівом для шотландців. Але, в сучасних умовах в Шотландії існують родини різних типів – і патріархально-авторитарні, і нуклеарно-демократичні, а також родини змішаних форм, коли, наприклад, спільне проживання декількох поколінь уже не пов'язане із суворою сімейною ієрархією.

Як показує дослідження, в Шотландії важлива роль належить внутрішньо-сімейним відносинам. Стосунки батьків створюють родину і визначають її обличчя. Від характеру й стану подружніх стосунків залежить морально-емоційний клімат родини, а отже, її виховні можливості.

З’ясовано, що зміст сімейного виховання в Шотландії має історичний характер. Клановість сімейного виховання з такими його рисами, як вірність роду та готовність захищати його території, з часом поступалася місцем громадянському та патріотичному змісту. Цьому сприяла національна та культурна ідентифікація шотландського народу. Історична доба, соціальне походження й навіть стать дитини завжди впливали на зміст шотландського сімейного виховання, але разом з тим був і такий чинник, як культурна спадщина народу, зокрема, фольклор з його дидактичними й виховними рисами, що сприяло вихованню загальнолюдських моральних якостей дитини.

У дослідженні охарактеризовано основні функції сучасної шотландської родини. В шотландській сім’ї важливе місце відводиться духовному спілкуванню, дуже важливі моральні принципи, головним з яких є повага до іншого. Шотландські педагоги вважають, що через спілкування батьки краще пізнають своїх дітей, їхні інтереси і потреби, відчувають зміни в психічному розвитку дитини.

Зміни в суспільстві XXI ст. (глобалізація економіки, технологічні досягнення, транспортне сполучення на довгі відстані тощо) і пов’язані з ними зміни в сімейному устрої (праця заміжньої жінки поза межами домівки, зниження народжуваності, нові умови праці, які вимагають переміщень на великі відстані та тривалої відриву від сім’ї тощо) призвели до зміни функцій сім’ї. Основною функцією сім’ї у XXI ст. шотландські науковці вважають встановлення емоційних зв'язків між її членами.

У другому розділі дисертації «Зміст та шляхи використання традицій народного виховання в сімейній педагогіці Шотландії» проаналізовано мету, зміст, принципи та методи сімейного виховання в народній педагогіці Шотландії, окреслені основні напрями сімейного виховання шотландців на сучасному етапі, проведено порівняльний аналіз систем сімейного виховання в Шотландії та в Україні.

З’ясовано, що зміст сімейного виховання шотландців охоплює духовну, емоційну та інтелектуальну розвиненість дитини, її фізичний та психічний розвиток, засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, моральних норм взаємин між людьми, розвиток творчої працелюбної особистості, передачу їй практичних умінь і навичок, формування естетичних смаків, активної життєвої позиції, високої політичної культури, виховання почуття патріотизму, правильного розуміння громадського обов’язку, відповідальність за наслідки діяльності в природі та суспільстві, підготовку до сімейного життя.

Мета, зміст, завдання сімейного виховання в Шотландії співзвучні із загальноприйнятими в педагогічній науці. Проте, вони несуть на собі відбиток матеріальної і духовної культури шотландського народу, пов’язані з особливостями формування самобутнього шотландського національного характеру і відповідно відображені в стилі життя і традиціях родинного виховання шотландців.

Виявлено, що основними засадами виховання в шотландській сім'ї стали свобода і незалежність, практичність та корисність для суспільства, що відповідає рисам шотландського національного характеру (практичність, діловитість, працьовитість, відповідальність, енергійність, сильна воля, гордість і безмежна любов до своєї Батьківщини, гостинність, обачність, законослухняність, ощадливість, стабільність, консерватизм, мовчазність і стриманість у почуттях). На цьому будується народна філософія виховання дитини в шотландській сім’ї.

Концептуальні засади формування ціннісних орієнтацій сімейного виховання в сучасній Шотландії базуються на таких загальнолюдських цінностях, як: порядок, праця, самовладання, щедрість, відповідальність, що є необхідною передумовою задоволення природної потреби людини прагнути особистого й спільного щастя і отримувати радість від своїх вчинків.

Велику роль у шотландській сім'ї відіграють бабусі і дідусі. Вони піклуються про умови життя дитини, її правильне харчування, виховання в національно-сімейних традиціях, прилучають до сімейно-національних, релігійно-культурних обрядів.

Аналіз показав, що основними принципами сімейного виховання в Шотландії виступають: принцип креативності, принцип гуманізму, демократизму, принцип громадянськості, пріоритетності, природовідповідності, принцип раннього навчання й розвитку дитини, створення умов для реалізації творчого потенціалу дитини, співпраця батьків з вчителями для підвищення ефективності виховного процесу.

Визначено специфічні принципи шотландської сімейної педагогіки: домінуюча роль почуттів, співіснування декількох систем цінностей і світоглядів, врахування традицій релігійного виховання, прихильність до минулого як джерела світогляду і величі народу, домінування материнського виховання на ранніх етапах життя дитини.

Виявлено коло обов’язків батьків у шотландській сім'ї: дати дитині добре виховання, берегти здоров’я дітей; любити і ставитися до всіх дітей рівно і справедливо; виховувати дітей з колиски; не можна казати неправду, лихословити і лаятися в присутності дітей; не можна бути як надто добрим до дітей, так і занадто суворим, треба пробачати дитячі витівки, не заплющувати очі на зазнайство і погані вчинки; не можна ображати дитину та казати про неї погано в присутності чужих; не можна проклинати дитину, оскільки батьківське прокляття найстрашніше і здійснюється; не можна вступати з дітьми в суперечки, сварки, конфлікти. Ці обов’язки обумовлені традиціями народного виховання шотландців.

В дисертації доведено, що виховна робота з дітьми в шотландських сім’ях переважно базується на моральному факторі, коли поведінку дитини визначає почуття задоволення від сумлінно виконаного обов’язку.

Сімейне виховання в Шотландії, на відміну від виховання громадського, має певну специфіку, яка визначає його характер, зміст і організаційні форми:

по-перше, за своєю природою шотландське сімейне виховання засноване на почуттях. Шотландська сім’я, як правило, ґрунтується на любові, яка визначає моральну атмосферу цієї родинної групи, стиль і тон взаємодії її членів;

по-друге, сім’я, як правило, являє собою різновікову соціальну групу: у ній є представники двох, трьох, а іноді й чотирьох поколінь.

по-третє, органічне поєднання сімейного виховання з усією діяльністю підростаючої людини: у сім’ї дитина включається в усі життєво важливі види діяльності – інтелектуально-пізнавальну, трудову, громадську, ціннісно-орієнтовну, художньо-творчу, правову.

Виявлено, що метою сімейного виховання в Шотландії є формування таких якостей особистості, які допоможуть безболісно адаптуватися людині до дорослого життя, гідно долати труднощі й перешкоди. Шотландська родина прагне формувати фізично та психічно здорову, високоморальну, інтелектуально розвинену особистість, готову до майбутнього трудового, громадського й сімейного життя.

Аналіз показав, що виходячи з даної мети, завдання сімейного виховання в Шотландії полягають в тому, щоб: створити максимально сприятливі умови для росту й розвитку дитини; передати досвід створення й збереження родини, виховання шанобливого ставлення дітей до дорослих; навчити дітей корисним прикладним навичкам і вмінням, спрямованим на самообслуговування та допомогу близьким; виховати почуття власної гідності, цінності власного «Я», що є невід’ємною складовою менталітету шотландців.

Встановлено, що сім’я та школа в Шотландії прагнуть співробітничати у формуванні всебічної і гармонійно розвинутої особистості дитини. Для цього існують різноманітні форми взаємодії сім’ї та школи: обмін інформацією про дитину між батьками і вчителями, залучення батьків у шкільну й позакласну діяльність дітей, участь батьків у органах управління школою, асоціаціях батьків учнів тощо.

Сімейне виховання охоплює не тільки виховання дітей батьками в сімейному колі, але й діяльність професіоналів (психологів, педагогів, лікарів), спрямовану на допомогу батькам у цьому процесі. З цією метою в Шотландії функціонують центри сімейного орієнтування, сімейні радники, школи батьків, релігійні організації, спрямовані на розв'язання проблем у сімейних відносинах, зміцнення зв'язків між членами родини, прогрес у розвитку сім’ї в цілому.

Реалізація демократичного підходу в шотландському суспільстві до сімейного виховання передбачає його здійснення за декількома відносно самостійними, але взаємозалежними напрямами. Шотландська народна педагогіка приділяє увагу всім аспектам виховного впливу на дитячу особистість: розумовому, моральному, естетичному, релігійному, фізичному та трудовому. Їхній зміст можна звести до наступних позицій.

Дослідженням встановлено, що моральне виховання в шотландській родині являє собою стрижневий компонент формування особистості дитини як майбутнього активного учасника міжособистісної взаємодії. Воно відбувається за таких умов: піклування батьків про психічне і фізичне здоров'я дитини, її духовно-моральний розвиток, емоційну та інтелектуальну розвиненість, прищеплення любові і поваги до праці, заохочення до участі в природозахисній діяльності, створенні естетичного середовища, дотримання законів, приписів, традицій, що підтримують стабільність життя, забезпечують громадський порядок, дисциплінують особистість.

Фізичне виховання в Шотландії передбачає формування в дитині звички до ведення здорового способу життя й включає правильну організацію розпорядку дня, дотримання режиму дня, харчування та сну, рівномірного чергування роботи і відпочинку, заняття фізичною культурою та спортом, загартовування організму тощо. Піклування про психічний і фізичний розвиток здоров’я дітей є одним із пріоритетних завдань для шотландських батьків. Родинно-оздоровчі традиції шотландців виховують готовність до збереження й зміцнення власного фізичного і психічного здоров’я завдяки дбайливому ставленню до власного тіла й організму, прагнення до безпосереднього спілкування з природою, формують інтерес до збирання лікарських рослин та аналізу народних прикмет-прогнозів тощо.

Трудове виховання в Шотландії закладає основу майбутнього самостійного життя – професійної і соціально-побутової діяльності в інтересах держави, суспільства й власної родини. Трудові свята шотландців завжди були традиційною формою передачі від старших поколінь молодшим соціального досвіду та духовних цінностей, моральних норм і принципів. Шотландська народна педагогіка завжди наголошувала, що праця повинна бути творчою, цікавою і посильною. Шотландці піднесли працю від простої необхідності чи примусової дії до акту творчості, натхнення і самовираження. Трудове виховання разом із грою і танцями сприяло вихованню фізичному, що робило можливим становлення гармонійно розвинутої особистості. Трудове виховання шотландці розглядають як засіб та метод духовно-морального зростання, оскільки трудова діяльність в народній педагогіці шотландців розглядається не тільки як основа життя, а як основний критерій моральності людини.

Як показує дослідження, відчуття національної значущості, гідності і патріотизму посідають важливе місце в історії і культурі шотландського народу, пронизують його усну народну творчість. Таким чином, збереження і популяризація гельської мови як національної, побутування фольклору, здобутки таких майстрів літератури, як Р. Бернс, Р. Стівенсон, В Скотт, носіння і вивчення національного одягу, – все це формує уявлення про свій родовід, край, історію і символіку рідної країни, знання традицій і культури свого народу, що сприяє патріотичному вихованню підростаючого покоління.

Педагогічний досвід шотландського народу не можна уявити без релігійного виховання, яке є оплотом духовності та моральності нації. Шотландські педагоги вважають, що опора на духовні цінності й ідеали, закладені в релігійних постулатах, сприяє моральному вихованню молодої людини, для якої загальноприйняті норми і принципи набувають особистої значущості. Релігійне виховання зростаючого покоління підтримується державою і передбачене Національним навчальним планом в усіх типах шкіл.

Виявлено, що інтелектуальне виховання в Шотландії передбачає зацікавлену участь батьків в тому, щоб діти набували знань, потребували їх і постійно оновлювали. Основна мета розумового виховання в шотландській родині – підвищення загального рівня розвитку дитини. Шотландці завжди вважали, що знання – зброя мислення, результат правильного засвоєння фактів, понять і законів науки, у яких відображені закономірності розвитку природи і суспільства. У Шотландії виховання, навчання й освіта цінуються дуже високо. Тому отримати освіту – одне з найважливіших завдань для шотландських дітей. Шотландцям імпонує практична користь шкільного навчання і виховання, що в своїй основі покликане розв’язувати соціально значущі завдання, готувати молодь бути конкурентоспроможною і толерантною, різнобічно освіченою і практично мислячою, самодостатньою і товариською, високоморальною і підприємливою, винахідливою і наполегливою, волелюбною і дисциплінованою.

Естетичне виховання шотландців покликано розвивати таланти й обдарованість дітей, дати їм уявлення про прекрасне в житті. Як показує дослідження, батьки активно втручаються в процес естетичного виховання дітей, шукають засоби, щоб підняти його на належний рівень, воно підтримується з боку уряду і громадськості. Надзвичайно популярні в Шотландії сімейні відвідування музеїв, галерей, театрів, концертних залів, фестивалів, національних парків та заповідників. Хлопчиків і дівчаток навчають гарних манер, мистецтва спілкування, виховують естетичні смаки. Діти допомагають батькам прикрашати будинок, опановують мистецтво танцю, співу, музики. Батьківська громадськість Шотландії позитивно ставиться до включення в зміст шкільної освіти дисциплін естетичного циклу, які сприяють вихованню естетичного смаку, вводять дітей у світ прекрасного, допомагають виявити креативні здібності дітей та реалізувати їх у практичній діяльності. Також варто згадати і про екологічне виховання, якому у шотландській етнопедагогіці завжди надавалось великого значення. Природодоцільність виховання з найдавніших часів була центром шотландської народної педагогіки. Народ вчив молоде покоління жити в гармонії з природою, любити її, орієнтуватися в довкіллі, знати прикмети погоди, звички тварин і птахів.

Проведене дослідження дозволило виявити певні пріоритети в сімейному вихованні дітей в Шотландії. Це – духовна, емоційна та інтелектуальна розвиненість, фізичне і психічне здоров’я, працелюбність, любов до природи та сущих у ній створінь, відповідальність за наслідки діяльності в природі та суспільстві. Плекання добропорядних якостей в шотландській сім’ї у молодого покоління обов’язково відбувається з опорою на традиції народного виховання, що виявляється фактично в усіх сферах життєдіяльності: фольклорі, казках, прислів’ях, приказках, загадках, звичаях, побутовому оточенні, аматорстві, мистецтві, праці тощо.

Доведено, що шотландські батьки цілеспрямовано здійснюють взаємодію з дітьми через різноманітні методи сімейного виховання, чільне місце серед яких посідає спільна практична діяльність. У сучасній Шотландії спостерігається тенденція до демократизації відносин між батьками та дітьми. Перевага надається гуманним методам стимулювання позитивної поведінки дітей. Досвід сімейної педагогіки довів дієвість та ефективність позитивного впливу слова. Саме через розповідь, пораду, дискусію, наставляння, бесіду чи роз’яснення здійснюється виховання словом і почуттям. У шотландській традиції сімейного виховання потужним фактором зростання і розвитку дитини завжди виступає гра, особливо рольова гра, а також добір іграшок та дитячого обладнання. Виконання дітьми доручень і обов’язків, дотримання режиму дня, вправи і привчання, особистий приклад батьків – усі ці методи шотландської сімейної педагогіки широко використовуються протягом багатьох років. Виявлено, що найбільш успішною, на думку шотландських вчених, є така модель сім'ї, яка використовує діалог як основний засіб співіснування і стимулює розвиток усіх членів родини.

Зроблено порівняльний аналіз систем сімейного виховання в Шотландії та в Україні. Розглянувши шотландський досвід у напрямах морального, національно-патріотичного та естетичного виховання в сім’ї, встановлено, що ці напрями виховання є справою державної важливості, і відповідальність за виховний процес несуть сім’я, школа, соціальні установи; моральне, патріотичне й естетичне виховання впроваджується через вплив на дитину таких чинників, як рідна мова, фольклор, література, свята й обряди, емоційний зв’язок підростаючого і старшого поколінь, вивчення історії власного народу, вшанування національної символіки тощо. Україна має власну багату культурно-історичну спадщину, яку неодмінно слід використовувати для покращення ефективності виховного процесу.

З’ясовано, що багатьма дослідниками констатується незадовільний стан застосування традицій українського народу у навчально-виховному процесі школи і сім'ї, що негативно позначається на рівні вихованості дітей. Дослідження засвідчили слабку обізнаність батьків з народними виховними ідеями, обмежене застосування їх у життєдіяльності сучасної сім’ї.

У процесі сімейного виховання в українській освітній практиці слід неодмінно використовувати потенціал народної картини світу, яка являє собою систему історично зумовлених поглядів, переконань, ідеалів, відображених у фольклорі, національній психології та характері нашого народу, його культурно-історичних традиціях. Зараз перед суспільством, і сім’єю зокрема, стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який втілює національні риси та самобутність українського народу. І саме національне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави.

Отже, критичне вивчення теорії та досвіду зарубіжних країн з питань сімейного виховання необхідне й з точки зору перспективи входження й інтеграції України до загальноєвропейського освітнього простору. Орiєнтацiя нашої країни на участь у формуванні цього простору повинна базуватися на позиції конструктивного діалогу iз Заходом. Визначення перспектив розвитку сімейного виховання в Україні в контексті європейських i світових тенденцій має відбуватися за умови врахування особливостей нашого суспільства, тих специфічних завдань, які стоять перед сімейним вихованням в Україні на сучасному етапі, збереження та використання досягнень вітчизняної педагогічної думки, органiзацiйних форм i методів, що склалися історично. Тобто вивчення досвіду сімейного виховання в Шотландії педагогічно доцільне, але його необхідно здійснювати в контексті національної педагогічної теорії та практики. Ефективне використання шотландського досвіду передбачає адаптацію ідей i пiдходiв до національної системи виховання, до вітчизняної культури взагалі.