ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА В УНІВЕРСИТЕТСЬКІЙ ОСВІТІ АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ



Назва:
ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА В УНІВЕРСИТЕТСЬКІЙ ОСВІТІ АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження; сформульовано проблему та ступінь її вивчення; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; вказано на зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами; висвітлено апробацію та впровадження результатів дослідження; зазначено особистий внесок здобувача; сформульовано результати дослідження та структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі – «Лідерство в університетській освіті як науково-педагогічна проблема» - досліджено теоретичні основи лідерства в освітній галузі; подано класифікацію моделей лідерства, характерних освітньому сектору; вивчено стан дослідженості проблеми лідерства в освітній галузі.

З’ясовано, що на початку ХХІ століття проблема лідерства є актуальною, а її вивченню присвячуються праці науковців різних галузей знань: менеджмент, психологія, політологія, соціологія, філософія, педагогіка тощо. Використання різноманітних підходів до з’ясування змісту та перспектив розгляду поняття «лідерство» зумовлюють загальну дискусію навколо різних теорій лідерства. У процесі порівняльного аналізу для уникнення розбіжностей в термінології виокремлено уніфіковане визначення лідерства в університетській освіті. Лідерство в університетській освіті трактується як застосовування впливу лідерів на послідовників, ефективне використання наявних ресурсів, систем і процедур діяльності задля досягнення цілей організації та виконання її завдань. Його реалізація передбачає залучення широкого загалу науково-педагогічних працівників до здійснення управління розвитком університетської освіти з метою забезпечення провідної ролі університету у суспільстві знань.

Упродовж довгого періоду часу лідерство розвивалося та приймало різноманітні форми: від лідеро-центристських, особистісних, ієрархічних концепцій, які відображали універсальні характеристики та наголошували на владі над послідовниками, до процесо-центристських, колективних, контекстуальних, неієрархічних, взаємовпливових моделей. Розглянуто періодизацію розвитку науки про лідерство, охарактеризовано концепції лідерства та їх основні форми: харизматична теорія (Р. Стоджділл); автократичний, демократичний підходи до лідерства та підхід невтручання
(Е. Кунс, П. Ремазден); легітимна влада, вплив за допомогою винагороди, примушування (М. Вебер, Дж. Юкл); ситуативне лідерство (П. Бленчерд, Ф. Фідлер); трансакційне лідерство, транс-формаційне лідерство (К. Менз,
Б. Поузнер ) тощо.

Сформульовано основні функції лідерства:

·              визначення загального напряму (бачення майбутнього, розвиток стратегій запровадження змін задля досягнення цілей);

·              організація діяльності колективу (обговорення бачення та стратегії, вплив на формування команд, які акцептують аргументованість цілей);

·              мотивація та надихання (підтримка людей при подоланні перешкод, задоволення потреб людини);

·              запровадження позитивних, інколи драматичних змін.

На основі аналізу літературних джерел визначено, що для освітньої галузі характерним є дистрибутивний вид лідерства, що передбачає:

1.           широке залучення до діяльності великої кількості осіб: учнів, студентів, педагогів, допоміжний персонал, працівників громадських організацій, політиків в галузі освіти, менеджерів різних рівнів системи управління тощо;

2.           трансформування ролі лідера відповідно до ситуації, завдання, досвіду;

3.           участь у процесах управління та лідерства значної кількості працівників освітньої організації.

Подана класифікація моделей лідерства, характерних освітньому сектору, а саме: лідерство у педагогічній діяльності; трансформаційне лідерство; моральне лідерство; партисипативне лідерство; управлінське та стратегічне лідерство.

Вітчизняні та зарубіжні науковці досліджують різноманітні аспекти феномену лідерства та особливостей його розвитку, а саме: лідерство у педагогічній діяльності, лідерство у науково-дослідній роботі, лідерство як формування стратегічного бачення та налагодження ділових контактів, колегіальне та мотиваційне лідерство, справедливий та ефективний менеджмент, розвиток і визнання успішності діяльності, формування й розвиток вмінь і навичок налагодження міжособистісних стосунків тощо.

У другому розділі – «Розвиток лідерства в університетській освіті Англії та Уельсу на початку ХХІ століття» проаналізовано вплив тенденцій міжнародного простору вищої освіти на розвиток лідерства науково-педагогічних працівників англійських та уельських університетів, а також охарактеризовано організацію формування якостей лідера у науково-педагогічних працівників та управлінців в галузі університетської освіти Англії й Уельсу.

Модернізація європейських університетів, з урахуванням їхньої багатогранної ролі у галузі науки, освіти та інноваційної діяльності, визнана однією із основних умов забезпечення успішності Лісабонської стратегії й розвитку міжнародної економіки знань. З’ясовано, що тенденції міжнародного простору вищої освіти зумовлюють запровадження змін у діяльності сучасних університетів, що вимагає реструктуризації управлінської діяльності, інтенсифікації науково-дослідної роботи, впровадження результатів наукових досліджень в освітній процес вищої школи та економіку країни. Такі інновації породжують необхідність застосування лідерства з метою формування здатності колективу розвивати та примножувати ресурси, необхідні для досягнення організаційної мети, використовуючи потенціал колегіальної співпраці.

Серед основних документів, які відображають політику уряду Великої Британії у галузі вищої освіти такі, як «Структура інвестування у науку та інновації  2004-2014», «Стратегія розвитку вмінь» (2003 р.), «Майбутнє вищої освіти» (2003 р.). В Англії та Уельсі розвиток лідерства в університетській освіті реалізується за допомогою діяльності таких організацій: Спілка національних бібліотек, бібліотек коледжів та університетів, Асоціація інформаційних систем університетів і коледжів, Асоціація керівників адміністрацій університетів, Асоціація директорів у справах основних фондів університетів, Інститут трансферу знань, Асоціація досліджень університетів та зв’язків з промисловістю, Академія вищої освіти, Рада менеджменту Уельсу, Асоціація персоналу університетів, Об’єднання «Вища освіта Уельсу». 

Університети Англії та Уельсу приділяють особливу увагу професійному розвитку лідерів. Програми професійного розвитку для фахівців різних рівнів системи управління університету забезпечує Організація лідерства у вищій освіті. Серед основних форм та методів розвитку лідерства в університетах Англії й Уельсу: спеціальні навчальні програми, семінари, коучинг, менторство, консалтинг, рефлексивне письмо, персональні щоденники, практичне навчання, рольові ігри та моделювання.

Філософія лідерства в університетах Англії й Уельсу ґрунтується на таких положеннях:

-         формування професійної спільноти університету, в умовах якої реалізується лідерство;

-         формулювання спільного бачення майбутнього університету, що сприяє розвитку відданості працівників;

-         організація колегіального навчання, що стимулює розвиток інтелектуального потенціалу;

-         організація колегіальної діяльності, що стимулює прикладання зусиль кожного члена науково-педагогічного колективу.

Розвиток лідерства в університетській освіті Англії та Уельсу ґрунтується на певних принципах: принцип професіоналізму, інтеграції теорії та практики лідерства, інтерактивного навчання й рефлексії. Серед основних проблем – ідентифікація, фінансування, розвиток, заохочення та винагородження індивідів, які є ефективними лідерами.

У третьому розділі «Лідерська практика в управлінській, науково-дослідній і науково-педагогічній діяльності університетів Англії та Уельсу» –  здійснено аналіз використання лідерського потенціалу працівників в різних видах діяльності університету: управлінській, науково-дослідній, науково-педагогічній, а також розроблено науково-методичні рекомендації щодо творчого використання ідей і досвіду застосування лідерства в університетській освіті Англії та Уельсу в Україні.

З’ясовано, що сьогодні освітній менеджмент розглядається як специфічний вид і мистецтво управлінської діяльності, що охоплює комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітніми системами різних типів і видів, спрямованих на їхнє становлення, ефективне функціонування і розвиток. Однак, традиційні методи управління, які застосовувалися в освітніх організаціях у ХХ столітті сьогодні є недостатніми і потребують удосконалення. На ректорів та президентів, проректорів університетів Англії та Уельсу покладається завдання поєднання кількох ролей: академічного лідерства та стратегічного бізнесового менеджменту, що вимагає формування й розвитку сукупності вмінь і навичок.

Серед основних інновацій, які запроваджуються у систему управління університетів Англії та Уельсу, заслуговують на увагу:

1.           використання інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні академічними та організаційними справами;

2.           налагодження співпраці із зовнішніми агенціями й мережами;

3.           генерування доходів та посилення контролю за витратами;

4.           неперервний моніторинг якості й удосконалення діяльності з метою забезпечення максимальної ефективності.

Успішність діяльності університетів залежить від керівників на всіх рівнях організаційної структури.

На основі аналізу управлінської діяльності та реалізації лідерства в університетах Англії та Уельсу (Університет Кембриджу, Університет Лондону, Університет Ньюкастл, Університет Сасексу, Університет Гринвічу, Університет Кренілд, Університет Вінчестеру, Університет Кардіффу, Університет Серрей, Університет Свонсі) подано коротку характеристику лідерської практики на різних рівнях системи управління університету із зазначенням основних функцій лідерів-управлінців.

Сьогодні в університетах Англії та Уельсу, апробується нова система оцінювання якості наукових досліджень «Система досконалості досліджень» (Research Excellence Framework – REF). Її повне впровадження заплановане на 2014 р. Це процес експертного рецензування науково-дослідної діяльності університету, основна мета якого полягає у забезпеченні й підтримці функціонування динамічної й конкурентоспроможної науково-дослідної галузі, що сприятиме економічному  розвитку, зростанню національного добробуту та широкому розповсюдженню знань.

В умовах науково-дослідної лабораторії університету лідер виконує низку функцій, які охоплюють: розвиток стратегії науково-дослідної діяльності, мотивування персоналу та управління бюджетом. До повноважень лідера належить й управління діяльністю науковців. Окрім основних знань наукового інструментарію та процесів дослідження, що використовуються у лабораторії, лідер повинен вміти:

1.           розробляти проекти та визначати його часові межі;

2.           розробляти бюджети наукових розробок;

3.           писати пропозиції для отримання грантів та формувати звіти;

4.           викладати навчальні дисципліни;

5.           одночасно збалансовувати різноманітні потреби.

В університетах Англії та Уельсу використовується «Система стандартів педагогічної діяльності та підтримки навчання студентів у вищій освіті», яка охоплює два компоненти: власне, стандарти та сфери діяльності, які ґрунтуються на основних знаннях і професійних цінностях. Серед ключових сфер діяльності науково-педагогічних працівників виділяють:

·                           розвиток та планування навчальної діяльності, а також розвиток навчальних програм;

·                           викладацька практика та підтримка навчання студентів;

·                           оцінювання студентів та забезпечення зворотного зв’язку;

·                           створення продуктивного навчального середовища, керівництво навчальної діяльністю студентів;

·                           оцінювання педагогічної діяльності та неперервний професійний розвиток. 

Стандарти поділяються за видом діяльності та рівнем відповідальності. Вони відображають сфери професійного розвитку науково-педагогічного персоналу університетів, спрямованого на підтримку навчання студентів: наукова діяльність – розвиток глибокого розуміння навчальної дисципліни/ професії, усвідомлення особливостей навчального досвіду студентів, необхідності рефлексії задля розвитку та удосконалення індивідуальної роботи педагога; педагогічна діяльність, сконцентрована навколо студента – спрямування викладацької практики та навчання на потреби, сприйняття й досвід студентів, використання рефлексивної практики з метою заохочення навчання; лідерство та заохочення навчання і викладання – використання знань, досвіду та усвідомлення задля здійснення лідерської практики, менторства щодо осіб, груп студентів, кафедри у сфері управління та розвитку методики викладання та навчальної діяльності студентів. 

Урахування початкового етапу розвитку лідерства у вітчизняній педагогічній реальності, вивчення теорії й практики розвитку лідерства в університетській освіті, аналіз ідей та досвіду Англії та Уельсу забезпечує можливість розробки науково-методичних рекомендацій щодо їх використання у процесі реалізації лідерства науково-педагогічних працівників університетів України. У суспільстві знань університети є найважливішим механізмом генерування, збереження, розповсюдження і трансформації знань у соціумі. Серед основних завдань лідерства в університетській освіті – організація діяльності навчальної інституції, спрямованої на виконання стратегічних цілей, досягнення досконалості у науково-дослідній та педагогічній діяльності з метою виконання основної функції, яка покладається на університет суспільством. Розвиток лідерства в умовах університетської освіти слід здійснювати, беручи до уваги такі аспекти:

·              до управлінської та лідерської освіти варто залучати практикуючих фахівців, які на основі власного досвіду можуть визначити освітні пріоритети та навести приклади із власної діяльності;

·              поєднання педагогічної діяльності із управлінською практикою дає змогу забезпечити прагматичний, експериментальний та більш реалістичний підхід до навчання;

·              основою навчання має бути рефлексія щодо особистого досвіду, а також попередніх та нових освоєних знань;

·              необхідно створювати умови для успішного перенесення рефлексії із навчальної аудиторії у діяльність університету;

·              навчання повинно бути інтерактивним, а науково-педагогічні працівники виступати в ролі посередників.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины