ФОРМУВАННЯ ДІЛОВИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету й завдання; методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Формування ділових якостей студентів педагогічних університетів як психолого-педагогічна проблема» на основі аналізу літератури уточнено суть поняття «ділові якості особистості»; розкрито особливості та розроблено класифікацію ділових якостей педагога; обґрунтовано технологію формування ділових якостей студентів педагогічних університетів.

У науковій літературі (В. Крутецький, В. Мерлін, К. Платонов та інші) якість визначається як найбільш істотна властивість, яка надає особистості визначеність, як усталена сукупність її властивостей і рис. Учені дійшли висновку, що якості особистості не можна сприймати просто як набір окремих властивостей, вони виражають цілісну характеристику, відображають відмінність однієї особи від будь-якої іншої.

Поняття «діловий» у дисертації розглядається як еквівалент раціонально організованої активності, чітко орієнтованої на інтереси справи.

Узагальнення сутності понять «якість особистості», «діловий» дало можливість визначити, що ділові якості особистості – це специфічні властивості людини, які характеризують можливості особистісного потенціалу в суспільно-громадській, державно-політичній, професійній сферах та обумовлюють успішність будь-якої діяльності загалом. Вони характеризують ділову людину, тобто людину-професіонала у своїй сфері діяльності, яка здатна ставити мету й досягати її, працювати в команді, сполучати конструктивне, творче мислення з високоморальними людськими якостями для перетворення дійсності (Л. Мартинець).

Учителю як діловій людині притаманні чітко визначена професійна спрямованість, прагнення до успіху, здатність генерувати інноваційні ідеї, організаторські здібності, відповідальність, вимогливість до себе й інших, самовладання та здатність до прийняття самостійних рішень у нестандартних ситуаціях, мобільність, здатність до взаємодії з різними соціальними групами тощо. Кількісна та якісна різноманітність у визначенні ділових якостей майбутнього вчителя зумовила необхідність їх систематизації в контексті специфіки професійно-педагогічної діяльності сучасного педагога.

Аналіз наукових праць (А. Губа, С. Королюк, В. Крижко, О. Мармаза, Ю. Палеха, І. Прокопенко, В. Симоненко та інші) дозволив виокремити функції професійної діяльності сучасного вчителя, провідними з яких у дослідженні визначено такі: управління навчанням і виховання школярів, орієнтовно-прогностична, координуюча, регулятивна, конструктивно-проектувальна, аналітико-оцінна, дослідницько-інноваційна.

З урахуванням вищевказаних положень виділено чотири групи ділових якостей майбутнього педагога:

· комунікативні якості (здатність до співпраці й діалогу з людьми, здатність до партнерської взаємодії, здатність запобігати й вирішувати конфлікти, здатність до емпатії, товариськість, толерантність), які дають педагогу можливість забезпечувати й підтримувати сприятливий психологічний клімат в учнівському колективі, установлювати взаємодію з колегами, батьками учнів, з позашкільними освітніми й соціокультурними установами тощо;

· організаторські якості (здатність до координації діяльності та розподілу праці інших, ініціативність, самостійність у вчинках і відносинах, мобільність у прийнятті рішень, імпровізація, творчий підхід до справи (креативність), діловитість), що дозволяють педагогу управляти діяльністю учнівського колективу й здійснювати самоменеджмент із метою виконання професійно-педагогічних завдань;

· проектувально-конструктивні якості (цілеспрямованість у постановці й вирішенні професійних завдань, здатність до перебудови діяльності своєї й колективу в новій ситуації, здатність планувати діяльність, здатність передбачати можливі утруднення), що необхідні педагогу для забезпечення оптимального планування навчально-виховної діяльності, передбачення можливих утруднень під час вирішення професійних задач;

· регулятивні якості (старанність, охайність, ретельність, відповідальність, організованість, дисциплінованість, урівноваженість, здатність до саморегуляції власної поведінки, сумлінність, працьовитість), які дають можливість регулювати свою поведінку, запобігати конфліктам із суб’єктами педагогічного процесу, своєчасно й на високому рівні виконувати професійні завдання.

Отже, ділові якості студента педагогічного університету в дисертації представлено як цілісне інтегроване динамічне особистісне утворення, що виражає єдність і взаємозв’язок мотиваційної, когнітивної, діяльнісної, емоційно-вольової сфер особистості, і створює передумови для самореалізації студента в процесі професійної підготовки та успішного виконання в майбутньому професійної діяльності.

На основі вивчення наукових праць з проблеми дослідження (В. Андрєєв, Дж. Ф. Гілмор, Л. Михальова, О. Наумова, Н. Нікіфорова, О. Полякова, В. Помелов, О. Селезньова, Л. Фуксон, В. Хмелько, Н. Чабан та інші) установлено, що ділові якості містять у собі конкретні здібності, мотиваційні прагнення, психічні властивості, необхідні для виконання певної роботи. Також у процесі дослідження на ґрунті вивчення поглядів учених М. Іванчука, І. Кона, О. Кутєєвої, Л. Мартинець, Т. Шахматової та інших з’ясовано, що ділові якості формуються на основі різних сфер розвитку індивідуальності (мотиваційної, когнітивної, діяльнісної, вольової, емоційної). Це дало можливість представити структуру ділових якостей майбутнього фахівця як сукупність складників: мотиваційного (професійно-ділова спрямованість, усвідомлення значущості ділових якостей як складової професіоналізму сучасного педагога, мотивація досягнення успіху в професійній підготовці), когнітивного (знання про ділову людину, ділову активність, ділові якості), діяльнісного (виявлення ділових якостей у діяльності), емоційно-вольового (прагнення доводити справу до кінця, здатність до подолання труднощів у діяльності; самовладання в діяльності й спілкуванні).

З урахуванням сутності ділових якостей педагога, їх структури в дисертації розроблено й обґрунтовано технологію формування ділових якостей студентів, яка реалізується за такими етапами:

· мотиваційно-цільовий, що передбачає усвідомлення студентами значущості ділових якостей як складової професіоналізму сучасного педагога, актуалізацію цілей і завдань їх розвитку, стимулювання позитивної мотивації до оволодіння ними;

· інформаційно-когнітивний, у процесі реалізації якого студенти отримують необхідну інформацію та засвоюють знання про ділову людину, ділову активність, ділові якості;

· практично-діяльнісний, на якому студенти оволодівають діловими якостями в процесі навчальної взаємодії, моделювання реальних професійних умов, ситуацій, завдань, розвивають ділові якості в різних видах професійної підготовки (навчальній, позааудиторній виховній, громадській діяльності; під час педагогічних практик);

· оцінно-корекційний, у процесі реалізації якого відбувається корекція змісту, форм і методів формування ділових якостей майбутніх педагогів на основі оцінки та самооцінки результативності запровадженої технології.

Необхідно підкреслити, що кожний із визначених етапів передбачає також розвиток емоційно-вольової сфери особистості майбутнього фахівця.

У процесі дослідження на основі вивчення наукової літератури, досвіду педагогічних ВНЗ із професійної підготовки студентів доведено ефективність для формування ділових якостей майбутніх педагогів проектної діяльності, адже така діяльність як система різних практичних дій особистості (групи, колективу), спрямованих на створення певного творчого продукту, забезпечує активне залучення студентів до вирішення власних життєвих і професійних завдань, допомагає тим, хто навчається, набути досвід майбутнього висококваліфікованого фахівця, сприяє розвитку індивідуальності. Психолого-педагогічні можливості проектної діяльності досить високі, оскільки в процесі досягнення її мети студенти повинні виявити всі визначені групи ділових якостей під час виконання різноманітних дій, доручень. Проектна діяльність відбувається за таким алгоритмом:

1 крок − підготовка до проектування (визначення теми, мети й завдань проекту) – студенти обговорюють предмет (об’єкт справи) з викладачем-консультантом, одержують, за необхідності, додаткову інформацію; визначають мету й завдання.

2 крок – планування (аналіз проблеми; визначення джерел, способів збору й аналізу інформації; розподілення ролей, обов’язків і питань до опрацювання між членами команди; постановка завдань і вибір критеріїв оцінки результатів) − студенти під керівництвом викладача формулюють завдання; виробляють план дій; визначають джерела інформації; обирають способи збору та методи аналізу інформації, засоби презентації результатів; прогнозують результати; установлюють критерії оцінки результату; планують процедури; розподіляють завдання між учасниками проекту.

3 крок – дослідження (збір та уточнення інформації; вибір оптимального варіанта об’єкта діяльності, його науково-методичне обґрунтування) – студенти працюють з інформацією; вирішують проміжні завдання; спостерігають за об’єктами, здійснюють їх діагностику.

4 крок – виконання (безпосереднє виконання проекту) – студенти виконують конкретні завдання й доручення.

5 крок − підготовка до презентації проекту та його захист (підготовка та оформлення отриманих результатів) − студенти узагальнюють і класифікують зібрані матеріали; виготовляють ілюстративний матеріал (фотографії, графіки, малюнки, схеми тощо), захищають проект у формі усного звіту, звіту з демонстрацією матеріалів, письмового звіту;

6 крок − оцінка результатів і процесу проектування (аналіз виконання проекту, досягнутих результатів; аналіз досягнення поставленої мети; оцінка) – студенти колективно обговорюють результати виконання проекту на основі аналізу й самоаналізу.

В основу розробленої технології були покладені такі концептуальні підходи: особистісно-діяльнісний, який сприяє забезпеченню розвитку й саморозвитку особистості майбутнього фахівця в різних видах діяльності на ґрунті виявлення його індивідуального неповторного суб’єктного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в процесі професійної підготовки; аксіологічний, що визначає ціннісне ставлення студентів до професійно-педагогічної діяльності; ресурсний, який передбачає забезпечення умов для найбільш ефективного використання й найбільш повного розвитку внутрішніх і зовнішніх ресурсів кожного студента на всіх етапах формування його ділових якостей.

У другому розділі «Експериментальна перевірка технології формування ділових якостей студентів у процесі професійної підготовки» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, схарактеризовано науково-методичне забезпечення етапів розробленої технології, проаналізовано результати експериментальної роботи.

Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент на базі економічного факультету й факультету іноземної філології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Експериментальну групу Е склали 75 студентів економічного факультету і 80 студентів факультету іноземної філології, контрольну групу К – 74 студенти економічного факультету й 82 – іноземної філології. Експеримент проводився в природних умовах, не порушуючи перебігу навчально-виховного процесу.

На констатувальному етапі експерименту було проведено діагностування вихідного рівня сформованості ділових якостей студентів Е і К груп за уточненими в дослідженні критеріями й показниками: мотиваційним (професійно-ділова спрямованість, усвідомлення значущості ділових якостей як складової професіоналізму сучасного педагога, мотивація досягнення успіху в професійній підготовці); когнітивним (засвоєння знань про ділову людину, ділову активність, ділові якості); поведінково-рефлексивним (характер виявлення в різних видах діяльності ділових якостей, рефлексивність, адекватність самооцінки; емоційно-вольовим (виявлення прагнення доводити справу до кінця, долати труднощі в діяльності; самовладання в діяльності й спілкуванні).

Із метою отримання даних про вихідний рівень сформованості ділових якостей та з’ясування позиції вчителів і студентів щодо проблеми дослідження на констатувальному етапі експерименту запроваджували комплекс методів науково-педагогічного дослідження, а також такі діагностичні методики, як: «Визначення спрямованості особистості» Б. Басса; «Потреба в досягненні» Ю. Орлова; методика визначення комунікативних та організаторських схильностей (КОС) В. Синявського й Б. Федоришина; методика дослідження рівня суб’єктивного контролю психічної стабільності (РСК), розроблена Є. Бажиним, С. Голинкіною, О. Еткіндом; опитувальник креативності Джонсона тощо.

Застосування комплексу діагностичних методик дало можливість з’ясувати, що в більшості студентів як Е, так і К груп ділові якості не сформовані на достатньо високому рівні.

Отримані на констатувальному етапі дані були враховані в подальшій експериментальній роботі.

Формувальний експеримент був спрямований на забезпечення етапів технології формування ділових якостей майбутніх педагогів. Для кожного з етапів визначалися мета й завдання, обиралися форми, методи й засоби реалізації (рис. 1 на с. 10).

Формувальний експеримент проводився одночасно за такими напрямами:

· на заняттях створювалися ситуації спільної діяльності, а також використовувалися можливості змісту кожного навчального предмета для формування ділових якостей;

· із групами студентів проводилися спеціально організовані заняття, які давали їм можливість проявляти ділові якості, поглиблювати досвід ділового спілкування (аналізувати ситуації, обирати найбільш ефективний шлях для досягнення мети спільної діяльності, розробляти проекти тощо);