ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність вибору теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження; розкрито методологічну та теоретичну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів; наведено дані про їх вірогідність, апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – "Теоретичні аспекти формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови" – обґрунтовано теоретичні підходи до формування загальнокультурної компетентності вчителя, виявлено розвивальний потенціал іноземної мови в формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх учителів, здійснено аналіз базових понять дослідження "компетенція", "компетентність", "культура", "ключові компетентності", "загальнокультурна компетентність".

На основі аналізу наукової літератури з досліджуваної теми окреслено роль світових глобалізаційних освітніх процесів; з’ясовано, що основною характеристикою розвитку національної системи освіти є рух до навчання світового рівня та культурний контекст освітніх процесів. Визначено основні проблеми традиційної системи навчання у ВНЗ.

У результаті вивчення інтегративних процесів в освіті, що пов’язані з формуванням загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови визначено про необхідність урахування сучасних наукових підходів до процесу їх професійної підготовки. Виокремлено основні наукові підходи щодо формування загальнокультурної компетентності, кожен з яких дозволяє поглибити методологічні засади дослідження: інтегративно-культурологічний, діалоговий, компетентнісний, аксіологічний, особистісно орієнтований, плюрилінгвальний, мультикультурний, соціокультурний.

Виокремлено основні принципи, реалізація яких забезпечує формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови: культуровідповідності, функціонального використання загальнокультурної компетентності, цілісності (зв’язку навчальної теорії з практикою), інтеркультурної комунікації, гуманістичної спрямованості педагогічного процесу, індивідуалізації.

У контексті розглянутого загальнопрофесійного стандарту вищої професійної освіти окреслено загальнотеоретичні засади успішного формування у майбутніх учителів іноземної мови загальнокультурної компетентності, серед яких виділено чотири групи загальнотеоретичних умов: нормативні, загально-педагогічні, професійно-педагогічні, загально-соціальні.

Отже, виявлено, що проаналізовані підходи, принципи та умови забезпечують успішність формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови.

Доведено, що професійна компетентність педагога найбільш повно реалізується у контексті культури, яка постає важливим елементом усіх сучасних освітніх перетворень.

Досліджено розвивальний потенціал іноземної мови щодо формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів. Зазначено, що іноземна мова як навчальний предмет є джерелом полікультурного розвитку особистості – культурно-історичного суб’єкта, що відчуває відповідальність за свій народ, державу, майбутнє своєї країни та людської цивілізації. Виявлено, що іноземна мова сприяє підвищенню рівня загальної культури особистості, яка усвідомлює цінність світу і необхідність міжкультурного співробітництва народів. Це передбачає визнання культурних і мовних прав людини, виявлення готовності та здатності до співробітництва, гармонізацію відношень людини, природи і суспільства, виконання ролі суб’єкта діалогу культур.

З’ясовано, що процес професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах передбачає упровадження інноваційних навчальних технологій, якісно нових, дієвих дидактичних моделей, спрямованих на формування загальнокультурної компетентності майбутнього вчителя. Виявлено, що орієнтація професійної освіти на загальнокультурні детермінанти, покликані формувати у педагога цілісну картину світу, духовність, загальну та професійну культуру особистості, сприяє реформуванню освітньої галузі в напрямі пріоритетного розвитку якостей особистості, здатної до самовдосконалення та адаптації в сучасних умовах.

Визначено, що іноземна мова виявляє певні ресурсні можливості та професійно-орієнтовані спрямованості, які можуть бути використані в процесі формування загальнокультурної компетентності сучасного вчителя: комунікативно-рольова, інтерактивна, соціалізаційна (спілкування, соціальна перцепція, емпатія, рольовий потенціал студентів); мовна (іноземна мова постає засобом розвитку мислення та спілкування майбутніх учителів); гностична, пізнавальна (загальнокультурні, загальнотехнічні елементи, що реалізуються у навчальній діяльності); особистісно орієнтована (формування особистісних рис у професійній підготовці); регулятивно-вольова (оволодіння студентами регулятивними механізмами психіки під час вивчення іноземної мови); творча (розвиток творчих якостей студентів у процесі впровадження інноваційних технологій); діяльнісна; мотиваційна (прагнення до досягнення успіху в навчальній діяльності, коли іноземна мова одночасно є і метою, і засобом навчання). Доведено, що зазначені ресурсні можливості іноземної мови дають змогу формувати певні аспекти загальнокультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови.

На основі аналізу базових понять дослідження та проведеного контент-аналізу поняття загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови основними компонентами загальнокультурної компетентності визначено: професійно значущу інтегративну якість особистості; сукупність знань, умінь, навичок, світоглядних уявлень та ціннісних орієнтацій; досвід діяльності в межах відповідної культури; здатність взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства.

Загальнокультурну компетентність визначено як професійно значущу інтегративну якість особистості, її здатність взаємодіяти з представниками інших культур в умовах полікультурного суспільства, яка ґрунтується на сукупності знань, умінь, навичок, світоглядних уявлень, ціннісних орієнтацій та досвіді, що виявляється в розумовій культурі, загальній ерудиції, культурі спілкування та дозволяє ефективно здійснювати педагогічну діяльність.

У другому розділі – "Формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови в практиці вищих навчальних закладів" – визначено структуру і зміст загальнокультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови; обґрунтовано педагогічні умови формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови; проаналізовано стан формування загальнокультурної компетентності в майбутніх учителів іноземної мови.

У ході дослідження визначено основні функції загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови (мотиваційну, комунікативну, культуротворчу, результативну).

Диференційовано головні структурні компоненти загальнокультурної компетентності, які актуалізуються в процесі професійної підготовки (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-контекстуальний, діяльнісно-процесуальний і рефлексивно-аналітичний).

На основі аналізу наукових підходів та принципів, проведеного контент-аналізу, обґрунтування основних функцій загальнокультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови визначено структуру загальнокультурної компетентності вчителя, складовими якої є її функції та структурні компоненти.

У процесі дослідження виділено педагогічні умови формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови, а саме: створення ефективного освітнього середовища шляхом упровадження інноваційних методів навчальної діяльності; забезпечення міжпредметних зв’язків циклів психолого-педагогічних, загальноосвітніх і професійно орієнтованих дисциплін; системне використання педагогічного моніторингу в процесі формування загальнокультурної компетентності, що забезпечує взаємодію викладача й студентів.

На основі узагальнення результатів дослідження визначено спонукальні чинники, що забезпечують формування майбутніми вчителями відповідної компетентності потенційних учнів. Зроблено висновок про актуальність розвитку загальнокультурної компетентності в учнів/студентів, що відповідає новій полікультурній ситуації у світі та Україні.

Визначено критерії (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та емоційно-ціннісний), показники (ставлення майбутніх учителів до майбутньої педагогічної діяльності як до цінності, потреба майбутнього вчителя у формуванні власної загальнокультурної компетентності, прагнення до особистісного самовдосконалення; наявність знань про світову культуру, сутність та способи формування та вдосконалення загальнокультурної компетентності, здатність до систематизації та узагальнення загальнокультурних знань та вмінь, практичне володіння даними знаннями; комунікативні, проектувальні, пізнавальні, адаптивні, мотиваційні загальнокультурні вміння; почуття задоволення від реалізації загальнокультурної компетентності, самоаналіз та самооцінка її рівня, позитивне оцінювання загальнокультурних явищ у контексті соціально та особистісно значущих цінностей, здатність проявляти культурну толерантність та практично застосовувати загальнокультурні знання і вміння) та рівні (високий, середній та низький) сформованості загальнокультурної компетентності.

Обрано відповідний діагностичний інструментарій та обґрунтовано психолого-педагогічний зв’язок загальнокультурної компетентності студента із розглянутими методиками її дослідження. Вивчення ціннісних орієнтацій студентів та рівня їх морального розвитку дозволило з’ясувати характер та глибину їх розуміння й ставлення до загальнолюдської ціннісної культурної спадщини. Наявність фонових знань студентів визначено одним із важливим інструментів вивчення сформованості їх загальнокультурної компетентності. Дослідження рівня навчальної успішності та навчальної самоефективності виявило, наскільки загальнокультурний рівень розвитку студента позитивно впливає на його навчальну діяльність. На основі визначення рівня творчого потенціалу студента сформульовано висновок про здатність студента до творчих форм освоєння культурних явищ. У результаті аналізу комунікативної культури студента з’ясовано про спроможність майбутніх фахівців встановлювати доцільні стосунки з носіями своєї та іншомовної культури, у подальшому стати комунікативним партнером своїх учнів.

Результати констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчили про недостатній рівень формування в студентів загальнокультурної компетентності.

У третьому розділі – "Моделювання процесу формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови в процесі професійної підготовки" – обґрунтовано модель формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови; окреслено поетапну методику її впровадження; здійснено організацію дослідно-експериментальної перевірки ефективності моделі формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови.

На основі теоретичного дослідження обґрунтовано практичну (експериментальну) модель формування загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови в процесі професійної підготовки, яка включає структурні компоненти та функціональні зв’язки між ними, певне суспільне замовлення, нормативні документи та концептуальну базу, відповідні програми підготовки вчителя, а також умови формування загальнокультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, конкретні заходи, засоби та особливості керування і моніторингу їх реалізації; результат (достатній рівень сформованості загальнокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови). Зазначено, що процес формування системного об’єкта передбачає наявність послідовних етапів формування загальнокультурної компетентності.

Виділено етапи формування означеної компетентності, реалізація яких забезпечує функціонування моделі та успішне професійне становлення особистості майбутнього вчителя: мотиваційно-інформаційний, операційно-діяльнісний та результативно-оцінний етапи.

Метою реалізації зазначеної моделі визначено забезпечення ефективності вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови. Обґрунтовано необхідність функціонування всієї сукупності компонентів, що забезпечується дотриманням відповідних основоположних принципів організації та проведення навчальної роботи зі студентами щодо формування їх загальнокультурної компетентності.