Замовити дисертацію ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ 7–9 КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ :

У вступі обґрунтовано актуальність теоретико-експериментального вивчення проблеми формування пізнавальної самостійності учнів 7–9 класів, визначено об’єкт, предмет, мету, задачі дослідження, охарактеризовано його теоретичні основи, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію результатів, публікації за темою дисертації.

У першому розділі “Науково-дидактичні засади формування пізнавальної самостійності учнів 7-9 класів” розглянуто теоретико-методологічні передумови дослідження, розкрито основні дефініції досліджуваної проблеми: “самостійність”, “пізнавальна самостійність особистості”, “самостійна пізнавальна діяльність” у психологічній, педагогічній, методичній літературі; визначено педагогічні умови формування пізнавальної самостійності, проаналізовано зміст гуманітарної освіти в контексті розвитку цієї якості особистості.

Самостійність у науці розглядається як узагальнена властивість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку. Самостійність особистості пов’язана з активною роботою думки, почуттів і волі. Цей зв’язок двобічний: по-перше, розвиток розумових і емоційно-вольових процесів – необхідна передумова самостійності суджень і дій; по-друге, судження і дії, що складаються у процесі самостійної діяльності, зміцнюють і розвивають здатність не тільки виконувати свідомо мотивовані дії, але й домагатися успішного виконання прийнятих рішень усупереч можливим труднощам.

На думку вчених (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, П. Підкасистий, С. Рубінштейн та ін.), самостійність учнів виявляється в потребі й умінні самостійно мислити, здатності орієнтуватися в новій ситуації, умінні по-своєму аналізувати складні навчальні завдання, виконувати їх без сторонньої допомоги. Так, вивчаючи психологічні особливості самостійності учня, Г. Костюк указував на те, що вона виявляється в пошуку різних способів розв'язання проблеми, обранні серед них більш раціональних, економних, які вимагають меншої кількості дій. Учений зазначав, що самостійність учня виявляється не в тому, що він нібито створює, винаходить свої способи мислення, а в тому, що він оволодіває суспільними способами, які задаються в системах понять, що засвоюються. Конкретизуючи це, автор підкреслює, що кожна система понять пов'язана з відповідною до них системою розумових дій, операцій. У навчанні така система забігає вперед від наявного в учня рівня розвитку мислення. Тим самим створюються внутрішні суперечності між заданим і наявним, що стає рушійною силою розвитку активності, розумової діяльності учня.

Аналіз визначень поняття “самостійність” дає підстави стверджувати, що ця якість пов’язана, перш за все, з роботою мислення і дозволяє особистості в процесі діяльності за допомогою засвоєних знань досягати очікуваного результату. Проте слід зауважити, що загальне визначення поняття означеної якості особистості не повністю розкриває її сутність у процесі учіння, коли виявляються особливі риси школяра, пов’язані зі специфікою його навчальної праці, керованої педагогом. Вона називається введеним М. Махмутовим терміном “пізнавальна самостійність”.

Наукові основи формування пізнавальної самостійності учнів розроблені в працях відомих педагогів (Л. Аристова, Г. Ващенко, М. Данилов, Б. Єсипов, І. Лернер, М. Махмутов, П. Підкасистий, В. Онищук, О. Савченко, Т. Шамова та ін.). У проаналізованих дослідженнях визначено зміст та структуру, ознаки та способи формування пізнавальної самостійності учнів. Спираючись на наукові висновки дослідників, у структурі пізнавальної самостійності виділено три компоненти, а саме: емоційно-мотиваційний, змістовно-когнітивний та процесуально-вольовий.

Порушена проблема, як показав аналіз джерельної бази, є актуальною в аспекті розвитку пізнавальної самостійності учнів під час вивчення ними предметів гуманітарного циклу. Окремі питання цієї проблеми, пов’язані з вивченням пізнавальних інтересів, пізнавальної активності, організації пізнавальної діяльності тощо (В. Бондар, О. Бандура, О. Башманівський, Н. Вєнцева, А. Градовський, М. Кудряшов, Л. Мірошниченко, В. Паламарчук, Є. Пасічник, О. Пометун, Н. Сафонова, Л. Сімакова, А. Ситченко, Г. Токмань, А. Фасоля та ін.). На підставі аналізу теоретичних і методичних досліджень проблеми формування пізнавальної самостійності старших підлітків зазначено, що особливе місце у цьому процесі надається організації самостійної пізнавальної діяльності учнів під час вивчення предметів гуманітарного циклу. У нашому дослідженні вона розглядалася як різновид навчальної діяльності.

Висновки науковців (Н. Волошина, І. Лернер, О. Малихін, О. Савченко, Б. Степанишин, Л. Сімакова, Г. Токмань, І. Шудзіховська та ін.) свідчать про те, що у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу важливе значення має використання навчальних завдань, які виконують багато функцій, а саме: мотиваційну, пізнавальну, виховну, розвивальну, комунікативну, формувальну, естетичну, операційну, актуалізаційну, організаційну, діагностично-контролюючу. Виконання пізнавальних завдань, спрямованих на розвиток уміння вести самостійний пошук нової інформації, забезпечує основу розвитку пізнавальної самостійності.

Актуальними щодо проблеми дослідження є погляди вчених про використання активних, інтерактивних методів навчання та комп’ютерних технологій, (Я. Галета, О. Ісаєва, О. Пометун, В. Паламарчук, Є. Павлютенков та ін.) встановлення міжпредметних зв’язків у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу (Н. Дига, С. Жила, В. Зарва, О. Мариновська та ін.). Різноаспектний аналіз досліджуваної проблеми дає підстави стверджувати, що створення оптимальних педагогічних умов є фундаментом для розвитку пізнавальної самостійності учнів.

У дослідженні нами проаналізовано навчальні програми, підручники та методичні посібники з української та зарубіжної літератури, історії України та всесвітньої історії, які розглядаються як навчально-методичний комплекс, що виконує функцію організаційно-дидактичного забезпечення навчання школярів у контексті формування пізнавальної самостійності. Навчальні програми орієнтують учителя на досягнення учнів, які включають знання та вміння, що є базовими для розвитку в них пізнавальної самостійності.

У другому розділі “Організація та аналіз експериментального формування пізнавальної самостійності учнів 7-9 класів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу” представлено теоретичне обґрунтування дослідно-експериментального навчання, результати сформованості рівня пізнавальної самостійності та ефективності впровадження педагогічних умов у процес вивчення предметів гуманітарного циклу.

Під час проведення констатувального зрізу було визначено критерії оцінки кожного компонента пізнавальної самостійності: емоційно-мотиваційний – свідоме ставлення учнів до пізнавальної діяльності у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу; змістовно-когнітивний – знання, уміння, необхідні для здійснення самостійної пізнавальної діяльності; процесуально-вольовий –уміння виявляти самостійні та контрольно-оцінні дії у процесі вивчення зазначених предметів. Спираючись на ці критерії, виділено основні показники. Так, перший критерій характеризувався такими показниками: пізнавальний інтерес; емоційне сприйняття інформації на уроках історії та літератури; спрямованість на виконання пізнавальних дій відповідно до завдань. Показники другого критерію: сприйняття та розуміння отриманої інформації, її аналіз; уміння порівнювати, систематизувати здобуту інформацію зіставляти її з власним досвідом; установлювати міжпредметні зв’язки. Третій критерій характеризувався такими показниками: наполегливість у подоланні труднощів; об’єктивність в оцінюванні своїх дій та результатів, уміння контролювати та виправляти помилки.

Отримані дані на цьому етапі дозволили виділити такі рівні розвитку пізнавальної самостійності учнів: високий, достатній, середній, низький. Якісний та кількісний аналіз розвитку цієї якості особистості засвідчив перевагу середнього та низького рівнів, що вказує на необхідність удосконалення процесу її формування в учнів 7–9 класів під час вивчення предметів гуманітарного циклу.

Експериментальне формування пізнавальної самостійності учнів здійснювалося відповідно до розробленої нами структурно-функціональної моделі, в якій було визначено мету, компоненти, завдання, зміст, педагогічні умови та результат цього процесу. До педагогічних умов, які створювалися у дослідженні, нами були віднесені: організація самостійної навчально-пошукової діяльності, розв’язання пізнавальних завдань різних типів, поєднання активних та інтерактивних методів з використанням комп’ютерних технологій, встановлення міжпредметних зв’язків. У моделі представлено взаємозв’язок педагогічних умов формування пізнавальної самостійності. Створення цих умов забезпечувало включення учнів у самостійну пізнавальну діяльність, що посилювало всі пізнавальні, психічні процеси (пам’ять, увагу, сприйняття, мислення та уяву), мотивувало на вивчення предметів гуманітарного циклу, орієнтувало їх на здобуття нової інформації шляхом самостійних дій.