ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об‘єкт, предмет, гіпотезу, мету й завдання; методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів наукового пошуку; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Формування професійно-пізнавальних інтересів майбутніх офіцерів як психолого-педагогічна проблема» на основі аналізу наукової літератури розкрито сутність дефініції «професійно-пізнавальний інтерес», проаналізовано особливості його формування в майбутніх офіцерів та обґрунтовано педагогічні умови забезпечення цього процесу в курсантів вищих військових навчальних закладів у процесі їхньої професійної підготовки.

З’ясовано, що поняття «інтерес» (від лат. interest – «має значення, важливо») розкривається в багатьох наукових працях філософів, соціологів, психологів, педагогів, тобто має міждисциплінарний характер. Так, філософи й соціологи (О. Здравомислов, М. Дьомін, П. Кряжев та інші) тлумачать інтерес як спосіб ставлення соціального суб’єкта до необхідних умов свого існування, що в міру пізнання стає суб’єктивним інтересом і породжує в людині прагнення до оволодіння умовами власного вдосконалення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що сутність інтересу вчені розглядають: як форму емоційного виявлення потреб особистості (М. Добринін, А. Петровський); спонукальний елемент, що знаходиться між потребами і метою (О. Гендін); тенденцію вибіркової уваги на той або інший об’єкт (Б. Теплов).

У контексті нашого дослідження інтерес тлумачиться як вибіркова предметна спрямованість, ставлення людини до об’єкта (В. М’ясищев), причому таку спрямованість, що пов’язана з потребою особистості займатися найбільш значущою для особистості справою, і позитивно, таким чином, впливає на всі психічні процеси, функції та здібності особистості, унаслідок чого відбувається активізація діяльності людини (Г. Щукіна).

Узагальнюючи погляди науковців (Б. Ананьєв, Л. Архангельський, Н. Кузьміна, В. Лозова, Н. Морозова, Т. Шамова, Г. Щукіна та інші), у дисертації пізнавальний інтерес розглядається як вибіркова спрямованість особистості, що звернена до галузі пізнання, до її предметної сторони, самого процесу оволодіння знаннями й характеризується позитивними емоціями, їх пізнавальною стороною й вольовими зусиллями, а професійний інтерес – спрямованість людини на професійну діяльність.

На основі вивчення наукової літератури з проблеми дослідження з’ясовано, що професійні та пізнавальні інтереси перебувають у тісному взаємозв’язку, який виявляється найбільш значущим у період професійного навчання: здатність до пізнання галузі, що цікавить, активізують здатність до професійної діяльності в тій же галузі; професійний інтерес надає цільової й практичної спрямованості пізнавальному. Отже, на основі професійного інтересу формується новий за змістом і характером пізнавальний інтерес, а брак професійного досвіду, у свою чергу, спонукає суб’єкта до набуття професійно значущих знань.

Наведені положення дають можливість представити професійно-пізнавальний інтерес як комплекс психічних властивостей інтелектуальної, емоційної, вольової активності, спрямованої на опанування професією, що супроводжується вибірковим ставленням до способів професійного пізнання й до знань, умінь, навичок, необхідних майбутньому фахівцеві. Професійно-пізнавальний інтерес виступає як потужний мотив професійного навчання, як потреба в набутті професійного досвіду, як показник активності й самостійності особистості.

Професійно-пізнавальний інтерес курсантів вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) визначається метою й особливостями професійної підготовки військового фахівця, спрямованої на забезпечення його готовності до виконання управлінсько-організаційної, службово-виконавчої, проектувально-прогностичної, дослідницької, техніко-експлуатаційної діяльності офіцера. Вивчення законодавчої бази сучасної освіти військових, аналіз наукових праць з проблем військово-професійної підготовки фахівців у процесі навчання у ВВНЗ (О. Барабанщиков, О. Євсюков, Т. Ісаєнко, І. Кравченко, О. Керницький, О. Марченко, Я. Подоляк, Ю. Чуєв, В. Ягупов та інші) дозволили з’ясувати, що її стратегічною метою є формування творчої особистості офіцера з високою культурою праці й спілкування. Виявлено, що особливості формування професійної підготовки курсантів у ВВНЗ зумовлюються специфікою професійної діяльності офіцера, зокрема її багатофункціональним характером; роботою з підлеглими та необхідність прийняття важливих рішень в екстремальних ситуаціях; високий рівень вимог до професійно-інтелектуальних якостей особистості, наполегливості, сумлінності, професійної відповідальності тощо.

Ураховуючи особливості професійної підготовки майбутнього офіцера, у дисертації уточнено властивості професійно-пізнавального інтересу курсантів ВВНЗ та особливості його формування.

З’ясовано, що професійно-пізнавальний інтерес майбутнього офіцера передбачає: прагнення бути гідним офіцером, усвідомлення цілей професійної підготовки, ціннісне ставлення до майбутньої професії, розуміння її соціальної значущості; усвідомлення необхідності постійного вдосконалення теоретичної компетентності для досягнення успіху в оволодінні професією та майбутній професійній діяльності, захопленість реалізацією життєвого ідеалу.

Професійно-пізнавальний інтерес формується через зміст навчання, спрямований на оволодіння майбутніми офіцерами професійною компетентністю, що передбачає: 1) здобуття й поглиблення професійних знань; 2) пізнання фактів, явищ професійної діяльності, їхніх зв’язків, властивостей і відносин; 3) оволодіння вміннями самостійно й критично аналізувати суспільно-політичні події в країні й у світі та явища, пов’язані з діяльністю військовослужбовця, установлювати зв’язки між ними; передбачати зворотні реакції підлеглих; швидко запам’ятовувати, зберігати та мобільно й точно відтворювати знання в практичній діяльності, приймати рішення в екстремальних ситуаціях; передбачати наслідки своїх дій, планувати й організовувати їх надалі; досліджувати об’єкти, суб’єкти та явища в професійному середовищі.

У дисертації встановлено, що формуванню професійно-пізнавального інтересу курсантів сприяють прояви емоційно-вольової сфери, а саме: особливе захоплення діяльністю, переживання за її успіх; прагнення до спілкування, надання допомоги іншим особам (товаришам, колегам, підлеглим); здатність долати небезпеку, ризикувати; спрямованість на досягнення мети; уміння управляти собою в різних ситуаціях; мобілізація всіх сил для подолання труднощів, тривале збереження вольових зусиль, активні дії в складних та ризикованих ситуаціях, під час обговорення принципових питань; готовність і вміння виявляти творчість і самостійність при виконанні навчальної, навчально-пізнавальної та професійної діяльності, здатність приймати обґрунтовані рішення, відразу переходити до їхнього виконання; здатність та вміння організувати свою діяльність і наполегливо втілювати в життя прийняте рішення; прагнення до професійного самоствердження й саморозвитку.

При обґрунтуванні педагогічних умов формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів ми спиралися на результати пілотажного дослідження, а також на такі узагальнені положення.

Перше. Багатьма вченими (Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Маркова, К. Платонов, С. Рубінштейн, Л. Якобсон та інші) доведено, що поведінку й діяльність людини значною мірою зумовлює її мотивація як система взаємопов’язаних між собою мотивів, потреб, цілей, інтересів тощо. Мотиваційна сфера майбутнього фахівця також тісно пов’язана з іншими спонукальними факторами (його професійними цінностями, установками, ідеалами, переконаннями). Через цілеспрямовані зміни в цій сфері можна ефективно впливати на формування професійно-пізнавального інтересу курсантів.

Водночас результати досліджень науковців (Б. Аткінсон, С. Занюк, Т. Гордєєва, М. Далгатов, М. Кондратьєва, Мак Келланд, Л. Мітіна, А. Орлов, А. Сальков, Х. Хекхаузен та інші) дають підстави стверджувати, що важливим і відносно незалежним різновидом мотивації професійної підготовки майбутніх фахівців, який значною мірою впливає на формування й розвиток професійно-пізнавального інтересу, є мотивація досягнення успіху.

Друге. Підвищення вимог до професійної підготовки майбутнього офіцера, пов’язаних з ускладненням професійних завдань та розширенням функціональних обов’язків, стрімким зростанням обсягу інформації, необхідністю оперативно реагувати на потреби часу, модернізацією військової техніки тощо, зумовлюють необхідність залучення курсантів до навчально-творчої діяльності, що розглядаємо як вид діяльності, спрямований на вирішення навчально-творчих завдань, у процесі якої відбувається активне засвоєння знань, цілісний розвиток особистості майбутнього офіцера, набуття творчого продукту, що характеризується професійною спрямованістю, новизною й особистою значущістю. Ученими (В. Лозова, В. Паламарчук, С. Сисоєва, А. Хуторський та інші) доведено, що така діяльність сприяє активізації та розвитку мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу, узгодження мотивів, цінностей, знань, умінь та рефлексивної поведінки тих, хто навчається, поступового їх переведення на рівень самоорганізації власної діяльності. Усе це створює передумови для формування й забезпечує фундамент для оволодіння професійною компетентністю в цілому і подальшого розвитку професійно-пізнавального інтересу зокрема.

У дисертації доведено важливість набуття курсантами досвіду навчально-творчої діяльності на всіх етапах (рівнях) професійної підготовки, в якій, згідно з концепцією контекстного навчання, виокремлюємо: власне навчальний (лекції, семінарсько-практичні заняття тощо), квазіпрофесійний (тренінги, ігрові методи тощо) та навчально-професійний (науково-дослідна робота студентів, військова практика тощо) рівні.

Третє. Важливе значення для формування професійно-пізнавального інтересу в майбутніх фахівців має самоосвітня діяльність, що сприяє поглибленню професійних знань, розширенню світогляду й ерудиції, удосконаленню вмінь працювати з різними інформаційними джерелами, розвитку таких важливих професійних якостей, як цілеспрямованість, організованість, дисциплінованість, наполегливість, сміливість, ініціативність, самостійність (А. Громцева, Т. Гусєв, Г. Закіров, М. Піскунов, Б. Райський та інші).

Практичному розв’язанню проблеми залучення майбутніх офіцерів до самоосвітньої діяльності сприяє педагогічне стимулювання, завданнями якого є трансформація стимулів (зовнішніх об’єктивних мотиваторів діяльності у мотиви (внутрішні суб’єктивні джерела активності й діяльності). У зв’язку з цим процесом педагогічного стимулювання в роботі вважаємо процес активізації внутрішніх рушійних сил особистості (мотивів) за допомогою зовнішніх, об’єктивних стимулів для самоактуалізації особистості, що сприяє формуванню й розвитку її професійно-пізнавального інтересу.

Отже, на підставі аналізу наукових праць з урахуванням результатів пілотажного дослідження було обґрунтовано педагогічні умови формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів у процесі їхньої професійної підготовки: а) забезпечення професійної вмотивованості навчально-пізнавальної діяльності майбутніх офіцерів (ціннісне ставлення до професії, професійно-пізнавальні потреби, мотивація досягнення успіху); б) залучення курсантів до навчально-творчої діяльності (виконання творчих завдань, самостійна робота, пошуково-дослідницька діяльність тощо) на різних рівнях професійної підготовки (власне навчальному, квазіпрофесійному, навчально-професійному); в) стимулювання курсантів до самоосвіти.

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів у процесі їхньої професійної підготовки» розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту, аналізуються його результати.

Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент, у якому взяли участь курсанти Академії внутрішніх справ МВС України, загальною кількістю 267 осіб, з яких було створено експериментальну групу Е (167осіб), що працювала за експериментальною програмою, та контрольну групу (100 осіб), професійна підготовка в якій здійснювалася традиційно.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту було проведено діагностування вихідного рівня якості професійної підготовки курсантів експериментальної і контрольної груп за такими критеріями і показниками: 1) мотиваційно-ціннісним (професійних мотивів, ціннісне ставлення до майбутньої професії та оволодіння нею, ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, прагнення до професійного самовдосконалення); 2) компетентнісно-особистісним (навчальна ініціативність, навчальна самостійність, ступінь реалізації пізнавальної активності, рівні навчальних досягнень студентів, сформованість професійно-інтелектуальних умінь; виявлення професійно значущих якостей, що характеризують професійно-пізнавальний інтерес майбутнього офіцера.

Діагностичним інструментарієм були: педагогічне спостереження; анкетування «Я і моя професія», «Мої інтереси й захоплення», «Спрямованість курсантів на успішну професійну діяльність»; тести «Діагностика професійних характеристик майбутнього офіцера» (адаптований тест М. Вудкока та Д. Френсіса), «Схильність майбутнього офіцера до професійної діяльності», «Рівень домагань»; тест-опитувальник МУН А. Реана; метод незавершених речень; метод експертної оцінки та самооцінки творчих здібностей та вмінь курсантів; ранжування найважливіших особистісних і професійних якостей сучасного офіцера; діагностика здатності до самоактуалізації, самокорекції; створення психологічного портрета «ідеального офіцера» та професійного автопортрета тощо.

Важливим джерелом інформації були вивчення навчальних досягнень курсантів на підставі аналізу поточної успішності навчання, результатів складання ними семестрових іспитів. У цій інформації відбилися професійні здібності майбутніх військових, їхні знання, уміння, ставлення до професійної підготовки, сформованість пізнавальних і соціальних мотивів тощо.

Отримані результати були враховані в подальшій експериментальній роботі, а також стали підґрунтям для створення кожним курсантом індивідуальної програми професійного саморозвитку.

Формувальний експеримент був спрямований на реалізацію науково обґрунтованих умов формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів упродовж професійної підготовки.

Реалізація першої з визначених умов передбачала насамперед усвідомлення курсантами значущості обраної професії, професійних мотивів, цінностей, потреб, цілей, інтересів, установок, ідеалів, переконань.

Для формування позитивної мотивації навчання курсантам постійно надавали інформацію, що містила переконливі докази соціальної й особистісної значущості професії сучасного офіцера; створювали неочікувані ситуації, що породжували подив, емоції, інтерес до професійного становлення, спонукали до дискусії. Для цього пропонували завдання, які надавали можливість курсантам висловити власні думки, відстоювати власну позицію відносно майбутньої професійної діяльності («Я вважаю, що…», «Що нового я внесу у свою професію», «Ваш ідеал сучасного офіцера», «Роздуми про себе у своїй професії»).

Для формування ціннісно-сенсового ставлення до обраної професії та усвідомлення значущості вдосконалення теоретичної компетентності для її ефективного здійснення запроваджували заходи, що передбачали безпосереднє ознайомлення з особливостями професійної діяльності сучасного офіцера (перегляд відеофільмів, зустрічі з фахівцями-військовими, бесіди на професійну тематику, наприклад: «Чому ви обрали професію офіцера?», «Як досягти успіху в оволодінні професією?»).

На перших курсах викладачі й командири надавали курсантам поради й рекомендації щодо адаптації до суворих умов життєдіяльності у ВВНЗ, наукової організації навчальної праці, проводили індивідуальні та групові консультації з питань організації самостійної праці, роботи з різними інформаційними джерелами (навчальними посібниками, словниками, каталогами, електронними інформаційними ресурсами тощо).

Важливе місце на заняттях приділялося проведенню тренінгів (тренінг міжособистісного спілкування, тренінг мотивації досягнення успіху, імідж-тренінг), під час яких орієнтували курсантів на формування вмінь і навичок, особистісного досвіду при здійсненні професійної діяльності, а також на корекцію й розвиток мотиваційних, поведінкових установок. Завдання тренінгів полягало у формуванні позитивної оцінки свого «Я», направленої уяви, упевненості в собі, управління своїми думками й відчуттями.

Спеціальну увагу викладачі й командири звертали на позитивність спілкування з курсантами, а також на оптимістичність навчання, зміцнення віри в себе, свої навчально-інтелектуальні можливості, що створювало особливу довірливу атмосферу, підвищувало активність учасників. Під час експерименту викладачі постійно прагнули актуалізації в курсантів мотивів досягнення: підтримували прагнення досягти високих результатів у навчально-пізнавальній діяльності, створюючи ситуації успіху в навчанні, виставляючи авансовані оцінки, добираючи індивідуальні завдання тощо.

Під час навчальних занять створювали сприятливу емоційно-психологічну атмосферу за допомогою спільних переживань, позитивного оцінювання професійних якостей курсантів, заохочення способу виконання завдання. Це допомагало курсантам позбутися невпевненості в собі, захопитися виконанням завдань тощо.

Реалізація другої умови формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів вимагала залучення їх до навчально-творчої діяльності, організацію якої здійснювали на основі цілеспрямованої взаємодії викладача й курсантів на засадах діалогу, співробітництва й співтворчості, спрямованих на створення й розширення творчого мікросередовища в навчальному процесі.

Аналіз навчальних планів курсантів, які навчаються за різними спеціальностями, дозволив дійти висновку, що формування в них професійно-пізнавального інтересу успішно здійснювати під час викладання всіх навчальних дисциплін, однак найбільш перспективними в цьому плані є предмети, що входять до циклу дисциплін фахової підготовки, зокрема «Історія військового законодавства», «Службово-бойове застосування підрозділів ВВ», «Основи військового управління», «Первинна військово-професійна підготовка», «Військове навчання й виховання». Тому під час проведення експериментальної роботи фаховим дисциплінам надавалась особлива увага.

Для реалізації зазначеної умови на різних рівнях професійної підготовки запроваджували:

· на рівні навчальної діяльності: лекції-бесіди, що забезпечували безпосередній контакт з аудиторією, давали можливість привернути увагу курсантів до найважливіших питань теми; лекції-дискусії, що передбачали вільний обмін поглядами з певної проблеми, надавали можливість управляти думками окремих курсантів; семінарські заняття із запровадженням діалогово-дискусійних методів («мозкового штурму», «круглого столу», «аналізу ситуацій»); самостійна навчальна робота (анотування; рецензування; презентація тез, доповідей і повідомлень; написання рефератів; створення проектів, виконання індивідуально-творчих завдань).

На семінарсько-практичних заняттях спонукали курсантів висловлювати власну думку; робити оцінні судження, критичний аналіз власних дій і дій інших; відстоювати свою точку зору; обґрунтовувати сильні й слабкі сторони набутих професійних знань, умінь, досвіду. Навчально-творча діяльність курсантів забезпечувалася рефлексивним супроводом, що дозволяло формувати рефлексивні вміння курсантів, спрямовані на оцінку дій і поведінки як власних, так і інших людей; випробувати себе в різних рольових позиціях («Я-командир», «Я-охоронець», «Я-організатор», «Я-вихователь» тощо);

· на рівні квазіпрофесійної діяльності: ділові ігри з використанням імітаційних комп’ютерних програм; створення, аналіз, розв’язання, моделювання та програвання різноманітних імітаційних ситуацій професійного характеру, що давали можливість наблизити навчальний процес до умов професійної діяльності, пережити відчуття задоволення від досягнення успіху при вирішенні завдань професійного характеру; ділова гра «Друга світова війна – перемоги й наслідки», «Відповідальність і обов’язки сучасного офіцера», «Військовий лідер», спрямована на розвиток професійно вагомих якостей конкурентоздатного майбутнього офіцера;

· на рівні навчально-професійної діяльності: постановка цільових завдань на проходження військової практики (аналіз організації та оцінювання стилю діяльності суб’єктів військової служби, самооцінка власного стилю діяльності як майбутнього офіцера тощо). Значну увагу приділяли організації науково-дослідної роботи курсантів (активне залучення майбутніх офіцерів до написання рефератів, розробки проектів цільових комплексних програм розвитку військових формувань держави; підготовка виступів на науково-практичних конференціях), яка сприяла розвитку в майбутніх офіцерів самостійності, уміння критично мислити, уміння продукувати інноваційні ідеї, що, у свою чергу, впливало на формування їхнього професійно-пізнавального інтересу.

Із метою реалізації третьої умови курсантам було прочитано спецкурс: «Теоретико-методичні основи самоосвіти особистості» (12 годин). На лекціях майбутні офіцери знайомилися з прийомами самоосвіти, основами культури розумової праці, зокрема з методикою наукової організації навчальної праці тощо. На тренінгових заняттях вони оволодівали методичними прийомами самоосвіти, набували вмінь і навичок роботи з різними джерелами інформації.

Важливу роль у процесі стимулювання мала організація аудиторної самостійної роботи курсантів, що була спрямована на розв’язання проблемних питань, вирішення професійно-пізнавальних ситуацій і завдань. Для домашньої роботи добирали такі завдання (підготувати доповідь, реферат, розробити проект тощо), які вимагали читання додаткової наукової літератури, звернення до різних інформаційних джерел. Стимулювання самоосвітньої діяльності забезпечували також шляхом упровадження заохочувальних заходів: оголошення курсантам подяки, надання додаткового звільнення, нагородження грамотою, повідомлення батькам про навчальні досягнення курсанта тощо.

Упродовж формувального експерименту здійснювалася діагностика проміжних результатів формування професійної спрямованості курсантів і за необхідності вносилися відповідні зміни в цей процес.

На контрольному етапі було проаналізовано результати експериментальної роботи, що дало можливість з’ясувати ступінь впливу реалізованих педагогічних умов формування професійно-пізнавального інтересу майбутніх офіцерів на якість їхньої професійної підготовки. Узагальнені результати експериментальної роботи подано в таблиці.

Аналіз результатів експериментальної роботи дає підстави свідчити про позитивні зміни в курсантів експериментальної групи, зокрема:

· у мотиваційній сфері навчальної діяльності курсантів: усвідомлення значущості й складності професійної діяльності офіцера; позитивно-активне ставлення до навчання, спрямованість на самоосвіту;

· в організації навчально-пізнавальної діяльності: активність у самостійному оволодінні знаннями та вміннями; виявлення пізнавальної ініціативності, самостійності, наполегливості, дисциплінованості, тобто здатності свідомо й відповідально ставитися до виконання завдань, виконувати їх у визначений термін; посилення вимогливості до себе, до результатів праці, що пов’язано із самовихованням, самоосвітою;

· у розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, увага, пам’ять, мислення) та професійно значущих особистісних якостей (цілеспрямованість, воля, наполегливість, активність, самостійність, ініціативність, дисциплінованість тощо).