ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Захист відбудеться « ____ » березня 2012 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 67.051.03 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, корп. 3, ауд. 580.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розіслано « ___ » лютого 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Г. Окуневич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перебудова вищої освіти України в межах інтеграції в Болонський процес зумовлена змінами як змісту навчання, так і його організації, що чітко регламентовано Державною національною програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)». Серед вимог до мовної освіти випускників вищого навчального закладу пріоритетними є, окрім засвоєння лінгвістичних знань і формування відповідних умінь, готовність і здатність до ефективного застосування їх у реальній комунікації, до постійного саморозвитку та самоосвіти. Оскільки на умови спілкування безпосередньо впливає соціокультурне середовище, то особливого значення набувають процеси формування комунікативної та соціокультурної компетентностей мовної особистості.

У цьому контексті важливу роль відіграє процес мовної підготовки іноземних громадян, які здобувають вищу освіту в Україні. З усіх запропонованих для них мов навчання (української, російської чи англійської) більшість іноземних студентів обирають російську мову. Разом з активізацією процесів усесвітньої глобалізації, взаємодією та діалогом різних культур мова стає засобом міжкультурної комунікації та засобом пізнання іншомовної культури, тому у викладанні російської мови як іноземної набуває важливості соціокультурний аспект. Для іноземних студентів, які навчаються у двомовних регіонах України й перебувають в умовах постійного діалогу культур, російська мова є не лише засобом набуття професійної кваліфікації, а й соціалізації, інтеграції в нову культуру.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема формування соціокультурної компетентності студентів-іноземців цікавить як зарубіжних (О. Корнілов, Р. Норвуд, Дж. Равен, П. Сорокін та ін.), так і вітчизняних науковців (О. Білик, Г. Воробйов, Р. Гришакова, І. Закір’янова, Т. Колодько, О. Першукова, В. Топалова, С. Шехавцова). Сучасні розвідки механізмів оволодіння відповідною культурою під час вивчення іноземної мови (Є. Верещагін, В. Костомаров, В. Красних, Ю. Пассов, В. Сафонова, О. Селіванова, С. Тер-Мінасова, Г. Томахін, В. Фурманова, Д. Хаймз), особливостей формування мовної особистості (Г. Богін, Є. Боринштейн, Н. Гальскова, Є. Голобородько, І. Зимня, І. Ігнатова, Ю. Караулов, О. Леонтович, М. Пентилюк) та формування компетентностей (В. Болотов, О. Заболотська, Е. Зеєр, А. Овчарук, О. Пометун, О. Субетто, А. Хуторськой) різнобічно висвітлюють досліджувану проблему. У наукових працях розглянуто теоретичні та практичні аспекти формування соціокультурної компетентності й компетенції майбутніх учителів іноземної мови в навчальному процесі та позанавчальній діяльності. Проте питання формування соціокультурної компетентності іноземних студентів ВНЗ України ще не було предметом спеціальних досліджень. Залишаються недостатньо обґрунтованими теоретичні положення входження іноземних студентів в український соціокультурний простір засобами російської мови як необхідної умови життя і навчання в Україні.

Аналіз лінгвістичної, психологічної та педагогічної літератури, спостереження за реальним навчальним процесом доводить, що сьогодні сформувалася низка суперечностей між:

· сучасним соціальним запитом на якість мовної підготовки іноземних студентів вищих навчальних закладів та рівнем сформованості їхньої соціокультурної компетентності;

· необхідністю вдосконалення навчання іноземних студентів спілкування в соціокультурній сфері російської мови й недостатнім теоретичним обґрунтуванням і методичним забезпеченням цього процесу під час їх мовної підготовки.

З огляду на це формування соціокультурної компетентності іноземних студентів є важливою проблемою, що потребує розроблення спеціальної методики та її впровадження під час мовної підготовки студентів-іноземців. Це спонукало до вибору теми дисертації «Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови».

Актуальність і доцільність дослідження зумовлені такими чинниками: по-перше, сучасними тенденціями в методиці викладання іноземних мов; по-друге, необхідністю залучення іноземних студентів до українського соціокультурного простору засобами російської мови як іноземної; по-третє, потребою у створенні особливої методичної системи, спрямованої на формування соціокультурної компетентності іноземних студентів під час навчання російської мови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація «Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови» є складовою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з проблеми «Сучасні педагогічні технології формування особистості в освітньому процесі» (державний реєстраційний номер 0106U003127). Тему наукового дослідження затверджено на засіданні вченої ради Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол № 6 від 19.06.2008 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 31.03.2009 р.)

Мета дослідження полягає у створенні теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної методики формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови.

Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

1) описати зміст і структуру соціокультурної компетентності як елемента міжкультурної мовної особистості іноземних студентів, спираючись на засади компетентнісного, лінгвокультурологічного та соціокультурного підходів до навчання російської мови як іноземної, що складають теоретичну основу цього феномена;

2) визначити критерії, показники, рівні сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів;

3) з’ясувати стан сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів ВНЗ України в умовах традиційної системи навчання;

4) розробити лінгводидактичну модель, створити й апробувати методику формування соціокультурної компетентності іноземних студентів, що оптимально поєднує інноваційні та традиційні методи і спеціальні засоби навчання;

5) здійснити практичну перевірку ефективності запропонованої методики навчання студентів російської мови як іноземної для формування їх соціокультурної і комунікативної компетентностей.

Об’єктом дослідження є процес навчання російської мови іноземних студентів у певному соціокультурному середовищі.

Предмет дослідження – методика формування соціокультурної компетентності іноземних студентів основного етапу навчання російської мови.

Гіпотеза дослідження. Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів буде успішним і сприятиме розвитку їх мовної особистості, якщо:

1) цілеспрямовано розвивати вміння і навички мовленнєвої діяльності в соціокультурній сфері на основі синтезу лінгвокультурологічного, соціокультурного та компетентнісного підходів до викладання російської мови як іноземної;

2) визначити ефективні методи навчання, що раціонально поєднуватимуть як традиційні, так й інноваційні (ігрові та проблемні);

3) розробити спеціальну систему вправ і завдань для навчання іноземних студентів спілкування в соціокультурній сфері на засадах методики міжкультурної освіти.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань дослідження та перевірки висунутої гіпотези застосовувалися такі методи: теоретичні – аналіз і синтез лінгвістичних, психологічних, педагогічних, лінгвометодичних досліджень з обраної теми, що дало можливість конкретизувати значення поняття «соціокультурна компетентність»; аналіз навчально-методичного забезпечення реального процесу мовної підготовки іноземних студентів на основному етапі; розробка ефективних засобів навчання з метою формування соціокультурної компетентності іноземних студентів; емпіричні – спостереження за навчальним процесом; тестування студентів, анкетування викладачів і студентів, бесіди з викладачами та студентами, метод експертних оцінок і самоспостереження іноземних студентів для вивчення стану процесу навчання спілкування в соціокультурній сфері російської мови й визначення рівнів сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності; експериментальні – констатувальний зріз і формувальний експеримент; статистико-математична обробка показників, отриманих експериментальним шляхом, як способи перевірки ефективності запропонованої методики.

Упровадження результатів дослідження здійснювалося на базі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (акт № 2201-3/148 від 23.05.2011 р.), Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (акт № 66-02-373/78 від 13.12.2011 р.), Запорізького державного медичного університету (акт № 4 від 02.12.2011 р.) та Донецького національного університету (акт № 1585/01-26/01.1.1. від 15.12.2011 р.).

В експерименті взяли участь 249 іноземних студентів перших – четвертих курсів основного етапу навчання й 18 викладачів.

Дослідження проводилося в три етапи:

На першому етапі (2005 – 2006 рр.) доведено актуальність i необхідність дослідження феномена соціокультурної компетентності іноземних студентів; визначено вихідні положення наукового дослідження: окреслено мету, основні завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу; здійснено аналіз лінгвістичної, психологічної, педагогічної та лінгвометодичної літератури.

На другому етапі (2006 – 2007 рр.) визначено критерії, показники та рівні сформованості досліджуваного конструкту, з урахуванням яких проаналізовано стан процесу навчання російської мови іноземних студентів, що спрямований на формування їхньої соціокультурної компетентності (констатувальні зрізи).

На третьому етапі (2006 – 2010 рр.) створено й упроваджено в процес навчання російської мови експериментальну методику формування соціокультурної компетентності іноземних студентів (формувальний експеримент); здійснено аналіз отриманих результатів та узагальнено статистичні показники; завершено роботу над дослідженням й оформлено текст дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано, створено й експериментально перевірено методику формування соціокультурної компетентності іноземних студентів ВНЗ України в процесі навчання російської мови; проаналізовано особливості залучення іноземних студентів до української культури засобами російської мови; уточнено поняття «соціокультурна компетентність іноземних студентів» (його сутність, зміст і структуру відповідно до особливостей навчання російської мови як іноземної у двомовних регіонах України); визначено критерії, показники та рівні сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів; набуло подальшого розвитку дослідження феномена міжкультурної мовної особистості в порівнянні з вторинною мовною особистістю.

Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що теоретичні положення наукового дослідження, емпіричний матеріал і практичні висновки можуть упроваджуватись у навчально-виховний процес ВНЗ України; розроблені методи та система вправ сприятимуть посиленню мовного й мовленнєвого аспектів навчання російської мови студентів-іноземців у соціокультурному середовищі. Дослідження надає можливості для вдосконалення програм з російської мови як іноземної та розроблення навчально-методичного забезпечення мовної підготовки іноземних студентів. Запропонована методика навчання може бути використана під час підвищення кваліфікації викладачів російської мови як іноземної.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на кафедрі мовної підготовки іноземних громадян Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, висвітлювалися у виступах на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: «Викладання мов у ВНЗ освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2006, 2008, 2009, 2010, 2011), «Обучение иностранных студентов в иноязычной среде: лингвометодический, психологический и информативный аспекты» (Харків, 2007), «Культура та інформаційне суспільство» (Харків, 2007), ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції імені проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2009), «Язык как фактор интеграции образовательных систем и культур» (Бєлгород, 2010), ІV Міжнародній науково-методичній конференції (Сімферополь, 2010), «Межкультурная коммуникация: вопросы теории и практики» (Курськ, 2011).

Достовірність наукових положень та основних висновків дослідження забезпечується методичним обґрунтуванням вихідних положень, застосуванням комплексу методів, адекватних меті, завданням, об’єкту й предмету дослідження, кількісним і якісним аналізом процесу та результатів навчання, практичною перевіркою зроблених висновків.

Публікації. Основний зміст і результати дисертації відбито в 15 публікаціях, у тому числі 8 статей надруковано в наукових фахових виданнях України (одна в співавторстві; особистий внесок – зроблено порівняння понять «компетентність» і «компетенція»), 5 статей – в інших наукових виданнях (три в співавторстві; особистий внесок – проаналізовано засади компетентнісного підходу, деталізовано поняття «компетентність» стосовно іноземних студентів; виокремлено форми самостійної роботи студентів-іноземців; описано теоретичні засади культурологічного та соціокультурного підходів до навчання російської мови як іноземної), 2 тез наукової конференції.

Структура й обсяг дисертації. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків із розділів, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел, що нараховує 255 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, із них 165 сторінок основного тексту, що містить 14 таблиць, 7 рисунків, 2 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність наукової проблеми; з’ясовано стан її дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет; сформульовано гіпотезу; охарактеризовано методи й етапи роботи; розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів; узагальнено інформацію про достовірність, апробацію та впровадження дослідної роботи.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування соціокультурної компетентності міжкультурної мовної особистості» – розглянуто теоретичні засади формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови; розкрито сутність поняття «соціокультурна компетентність іноземних студентів» як інтегрованої якості міжкультурної мовної особистості студентів-іноземців; виокремлено особливості формування соціокультурної компетентності іноземних студентів вищих навчальних закладів у двомовних регіонах України.

Для цих студентів, які здобувають вищу освіту в Україні, перебуваючи в умовах постійного діалогу культур, російська мова стає засобом набуття професійної кваліфікації, способом соціалізації особистості, інтеграції в нову культуру.

Спираючись на положення про єдність мови й культури в їх безпосередньому взаємозв’язку (Є. Верещагін, В. Костомаров, В. Красних, Ю. Пассов, В. Статівка, Т. Тер-Мінасова, Н. Тропіна, Н. Ушакова) та на особливості навчання іноземної мови в контексті діалогу культур (А. Бердичевський, О. Митрофанова, Ю. Прохоров), можна стверджувати, що під час навчання російської мови відбувається трансляція іншомовної культури як здобутку певного соціуму на мовну особистість іноземного студента засобами іншомовної освіти. Це явище безпосередньо впливає на формування міжкультурної мовної особистості іноземного студента, що виявляється в мовленнєвій діяльності під час міжкультурної комунікації, набуває свого характеру, соціальних і культурних настанов на рівні діалогу культур; воно спрямоване на оволодіння студентами сукупністю знань та уявлень про мову та культуру країни навчання, загальнолюдські пріоритети, проблеми й цінності в порівнянні з рідною мовою й культурою.

Завдяки цьому на лінгво-когнітивному рівні міжкультурної мовної особистості іноземних студентів формується їхня соціокультурна компетентність.

Узагальнюючи погляди науковців (Е. Зеєр, О. Субетто, А. Хуторськой, А. Щукін), уважаємо за доцільне під компетентністю розуміти комплексну інтегровану рису особистості, що визначає рівень особистісного розвитку, професійної підготовки і складається в процесі освіти та виховання. Ця якісна характеристика особистості передбачає не тільки структурований набір знань, умінь і навичок, але й ставлення до об’єктів навчання, творчі здібності, аналітичне мислення, що дозволяють студенту виявляти, ідентифікувати та вирішувати незалежно від контексту проблеми, характерні для певної сфери діяльності. Компетентність побудована на комбінуванні взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, усього того, що можна мобілізувати для активної професійної та соціокультурної діяльності випускника ВНЗ.

Синтезуючи досягнення компетентнісного, лінгвокультурологічного, соціокультурного підходів до сучасної мовної освіти та розмежовуючи поняття «компетенція» і «компетентність», ми означили дотично до нашої проблеми сутність феномена соціокультурної компетентності: це комплексна якісна характеристика міжкультурної мовної особистості іноземних студентів, результативний змістовний блок, сформований знаннями не тільки рідної, але й інших культур, уміннями застосовувати ці знання в процесі міжкультурної комунікації (у широкому значенні), поведінковими реакціями в умовах міжкультурного спілкування, досвідом міжкультурного спілкування, толерантним ставленням до іншомовної культури та її представників.

З методичною метою нами виділено чотири компоненти соціокультурної компетентності іноземних студентів: гносеологічний, аксіологічний, операційний і креативно-процесуальний.

Гносеологічний компонент – знання національно-культурних особливостей іноземної країни, національної специфіки мовленнєвого іншомовного етикету. Аксіологічний компонент – гуманістичне, толерантне ставлення до іншомовної культури, носіїв іноземної мови, до конкретних комунікативних актів у різних ситуаціях міжкультурного спілкування. Операційний компонент передбачає адекватність аналізу комунікативної ситуації (співвіднесення певних ситуативних умов із наявними соціокультурними знаннями), усвідомлення та розвиток комунікативних інтенцій, уміння реалізувати інтенцію за допомогою відповідних вербальних засобів (навички діалогічного мовлення). Креативно-процесуальний компонент – сформовані в іноземних студентів творчі здібності та здатність до навчання й особистісного розвитку протягом життя.

Визначення сутності феномена соціокультурної компетентності дозволило виокремити його методичний зміст. Соціокультурна компетентність іноземних студентів – це комплексна якісна характеристика індивіда, результативний блок міжкультурної мовної особистості, що передбачає:

- опанування іншомовною культурою (ознайомлення з національно-культурними особливостями країни навчання, правилами мовленнєвої та немовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування й мовного етикету);

- формування вмінь і навичок діалогічного мовлення іноземних студентів в умовах міжкультурного спілкування;

- виховання толерантного ставлення до іноземної мови, представників іншомовної культури та країни навчання;

- розвиток творчих здібностей і здатність навчатись упродовж життя, у тому числі засобами російської мови як іноземної.

Для підвищення результативності навчального процесу необхідно було:

- з’ясувати характерні риси мовних картин світу, спільних для української та російської культур, що відбито на рівні лексичних одиниць і тексту;

- означити основні підходи до навчання (лінгвокультурологічний, соціокультурний, компетентнісний);

- розкрити принципи навчання (дидактичні, лінгвістичні, психологічні);

- дібрати ефективні методи, оптимальні для формування соціокультурної компетентності іноземних студентів (комунікативно-когнітивний, проблемний та ігровий);

- розробити навчально-методичну систему вправ, дібрати дидактичні матеріали, що сприятимуть формуванню соціокультурної компетентності студенті-іноземців.

Процес формування соціокультурної компетентності іноземних студентів на практичних заняттях з російської мови у ВНЗ України пов’язаний із взаємодією не двох, а трьох культур: російською, українською та рідною культурою студента. Реалії сучасного освітнього процесу доводять, що в умовах української вищої школи іноземні студенти знайомляться з особливостями двох культур у зв’язку з вивченням російської мови як засобом навчання та комунікації в соціокультурному просторі України. Виокремлення характерних рис, спільних для української та російської культур і мовних картин світу, дозволяє залучити іноземних студентів не тільки до російської, але й до української культури, що створює оптимальні умови для формування їхньої соціокультурної компетентності.

У другому розділі – «Стан сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів вищих навчальних закладів України» – з’ясовано стан сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів ІV курсу на завершальному етапі навчання російської мови як іноземної у ВНЗ України.

Створення цілеспрямованої стратегії формування соціокультурної компетентності іноземних студентів під час навчання російської мови вимагало діагностування всіх показників та критеріїв рівнів сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів ВНЗ України шляхом проведення констатувального експерименту, мета якого конкретизувалась у таких завданнях: 1) визначити критерії та рівні сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови; 2) вивчити реальний стан процесу формування соціокультурної компетентності студентів на практичних заняттях з російської мови; 3) з’ясувати рівні сформованості гносеологічного, операційного, аксіологічного та креативно-процесуального компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів.

Науковцями (Р. Гришакова, І. Закір’янова, В. Калінін, Т. Колодько, С. Шехавцова) в основу виділення критеріїв сформованості соціокультурної компетентності покладено два загальні показники в різних варіаціях: ціннісне ставлення до соціокультурних знань та їх свідоме використання в мовленнєвому спілкуванні. До базисних уважаємо за необхідне додати критерій, що характеризує рівень сформованості соціокультурної компетентності як складову міжкультурної мовної особистості. Його загальним показником є рівень розвитку творчих і пізнавально-пошукових здібностей іноземного студента відповідно до розробленої нами структурної моделі соціокультурної компетентності. Отже, з метою порівняння досліджуваного феномена соціокультурної компетентності з реальним навчальним процесом було виокремлено культурно-пізнавальний, оперативно-комунікативний, ціннісно-емоційний і творчо-розвивальний критерії. За кожним із них визначено три рівні сформованості соціокультурної компетентності: високий, середній і низький.

Культурно-пізнавальний критерій оцінки гносеологічного компонента соціокультурної компетентності іноземних студентів виявляє їх рівень обізнаності з національно-культурними особливостями та специфікою національної комунікативної поведінки носіїв російської та української мов, що зумовлено умовами навчання іноземних студентів: вивчення російської мови як засобу осягнення українського соціокультурного простору. Під час навчання російської мови на основному етапі в іноземних студентів складається уявлення про мову й культуру країни навчання, формується толерантне ставлення до особистості співрозмовника як носія іноземної мови та культури. Показники й рівні розвитку такого ставлення і мотивації навчання іноземної мови та культури відповідають ціннісно-емоційному критерію формування аксіологічного компонента соціокультурної компетентності іноземних студентів. Оперативно-комунікативний критерій дозволяє виявити показники та рівні сформованості операційного компонента соціокультурної компетентності, що передбачає застосування соціокультурних знань засобами діалогу в процесі міжкультурної комунікації. Дати оцінку рівню сформованості креативно-процесуального компонента соціокультурної компетентності іноземних студентів дозволило виокремлення показників та рівнів творчо-розвивального критерію, що характеризує, з одного боку, творчий розвиток міжкультурної мовної особистості іноземного студента, а з іншого – здатність до постійного самонавчання та саморозвитку.

Високий рівень відзначається стійким розвитком усіх показників сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності, що передбачає мобільність іноземних студентів у міжкультурній комунікації, легкість використання соціокультурних знань, високорозвинені вміння побудови стосунків з представниками іншомовної культури, зокрема культури країни навчання, на основі принципів толерантності й гуманності, глибинної мотивації до постійного саморозвитку. Середній рівень характеризується задовільним розвитком усіх показників сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності, що дозволяє іноземному студентові узгоджувати свою комунікативну поведінку з іншомовними соціокультурними особливостями, будувати стратегії адекватних міжкультурних стосунків зі співрозмовниками, мотивувати достатній саморозвиток. Низький рівень передбачає незадовільний розвиток усіх показників сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності. Він відзначається труднощами (наявністю комунікативних бар’єрів) у міжкультурному спілкуванні, безініціативністю у встановленні міжособистісних контактів з комунікативними партнерами і відсутністю мотивації подальшого саморозвитку.

Визначені критерії, рівні та показники сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів було покладено в основу розробленої програми діагностичної оцінки сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності.

Проведення констатувального експерименту було поділено на два етапи: 1) аналіз навчально-методичного забезпечення процесу формування соціокультурної компетентності іноземних студентів; 2) діагностика рівня сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів.

Аналіз близько 10 робочих програм з російської мови для іноземних студентів нефілологічного профілю основного етапу навчання дозволив встановити: 1) ознайомлення іноземних студентів нефілологічного профілю з українською соціокультурною специфікою відбувається не в повному обсязі; 2) відсутнє планування комплексного формування гносеологічного, операційного, аксіологічного та процесуального компонентів соціокультурної компетентності в процесі навчання російської мови; 3) не передбачено комплексний розвиток творчих і пізнавально-пошукових здібностей іноземних студентів. Анкетування 18 викладачів російської мови як іноземної вищих навчальних закладів, у яких упроваджувалося дослідження, показало, що 80% респондентів уважають важливим формування соціокультурної компетентності іноземних студентів як одного з аспектів їхнього розвитку під час навчання російської мови. Однак, незважаючи на усвідомлення необхідності здійснення такої роботи, лише 17 % опитаних викладачів поетапно планують завдання для ознайомлення студентів-іноземців із національно-культурними особливостями країни навчання; більшість педагогів такі завдання планують, але реалізують їх в обмеженому обсязі, пояснюючи це відсутністю достатньої кількості аудиторних годин.

Аналіз підручників з російської мови для іноземних студентів основного етапу навчання виявив відсутність потрібної кількості методичних матеріалів для комплексного формування всіх компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів під час навчання російської мови як іноземної. Отже, формування такої компетентності на практичних заняттях реалізується фрагментарно, у зв’язку з цим виникла необхідність детального програмування процесу навчання російської мови з урахуванням соціокультурного компонента.

У діагностичних зрізах брали участь 85 студентів філологічного профілю навчання та 124 студенти нефілологічного профілю. Було визначено рівень сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності за культурно-пізнавальним, ціннісно-емоційним, оперативно-комунікативним та творчо-розвивальним критеріями відповідно. Рівень сформованості гносеологічного компонента було виявлено шляхом тестування; аксіологічного – методом бесіди з використанням питань, що допомогли дізнатися про внутрішні настанови іноземних студентів; операційного компонента – із застосуванням письмового контролю та співбесіди з іноземними студентами; креативно-процесуального – за допомогою методу самооцінки та рейтингу «компетентних осіб».

За результатами середньостатистичних обчислень кількісних показників сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності було отримано дані рівнів сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів філологічного та нефілологічного профілю (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл рівнів сформованості соціокультурної компетентності

за профілем навчання

Проведення діагностичних зрізів виявило, що низький рівень сформованості соціокультурної компетентності мають 18,5 % іноземних студентів філологічного профілю і 34,7 % іноземних студентів нефілологічного профілю. Це дало підстави для створення та впровадження в процес навчання російської мови лінгводидактичної моделі формування соціокультурної компетентності іноземних студентів-нефілологів.

У результаті проведеного констатувального експерименту виявилося протиріччя між необхідністю у формуванні соціокультурної компетентності іноземних студентів нефілологічного профілю й відсутністю спеціальної методики її формування на практичних заняттях з російської мови як іноземної.

У третьому розділі – «Методика формування соціокультурної компетентності іноземних студентів та експериментальна перевірка її ефективності в процесі навчання російської мови» – представлено методику формування соціокультурної компетентності іноземних студентів, яку побудовано на основі лінгводидактичної моделі, описано проведення формувального експерименту, проаналізовано результати експериментально-дослідного навчання.

Мета запропонованої методики передбачала формування гносеологічного, аксіологічного, операційного та креативно-процесуального компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів із виокремленням головних аспектів становлення міжкультурної мовної особистості на основному етапі навчання російської мови: загальноосвітнього, практичного, виховного та розвивального. Сутність загальноосвітнього складника полягала в підвищенні загальної культури іноземних студентів засобами російської мови як іноземної, розширенні їхнього світогляду шляхом формування міжкультурної мовної особистості. Це представлено гносеологічним компонентом соціокультурної компетентності іноземних студенів, формування якого стало можливим в умовах надання їм необхідних знань про соціокультурні норми життєдіяльності, завдяки ознайомленню із загальнолюдськими російськими та українськими національними цінностями, традиціями, способом життя, зразками комунікативної поведінки тощо.

Практичний складник розробленої моделі був спрямований на розвиток умінь і навичок спілкування в соціокультурному середовищі, що ґрунтуються на пізнанні особливостей української культури під час вивчення російської мови, стимулюють процес навчання, допомагають іноземним студентам навчатися й жити на території України. Усе це забезпечувало формування операційного компонента соціокультурної компетентності.

Виховний складник передбачав залучення іноземних студентів до загальнолюдських цінностей і гуманних, толерантних стосунків у контексті діалогу культур, до міжкультурної взаємодії; поважливого та доброзичливого ставлення до російської мови і російського й українського народів; національних систем моральних цінностей та оцінно-емоційного ставлення до світу. Цей складник реалізувався під час формування аксіологічного компонента соціокультурної компетентності, виявлявся в цілеспрямованій виховній роботі з іноземними студентами в умовах університету (створення відповідних комунікативних ситуацій на заняттях із розмовної практики; організація виховних заходів країнознавчого змісту, спрямованих на співпрацю з ними та міжкультурну комунікацію з урахуванням інтересів і можливостей іноземних студентів).

Розвивальний складник сприяв отриманню іноземними студентами досвіду міжкультурної комунікації, розвитку відповідних поведінкових реакцій в умовах такого спілкування з урахуванням сформованої ціннісної системи особистих переконань міжкультурної мовної особистості, а також творчих та навчально-пошукових здібностей. Цей складник зумовлював формування креативно-процесуального компонента соціокультурної компетентності.

Для досягнення мети формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови було визначено три групи завдань: а) ціннісно-пізнавальні – допомога іноземним студентам в оволодінні фоновими знаннями (соціокультурні особливості, специфіка комунікативної поведінки), що є необхідними в процесі міжкультурної комунікації; створення уявлень про національні ціннісні системи російського та українського народів; виховання відповідних ставлень до об’єктів навчання; корегування ціннісної ієрархії міжкультурної мовної особистості іноземного студента на засадах толерантності; б) практичні – розвиток умінь орієнтування в національно-специфічних комунікативних ситуаціях; формування навичок відтворення адекватних поведінкових реакцій в умовах реального міжкультурного спілкування; в) креативно-розвивальні – розвиток психічних функцій, пов’язаних із творчим розвитком міжкультурної мовної особистості іноземного студента засобами російської мови як іноземної (види пам’яті, емоції, активність); розвиток мотивації подальшого ознайомлення з українською іншомовною культурою як частиною світової культури; набуття вмінь самостійного входження в український соціокультурний простір.

Зміст навчання російської мови, спрямований на формування соціокультурної компетентності іноземних студентів, містив три підсистеми: об’єкт навчання – російська й українська іншомовні культури (за визначенням поняття Ю. Пассовим); об’єкт засвоєння – міжкультурна комунікація (з урахуванням особливостей національної комунікативної поведінки); результат навчання – соціокультурна компетентність (інтегрована чотирьохкомпонентна якість міжкультурної мовної особистості).

Розроблена методика спиралася на визначені принципи (свідомості, наочності, активності, креативності, проблемності; концентризму, функціональності, мінімізації, ситуативно-тематичної організації матеріалів; комунікативності; мотивації) й методи навчання (когнітивно-комунікативний, проблемний, ігровий), що зумовили вибір методичних одиниць – навчальних текстів і діалогічних єдностей.

Реалізація зазначених методів та активне оперування обраними одиницями навчання передбачала використання засобів, адекватних поставленій меті та завданням, серед них: упровадження в процес навчання тематичних блоків практичних занять, використання комунікативних вправ, проблемних завдань і дидактичних ігор.

Розроблена методика втілювалась у процес навчання іноземних студентів російської мови в умовах вищого навчального закладу ІІІ‑ІV рівнів акредитації, а її концептуальною основою стали компетентнісний, культурологічний та соціокультурний підходи. Лінгводидактичну модель формування соціокультурної компетентності студентів-нефілологів ілюструє схема 1.

Усі елементи моделі були спрямовані на формування гносеологічного, аксіологічного, операційного та процесуального компонентів соціокультурної компетентності як інтегрованого якісного утворення міжкультурної мовної особистості іноземного студента.

Для перевірки змодельованої методики було проведено формувальний експеримент, що мав три фази реалізації: 1) детальне планування впровадження розробленої методичної технології, що подано в додатку до програми з російської мови для іноземних студентів-нефілологів (Т. Алексєєнко, О. Копилова, О. Тростинська); 2) фаза реалізації, що складалася з діагностувального, формувально-розвивального та контрольного етапів; 3) фаза інтерпретації, що відповідала етапу оцінки результатів, визначених за допомогою статистичного та порівняльного методів.

Позитивний результат формування соціокультурної компетентності іноземних студентів полягав у їх уміннях активно сприймати особливості російської й української культур в українському соціокультурному просторі, у розумінні національних і загальнолюдських цінностей та відповідно до них сформованих навичках толерантного ставлення до співрозмовника, в уміннях корегувати власну поведінку в нестандартних комунікативних ситуаціях, у стійкій потребі в самоосвіті, самовихованні, самореалізації в іншомовному соціокультурному середовищі.

Схема 1. Модель формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови

Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів на основному етапі передбачало детальне планування процесу навчання спілкуванню в соціокультурній сфері, що відбито в шести тематичних блоках: «Человек и семья»; «Страна, в которой я учусь»; «Наука: история и современность»; «Образование. Профессия»; «Культурное наследие Украины»; «Глобальные проблемы современности». Навчання на практичних заняттях за такою тематикою мало внутрішню логіко-структурну організацію. Вивчення першої теми кожного із запропонованих блоків було розраховано на розвиток в іноземних студентів міжкультурних лексичних і комунікативних умінь та навичок (формування гносеологічного й операційного компонентів соціокультурної компетентності). Вивчення кожної другої теми ґрунтувалося на ігровій методиці навчання, що сприяло формуванню аксіологічного компонента соціокультурної компетентності. Організація практичного заняття з російської мови як іноземної за кожною третьою темою з використанням елементів проблемного навчання була спрямована на формування креативно-процесуального компонента соціокультурної компетентності. Формування гносеологічного компонента відбувалося на всіх етапах спеціально організованого навчання, що забезпечувалося добором навчальних текстів і мовленнєвих єдностей соціокультурної тематики окремо для кожного практичного заняття з російської мови.

Алгоритм проведення занять із російської мови як іноземної, спрямованих на розвиток ситуативно зумовленого мовлення іноземних студентів у соціокультурній сфері спілкування, гарантував формування операційного компонента їхньої соціокультурної компетентності. Застосування ігрових методів та елементів методик проблемного навчання значно підвищило ефективність формування креативно-процесуального компонента. Формування когнітивного та аксіологічного компонентів соціокультурної компетентності відбувалося протягом усього експериментального навчання.

Основною одиницею навчання було обрано навчальний текст, оскільки він є «одиницєю іншомовного матеріалу» (І. Бім, В. Костомаров, О. Митрофанова, Л. Фарисенкова), що має лінгвокраїнознавчу цінність, інформативність, проблемність. Лінгвокраїнознавча цінність текстів була зумовлена вибором кола тем, важливих для експериментального навчання студентів-нефілологів; інформативність – визначенням послідовності ознайомлення студентів із конкретними текстами, кожний з яких повинен містити нову порівняно із вже отриманою на попередніх етапах інформацію; проблемність тексту виявлялася у формі представлення соціокультурної інформації та мотивувала й підтримувала когнітивні інтереси іноземного студента.

Для перевірки ефективності запропонованої методики іноземних студентів, що брали участь в експерименті, їх було поділено на дві групи: експериментальну (ЕГ) і контрольну (КГ). Студенти КГ навчалися за традиційною методикою.

Формувальний експеримент проводився в три етапи: підготовчий, формувально-розвивальний і контрольний.

На підготовчому етапі для формування соціокультурної компетентності іноземних студентів відводилось 4 години. На цьому етапі викладачі визначали рівень сформованості соціокультурної компетентності студентів-нефілологів, для чого було запропоновано до традиційного стартового контролю, мета якого полягала у визначенні рівня мовної компетенції іноземного студента та його обізнаності в навчально-професійній сфері, включити завдання для визначення рівня сформованості компонентів соціокультурної компетентності. Такими завданнями слугували матеріали констатувального експерименту. Орієнтуючись на результати діагностування студентів, викладачі в ЕГ організовували навчання відповідно до запропонованої методики з метою подальшого формування соціокультурної компетентності в процесі навчання російської мови як іноземної.

Для формувально-розвивального етапу, що реалізувався протягом І–VІІ семестрів, було відведено 94 години аудиторного часу згідно з навчальними планами і програмами з російської мови для іноземних студентів нефілологічного профілю. На цьому етапі в експериментальних групах проводилось навчання за розробленим методичним алгоритмом, що складався з трьох кроків (формування міжкультурних комунікативних умінь і навичок у соціокультурній сфері навчання (традиційне практичне заняття) → побудова проблемного практичного заняття з російської мови → побудова ігрового практичного заняття з російської мови), які повторювалися під час вивчення кожного тематичного блоку.

На контрольному етапі (VІІ семестр) формування соціокультурної компетентності іноземних студентів було оцінено та проаналізовано результати експериментального навчання, спрямованого на формування соціокультурної компетентності як єдності її чотирьох компонентів (гносеологічного, операційного, аксіологічного та креативно-процесуального) шляхом проведення контрольного зрізу.

З метою перевірки ефективності запропонованої в дослідженні методики було визначено кількісні та якісні показники рівнів сформованості кожного з компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів ЕГ та КГ (табл. 1).

Кількісні показники рівнів сформованості компонентів соціокультурної компетентності ЕГ порівняно з КГ підтвердили, що розширення тематики соціокультурної сфери навчання та рекомендована послідовність вивчення запропонованих тем на практичних заняттях сприяла тому, що студенти здобули ґрунтовні знання засобами російської мови про особливості українського соціокультурного простору, а цілеспрямований розвиток комунікативних умінь і навичок у соціокультурній сфері спілкування сприяв примноженню досвіду міжкультурного спілкування. Спостерігалося підвищення рівня сформованості аксіологічного та креативно-процесуального компонентів соціокультурної компетентності (у середньому на 17,0 %), що засвідчило динаміку розвитку глибоких ціннісних ставлень, творчих здібностей і здатності до саморозвитку іноземних студентів ЕГ порівняно з КГ.

Таблиця 1.

Рівні сформованості компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів ЕГ і КГ за результатами формувального експерименту

Рівні сформованості соціокультурної коспетентності	Компоненти соціокультурної компетентності
	Гносеологічний компонент (%)		Аксіологічний компонент (%)		Операційний компонент (%)		Креативно- процесуальний компонент (%)
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
Високий	20	14	19	11	17	11	21	9
Середній	71	66	69	58	75	63	63	55
Низький	9	20	12	31	8	26	16	36

Кількісне обчислення і якісний аналіз результатів формувального експерименту виявив, що лише 11,2 % іноземних студентів ЕГ залишились на низькому рівні сформованості соціокультурної компетентності; 69,5 % досягли середнього рівня, а 19,3 – високого рівня. Це свідчить про ефективність запропонованої методики формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови, що проілюстровано в діаграмі (рис 2).

Рис. 2. Рівні сформованості соціокультурної компетентності іноземних студентів нефілологічного профілю

(формувальний експеримент)

Наукові та практичні результати дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Вивчення і критичний аналіз психолого-педагогічної та лінгводидактичної літератури підтвердили актуальність досліджуваної теми й необхідність створення методики формування соціокультурної компетентності іноземних студентів під час основного етапу навчання російської мови.

2. Осмислення й узагальнення підходів до навчання російської мови як іноземної аргументовано доводить, що особливості феномена соціокультурної компетентності виявляються, з одного боку, на основі синтезу лінгвокультурологічного, соціокультурного та компетентнісного підходів, а з іншого боку, витікають з умов навчання іноземних студентів, що передбачають вивчення російської мови в українському соціокультурному середовищі.

3. Результати констатувального експерименту виявили, що, по-перше, відсутня необхідна кількість методичних матеріалів для комплексного формування всіх компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів; по-друге, більшість студентів-нефілологів не можуть реалізувати свої комунікативні інтенції відповідно до вимог міжкультурної комунікації в іншомовному соціокультурному середовищі у зв’язку з тим, що не розроблено систему методичних заходів для вирішення цієї проблеми.

4. З метою здійснення комплексного формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови розроблено ефективну методику, що ґрунтується на лінгводидактичній моделі, усі елементи якої спрямовані на формування гносеологічного, аксіологічного, операційного та процесуального компонентів соціокультурної компетентності як інтегрованого якісного утворення міжкультурної мовної особистості іноземного студента.

5. Сутність запропонованої методики полягала в чіткій тематичній організації дидактичного матеріалу, основними одиницями якого були навчальний текст і діалогічні єдності. Особливості цієї методики були зумовлені тим, що кожний тематичний блок упроваджувався в навчальний процес відповідно до методичного алгоритму (традиційне практичне заняття → проблемне заняття → ігрове заняття). Це забезпечувало цілеспрямоване комплексне формування всіх компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови.

6. Результати експериментального навчання підтвердили ефективність і раціональність розробленої методики формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови як іноземної. Проведений експеримент дозволив створити оптимальні психолого-педагогічні умови й підвищити на 17,0 % кількісні показники високого й середнього рівнів сформованості гносеологічного, операційного, аксіологічного й креативно-процесуального компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів як елементів їхньої міжкультурної мовної особистості та на 17,1 % зменшити кількісні показники низького рівня.

7. Запропонована методика може бути ефективною під час формування соціокультурної компетентності іноземних студентів нефілологічного профілю в процесі навчання не лише російської, але й інших іноземних мов на основному етапі; бути впровадженою в навчально-виховний процес ВНЗ України, використаною під час укладання методичних матеріалів, а також для підвищення кваліфікації викладачів російської мови як іноземної.

Проведене наукове дослідження не претендує на вичерпне висвітлення всіх аспектів означеної проблеми. Перспективними в цьому напрямі залишаються дослідження міжкультурної мовної особистості іноземних студентів, психолого-лінгвістичних механізмів пізнання української соціокультурної реальності засобами російської мови як іноземної; розроблення інноваційних методик формування соціокультурної компетентності іноземних студентів.

Основні положення та результати дослідження відбито в таких публікаціях:

1. Кушнір І.М. Компетентнісний підхід у викладанні філологічних дисциплін / І.М. Кушнір // Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна : [зб. наук. пр.]. Вип. ХVІ. – Х. : Видавництво «Основа». ХНУ, 2006. – С. 125–132.

2. Кушнір І.М. Компетентнісний підхід до викладання як компонент модернізації вищої освіти / І.М. Кушнір, Т.І Курілюк, Т.А. Іванова // Психолого-педагогические лингвометодические аспекты обучения в вузе : [сб. науч. ст.] – Х. : ХНАДУ, 2007. – С. 120–124.

3. Кушнір І.М. Формування моральної компетентності студентів у контексті інноваційних технологій освітнього процесу / І.М. Кушнір // Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна : [зб. наук. пр.] Вип. ХVІІІ. – Х. : Видавництво «Основа». ХНУ, 2007. – С. 93–98.

4. Кушнір І.М. Формування моральної компетентності студентів як одна із соціально-педагогічних технологій / І.М. Кушнір // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молодих учених (м. Харків, 24-25 квітня 2007 р.). – Х. : ХДАК, 2007. – С. 80.

5. Кушнір І.М. Самостійна начальна діяльність та контроль відповідно вимогам Болонського процесу / І.М. Кушнір, Т.А. Іванова // Проблемы функционирования и преподавания русского языка в Украине : материалы Международной науч.-практ. конф. (г. Харьков, 14 декабря 2007 г.). Вып. 2. – Х., 2007. – С. 68–70.

6. Кушнір І.М. Компоненти полікультурної компетентності іноземних студентів / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : [зб. наук. пр.]. Вип. 13. – Х., 2008. – С. 73–79.

7. Кушнір І.М. «Компетенція» та «компетентність» як категорії модернізації процесу навчання в світлі вимог Болонського процесу / І.М. Кушнір, Л.О. Куплевацька // Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна : [зб. наук. пр.]. Вип. ХХ–Х. – Х. : Видавництво «Основа» ХНУ, 2008. – С. 113–120.

8. Кушнір І.М. Педагогічні умови формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі вивчення російської мови / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки : тези ХІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. (4-5 червня 2009 року). – Х. : Вид-во ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2009. – С. 122–123.

9. Кушнір І.М. Соціокультурна компетентність у структурі компетентнісної моделі міжкультурної мовної особистості іноземного студента / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : [зб. наук. пр.]. Вип. 15. – Х., 2009. – С. 73–79.

10. Кушнір І.М. Сутність і структура соціокультурної компетентності іноземних студентів у контексті міжкультурної комунікації / І.М. Кушнір // Мова і культура. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. – Вип. 12, Т. ІІІ (128) – С. 54–58.

11. Кушнір І.М. Технологія формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови / І.М. Кушнір // Теория и технология иноязычного образования : материалы ІV международной науч.-метод. конф. (29 – 30 сентября 2010 г.) – Симферополь : ЧП «Предприятие Феникс», 2010. – С. 50–53.

12. Кушнир И.Н., Культурологический и социокультурный подходы в преподавании русского языка как иностранного в свете диалога культур / І.М. Кушнир, С.И. Гиль // Язык как фактор интеграции образовательных систем и культур : [сб. науч. ст. / под ред. И.Б. Игнатовой, Л.А. Безкоровайной]. – Белгород : Изд-во БелГУ, 2010. – Вып. 5. – С. 135–137.

13. Кушнір І.М. Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів методом проблемного навчання / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : [зб. наук. пр.]. Вип. 17. – Х., 2010. – С. 88–94.

14. Кушнир И.Н. Игровое обучение как средство формирования социокультурной компетентности иностранных студентов // И.Н. Кушнир // Межкультурная коммуникация: вопросы теори и практики : материалы Международной науч.-практ конф. (6-7 апреля 2011 г.). – Курск : ГОУ ВПО КГМУ Минздравсоцразвития России, 2011. [Электронное издание].

15. Кушнір І.М. Стан формування соціокультурної компетентності іноземних студентів на практичних заняттях з російської мови у вищих навчальних закладах України / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : [зб. наук. пр.]. Вип. 18. – Х., 2011. – С. 185–190.

АНОТАЦІЇ

Кушнір І.М. Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (російська мова). – Херсонський державний університет. – Херсон, 2012.

Дисертаційна робота досліджує актуальну проблему становлення міжкультурн6ої мовної особистості студентів-іноземців. У дисертації теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено методику формування соціокультурної компетентності іноземних студентів засобами російської мови у ВНЗ України, розроблено методичну модель формування означеного феномена.

Експериментальне навчання переконливо довело, що цілеспрямований процес формування соціокультурної компетентності іноземних студентів є ефективним, якщо навчання російської мови як іноземної в іншомовному соціокультурному середовищі здійснювати на основі лінгвокультурологічного, соціокультурного та компетентнісного підходів; роботу над формуванням усіх компонентів соціокультурної компетентності іноземних студентів проводити цілеспрямовано й комплексно з урахуванням принципів мовленнєвої спрямованості навчального процесу, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни, проблемності та моделювання; раціонально поєднувати традиційні й інноваційні (комунікативно-когнітивний, ігровий та проблемний) методи. Це зумовило вибір методичних одиниць – навчальних текстів і діалогічних єдностей.

Реалізація зазначених методів та активне оперування обраними одиницями навчання передбачили використання засобів, адекватних поставленій меті та завданням, серед них: упровадження в процес навчання тематичних блоків практичних занять, використання комунікативних вправ, проблемних завдань і дидактичних ігор, спрямованих на здобуття власного комунікативного досвіду в українському соціокультурному середовищі.

Результати дослідження підтвердили ефективність розробленої методики формування соціокультурної компетентності студентів-нефілологів у процесі навчання російської мови як іноземної.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, міжкультурна мовна особистість, іноземні студенти, гносеологічний компонент, операційний компонент, аксіологічний компонент, креативно-процесуальний компонент.

Кушнир И.Н. Формирование социокультурной компетентности иностранных студентов в процессе обучения русскому языку. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (русский язык). – Херсонский государственный университет. – Херсон, 2012.

Диссертационная работа освещает актуальную проблему создания эффективной методики формирования социокультурной компетентности иностранных студентов на практических занятиях по русскому языку в вузах Украины. В ней теоретически обоснована и экспериментально проверена методика формирования социокультурной компетентности иностранных студентов, которая создана на основе лингвометодической модели.

В первой главе рассмотрены теоретические аспекты формирования социокультурной компетентности иностранных студентов в процессе обучения русскому языку, раскрыта сущность понятия социокультурной компетентности иностранных студентов как интегрированного качества их межкультурной языковой личности.

Во второй главе описываются процесс и результаты констатирующего эксперимента, в ходе которго было проанализировано состояние процесса формирования социокультурной компетентности иностранных студентов на практических занятиях по русскому языку в вузах Украины и определены уровни сформированности всех компонентов социокультурной компетентности.

Третий раздел диссертации описывает моделирование и практическую проверку процесса формирования социокультурной компетентности иностранных студентов. Все элементы предложенной лингво-методической модели в комплексе направлены на формирование гносеологического, аксиологического, операционного и креативно-процессуального компонентов социокультурной компетентности как интегрированного качественного образования межкультурной языковой личности иностранного студента. Экспериментальное обучение убедительно доказало, что целенаправленный процесс формирования социокультурной компетентности иностранных студентов будет эффективным, если обучение русскому языку как иностранному в социокультурной среде осуществлять на основе лингвокультурологического, социокультурного и компетентностного подходов; работу над формированием всех компонентов социокультурной компетентности иностранных студентов проводить целенаправленно и комплексно с учетом принципов речевой направленности учебного процесса, индивидуализации, функциональности, ситуативности, новизны, проблемности и моделирования; рационально сочетать традиционные и инновационные (коммуникативно-когнитивный, игровой и проблемный) методы.

Реализация выбранных методов и активное оперирование единицами обучения обусловили использование средств, адекватных цели и задачам исследования, а именно: внедрение в процесс обучения тематических блоков практических занятий, использование коммуникативных упражнений, проблемных заданий и дидактических игр, направленных на приобретение коммуникативного опыта в украинской социокультурной среде.

Результаты исследования подтвердили эффективность предложенной методики формирования всех компонентов социокультурной компетентности иностранных студентов.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, межкультурная языковая личность, иностранные студенты, гносеологический компонент, операционный компонент, аксиологический компонент, креативно-процессуальный компонент.

Kushnir I. Formation of Sociocultural competence of Foreign students lea
ing Russian. – The manuscript.

The dissertation for Candidate degree in Pedagogical sciences in specialty 13.00.02 – Theory and Methods of Teaching (the Russian Language). – Kherson state University. – Kherson, 2012.

The thesis highlights the urgent problem of creating an effective method of formation of sociocultural competence of foreign students on practical lessons of Russian language of higher educational institutions of Ukraine. The paper theoretically substantiated and experimentally verified methodological model of definite phenomenon.

Experimental studies demonstrated conclusively that a focused process of socio-cultural competency of foreign students is effective if the teaching of Russian as a foreign language in social and cultural environment be based on lingvo-kultural, socio-cultural and competence approaches to work on the formation of all components of socio-cultural competency of foreign students perform consistently and comprehensively taking into account principles of linguistic orientation of the educational process, individualization, functionality, sytuationality, novelty, and problemization, modeling efficiently; be combined traditional and innovative (communicative-cognitive, gaming and problematic) methods that are implemented through the operating units of lea
ing (educational texts and dialogical unity) and facilities speech, training, communication, cognitive and value-creative-developing exercises and tasks, direct training activities of foreign students to obtain their own communicative experience in the Ukrainian social and cultural environment.The study confirmed the effectiveness of comprehensive training under the guidance model and experimental algorithm.

Keywords: socio-cultural competence, intercultural linguistic identity, foreign students, epistemological component, operational component, axiological component, creatively procedure component.