ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ГОТОВНОСТІ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ




  • скачать файл:
Назва:
ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ГОТОВНОСТІ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію дослідження й упровадження його результатів у практику роботи вищих навчальних закладів, відомості про публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади проблеми готовності педагога до організації дизайнерської діяльності учнів» – проаналізовано вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблеми дослідження; обґрунтовано теоретичні засади процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців і розкрито такі ключові поняття, як «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід»; визначено базові компетентності професійної підготовки сучасного вчителя щодо організації ним дизайнерської діяльності молодших школярів; з’ясовано сутність понять «дизайн», «дизайнерське мислення», «дизайнерська  діяльність», «готовність майбутнього вчителя до організації дизайнерської діяльності молодших школярів»; визначено основні компоненти, критерії, показники, ознаки вияву та схарактеризовано рівні готовності майбутніх учителів до організації дизайнерської діяльності молодших школярів.

Соціальна орієнтація сучасної загальноосвітньої школи на продуктивний розвиток творчих можливостей  дітей,  їх  талантів  висуває  принципово нові вимоги до підготовки вчителя, оскільки від його професійної компетентності, рівня освіти, загальної культури,  здатності  до творчої діяльності значною мірою залежить процес формування соціально активної особистості через створення сприятливих умов для розвитку творчої індивідуальності дитини. Саме в такій площині у психології та педагогіці вищої школи системно досліджується професійно-педагогічне становлення вчителя початкових класів: підготовка майбутнього вчителя до роботи в умовах нової структури початкової освіти та збагачення її змісту (Н.Бібік, О.Савченко); загальні принципи організації педагогічного процесу у вищій школі  та пріоритети конструювання змісту психолого-педагогічної підготовки студентів, що забезпечують становлення вчителя-дослідника, який перебуває у постійному пошуку інноваційних інтерактивних методів навчання і виховання учнівської молоді (О.Біда, Л.Хомич); формування творчої особистості майбутнього вчителя, де домінантою є «від творчості педагога – до творчості учня» (Н.Кічук, С.Сисоєва); організація професійного самовиховання майбутніх учителів початкових класів (О.Кучерявий, С.Мартиненко) та ін.

Сучасні дослідники (В.Бондар, І.Зимня, О.Овчарук, О.Пометун, Ю.Татура та ін.) єдині у висновку, що професійна компетентність майбутнього фахівця стає основним системоутворюючим фактором, який визначає зміст освіти взагалі і педагогічної зокрема. В цьому контексті дедалі більшої ваги набуває компетентнісний підхід, у межах якого видається за можливе продуктивно дослідити проблематику професійної освіти майбутнього фахівця. Не є винятком і процес професійної підготовки сучасного вчителя до організації ним дизайнерської діяльності молодших школярів, що становить проблемне поле педагогіки вищої школи, оскільки саме ця діяльність учня інтегрує науково-технічні й гуманітарні знання, сприяє ефективному засвоєнню особистістю закономірностей проектної культури, естетики, функціональності, доцільності й гармонійності наочного і комунікативного складників навколишнього середовища.

Аналіз наукових підходів, представлених у дослідженнях проблематики професійної компетентності майбутнього фахівця (В.Бондар, О.Борзенкова, Ф.Гайнуллова, Н.Дмитрієва, В.Кюршунова, Е.Мальцева, М.Михайлова, О.Осипова, Т.Руденко, Т.Сорокіна, Т.Талманова, Ю.Тельпуховська, Т.Ульяницька, Л.Хоружа, І.Шапошникова та ін.), дозволив визначити  основні ключові компетентності, яких повинен набути майбутній учитель у сфері організації дизайнерської діяльності учня школи першого ступеня. Йдеться про здатність на основі теоретичних знань, сукупності вмінь і навичок розвивати позитивну мотивацію дизайнерської діяльності особистості та її організації; спроможність виявляти високий рівень пізнавально-творчої активності та творчий потенціал, варіативність і гнучкість мислення, бачення  нової  проблеми у зовнішньо  знайомій  ситуації, знаходження  варіативних  шляхів  для створення  творчої атмосфери; здатність прогнозувати і генерувати інноваційні педагогічні ідеї, оригінальні моделі навчання і виховання; спроможність до саморозвитку й самоорганізації діяльності, до діалогу й співробітництва; здатність виявляти особистісно-професійну відповідальність за власні дії та спрямованість на досягнення у процесі професійної діяльності позитивних результатів.

На основі аналізу наукового фонду щодо трактування дизайну як  особливого виду творчої художньої діяльності (Є.Антонович, Р.Б’юканан, В.Даниленко, Дж.Джонс, М.Каган, Д.Крвавич, Ю.Легенький, М.Ліфінцев, В.Лубенко, Л.Малиновська, Т.Мальдонадо, С.Мигаль, А.Моль, В.Рунге, І.Пастир, В.Прусак, Г.Саймон, В.Сеньковський, В.Сидоренко, В.Сьомкін, О.Хмельовський, О.Шевнюк, В.Шпильчак  та ін.) та існуючого практичного досвіду організації педагогами-практиками дизайнерської діяльності учнів було уточнено педагогічний зміст поняття «дизайн», що розглядається як різновид діяльності, спрямованої на створення комфортного й естетично виразного наочного середовища, котре якнайповніше задовольняє естетико-інтелектуальні запити дитини та виявляє її творчу індивідуальність. Доведено, що дизайнерське мислення є процесом опосередкованого узагальненого відображення художньої діяльності в ході її аналізу і синтезу, становить підґрунтя створення особистістю суб’єктивно нового продукту за допомогою проектувальної діяльності, художнього конструювання з метою формування естетичних та функціональних властивостей предметного середовища. 

Дизайнерська діяльність саме учнів молодшого шкільного віку трактується в дослідженні як пізнавально-перетворювальна діяльність, що спрямована на  усвідомлення дитиною об’єктів соціальної дійсності як цінності, здатності до самостійного опанування інтегрованих знань, умінь і навичок у галузі довкілля, дизайнерської культури, на розвиток внутрішньої мотивації як підґрунтя вияву творчої індивідуальності та оволодіння змістом дизайнерської майстерності. Специфіка дизайнерської діяльності молодшого школяра полягає в тому, що вона пронизує провідні види діяльності дитини – гру, навчання, працю, виконує специфічні й важливі функції: комунікативну (дозволяє розширити можливості для спілкування); творчу (сприяє створенню умов для вияву й розвитку творчого потенціалу особистості); ціннісно-орієнтаційну (спрямована на раціональне осмислення учнями загальнолюдських і національних цінностей, усвідомлення особистої причетності до світу в усіх його проявах, становлення учнів як суб'єктів соціальних відносин); терапевтичну (відволікає дітей від сумних життєвих подій, знімає нервове напруження, страхи, сприяє оптимізму й піднесеному настрою, забезпечує позитивний емоційний стан); рекреаційну (спрямована на зняття перевтоми, психологічного перенапруження, відтворення фізичних, інтелектуальних, емоційних сил дитини).

Результати теоретичного дослідження довели, що саме дизайнерська діяльність дитини молодшого шкільного віку є, з одного боку, перспективним складником освітнього процесу початкової школи через те, що створює природні умови для творчого саморозвитку та самореалізації учнів, а з іншого – формує всі необхідні життєві компетенції, органічно поєднуючи різні види діяльності молодших школярів, що й робить її найбільш оптимальною для розвитку їх здібностей.

За результатами структурно-компонентного аналізу ключових  понять обґрунтовано основні компоненти готовності майбутнього вчителя початкових класів до організації дизайнерської діяльності учнів, а саме: мотиваційний, що забезпечує формування ціннісного ставлення майбутнього педагога до організації дизайнерської діяльності; змістовий, котрий передбачає компетентне опанування методологічних і теоретичних основ процесу організації дизайнерської діяльності учнів; практично-творчий, домінантою якого виступає наявність у студентів суто професійно-педагогічних умінь і навичок щодо організації дизайнерської діяльності; рефлексивний, пов’язаний зі спроможністю до критичного аналізу здобутків та потребою в особистісно-професійному самовдосконаленні. Готовність майбутнього вчителя розуміється як особистісно-професійна якість студента, що характеризується інтегративним поєднанням мотиваційного, змістового, практично-творчого та рефлексивного компонентів і відображає спроможність до пофазового розгортання процесу організації дизайнерської діяльності молодших школярів. Йдеться про такі фази, як-от: орієнтаційно-ціннісна, моделююча, операційно-діяльнісна та результативно-оцінювальна.

З урахуванням педагогічної сутності готовності студента до окресленої сфери майбутньої професійної діяльності визначено шкалу рівнів готовності майбутніх учителів до організації дизайнерської діяльності (високий, середній, достатній, низький). Так, до високого рівня готовності майбутніх бакалаврів початкової освіти щодо організації дизайнерської діяльності молодших школярів віднесено тих студентів, які відчувають потребу в реалізації проектів як засобу дизайнерської діяльності у творчому вихованні школярів, володіють методологічними і теоретичними знаннями та автоматизованими вміннями реалізації процесу організації дизайнерської діяльності в початковій школі. Майбутні фахівці усвідомлюють на рівні переконань взаємозв’язок між результативністю власної дизайнерської діяльності та продуктивністю розвитку дизайнерського мислення вихованців. У них наявна розвинена рефлексивна позиція у навчально-професійній діяльності.

Студенти з достатнім рівнем готовності до організації дизайнерської діяльності учнів характеризуються здатністю стимулювати дизайнерське мислення учнів у процесі діяльності. Майбутні вчителі спроможні перетворювати чинний освітній процес у креативно-стимульне середовище для розвитку творчої активності, дизайнерського мислення молодших школярів, виявляючи необхідний і достатній ступінь сформованості вмінь і навичок щодо організації дизайнерської діяльності молодших школярів. Цим студентам властивий достатній ступінь вияву рефлексії у процесі реалізації навчально-професійної діяльності.

Середній рівень готовності майбутніх педагогів до організації дизайнерської діяльності учнів притаманний тим студентам, які виявляють ситуативно-позитивне ставлення до організації означеної сфери діяльності вихованців. Вони обізнані у загальних завданнях початкової освіти, але не спроможні співвіднести їх безпосередньо з майбутньою особистісно-професійною причетністю до організації дизайнерської діяльності учнів. Виявляють ситуативний інтерес до реалізації особистісно-орієнтованих педагогічних технологій розвитку творчої індивідуальності дитини у процесі дизайнерської діяльності. Майбутні фахівці володіють середнім ступенем здатності до моделювання навчально-професійних дій, спрямованих на активізацію дизайнерського мислення дітей, але не спроможні до педагогічної імпровізації у моделюванні дизайнерської діяльності школярів, ситуативно виявляють у ній педагогічну рефлексію.

Низький рівень готовності студентів до організації дизайнерської діяльності учнів характеризується домінуванням індиферентного їх ставлення до процесу і результату організації дизайнерської діяльності учнів. Майбутнім учителям властива відсутність потреби у реалізації навіть наявних професійно-значущих  знань і вмінь, в узгодженості педагогічних дій щодо впорядкування дизайнерської діяльності учнів. Брак умінь і навичок застосовувати на практиці набуті теоретичні знання щодо організації дизайнерської діяльності учнів позначається на низькій спроможності студентів розподіляти і планувати роботу, спрямовану на підтримку вияву учнями в цій діяльності елементарного дизайнерського мислення. І як наслідок – у цих майбутніх фахівців домінує невпевненість у власних особистісно-професійних можливостях щодо організації дизайнерської діяльності учнів, нездатність до педагогічної рефлексії.

У другому розділі – «Педагогічні умови формування у вищій школі готовності студентів до організації дизайнерської діяльності молодших школярів: обґрунтування, змістова характеристика» – висвітлено зміст експериментального підходу та стратегію його втілення у чинний навчально-виховний процес вищої педагогічної школи. З метою визначення рівнів готовності студентів бакалаврату до організації дизайнерської діяльності молодших школярів проведено діагностувальний «зріз». На першому його етапі було здійснено  аналіз чинних навчальних програм, нормативних і елективних  курсів, що пов’язані з організацією дизайнерської діяльності молодших школярів і викладаються у вищих навчальних закладах різних регіонів України, проведено анкетування серед викладачів цих навчальних дисциплін. Другий етап діагностувального експерименту було спрямовано на виявлення стану готовності майбутніх учителів до досліджуваної сфери професійної діяльності. Під час експериментальної роботи діагностувального характеру були застосовані різнопланові методи: анкетування; аналіз письмових робіт, виконаних студентами; педагогічні спостереження; рейтингове оцінювання результатів навчально-професійної діяльності студентів під час проходження ними педагогічної практики.

Для оцінювання навчально-професійної діяльності студентів-практикантів щодо організації дизайнерської діяльності молодших школярів і зручності у накопиченні та фіксації отриманих результатів використовувалися індивідуальні карти систематизації емпіричного матеріалу.

За результатами діагностувального «зрізу» було встановлено, що на високому  рівні знаходиться лише 5,5 % респондентів, на достатньому 14,2%, середній рівень виявлено у 48,3% респондентів, а низький у 32%. Це інтерпретувалося як малоефективна діяльність вищих педагогічних навчальних закладів з підготовки студентів до компетентної організації ними дизайнерської діяльності молодших школярів, оскільки готовність майбутніх учителів до означеної професійної діяльності знаходиться переважно на середньому і низькому рівнях.

Теоретично обґрунтовуючи дослідницьку позицію щодо чинників, які зумовлюють активізацію процесу формування у майбутніх учителів готовності до організації дизайнерської діяльності учнів, ми враховували не лише доробок науковців (В.Андрєєва, А.Бєлкіна, М. Боритко, С.Висоцького, І.Ісаєва, В.Манько, О.Пєхоти та ін.) щодо феномена «готовність майбутнього вчителя до професійної діяльності», але й існуюче наукове уявлення про змістове навантаження поняття «педагогічні умови».

У дисертації педагогічні умови розглядаються як органічне поєднання таких позитивних чинників, які безпосередньо спрямовують процес підготовки вчителя до організації означеної професійної діяльності. Спираючись на педагогічну сутність саме досліджуваного явища, а також враховуючи розширене наукове знання про готовність майбутнього вчителя саме до організації дизайнерської діяльності молодших школярів, ми визначили сукупність педагогічних умов. Перша з них – актуалізація настанови студентів на професійну компетентність щодо організації дизайнерської діяльності молодших школярів, яка передбачає врахування особливостей психологічного розвитку молодших школярів – сприйняття, уваги, мислення; своєрідності розвитку їхньої художньо-творчої уяви; опанування педагогічних принципів організації дизайнерської діяльності учнів і в індивідуальному рівні, і в груповому форматі, технологій стимулювання учнів до дизайнерської діяльності як до творчо-перетворювальної.

Другу педагогічну умову становить запровадження у навчально-виховний процес вищої школи інтерактивних педагогічних технологій, домінантами яких є розвиток, з одного боку, творчої уяви студентів, інтелектуальних навичок аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, з іншого – їхньої спроможності до емпатії та рефлексії у практико-орієнтованій навчально-професійній діяльності. Основою запровадження інтерактивних технологій у процес підготовки майбутніх учителів до організації дизайнерської діяльності є розвиток творчої уяви студентів. А це передбачає самостійне створення ними оригінального образу, об’єкта, який не має аналогу, тобто враховує природу дизайнерської діяльності –  вона завжди має бути орієнтована на власне відкриття. Підготовка до такого відкриття  відбувається в кілька етапів: визначення дизайн-проекту, обробка раніше засвоєної інформації, пошук оптимального рішення для виконання задуму, і захист дизайн-проекту, що передбачають використання таких логічних прийомів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Третьою педагогічною умовою продуктивності досліджуваного процесу є

набуття студентами бакалаврату досвіду організації дизайнерської діяльності у процесі проектної практики з дизайн-аналізу продуктів творчої діяльності молодших школярів. Ресурсом у професійній підготовці студентів у цьому плані виступає педагогічна практика, причому базою для набуття практичних навичок організації дизайнерської діяльності учнів є етап проходження студентами саме проектної практики, під час якої відбувається не тільки перевірка теоретичної і практичної підготовки студента до самостійної роботи, але й створюються специфічні можливості для випереджувального розвитку творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя. Вважалося, що лише реальні педагогічні ситуації актуалізують потребу фахівця в постійному особистісно-професійному самовдосконаленні, слугують суттєвим підґрунтям збагачення досвіду організації будь-якої сфери діяльності школярів; не є винятком і дизайнерська.

В результаті аналітичної роботи обґрунтовано й створено педагогічну систему  формування у майбутніх учителів початкових класів готовності до організації дизайнерської діяльності учнів, характерними ознаками якої є: цілеспрямованість – система складається з компонентів, котрі безпосередньо утворюють ціле; структурність – усі компоненти пов’язані між собою, а зміна одного з них веде до зміни всіх інших; єдність функціонування системи і зовнішнього соціального середовища; багатосторонність опису, оскільки феномен «система» репрезентує складність об’єкта, а для повного вивчення необхідно розглянути всі аспекти; ієрархічність – кожен компонент системи може бути розглянутий як самостійна підсистема.

Ми виходили з того, що неодмінною передумовою функціонування розробленої педагогічної системи формування готовності майбутніх учителів до організації дизайнерської діяльності учнів є наявність певної структури, яка передбачає послідовну сукупність елементів,  що відображає основні її складові: мету, компоненти, принципи, педагогічні умови, етапи розгортання, провідні шляхи і засоби та прогнозований результат.

Метою експериментальної педагогічної системи було з’ясування особливостей процесу формування готовності майбутнього вчителя до організації дизайнерської діяльності учнів; підвищення рівня професійної компетентності майбутніх фахівців; забезпечення системи знань, умінь та навичок, необхідних і достатніх для продуктивної організації дизайнерської діяльності вихованців.

Враховуючи природу такої особистісно-професійної якості, як готовність до організації дизайнерської діяльності молодших школярів, і спираючись на теоретичні засади досліджуваного процесу, ми конкретизували ті вихідні положення, що становлять його підґрунтя, тобто принципи. Першим із них визначено контекстне навчання – поступове насичення навчального процесу елементами майбутньої професійної діяльності. У процесі навчання у бакалавраті студенти мають набути риси, які відповідають особливостям не лише навчальної, а й професійної спрямованості. Важливо, щоб вони оволоділи системним баченням майбутньої професійної діяльності, сприймали педагогічні явища як компоненти єдиної системи майбутньої професійної діяльності, що передбачає пов’язані між собою напрями роботи. Другим принципом обґрунтованої нами педагогічної системи є суб’єкт-суб’єктна взаємодія, котрій у педагогічному процесі притаманні такі ознаки, як-от: особистісно-центрований підхід; здатність бачити, приймати і розуміти співрозмовника; рівність позицій суб’єктів навчального процесу – домінування співтворчості, діалогу, визнання права студента на власну думку та вияв персоніфікованої  позиції; активність усіх учасників взаємодії, за якої вони здатні виробляти свою стратегію та самовдосконалюватися; готовність до толерантного ставлення до погляду іншої людини. Суб’єкт-суб’єктну взаємодію у підготовці до організації дизайнерської діяльності можна осмислити в площині становлення креативної особистості педагога, а саме через: реалізацію її потенційних творчих можливостей; формування особистісних якостей, які зумовлюють динаміку розвитку суб’єктів процесу вдосконалення педагогічного професіоналізму; рух до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення, які врешті-решт визначають особистісно-професійні перспективи, реальний життєвий план і алгоритм його здійснення. Принцип інтегративності вимагає створення цілісної системи підготовки майбутнього вчителя через визнання вагомості інтегрування наукових знань із різних предметних галузей. Ідеться про важливість встановлювати у процесі навчання студентів міжпредметні й міжциклові зв’язки, доводити їх взаємодоповнюючий і взаємопідсилюючий вплив на здатність до пояснення будь-якого педагогічного явища. Реалізація цього принципу сприяє усвідомленню інтегративного характеру професійної діяльності саме вчителя початкових класів, який є багатопредметником і незамінним з’єднуючим «ланцюжком» усіх факторів соціально-педагогічного впливу на особистість дитини (сім’ї, школи, соціуму тощо). Відтак збагачується його особистісно-професійна потужність у забезпеченні  педагогічного впливу на розвиток творчої індивідуальності школяра через своєрідність предметного змісту кожної навчальної дисципліни.

 

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)