ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ КУЛЬТУРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, гіпотезу, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень, наведено дані про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності» – розкрито сутність та завдання естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів; обґрунтовано зміст культуротворчої діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, схарактеризовано її роль і функції у вирішенні проблеми дослідження.

Зазначено, що естетичне виховання студентської молоді є актуальним завданням сучасної педагогічної теорії і практики. Як напрям освітньо-виховної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах естетичне виховання сприяє залученню студентської молоді до світу прекрасного, створює умови формування естетичної культури, прищеплює повагу до культурних цінностей минулого і сьогодення. На сучасному етапі зростає інтерес науковців, викладачів вищої школи, кураторів академічних груп, організаторів освітньо-виховної роботи до естетичного виховання студентської молоді у процесі культуротворчої діяльності.

Вивчення сутності естетичного виховання особистості дозволило виявити особливості цього процесу, узагальнити існуючі підходи науковців до його інтерпретації. Аналіз наукових праць з філософії, естетики, соціології, культурології, педагогіки дозволив виділити напрями осмислення естетичного виховання як соціокультурного та педагогічного явища. Зазначено, що естетичне виховання виступає важливою умовою функціонування цінностей духовної культури, сприймання, осмислення творів мистецтва, а також видом суспільної діяльності, яка сприяє формуванню свідомості особистості, розвитку естетичної активності.

Науково-педагогічний пошук дозволив визначити основні завдання естетичного виховання студентської молоді на сучасному етапі розбудови українського суспільства, зокрема, ціннісно-орієнтувальні (формування естетичного ставлення до явищ дійсності, забезпечення самоорганізації естетичного розвитку студентів, формування естетичних ідеалів, смаків, потреб та орієнтацій), інформаційно-пізнавальні (розвиток емоційно-чуттєвого досвіду особистості, набуття естетичних знань, залучення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до різних форм естетичного освоєння навколишнього середовища), організаційно-діяльнісні (підготовка до спілкування та пізнання естетичних цінностей у культурно-освітній роботі, стимулювання культуротворчої діяльності студентів, спрямованої на збагачення естетичних цінностей).

У дисертації наголошено на важливості використання культуротворчої діяльності у процесі естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів. На основі аналізу наукової літератури визначено сутність культуротворчої діяльності як різновиду освітньо-виховної діяльності вищого педагогічного навчального закладу, у процесі якої відбувається інформаційно-змістовий вплив на студентів, акумулювання їх уваги до культурних цінностей, активізація інтелектуального та творчого потенціалу.

Розкрито соціальну зумовленість як характерну ознаку культуротворчої діяльності студентської молоді, що виявляється гнучкою соціальною категорією за умови творення нового в суспільстві. Зростання ролі культуротворчої діяльності у навчально-виховному процесі зумовлює її інтерпретацію в культурологічному аспекті, виявляючи спрямованість на перетворення соціокультурної дійсності за законами краси. Виділено її специфічну особливість – тісний взаємозв’язок із навчанням у вищій школі, що створює необхідні передумови для успіху навчання.

Такий різновид освітньо-виховної діяльності передбачає участь студентів вищих педагогічних навчальних закладів у пізнанні культурних цінностей, наслідуванні духовних традицій українського народу та пропаганді його культурних надбань. Метою культуротворчої діяльності у процесі естетичного виховання студентської молоді є передача молоді соціального досвіду, багатства духовних цінностей людства і на цій основі формування особистості, здатної їх активно пізнавати, зберігати та примножувати. Культуротворча діяльність покликана системно розв’язувати завдання естетичного виховання, до яких віднесено такі:

– формування орієнтацій та потреб, що набувають особистісного значення в мотивації пропаганди цінностей навколишнього середовища та мистецтва;

– виявлення естетичної активності в почуттях, мисленні та творчості студента, що сприяє збереженню цінностей дійсності та національної культури;

– розвиток у студентів вищих педагогічних навчальних закладів творчого потенціалу, який ґрунтується на самостійно вироблених уміннях та навичках, здібностях до творчої дії в системі культуротворчої діяльності, спрямованій на примноження естетичних цінностей.

У другому розділі – «Особливості естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності» – уточнено критерії, показники та визначено рівні естетичної вихованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів; здійснено аналіз існуючої практики естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності.

На підставі аналізу літературних джерел щодо вивчення естетичної вихованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів визначено, що естетичне виховання є процесом, який характеризується своєю динамікою, зумовленою залученням його учасників до культуротворчої діяльності. Багатовекторність естетичного виховання, складність його структури зумовили здійснення діагностики естетичної вихованості з урахуванням важливих наукових положень. Серед них виділено ті, що дозволяють діагностувати ефективність естетичного виховання, ґрунтуючись на таких підходах: гносеологічному – усвідомлення взаємозалежності естетичного і пізнавального, емоційно-чуттєвого і набутого за допомогою певних знань, понять тощо; аксіологічному – розкриває сприймання цінностей дійсності, зокрема мистецьких, естетичне ставлення, що спирається на можливості людини і забезпечує перетворення соціокультурного досвіду в особистісні ціннісні надбання; культурологічному – спрямованість особистісних інтересів до різних сфер життя (природи, соціальної дійсності, мистецтва, людської діяльності) в естетичних проявах; здібність людини розуміти естетичні явища, аналізувати та оцінювати їх, здійснюючи відповідні висновки; цілеспрямоване формування умінь та навичок у творчій діяльності.

Ураховуючи зазначені вище наукові підходи розроблено критерії (особливості ставлення студентів до естетичних цінностей; готовність студентів до освоєння естетичних цінностей; використання студентами естетичних цінностей у процесі діяльності) та показники, необхідні для визначення рівнів (високий, середній, низький) естетичної вихованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

У ході констатувального експерименту, що проводився на базі Херсонського державного університету, було отримано дані, які характеризують сучасний стан естетичної вихованості студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності. Під час дослідження встановлено, що значна частина студентів (62,4 %) засвідчила показники низького рівня естетичної вихованості. У таких респондентів домінувало емоційне ставлення до естетичних цінностей, виявлення інтересу лише до окремих проявів прекрасного. Звернення уваги на естетичне забарвлення предметів та явищ свідчить про те, що студенти цієї групи ще не володіють необхідними способами виявлення активності щодо сприймання, пізнання естетичних цінностей та використання їх на практиці.

Показники середнього рівня сформованості зазначеної якості виявили 26,9 % студентів, для яких було характерним: естетичне ставлення, що виявляється як при безпосередньому спілкуванні з прекрасним, так і в їх пізнавальній діяльності; типовою є орієнтація на естетичні цінності, уміння естетично оцінювати явища, розкриваючи їх зміст, значення; звернення до інтелектуальних способів пізнання (узагальнення, порівняння, висновків тощо) естетичних цінностей навколишньої дійсності.

Характерними ознаками високого рівня зазначеної якості (10,7 % студентів) є виявлення свідомої потреби в естетичних цінностях, уміння їх інтерпретувати та творчо освоювати. Студенти з високим рівнем естетичної вихованості спираються на емоційні, інтелектуальні та творчі способи освоєння прекрасного в житті та мистецтві.

Установлено, що майбутні вчителі не отримують необхідних знань про естетичні цінності предметно-природного, соціального середовища, щодо шляхів розвитку естетичної активності, потребують педагогічної допомоги у використанні набутого естетичного досвіду в культуротворчій діяльності. За результатами аналізу опитування студентів виділено основні причини, що не сприяють ефективній організації естетичного виховання у процесі культуротворчої діяльності: потребнісно-мотиваційні (обмеженість вибору напрямів діяльності за інтересами; відсутність бажання у студентів брати участь у діяльності творчих колективів); інформаційно-програмні (неналежне інформування про культуротворчу діяльність на факультетах; поверхове висвітлення результатів діяльності гуртків, об’єднань на різних за рівнем конкурсах, змаганнях; фрагментарне врахування естетико-виховних питань культуротворчої діяльності у плануванні освітньо-виховної роботи на факультетах); організаційно-діяльнісні (невідповідність підготовки педагогічних працівників до організації заходів культуротворчої діяльності естетико-виховного спрямування; несистематична організація культуротворчої діяльності; використання лише окремих форм її організації).

Отримані в ході дослідження дані щодо причин, які гальмують процес залучення студентів до культуротворчої діяльності, переконують у необхідності створення педагогічних умов, що забезпечували б ефективність естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності.

У третьому розділі – «Педагогічні умови естетичного виховання студентів вищих педагогічних закладів у процесі культуротворчої діяльності» – обґрунтовано педагогічні умови, необхідні для ефективного вирішення зазначеної проблеми; розкрито зміст, організацію та результати формувального експерименту; розроблено програмно-методичні матеріали та рекомендації, необхідні для використання в освітньо-виховному процесі.

На підставі проведеного аналізу наукових праць (С. Мельничук, Ю. Максимчук, Н. Миропольська, О. Софіщенко, Г. Падалка, В. Шацька та ін.) установлено, що для успішного вирішення завдань естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів потрібні відповідні педагогічні умови. Естетичне виховання покликане формувати духовно багату особистість, здатну сприймати естетичні явища дійсності, своєю діяльністю примножувати прекрасне в житті й мистецтві.

Підкреслено важливість системного підходу до естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності, що передбачає тісний взаємозв’язок різних форм діяльності людини. Використання окремих видів і форм культуротворчої діяльності залежить від інтересів та потреб студентів, потенційних можливостей керівників творчих колективів, спрямованості освітнього закладу та його структурних підрозділів. Водночас методичний аспект організації культуротворчої діяльності ще не знайшов достатнього теоретичного осмислення. Він передбачає упровадження у вищу школу необхідних напрямів, змісту, форм та засобів залучення студентів до світу прекрасного. Враховуючи зазначене, нами були визначені педагогічні умови естетичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі культуротворчої діяльності (рис. 1).

У дисертації розкрито зміст культуротворчої діяльності, спрямованої на естетичне виховання студентів, що передбачає закріплення на рівні їх свідомості необхідних понять та уявлень про прекрасне, розвиток естетичної активності, пов’язаної зі створенням та примноженням краси у повсякденному житті і праці.

Вища педагогічна освіта може ефективно розв’язувати завдання естетичного виховання за умови, якщо викладачі будуть підготовлені до здійснення цього виду естетико-виховного впливу. Готовність передбачає розуміння сутності і мети естетичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу в процесі культуротворчої діяльності, усвідомлення її основних завдань та функцій; володіння необхідним досвідом організації естетичного виховання у культуротворчій діяльності.

Організатори освітньо-виховної роботи покликані спрямовувати її на формування естетичної свідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Кінцевим результатом естетико-виховного впливу має стати здатність до активного використання цінностей у повсякденній взаємодії зі світом прекрасного.

Упровадження орієнтовної програми сприяє вирішенню завдання естетичного виховання щодо формування ціннісного ставлення студентів до навколишньої дійсності у процесі культуротворчої діяльності, яке реалізується при сприйманні, оцінюванні та інтерпретації змісту естетичних цінностей. У процесі культуротворчої діяльності студентська молодь покликана збагачувати свій естетичний досвід, відкривати для себе нові аспекти природних явищ і процесів, предметів побуту, які характеризують їх виразність, гармонійність, пропорційність тощо. Естетичні цінності побуту створюють особливий психологічний клімат, сприяють прагненню до спілкування, роздумів, творчого виконання людиною діяльності. Формування естетичного ставлення до соціальних цінностей зумовлено залученням майбутніх учителів у стосунки з учнями, батьками, їх поширенням, визначенням певного характеру витонченості, виразності й краси. Формування естетичного ставлення до художніх цінностей зумовлено необхідністю творчого осмислення прекрасного в мистецтві.