МЕТОДИКА ГРУПОВОЇ РОБОТИ НАД ТЕКСТОМ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ В 1-2 КЛАСАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, подано відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні і методичні засади групової роботи молодших школярів над текстом» – розкрито сутність понять «групова робота учнів», «текст», виокремлено форми й види групової роботи учнів, особливості її організації у початковій школі, проаналізовано нормативні документи й навчально-методичну літературу у розрізі досліджуваної проблеми, з’ясовано стан використання групової роботи над текстом учнів 1 класу на уроках навчання грамоти, 2 класу – на уроках читання.

З’ясовано, що досвід застосування групової роботи налічує багато століть. Одними із найдавніших прикладів є застосування окремих видів парної роботи у ХVІ-ХVІІ століттях у братських школах України й Білорусії. Різні види й форми навчання учнів у групах містили белл-ланкастерська система взаємного навчання, Дальтон-план, система М. Монтессорі, «метод вільної роботи групами» (розроблений Кузіне Р.), педагогічна система С. Френе, Йєна-план, навчання у парах змінного складу (Ривін О., Дяченко В.), бригадний метод тощо.

Сучасні вітчизняні науковці розглядають групову роботу як організовану вчителем спільну навчальну діяльність 2-6 (рідше 7-8) учнів одного класу, під час якої група (а не окремий учень) отримує завдання, виконання яких потребує спільних зусиль учнів. Кінцевий продукт групової роботи – це якісно новий результат за рахунок прояву групового ефекту, збагачений колективними зусиллями думки й різноманітними почуттями (Задоя Є., Котов В., Лійметс Х., Ярошенко О.). Невід’ємним складником групової роботи учнів є спільна праця і спілкування.

Аналіз психолого-педагогічної літератури виявив різні форми й види групової роботи школярів. Так, залежно від вмісту колективної та індивідуальної форм навчальної діяльності групову роботу учнів поділяють на кооперативно-групову (будується лише на колективному виконанні завдання) та індивідуально-групову (містить елементи спільної та індивідуальної діяльності учнів).

Стосунки між школярами під час співпраці односторонні або двосторонні. Їх основою є лідерство одного з учасників (супроводжуються виконанням ролей спікера, секретаря, посередника, доповідача тощо), рівноправність (взаємодопомога).

Об’єднання учнів у групи здійснює вчитель, періодично спонукаючи до цього школярів. Педагог створює однорідні (гомогенні) або змішані (гетерогенні) групи за рівнем навчальних досягнень, навченості школярів, ураховуючи їхні індивідуально-типологічні особливості й міжособистісні стосунки. Залежно від специфіки поділу на групи (гетерогенні або гомогенні) відбувається виконання однакових або різних навчальних завдань.

Величина груп різна залежно від змісту й характеру навчальної роботи – від 2 до 4 (рідше 6, 7 учнів). Можлива варіативність частоти зміни складу груп (групи постійного (які діють відносно тривалий час) і змінного складу).

Організація групової роботи учнів потребує дотримання її структури, відповідних правил співпраці. Інтерактивна взаємодія учнів у групах під час виконання навчального завдання складається з трьох елементів: інструкція (пояснення вчителя, як працювати); дія (виконання учнями завдань); рефлексія (підбиття підсумків, осмислення вибору обраних шляхів, способів).

У результаті аналізу й синтезу науково-методичної літератури виявлено психолого-дидактичні засади роботи в групах учнів початкової школи:

1. Групування молодших школярів має здійснювати вчитель, періодично дозволяючи учням виявляти власний вибір.

2. Поділ учнів на групи залежить від рівня знань і пізнавальної активності в початковій школі. Доцільним є створення переважно гетерогенних (змішаних) груп, періодично – гомогенних.

3. Забезпечення високої сумісності партнерів потребує взаємодоповнювальних властивостей темпераменту: сангвінік – меланхолік, холерик – флегматик; схожості особистісних орієнтацій і рис характеру, збігу рольових уявлень і сподівань учасників групи.

4. У початковій школі слід надавати перевагу роботі постійних груп учнів. Водночас (паралельно з роботою постійних) час від часу варто використовувати співпрацю груп змінного складу.

5. Упровадження групової роботи молодших школярів має бути поетапним і поступовим.

6. Урахування вікових особливостей школярів мотивує доцільність використання під час роботи груп ігрової діяльності.

У процесі дослідження здійснено аналіз науково-педагогічної і психолого-педагогічної літератури для виявлення трактування терміна «текст». З’ясовано, що поняття «текст» розглядається як серединний елемент схеми комунікаційного акту «автор (адресант) → текст → читач (адресат)»; витвір мовного процесу, що характеризується завершеністю і складається із заголовка й низки можливих одиниць (надфразових єдностей), поєднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку. Організація групової роботи над текстом потребує врахування його сутності й характеристик, послідовності етапів опрацювання тексту молодшими школярами, особливостей стилю, жанрової специфіки, які досліджували Д. Баранник, А. Брудний, Р. Гальперін, Г. Гранік,
Л. Доблаєв, Н. Жинкін, М. Крупа, В. Кухаренко, Л. Мацько, М. Пентилюк,
С. Рубінштейн, О. Савченко, Г. Солганик, З. Тураєва, Н. Чепелєва та ін.

Для розроблення експериментальної методики з досліджуваної проблеми проведено констатувальний зріз, у якому взяли участь 160 вчителів початкових класів та 630 учнів початкової школи.

Аналіз шкільної практики дає змогу констатувати, що у 1 класі під час навчання грамоти вчителі не використовують групову роботу над текстом (спостерігаються лише окремі випадки); у 2 класі – лише на окремих уроках читання (3,8%). Педагоги не дотримуються поступового ускладнення завдань для групової роботи школярів, перед впровадженням групової роботи над текстом не здійснюється попередня робота над формуванням загальнонавчальних умінь співпраці. Лише 4,6% вчителів початкових класів вважає, що володіє методикою застосування групової роботи молодших школярів над текстом. Водночас усі педагоги виявляють інтерес до літератури, у якій висвітлюються питання групової роботи, і висловлюють бажання ознайомитися з методикою використання групової роботи над текстом і систематично (85,3% ) або частково (14,7%) використовувати її.

1) Результати опитування учнів 1-2 класів показали високий відсоток бажаючих виконувати навчальні завдання разом з товаришем: (96,6%), лише окремі учні (3,4%) мали невизначену позицію. Спостереження за учнями 1-2 класів під час групової роботи над текстом на уроках навчання грамоти й читання виявили, що вони виявляють бажання виконувати навчальні завдання на основі тексту разом з однокласниками.

Вивчення психолого-педагогічної й методичної літератури дало змогу визначити критерії аналізу результатів констатувальних зрізів: результативність спільного виконання навчальних завдань, сформованість загальнонавчальних умінь, необхідних для співпраці.

Результативність виконання учнями завдань у групах оцінювалася за критеріями правильності виконання. Зокрема, учням 1 класу для виконання у групах було запропоновано завдання й здобуто такі результати: опрацювання тесту за змістом твору – високого рівня досягли 36,1% учнів, достатнього – 48,6%, середнього й початкового – відповідно 13,2% і 2,1%; формулювання відповідей на запитання – високий рівень виявили 26,3%, достатній – 32,4%, середній – 36,2, початковий – 5,1% учнів.

Результативність виконання учнями 2 класу в групах навчальних завдань була такою: опрацювання тестів – високий рівень спостерігався у 41,5% учнів, достатнього – 47,2%, середній і початковий – відповідно 12% і 2,3% школярів; формулювання відповідей на питання – високий рівень виявили 23,3,% учнів, достатній – 43,1%, середній – 29,4%, початковий – 4,2% школярів; висловлення міркувань щодо змісту тексту – високого рівня досягли 28,4% учнів, достатнього – 29,1%, середнього і початкового – відповідно 25,3% і 17,2% .

У дослідженні виокремлено показники загальнонавчальних умінь, необхідних для співпраці: уміння спланувати виконання завдання в групах, розподіляти доручення, брати участь в обговоренні, висловлювати власну думку, користуватися етикетними формулами, уникати конфліктів, виявляти вміння погоджуватися з думкою товаришів, взаємоповагу до товаришів, бажання й уміння попросити про допомогу інших учасників (учасника) груп, надати допомогу товаришам (товаришеві), бути активним і самостійним у виконанні завдань, оцінювати роботу власну й однокласників.

Показники загальнонавчальних умінь співпраці визначалися за чотирма рівнями: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень – учень може навчати своїх товаришів, виявляючи до них повагу; систематично бере активну участь у процесі планування й виконання завдання у групах, розподілі доручень, прийнятті групового рішення; у разі потреби звертається за допомогою до товаришів, надає їм допомогу; бере активну участь у полілозі або діалозі (уміє висловлювати власну думку, наводить аргументи для її доведення, погоджується з думкою однокласників за умови наведення аргументів; систематично користується необхідними етикетними формулами; уміє уважно слухати інших), не провокує виникнення конфлікту, докладає усіх зусиль для його залагодження у випадку виникнення; об’єктивно оцінює товаришів.

Достатній рівень – учень виявляє здатність до партнерської співпраці, здійснює спроби навчати товаришів; періодично бере участь у процесі планування роботи групи, розподілі доручень, прийнятті групового рішення; часто звертається за допомогою до товаришів; періодично надає допомогу однокласникам; намагається у більшості випадків брати активну участь у полілозі або діалозі (висловлює власну думку й намагається її довести, використовуючи аргументи, хоча не завжди вдало; у більшості випадків погоджується із думкою товаришів, прислухається до більшості порад; не завжди використовує етикетні формули під час співпраці у групах; уміє слухати товариша, хоча інколи перебиває його під час спілкування); намагається не провокувати конфлікти, однак інколи їх спричинює, не завжди вміє знаходити вихід із конфліктної ситуації; періодично бере участь в оцінюванні роботи однокласників, намагаючись об’єктивно їх оцінити.

Середній рівень сформованості вмінь співпраці характеризується тим, що учень спостерігає за процесом планування роботи групи, розподілом доручень, прийняттям групового рішення та інколи бере у ньому участь; здійснює спроби (часто невдалі) звернутися за допомогою до членів групи; не завжди уважно слухає товаришів, час від часу вступає у полілог або діалог (періодично висловлює власну думку, хоч і не зовсім вдало обґрунтовує її аргументами; часто погоджується із думкою товаришів, прислухається до окремих порад; знає етикетні формули, інколи користується ними під час співпраці у групах; не завжди уважно слухає товаришів); періодично спричинює конфлікти, виявляє недостатнє вміння знаходити вихід із конфліктної ситуації; періодично бере участь в оцінюванні роботи товаришів, не завжди об’єктивно їх оцінює.

Початковий рівень – учень спостерігає за роботою товаришів або виконує навчальне завдання лише за їхньою допомогою; спостерігає за процесом планування роботи групи, розподілу доручень, прийняття групового рішення; не звертається за допомогою до товаришів; рідко вступає у полілог або діалог (інколи висловлює власну думку, не обґрунтовуючи її аргументами; рідко погоджується з думкою однокласників, прислухається до їхніх порад; не користується етикетними формулами для спілкування); часто спричинює конфлікти, не вміє знаходити вихід із конфліктної ситуації; іноді намагається брати участь в оцінюванні роботи товаришів, однак дає необ’єктивну оцінку.

Результативність виконання навчальних завдань під час групової роботи учнів 1-2 класів над текстом оцінювалася з урахуванням державних вимог щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів, описаних у чинних навчальних програмах з української мови та читання, критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

Спостереження під час констатувального етапу експерименту засвідчили, що в учнів 1-2 класів над текстом виникали труднощі із розподілом доручень, плануванням виконання завдань у групах (участь в обговоренні планування й виконання завдання лише частини школярів), співпраця супроводжувалася суперечками. У більшості груп виконане завдання було результатом не колективної взаємодії, а одноосібного виконання завдання одним із сильним учнів, який домінував над слабшими (у той час як інші члени групи були пасивними спостерігачами, не брали участі в колективному обговоренні). У частини груп конфлікти спричинили невиконання або погану якість виконання навчального завдання. Лише окремі групи змогли спільно об’єднати зусилля всіх учасників під час планування й виконання завдання. У процесі спілкування у групах незначна частина школярів відстоювала власну думку, однак здійснювала це авторитарно. Учні рідко погоджувалися з думкою інших учасників груп, використовували етикетні формули. Пасивність значної частини школярів полягала в тому, що учні не надавали допомогу іншим учасникам, не просили про допомогу в разі потреби. Значна частина учнів 2 класу (близько 30%) не брала участь в оцінюванні роботи товаришів, для решти школярів властива була суб’єктивність оцінювання.

Результати перевірки сформованості вмінь співпраці школярів під час констатувального етапу експерименту були такими: у 1 класі високого рівня досягли 4,3% учнів, достатнього – 6,4%, середнього – 11,2%, початкового – 78,1%; у 2 класі високий рівень спостерігався у 6,5% учнів, достатній – у 9,1%, середній – у 16,2%, початковий – у 68,2%.

У другому розділі – «Процес і результати експериментальної методики групової роботи над текстом на уроках читання в 1-2 класах» – описано вихідні положення методики експериментального навчання й методику групової роботи над текстом учнів 1 класу на уроках навчання грамоти, учнів 2 класу – на уроках читання, висвітлено хід формувального етапу експерименту, проаналізовано його результати. Крім того, визначено структурно-функціональну модель експериментальної методики групової роботи учнів 1-2 класів (див. рис. 1):

Навчання за експериментальною методикою передбачало організацію двох варіантів навчального процесу: у контрольних класах (КК) воно відбувалося традиційно, в експериментальних (ЕК) – учителі впроваджували й систематично організовували групову (переважно парну) роботу учнів 1 класу над текстом на уроках навчання грамоти, учнів 2 класу – на уроках читання.

Реалізація експериментального навчання групової роботи над текстом учнів 1-2 класів охоплювала три послідовні етапи.

Метою першого (підготовчого) етапу, який розпочинався у 1 класі на уроках навчання грамоти, було формування позитивної мотивації до співпраці, приязних стосунків між школярами, загальнонавчальних (загальномовленнєвих) умінь, необхідних для співпраці.

Під час другого (впроваджувального) етапу експериментального навчання на уроках навчання грамоти у 1 класі продовжувалася робота над формуванням загальнонавчальних умінь, необхідних для співпраці, ознайомлення першокласників на уроках навчання грамоти з моделями співпраці й паралельне впровадження спочатку періодичної, згодом систематичної парної роботи над текстами, упровадження та епізодичне використання аналогічної роботи більших груп.

Зокрема, учителі ознайомлювали учнів 1 класу з моделями співпраці:

1) спільно-наслідувальна модель співпраці – передбачала навчання учнем товариша (або товаришів) через наслідування;

2) спільно-контролювальна модель співпраці – містила контроль і корекцію учнем виконання навчального завдання товаришем;