ПРОФІЛАКТИКА ВПЛИВУ КРИМІНАЛЬНОЇ СУБКУЛЬТУРИ НА НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ У СПЕЦІАЛЬНИХ ВИХОВНИХ УСТАНОВАХ

Короткий зміст

У першому розділі – “Профілактика впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених як соціально-педагогічна проблема” – здійснено аналіз досліджуваної проблеми у соціологічній, юридичній, психолого-педагогічній літературі; уточнено зміст поняття “кримінальна субкультура неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах”, окреслено причини та наслідки ескалації даного явища у середовищі неповнолітніх засуджених, а також необхідність здійснення профілактики в умовах спеціальних виховних установ; проаналізовано сучасний, цілісний, систематизований комплекс інформації щодо соціально-демографічних, кримінально-правових, психолого-педагогічних характеристик неповнолітніх засуджених, а також особливості їхнього мікросередовища в умовах соціальної ізоляції; розкрито теоретичні основи профілактики кримінальної субкультури в умовах спеціальних виховних установ; вивчено стан профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах.

Аналіз наукової літератури свідчить, що досліджувана проблема є складною та недостатньо вивченою, однак, у зв’язку з тенденцією поширення кримінальної субкультури серед молоді, у тому числі в місцях позбавлення волі, існує необхідність обґрунтування системи профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах.

На підставі вивчення і узагальнення праць у галузі права, соціології, психології, педагогіки: соціально-кримінологічні теорії ювенальної делінквентності (Р. Клоуард, А. Коєн, А. Міллер Л. Оулін); юридичні аспекти профілактики впливу кримінальної субкультури (Ю. Александров, В. Анісімков, Ю. Антонян, Т. Барило, Д. Виговський, А. Гуров, М. Денисов, І. Мацкевич, В. Тулегенов, М. Яковлєв); соціологічні теорії виникнення та розвитку кримінальної субкультури у молодіжному середовищі (Я. Кучеревський, А. Подгурецький, Б. Холист, К. Єфімова, О. Олійник); соціально-психологічні особливості профілактичної діяльності у місцях соціальної ізоляції (О. Глоточкин, С. Познишев, В. Пірожков, Г. Хохряков); соціально-педагогічні аспекти профілактики негативного впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх правопорушників (О. Беца, В. Кривуша, А. Макаренко, В. Оржеховська, В. Синьов, М. Фіцула) було уточнено, що кримінальна субкультура неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах – це сукупність духовних та матеріальних цінностей, що формують стиль негативно спрямованої (девіантної, делінквентної) індивідуальної або групової поведінки вихованців, обумовленої неформальними нормами, ідеями та принципами, що протистоять загальноприйнятій культурі суспільства.

У результаті аналізу теоретичного матеріалу з’ясовано, що кримінальна субкультура неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах відрізняється від будь-яких інших субкультур кримінальним змістом норм, що регулюють взаємовідносини і поведінку вихованців спеціальних виховних установ. У ній чітко відстежуються: ворожість до загальноприйнятих норм; внутрішній зв’язок із кримінальними традиціями; прихованість від необізнаних; наявність цілісної системи суворо регламентованих груповою свідомістю атрибутів; зневага до прав особистості, що виражається в агресивному і жорстокому ставленні до “чужих”, слабких та беззахисних; відсутність співчуття, нечесність і дволикість у ставленні до оточуючих; паразитизм та експлуатація аутсайдерів; заохочення цинічного ставлення до осіб протилежної статі та статева розбещеність; неповага до результатів праці та майнових прав особистості; заохочення до різних форм протиправної поведінки, їх демонстративного прояву.

У процесі теоретичного дослідження проаналізовано та виокремлено структуру, функції кримінальної субкультури неповнолітніх засуджених, розглянуто причини існування негативного явища в умовах спеціальних виховних установ. Визначено, що під впливом кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених слід розуміти комплексну дію специфічних, взаємопов’язаних факторів, що призводять до кримінальної деформації особистості внаслідок безпосереднього залучення до злочинного середовища протягом певного, як правило, тривалого періоду часу.

Під час дослідження вивчено та проаналізовано сучасний комплекс інформації щодо соціально-демографічних, кримінально-правових, психолого-педагогічних характеристик неповнолітніх засуджених, а також особливості впливу мікросередовища на особистість в умовах спеціальних виховних установ. Узагальнений аналіз “соціально-психологічного портрету” неповнолітніх засуджених дав змогу визначити, що основними причинами існування та розвитку кримінальної субкультури у спеціальних виховних установах є: соціально-психологічні характеристики неповнолітніх засуджених (наявність у частини засуджених вроджених і набутих особистісних патологій; адиктивні прояви у поведінці; соціально-педагогічна занедбаність; низький рівень сформованості соціально корисних інтересів і потреб; неадекватна самооцінка; хибні уявлення і переконання; низький рівень вихованості моральної та правової культури; асоціальна спрямованість особистості); поведінкові реакції, характерні для підліткового та юнацького віку (висока емоційність і неврівноваженість, викликана гормональною перебудовою організму підлітка у пубертатному періоді; прагнення до самопізнання і перевірки себе; орієнтація вихованця на життя “тут і тепер”, відсутність довготривалої часової перспективи; реакції емансипації, групування, імітації, компенсації, опозиції); вплив мікросередовища (факт існування у середовищі засуджених неформальних норм, традицій та звичаїв, ідеології, цінностей, що суперечать загальноприйнятим у суспільстві; сувора нормативна регламентація життя та діяльності вихованців; умови закритого типу; взаємна криміналізація; неформальний розподіл засуджених на касти (ієрархічні групи); умовна відсутність соціальних перспектив і можливостей самореалізації після звільнення; консолідація негативно спрямованих підлітків та їхній вплив на основну масу засуджених).

Для обґрунтування теоретичних засад профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах проаналізовано юридичні аспекти профілактичної діяльності (О. Джужа, А. Зелінський, Я. Кондратьев, О. Кулик, П. Михайленко), а також психолого-педагогічні, соціально-педагогічні положення концепції комплексного підходу до профілактичної діяльності (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, Г. Лактіонова, Н. Максимова, Л. Міщик, Л. Олифіренко, В. Оржеховська, І. Поліщук, О. Сапрунов, В. Татенко, С. Толстоухова, М. Фіцула).

Визначено поняття “профілактика впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах” як комплекс заходів правового, психологічного, соціально-педагогічного впливу, спрямованого на виявлення причин та умов, що сприяють розвитку протиправної поведінки і взаємної криміналізації неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах, формування у них правомірної поведінки з метою успішної ресоціалізації.

Метою профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених є формування у вихованців правомірної поведінки. Уточнено, що правомірна поведінка – це характеристика особистості з точки зору цілісності її соціального розвитку, сукупність соціально-орієнтованих якостей, які мають свідомо вольовий характер та обумовлюють правомірні наслідки.

Під час дослідження розроблено структуру сформованості правомірної поведінки на основі типології неповнолітніх засуджених, системи їхніх ставлень, цінностей, поведінкових проявів. З’ясовано, що структура сформованості правомірної поведінки неповнолітніх засуджених містить такі змістові компоненти: когнітивний (знання сутності правопорушень та основ правомірної поведінки); емоційно-ціннісний (формування у підлітків позитивної спрямованості, позитивного ставлення до себе та оточуючих, до різних видів діяльності; засвоєння, осмислення ціннісних орієнтацій, розв’язання суперечностей між ними; формування гуманістичної системи цінностей; поширення ціннісних орієнтацій на діяльність), поведінковий (свідоме дотримання вимог правомірної поведінки).

До критеріїв і показників правомірної поведінки неповнолітніх засуджених віднесено: морально-правову свідомість (знання про сутність прийнятих
у суспільстві моральних та правових норм; усвідомлення змісту злочинної поведінки та її наслідків; розуміння сутності правомірної поведінки); ставлення до правомірної поведінки (адекватна самооцінка; позитивне ставлення до вихованців та персоналу установи; відповідальне ставлення до виконання режимних вимог, праці та навчання), правову відповідальність (уміння дотримуватись правил поведінки, визначених правовим статусом; уміння контролювати власні емоції та поведінку; уміння відповідати за свої дії та вчинки).

З огляду на критерії та показники, визначено й охарактеризовано рівні сформованості правомірної поведінки: середній, нижче середнього та низький.

Вихованці, в яких середній рівень сформованості правомірної поведінки, розуміють загальноприйняті моральні, правові норми, але не завжди їх виконують. Вони повною мірою усвідомлюють соціальне значення нормативних документів, але не мають чіткої моральної позиції щодо постійного дотримання соціальних норм; такі вихованці усвідомлюють соціальну шкоду вчиненого ними злочину та повністю визнають свою провину; мета їхньої діяльності, особисті цінності та інтереси адекватні потребам суспільства; вони адекватно сприймають та оцінюють власну особистість; переважно позитивно, а інколи байдуже ставляться до оточуючих, суспільно корисної праці та навчання; у спілкуванні з оточуючими не завжди тактовні та ввічливі, вони намагаються бути відповідальними, дотримуватися культури поведінки, мають середній рівень саморегуляції та самоконтролю, не завжди проявляють охайність у зовнішньому вигляді, неохоче дотримуються правил гігієни у побуті. Такі вихованці турбуються про власне фізичне здоров’я, епізодично займаються певними видами спорту.

Для вихованців, у яких рівень сформованості правомірної поведінки нижче середнього, характерно незнання та неправильне розуміння загальноприйнятих моральних та правових норми. Вони байдуже ставляться до їх виконання, не до кінця усвідомлюють соціальне значення нормативних документів, не мають чіткої моральної позиції щодо дотримання соціальних норм; такі вихованці частково розуміють соціальну шкоду вчиненого ними злочину, не визнають або визнають частково свою провину; мета їхньої діяльності, особисті цінності та інтереси не збігаються з потребами суспільства, вони неадекватно сприймають та оцінюють власну особистість; переважно байдуже, а інколи негативно ставляться до оточуючих, суспільно корисної праці та навчання; у спілкуванні з оточуючими нетактовні, мають негативну комунікативну установку; вони безвідповідальні, мають низький рівень саморегуляції та самоконтролю, неохайні, не дотримуються правил гігієни у побуті, не дбають про фізичне здоров’я, мають шкідливі звички.

Для засуджених з низьким рівнем сформованості правомірної поведінки характерний чітко виражений правовий нігілізм, вони не знають або неправильно розуміють загальноприйнятих моральних та правових норм, негативно ставляться до їх виконання; не усвідомлюють соціальної ролі нормативних документів, їхнього значення як регуляторів суспільних відносин, а право та мораль розуміють лише як систему певних заборон; навіть за сформованості у свідомості правових понять засуджені не вміють зіставляти свої знання із власною протиправною поведінкою. Такі вихованці не усвідомлюють соціальної шкоди вчиненого ними злочину та не визнають своєї провини, проявляють байдуже ставлення до свого майбутнього, мають кримінальні ідеали, інтереси та потреби, неадекватно сприймають та оцінюють власну особистість, вороже ставляться до оточуючих, їм притаманне негативне ставлення до суспільно корисної праці і навчання; у спілкуванні з оточуючими проявляють відкриту жорстокість, безвідповідальні, мають негативну комунікативну установку, низький рівень саморегуляції та самоконтролю, неохайні, не дотримуються правил гігієни у побуті. Ці вихованці не дбають про фізичне здоров’я, для них характерні адиктивні прояви у поведінці – нікотинова, алкогольна, наркотична залежність.

Встановлено, що критерії і показники правомірної поведінки по-різному співвідносяться з типологіями неповнолітніх засуджених. Середній рівень сформованості правомірної поведінки характерний для засуджених соціально-нестійкого типу, рівень нижче середнього – пасивно-негативного типу, низький рівень – соціально-небезпечного типу.

Для визначення рівня сформованості у засуджених правомірної поведінки розроблено методику, основу якої склали програма педагогічного спостереження, анкети, бесіди, тести, експертна оцінка, самоаналіз (анкета “Виявлення рівня сформованості морально-правової свідомості неповнолітніх засуджених”; методика М. Рокіча “Ціннісні орієнтації”; опитувальник Д. Гоббса “Соціоморальне мислення”; методика В. Бойко “Діагностика комунікативної установки”; опитувальник А. Осницького “Саморегуляція”; опитувальник “Визначення ступеню прояву самоконтролю в емоційній сфері, діяльності та поведінці”; тест-опитувальник “Оцінка ступеню визнання засудженим своєї вини”; методика Дж. Роттера “Рівень локалізації контролю”; проективні методики “Неіснуюча тварина”, “Дім-дерево-людина”; кольоровий тест Люшера).

Дослідження проводилось на базі чотирьох спеціальних виховних установ: Ковельської, Кременчуцької, Перевальської, Прилуцької; Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України. Експериментом було охоплено 564 неповнолітніх засуджених, 193 співробітників спеціальних виховних установ.

Отримані під час констатувального етапу експерименту результати (шляхом контент-аналізу планів роботи, обліково-звітної документації установ, анкетування персоналу і засуджених виховних колоній) дали змогу зробити висновки про те, що жодна спеціальна виховна установа не здійснює системних, цілеспрямованих заходів активної протидії негативному впливу кримінальної субкультури. Водночас, за результатами експерименту, у значної частини засуджених (25,4 %) виявлено низький рівень сформованості правомірної поведінки; у 55,2 % – нижче середнього; у 19,2 % – середній.

На основі зазначених результатів зроблено висновок, що низький рівень профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених зумовлений: низькою ефективністю традиційно використовуваних у навчально-виховному процесі спеціальних виховних установ форм і методів соціально-педагогічної діяльності; низьким рівнем підготовленості пенітенціарного персоналу до здійснення профілактичної діяльності.

У другому розділі – “Соціально-педагогічні умови профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах” – визначено соціально-педагогічні умови профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених та експериментально перевірено їхню ефективність; розроблено та апробовано структурно-функціональну модель профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах; представлено результати експериментальної роботи.

Складовими структурно-функціональної моделі профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах є: мета, завдання, зміст, принципи, функції, рівні профілактичної діяльності, компоненти правомірної поведінки, суб’єкти, об’єкти, технологічне забезпечення, соціально-педагогічні умови і кінцевий результат профілактичної роботи (рис. 1).

На підставі здійсненого аналізу визначено та обґрунтовано соціально-педагогічні умови, що забезпечують ефективність профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених, а саме: 1) оптимізація технологічного забезпечення профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених; 2) упровадження інтерактивних форм і методів профілактичної роботи у навчально-виховний процес спеціальних виховних установ; 3) системна теоретико-методична підготовка пенітенціарного персоналу до профілактичної роботи у спеціальних виховних установах.

Зазначені соціально-педагогічні умови упроваджувалися шляхом підготовки та реалізації Комплексної програми “Профілактика впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах”.

Програма розроблялась під час чотирьох спільних нарад та двох навчально-методичних семінарів із персоналом спеціальних виховних установ. Зокрема, за участі працівників Прилуцької виховної колонії була створена робоча група, до складу якої увійшли: заступник начальника установи із соціально-психологічної служби, психолог, вихователі, працівники оперативного відділу, відділу режиму і охорони. Діяльність робочої групи передбачала допомогу в реалізації та координації профілактичних заходів, надання пропозицій з удосконалення роботи під час проведення педагогічного експерименту. Загалом Програма реалізовувалася на базі чотирьох виховних колоній (Ковельська, Кременчуцька, Перевальська та Прилуцька) мультидисциплінарними командами спеціалістів.

Успішність профілактичної діяльності залежить від професійної підготовленості персоналу спеціальних виховних установ до проведення профілактичних заходів. Тому важливим завданням формувального етапу експерименту стало озброєння персоналу виховних колоній спеціальними знаннями, діагностично-моніторинговими та корекційно-розвивальними методами профілактичної роботи. Вирішення такого завдання уможливилося завдяки: проведенню на базі спеціальних виховних установ та відомчих навчальних закладів навчально-методичних семінарів та соціально-просвітницьких тренінгів (загалом 12 навчальних заходів); упровадженню факультативу “Профілактика впливу кримінальної субкультури у середовищі неповнолітніх засуджених” у навчально-виховний процес Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВСУ; розробленню навчально-методичного посібника “Профілактика впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у спеціальних виховних установах” та тренінгових програм “Профілактика негативних явищ у середовищі неповнолітніх засуджених”, “Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять з персоналом установ виконання покарань” (у співавторстві), в яких, окрім теоретичних основ профілактики, розкрито ефективні педагогічні технології профілактики впливу кримінальної субкультури на неповнолітніх засуджених у виховних колоніях.