СИСТЕМА ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ У СПАДЩИНІ ЗОЛТАНА БАКОНІЯ (1946-1989 рр.)



Назва:
СИСТЕМА ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ ШКОЛЯРІВ У СПАДЩИНІ ЗОЛТАНА БАКОНІЯ (1946-1989 рр.)
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, її хронологічні межі, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, надано відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі «Розвиток художньої освіти в позашкільних закладах України в ХХ столітті як педагогічна проблема» – проаналізовано тенденції розвитку художньої освіти в позашкільних закладах України в ХХ ст.; виявлено особливості художньої освіти як освітньої галузі та визначено зміст діяльності позашкільних навчальних закладів у Закарпатті в досліджуваний період.

Серед широкого кола теоретичних мистецько-педагогічних проблем, розглянутих у нашому дисертаційному дослідженні, найбільш значущими є проблеми становлення  позашкільної освіти, вивченню якої присвячені праці видатних педагогів В. Вахтерова, К. Венцеля, М. Галущинського, М. Ланге, Є. Мединського, С. Русової, С. Сірополка, В. Сухомлинського, С. Шацького та ін. Педагоги-практики та педагоги-теоретики наголошували на провідній ролі гуманних відносин між вчителем та учнем; індивідуальному підході до кожного учня; формуванні мотивів навчальної діяльності; розвитку пізнавальних інтересів і потреб школярів; виявленню з раннього віку закладеного в дитині творчого початку.

Передумовою розвитку художньої освіти в історичній ретроспективі й регіональному розрізі в багатьох випадках виступала саме сфера художньо-мистецького позашкілля, яке, зазвичай, мало свої регіональні особливості. Найяскравіше вони проявилися в полікультурному середовищі Закарпаття, де сфера художнього виховання дітей та юнацтва виникла в результаті синтезу здобутків місцевої школи живопису та педагогічного досвіду його представників, набутого в мистецьких навчальних закладах сусідніх європейських країн. Освітньо-художні процеси на Закарпатті в поєднанні з усталеною європейською традицією дали можливість виокремити місцеві етнічні прояви, які поступово трансформувалися в національний стиль образотворчого мистецтва, а згодом, у своєрідну закарпатську школу живопису.

Художнє позашкілля Закарпаття започаткувалося завдяки діяльності таких навчальних закладів, як Ужгородська півчо-учительська семінарія та Ужгородська реальна гімназія, які спрямовували навчально-виховну роботу на естетичне виховання учнів. Педагогічна діяльність і плідна творчість професійних художників А. Ерделі та Й. Бокшая надали потужного імпульсу зміцненню українського мистецтва Закарпаття, створили передумови для започаткування професійної художньої освіти.

Художники-педагоги семінарії та гімназії впроваджували в педагогічну практику різноманітні форми позашкільної роботи, які сприяли розвитку художніх здібностей молоді (екскурсії з відвідуванням культурних центрів Європи: Праги, Варни, Відня; пленерний живопис; позашкільні заняття в майстернях; організація звітних виставок; читання лекцій з історії народного та світового образотворчого мистецтва). Створення приватної суботньо-недільної публічної художньої школи в Ужгороді забезпечило надання талановитим учням ґрунтовних знань з рисунку, живопису, композиції, історії мистецтв, сприяло формуванню професійної художньо-педагогічної спрямованості багатьох майбутніх митців закарпатської школи живопису. На цьому фоні виокремлюється перша позашкільна студія образотворчого мистецтва, організована учнем фундатора закарпатської школи живопису Й. Бокшая Золтаном Баконієм в 1946 р. при Ужгородському Палаці піонерів, яка досягла вагомих результатів у вихованні гармонійно розвиненої, творчої особистості й підготовці нового покоління професійних художників.

У другому розділі «Культурно-мистецькі умови формування Золтана Баконія як художника-педагога» – розглядаються етапи життя та педагогічної діяльності Золтана Баконія; визначається вплив фундаторів закарпатської школи живопису на його становлення як педагога-художника; виокремлюються художньо-педагогічні принципи діяльності митця.

На основі аналізу життєвого шляху, даних особистого архіву, збереженого родиною митця, матеріалів періодичних видань, спогадів сучасників узагальнено чинники формування особистості педагога-художника. Процес особистісного і професійного становлення Золтана Баконія відображає запропонована нами періодизація його життя та діяльності.

Перший період (1916–1927) – дитячі роки, проведені в атмосфері родинного виховання в учительській сім'ї, спрямованого на прищеплення художніх цінностей та розвиток естетичних смаків дітей; знайомство з фундатором закарпатської школи живопису Й. Бокшаєм та формування під його впливом початкових образотворчих умінь, уявлень, понять; наполегливі заняття рисунком і живописом.

Другий період (1927–1946) – навчання в Ужгородській реальній гімназії, оволодіння мистецькими навичками під керівництвом Й. Бокшая, захоплення його художньою діяльністю; остаточний вибір життєвого шляху на ниві образотворчого мистецтва і педагогіки; навчання в Мукачівській вчительській семінарії (1935–1937) та Мукачівському педагогічному ліцеї (1943); набуття першого педагогічного досвіду в народних школах Закарпаття, формування власних поглядів на навчання і виховання школярів засобами мистецтва; вплив суспільно-політичних умов        1930- х років на становлення Золтана Баконія (демократична політика Чехословаччини в галузі освіти; національно-культурне відродження краю; участь у діяльності товариства «Просвіта»); військова служба в роки Другої світової війни в угорській, а згодом, в Радянській армії як військового перекладача Союзної Контрольної Комісії (володів французькою, чеською, словацькою, угорською, російською, українською мовами).

Третій період (1946–1989) – діяльність Золтана Баконія (педагогічна, методична, творча, громадська) як керівника студії образотворчого мистецтва при Ужгородському Палаці піонерів, результатом якої стали: створення системи художньої освіти школярів; поширення позашкільної освіти на Закарпатті; забезпечення повноцінного гармонійного розвитку школярів в умовах загальноосвітньої школи і позашкілля; співпраця з видатними художниками краю; збереження, примноження та перенесення традицій закарпатської школи живопису в творчу діяльність студії; досягнення Золтаном Баконієм вершин педагогічної майстерності.

Чинниками, що вплинули на формування Золтана Баконія як педагога-художника стали: традиції родинного виховання; набуття різноманітних знань, які опосередковано акумулювали європейську модель художньої освіти в поєднанні з силою педагогічного впливу видатних наставників; потяг до засвоєння та сприйняття глибинних пластів загальнолюдської культури та духовності в умовах багатонаціонального Закарпаття; сприятливі суспільно-політичні умови на доленосних етапах життя в діалектичному поєднанні із викристалізовуванням особистісних рис педагога-митця.

У дисертаційному дослідженні простежується процес становлення позашкільної освіти на Закарпатті, яка в перші повоєнні роки була новим і незнайомим явищем для громадськості. Копітка роз’яснювальна робота колективу ентузіастів забезпечила активну співпрацю вчителів і гуртківців у стінах позашкільного закладу, а образотворчий осередок з 15 чоловік на початку діяльності педагога перетворився на великий колектив дітей і підлітків (понад 450 не тільки з Ужгорода, а й з усієї Закарпатської області наприкінці 1989 р.). Успіхи студійців були відзначені на республіканських, загальносоюзних, міжнародних виставках дитячої творчості. Плідна методична робота; вчителювання за сумісництвом у загальноосвітніх школах м. Ужгорода; участь в атестаційній комісії міського відділу народної освіти, обласній комісії з естетичного виховання шкільної молоді при Закарпатській обласній організації Спілки художників України; позаштатна робота в Закарпатському інституті вдосконалення вчителів; виступи з доповідями на освітянських форумах різних рівнів; рецензування посібників з образотворчого мистецтва зміцнювали авторитет Золтана Баконія, який зростав із кожною новою художньо-мистецькою акцією і поширенням досвіду педагога. Міністерство освіти УРСР присвоїло студії образотворчого мистецтва Ужгородського Палацу піонерів звання «Зразкового художнього колективу», а її керівник був удостоєний звання «Заслуженого вчителя школи УРСР», нагороджений численними медалями, дипломами, почесними грамотами.

Дослідження спадщини та життєвого шляху педагога дали змогу визначити художньо-педагогічні принципи діяльності митця: дитиноцентризм; гуманістична спрямованість та демократизм; звернення до внутрішнього світу дитини, визначальність ролі вчителя для дитини; гармонійність міжособистісної взаємодії педагога й вихованців; виховання красою; опора на традиції народного мистецтва.

Навчально-виховний процес у студії вибудовувався згідно з основними дидактичними принципами: науковості (визначав напрями і методи навчання; підбір прийомів діяльності; забезпечував засвоєння учнями достовірних, обґрунтованих знань); наступності й послідовності  (передбачав дотримання логічних зв'язків у процесі навчання, засвоєння матеріалу у певній послідовності, поступове ускладнення змісту, форм і методів роботи); активності та самостійності (забезпечував поглиблення та розширення отриманих знань учнями, розвивав інтерес до образотворчої діяльності, сприяв творчим пошукам дітей); наочності (передбачав використання ілюстративного матеріалу); природовідповідності (реалізувався у розробці тем відповідно до кожної вікової категорії дітей; врахуванні індивідуальних особливостей і можливостей школярів); культуровідповідності (виявлявся у широкому застосуванні народознавчого матеріалу, творів національного мистецтва, забезпечував наступність і спадкоємність традицій; виховання любові до рідної культури й поваги до інших націй і народностей.

Навчальні заняття у студії передбачали аналіз, вивчення пропорцій, конструктивної побудови, світлотіньових градацій, колористичного вирішення натурної постановки та уявлених образів; читання уривків з казок; прослуховування записів музичних фрагментів; заохочення школярів до прояву самостійності у поглядах, вироблення в них вмінь творчо передавати свої враження і ставлення до навколишнього світу, здатності відстоювати свою точку тощо.

Як педагога, Золтана Баконія характеризувала професійна компетентність, наполегливість, постійне прагнення до самовдосконалення, високий моральний і культурний рівень, здатність поєднувати мистецькі традиції та інновації.

 У третьому розділі «Художньо-педагогічна система Золтана Баконія» висвітлюються складові його авторської системи художньої освіти школярів, обґрунтовуються можливості використання творчого доробку педагога в практиці сучасної художньої освіти України.

На основі наведеного в розділі огляду теорії педагогічних систем (С. Архангельський, В. Безпалько, Ю. Васьков, Л. Вікторова, Т. Ільїна, Н.Кузьміна, В. Садовський), а також дослідження спадщини Золтана Баконія, обґрунтовано зміст і складові його авторської системи художньої освіти школярів, яка, фактично, передувала тим системам, що в подальшому стали кваліфікуватися як особистісно-зорієнтовані, ремісничі, культуровідповідні, креативні, організаційно-діяльнісні.

Дослідження теоретичної й практичної спадщини Золтана  Баконія дозволило виділити складові його художньо-педагогічної системи, що охоплює цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний компоненти.

Цільовий компонент зумовив загальну мету діяльності керованої ним студії образотворчого мистецтва, яка синтезувала освітні, виховні, розвивальні та соціально-педагогічні цілі. Освітні цілі передбачали формування у вихованців пізнавальної та образотворчої компетентностей, надання знань, умінь, навичок у галузі образотворчого мистецтва, сприяли самореалізації дитини. Виховні передбачали формування світогляду, естетичних, моральних, вольових якостей. Розвивальні спрямовувалися на розвиток мислення, уяви, пам'яті, інтересів і здібностей школярів. Соціально-педагогічні виявлялися в допомозі дитині подолати психологічні проблеми в процесі навчання, виховання, розвитку, соціалізації у суспільстві.

Основні завдання художнього осередку полягали в: створенні умов для творчого, естетичного розвитку школярів; задоволенні їхніх освітньо-культурних потреб; сприянні художній самореалізації та професійному самовизначенню; підтримці здібної, талановитої молоді; забезпеченні гармонійного розвитку особистості; вихованні патріотизму, любові до рідного краю, поваги до народних звичаїв, національних цінностей.

Змістовий компонент у структурі педагогічної системи Золтана Баконія розкривав сутність діяльності студії образотворчого мистецтва як організовану взаємодію педагога та вихованців; синтезував науково-методичний компонент (наявність навчальних планів, програм, методичних рекомендацій), духовний компонент (дотримання традицій, набутих в дитячому колективі); пізнавальну діяльність (надання теоретичних знань, ознайомлення з історією, технологією образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва); практичну діяльність (формування художніх умінь і навичок); творчу діяльність (виконання творчих завдань для удосконалення художніх здібностей); емоційно-почуттєвий розвиток (набуття моральних, естетичних якостей, розвиток загальної культури школярів).

Діяльнісний компонент реалізувався за допомогою форм та методів організації художньо-творчої діяльності вихованців студії. Основною формою були навчальні заняття, які структурувалися за трьома етапами: організаційним (зусилля педагога спрямовувалися на створення проблемної ситуації, формування почуття новизни в учнів, нагромадження вражень, потреби їх вираження в художніх образах); творчим (передбачав послідовне вирішення школярами образотворчих завдань);  оцінювальним (завершення справи, прояв самокритичності при аналізі етапів роботи, обґрунтування учнями результатів своєї творчості).

Результативний компонент системи передбачав аналіз сформованих образотворчих знань, умінь і навичок  студійців; визначення рівня їхньої естетичної зрілості, загальної культури, мотивації до образотворчої діяльності; що діагностувалося за рівнями прояву різноманітності і оригінальності творчих задумів, фахової майстерності; розвитку предметно і поняттєво-образного мислення;  відчуття єдності форми і колірного вирішення образу; оволодіння  широкою палітрою художніх технік та матеріалів.

Цілісність навчально-виховного процесу в художній студії забезпечувалася органічним синтезом навчальних, виховних та творчих завдань, для чого використовувалися різні види занять: малювання з натури, тематичне малювання за уявою та по пам'яті, декоративне малювання, бесіди про мистецтво тощо.

Педагогічні умови забезпечення ефективності авторської системи навчання школярів образотворчому мистецтву Золтана Баконія охоплювали: раннє залучення їх до образотворчої діяльності; поєднання оволодіння художньою грамотою з імпровізацією та  розвитком творчого мислення; застосування поліхудожнього підходу в навчальному процесі; естетизацію навчального середовища; організацію атмосфери творчої співпраці між студійцями та педагогом; їх духовне єднання в оволодінні художньою майстерністю; стимулювання творчості вихованців; вивчення традицій етнохудожньої культури Закарпаття. 

Складові системи художньої освіти школярів Золтан Баконій екстраполював на методичні підходи до роботи з дітьми (включення їх до різноманітних видів діяльності; формування здатності до сприймання прекрасного в житті, побуті й мистецтві; забезпечення емоційного відгуку на красу; формування вміння визначати естетичні якості об'єктів; розвиток здібностей до аналізу художніх творів; набуття знань, умінь та навичок для практичної художньої діяльності з використанням широкого спектру художніх технік і матеріалів) та методи (формування свідомості; організації діяльності і досвіду поведінки; створення виховуючих ситуацій; стимулювання і мотивації навчання та виховання; контролю й самоконтролю у навчанні та вихованні; поєднання самостійності і керівництва педагогічним процесом).

Змістовні та різнобічні форми діяльності забезпечували практичну підготовку студійців через організацію пленерних виїздів по рідному краю (1948–1967); експедицій із метою збирання етнографічного матеріалу; створення профільного обласного, а згодом, республіканського та міжнародного табору «Юний художник» (1968–1989); традиційний обмін групами дітей для відпочинку та творчості із Чехословаччини, Угорщини, Польщі; регулярні зустрічі із закарпатськими митцями, відвідування їх майстерень; ознайомлення зі скарбами вітчизняного та світового мистецтва на виставкових заходах; проведення тематичних вечорів, присвячених життєдіяльності видатних художників; започаткування олімпіад із образотворчого мистецтва для учнів 1-6 класів на рівні школи, міста, області з наступною презентацією малюнків на виставках дитячої творчості в республіці; обмін виставками між художніми студіями сусідніх країн; передачу педагогічного досвіду колегам із інших регіонів та держав; запровадження вперше в області конкурсів малюнку на асфальті; традиційну участь вихованців у фестивалях дитячої творчості; організацію звітних художніх виставок студійців. Особливістю ініційованих Золтаном Баконієм заходів була тісна співпраця із видатними художниками –  членами Закарпатського відділення Спілки художників України.

Високопрофесійний підхід педагога до навчання образотворчості дітей віком від 4 до 17 років в умовах позашкільної студії забезпечив ефективність цієї діяльності: понад 8 тисяч дітей і підлітків пройшли через студію за життя Золтана Баконія, понад 400 пов'язали професійне становлення з мистецтвом; сотні студійців узяли участь у міжнародних виставках дитячої творчості у 51 країні світу, де презентували понад 7 тисяч малюнків.

Ефективність системи художньої освіти Золтана Баконія, що була визнана громадськістю ще за життя педагога, підтверджує свою життєздатність у сучасних умовах реформування національної школи в Україні, продовжує розвиватися зусиллями його колишніх колег та послідовників, передусім А. Турак, творчі та методичні підходи якої базуються на її особистісних якостях художника-педагога, традиціях художньо-мистецького життя закарпатського краю, спадковості методик та їх доповненні педагогічними інноваціями.

З урахуванням викладеного вище нагальними вбачаються: популяризація основних положень системи художньої освіти школярів Золтана Баконія в навчально-виховній діяльності позашкільних закладів; використання її елементів у програмах з образотворчого мистецтва загальноосвітніх шкіл; реалізація педагогічних митця ідей у підготовці художників-педагогів у вищих мистецьких та педагогічних навчальних закладах; при підвищенні кваліфікації практикуючих учителів образотворчого мистецтва. 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины