ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, дослідницькі методи, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію про впровадження її результатів.

У першому розділі - „Суспільно-історичні передумови та теоретичні засади ґендерного виховання учнів середніх навчальних закладів у Великій Британії» - проаналізовано погляди українських та британських учених на політику паритетності статей як на соціально-педагогічну проблему, виявлено спільне й відмінне у ґендерно-освітніх моделях обох країн. З’ясовано, що питання ґендерного виховання набувають особливої актуальності в умовах формування єдиного соціокультурного простору, модернізації освіти, зміною патріархального світогляду на егалітарний.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що у вітчизняній педагогіці частіше вживаються терміни „ґендерне виховання”, „ґендерна педагогіка”. Британські вчені надають перевагу словосполученню “gender and education” - „ґендер, освіта і виховання”. Термін “education” означає „навчання і виховання” і розуміється в британській педагогіці як єдиний процес, у якому передача знань і формування особистості молодої людини є одним цілим.

Британські вчені збагатили поняття “gender and education”, дослідивши його зв’язок з етнічною, релігійною, соціально-культурною належністю людини. Розширення поняття “gender and education” було зумовлено мультинаціональністю та полікультурністю британського суспільства. Ґендерна складова навчально-виховного процесу у працях британських учених розглядається як важливий компонент, що зумовлює вектор особистісного розвитку учнів, успішність їх самореалізації у публічній та приватній сферах. Між побудовою стабільного процвітаючого суспільства і розвитком та реалізацією потенціалу кожного його члена, незалежно від статі, існує взаємозв’язок.

Узагальнюючи погляди вітчизняних і британських учених на сутність ґендерного виховання, висвітлені в аналізованих наукових джерелах, зауважимо, що воно розуміється як цілеспрямований і педагогічно керований процес, спрямований на дотримання принципів ґендерної рівності в навчанні та вихованні, що забезпечує всебічний розвиток особистісного потенціалу дівчат і хлопців, успішну реалізацію їх можливостей та здібностей у публічній та приватній сферах.

Українські вчені С. Вихор, М. Зубілевич, В. Кравець, О. Цокур визначають ґендерне виховання як організований і педагогічно керований процес, який є спрямованим на формування чоловічих і жіночих ролей, якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, їхньої діяльності та поведінки. Британські науковці М. Арнот, Ф. Бекі, Г. Вайнер, С. Томлінсон наголошують, що ґендерне виховання є визначальним напрямком соціалізації молодого покоління, оскільки ґендерна складова пронизує всі сфери буття і діяльності людини.

Ретроспективний аналіз педагогічних джерел із цієї проблеми дав змогу з’ясувати, що виховання дітей різної статі у Великій Британії упродовж століть було стихійним, причому перевага у здобутті освіти, зокрема професійної, надавалася хлопцям. До кінця XVIII ст. домінували погляди на призначення жінки як продовжувачки роду і чоловіка як годувальника сім’ї, панував чіткий традиційний розподіл сфер діяльності на жіночу (приватну) і чоловічу (публічну). Наприкінці XVIII - XIX ст. з’являються праці М. Уоллстонкрафт «Виправдання прав жінки» та Дж. Мілля «Поневолення жінок», у яких висвітлюються питання жіночого виховання та пропонуються програми спільної, рівноцінної освіти для дівчат і хлопців у системі денних шкіл.

Вікторіанська епоха (1837 - 1901) в історії Великої Британії відома своїми табу на вираження сексуальності та патріархальністю поглядів буржуазного обивателя. Проте, саме в цей період розвивається феміністичний рух ліберального напрямку (1860 - 1910), відомі представниці якого Е. Ширіфф, М. Ширіфф, Б. Бодішон та ін. зробили значний внесок у розвиток жіночої освіти. Завдяки їх зусиллям було відкрито коледжі для дівчат: Північно-Лондонську колегіальну школу (North-London Collegiate School, 1850) Гертон коледж (Girton college, 1869). Представниці цього напрямку фемінізму вважали реформування освіти для дівчат одним із пріоритетних завдань, оскільки чинні на той час освітні практики відображали та утверджували домінуючу в суспільстві ідею «безпомічної» фемінності, що було серйозною перешкодою для розвитку особистісного потенціалу дівчат і жінок. У системі сучасної освіти Гертон коледж є відомим навчальним закладом (входить у склад Кембриджського університету), а Північно-Лондонська колегіальна школа є приватною школою для дівчат, яка багато років посідає перші місця у щорічних рейтингах якості освіти.

Із кінця ХІХ до початку ХХІ століття у розвитку ґендерної освіти та виховання у Великій Британії можна виділити чотири основні періоди:

1) консервативний період (1870 - 1943 рр.);

2) період демократизації шкільної освіти (1944 - 1975 рр.);

3) період розробки та впровадження ґендерного виховання в середніх навчальних закладах (1976 - 2000 рр.);

4) період інтенсифікації (оптимізації) ґендерного виховання в навчально-виховному процесі середніх навчальних закладів (2001 - 2011 рр.).

На основі ретроспективного аналізу з’ясовано, що теорія і практика ґендерного виховання в консервативний період визначалися домінуванням патріархальних норм, які на той час мали визначальний вплив на навчання і виховання молодого покоління. Характерними особливостями шкільної освіти цього періоду були: обмежена кількість шкіл для дівчат і їх низька залученість до навчання, чітка статева диференціація навчальних дисциплін для підлітків відповідно до традиційних ґендерних ролей ( технічні й природничі дисципліни вважалися чоловічими, гуманітарні - жіночими), відсутність єдиного навчального плану для обох статей та однакових критеріїв оцінювання.

Період демократизації шкільної освіти сприяв розвитку ґендерної освіти та ґендерної педагогіки. Шкільна едукація і коедукація спричинили пом’якшення впливу патріархальних норм на навчання та виховання учнів, хоча тенденція залучення хлопців до вивчення предметів технічного циклу, а дівчат - гуманітарного, зберігається. Визначальною подією цього періоду було прийняття Закону про подолання статевої дискримінації у 1975 році (the Sex Discrimіnation Act, 1975), який надав жінкам і чоловікам рівні права в здобутті освіти, працевлаштуванні, оплаті праці. Період 1944-1975 рр. характеризується виникненням передумов для впровадження принципу рівності статей у різні сфери життя суспільства.

Еміграційні процеси у 60 - 70 рр. минулого століття викликали загострення в британському суспільстві расових та етнічних проблем та їх наслідків у шкільній освіті. Навчання дітей емігрантів у школах як майбутніх членів британського суспільства поставило на порядок денний питання расової дискримінації, що безпосередньо стосувалось і статевої нерівності, у зв’язку з чим виникла потреба у розробці ефективних шляхів ґендерної соціалізації учнівської молоді. Отже, в середині 70 -х рр. ХХ століття соціокультурна та економічно-політична ситуація загострила проблему ґендерної нерівності в британському суспільстві загалом, і у шкільній освіті зокрема.

У період розробки та впровадження ґендерної освіти та виховання у середніх навчальних закладах основною метою шкільної освіти було створення рівних умов для розвитку учнівської молоді незалежно від статі. У цей час у британському суспільстві особливого значення набуває теорія людського капіталу, згідно з якою найвищою цінністю держави є люди з їх здібностями, талантами, здатністю працювати на благо своєї країни. Як наслідок, наприкінці 80 -х - 90 -х рр. минулого століття розробляється державна концепція „навчання впродовж усього життя” (“life-long lea
ing”), яка утверджує цінність освіти і розвитку для кожної людини, незалежно від статі. Освіта і навчання проголошуються способом буття людини у сучасному світі.

У 1988 році було прийнято Закон про освіту (Education Act 1988), який затверджував єдиний навчальний план (National Curriculum) для всіх середніх шкіл країни. Цей Закон забезпечував можливість обом статям вивчати однакові навчальні предмети в рівних умовах із рівноцінним доступом до навчальних ресурсів. Однією з головних цілей шкільного навчання та виховання було створення умов для розвитку потенціалу кожної дитини незалежно від статевої, етнічної, расової належності та віросповідання. Згідно із Законом про освіту 1988 р. було також запроваджено основні періоди навчання - Key Stages: Key Stage 1 - з 5 до 7 років, Key Stage 2 - з 7 до 11 років, Key Stage 3 - з 11 до 14 років, Key Stage 4 - з 14 до 16 років. Навчання у середній школі охоплює період з 11 до 16 років - молодша середня школа - з 11 до 14 років, старша - з 14 до 16.

Саме цей період є початком розвитку феміністських та ґендерних досліджень. Розробляються спеціальні шкільні дисципліни - „Особистісне і соціальне виховання та навчання здорового способу життя” (“Personal, Social and Health Education”), „Статеве виховання та побудова міжстатевих взаємин” (“Sex and Relationship Education”), „Особистісний добробут” (“Personal Well -Being”), „Економічний добробут і фінансова спроможність” (“Economic Well -Being and Financial Capability”). Ці дисципліни викладаються у молодшій та старшій середній школі й охоплюють широке коло питань: як будувати позитивні взаємини з іншою статтю, пізнавати свої здібності, інтереси, розвинути вміння спілкуватися з іншими людьми (батьками, вчителями, однолітками), сформувати позитивне ставлення до себе та інших, брати на себе відповідальність за власне життя: професійну діяльність, сім’ю, вибір, зробити позитивний внесок у розвиток своєї сім’ї, школи, спільноти, країни.

Важливою подією періоду інтенсифікації (оптимізації) ґендерного виховання в навчально-виховному процесі середніх навчальних закладів було введення до обов’язкового переліку шкільних дисциплін предмету „Статеве виховання та побудова міжстатевих взаємин”, а також включення різноманітних курсів на ґендерну тематику в програми професійної підготовки шкільних учителів.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що розвиток британського суспільства в період кінця ХІХ - початку ХХІ століття, економічні та соціальні перетворення, виникнення фемінізму спричинили зміну патріархальних традиційних норм на егалітарні. Ці чинники сприяли побудові навчально-виховного процесу на принципах ґендерної рівності, врахуванню ґендерної складової у шкільних дисциплінах та введенню спеціальних варіативних курсів для тінейджерів.

У другому розділі - „Особливості ґендерного виховання учнів середніх навчальних закладів Великої Британії” - охарактеризовано сучасний стан та зміст ґендерного виховання учнів середніх навчальних закладів, основні напрями його реалізації, визначено шляхи впровадження ідей британського досвіду в практику українських шкіл.

У сучасній Великій Британії здійснюється комплексний підхід - Gender Mainstreaming - до розв’язання ґендерних проблем у сфері шкільної освіти, як і у всіх країнах - членах Європейського Союзу. Загальна стратегія цього підходу „зверху вниз” полягає в тому, що на макрорівні (уряд, парламент, місцеві органи управління) створюються необхідні умови для його реального впровадження в конкретних установах, зокрема у закладах шкільної освіти.

Правовою основою ґендерного мейнстрімінгу є такі міжнародні документи: Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації (1979), Пекінська платформа дій, розроблена і прийнята І Всесвітньою Конференцією ООН з жіночих проблем (1995), на якій цей підхід було визнано головною політичною стратегією на шляху досягнення ґендерної рівності.

Відповідно до прийнятої британським урядом на початку 90 -х рр. ХХ століття концепції політики рівних можливостей, почалася розробка та знаходження шляхів упровадження ґендерного виховання в шкільній освіті. Стратегія досягнення ґендерної рівності в суспільстві є найважливішою складовою всіх освітніх, соціальних, культурних програм. Її реалізацію забезпечують: розширення ґендерно-інформаційного простору, ґендерна статистика, проведення широкомасштабних просвітницьких кампаній з метою підвищення ґендерної обізнаності батьків і педагогів, формування ґендерної культури у підростаючого покоління.

Специфіка британської педагогіки полягає у взаємозв’язку різних підходів, зокрема: ґендерного підходу з прагматичним, розробленим у працях Ф. Бекона, Дж. Локка та особистісно-орієнтованим навчанням і вихованням обох статей, який утвердився у педагогічній думці завдяки феміністським та ґендерним дослідженням в гуманітарному знанні.

Велика увага у середній школі приділяється зменшенню ґендерного дисбалансу випускників у сфері технічних, природничих та гуманітарних дисциплін. Традиційний поділ навчальних предметів на чоловічі та жіночі все ще впливає на результати навчання дівчат і хлопців, на вибір майбутньої професії. Британськими вченими Р. Марплз, К. Ноубл, К. Печтер встановлено, що успішне вивчення технічних і природничих дисциплін потребує маскулінного типу поведінки, засвоєння гуманітарних дисциплін вимагає більше фемінного типу поведінки. З’ясовано, що немає генетичної та статевої детермінованості шкільної успішності, причина цього явища знаходиться в площині соціальній, а не біологічній. Педагогам необхідно усвідомити шкідливість поділу предметів на жіночі і чоловічі, ставити мету завдань та розробляти їх зміст, враховуючи індивідуальні інтереси дівчат і хлопців та їх реальний життєвий досвід, створювати доброзичливе, позитивно-емоційне навчальне середовище.

Ґендерне виховання у середніх школах реалізується у процесі викладання підліткам предмету „Статеве виховання та побудова міжстатевих взаємин”, який з 2009 року є обов’язковим у молодшій та старшій середній школі. Мета навчання цього предмету - сформувати неупереджене ставлення до іншої статі, необхідні навички для побудови позитивних міжстатевих взаємин. Курс складається з трьох блоків: „ставлення і цінності”, „особисті і соціальні навички”, „знання і розуміння”. Блок „ставлення і цінності” містить інформацію про загальнолюдські життєві цінності, значущість сімейного життя, шлюбу, стабільних взаємин, любові, поваги і піклування в житті людини, а також вправи на розвиток в учнів критичного мислення. Матеріал блоку „особистісні і соціальні навички” стосується емоційної сфери людини, того, як управляти своїми емоціями, будувати гармонійні взаємини з іншою статтю, робити свідомий вибір, поводитися в конфліктних ситуаціях та ситуаціях насильства. Інформація, яку учні отримують, вивчаючи блок „знання і розуміння”, пов’язана з особливостями фізичного розвитку чоловіків і жінок у різні вікові періоди, сексуальністю людини, репродуктивним здоров’ям.

Аналіз праць британських вчених Д. Бакінгем, М. Мак ен Гейл, Дж. Салісбері, К. Скелтон дав змогу визначити основні напрями ґендерного виховання учнів середніх навчальних закладів, які утворюють 3-блочну систему. Цими напрямами є формування ґендерної культури учнів шляхом упровадження антибуллінгових стратегій у навчально-виховний процес як засадничих у дотриманні прав людини і дитини, принципів ґендерної рівності тощо; профорієнтаційна робота з дівчатами і хлопцями у середніх навчальних закладах; підготовка вчителів середніх навчальних закладів до ґендерного виховання учнів.

З’ясовано, що важливим змістовим компонентом формування ґендерної культури в середній школі є робота з буллінгом. Основна мета цієї роботи - створення фундаменту неупередженого ставлення до людини, незалежно від її статі - визначена Департаментом освіти одним з пріоритетів у вихованні молодого покоління.

Буллінг (bullying), як агресивна поведінка однієї людини (або групи людей) стосовно іншої людини (або групи) для того, щоб заподіяти їй (їм) моральну або фізичну шкоду, принизити, і в такий спосіб утвердити свою владу. У міжстатевому спілкуванні підлітків ця модель поведінки проявляється фізичним або вербальним насильством. Прикладом вербального насильства є вживання образливої, принизливої, сексуально забарвленої лексики. Причиною цього явища, на думку британських учених Н. Данкансон та Д. Салісбері, є вплив на підлітків ґендерних стереотипів, які відтворюють маскулінність і фемінність як біполярні конструкти. У сучасному суспільстві буллінг залишається загальноприйнятим шляхом набуття мужності через насильницьку поведінку. Ця деструктивна модель поведінки відображує ідею меншовартості та неповноцінності жінок, яка панувала в європейській суспільній думці протягом тривалого періоду та унеможливлювала співставлення жіночого і чоловічого досвідів.

Робота з агресивною поведінкою підлітків організована на всіх рівнях шкільної освіти. У 2006 році Міністерство освіти Великої Британії розробило рекомендації, спрямовані на викорінення буллінгу в середніх школах - „Безпечне навчання - антибуллінгова робота в школі” (“Safe to Lea
- Anti -Bullying Work at School”), де наголошується, що кожен працівник сфери шкільної освіти є відповідальним за створення антижорстокої шкільної підліткової культури. Антибуллінгова складова є важливим напрямком загальної політики кожної школи, яка розробляє свій власний статут - “Bullying - A Charter for Action”. Він містить критерії самооцінки для учнів, за допомогою яких можна визначити своє ставлення до насильницького поводження з однолітками. Кожна школа має в штаті педагога, відповідального за вирішення питань, пов’язаних з буллінгом.

Просвітницька робота щодо запобігання насильству в учнівських стосунках передбачає проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності учнів щодо випадків буллінгу. Наприклад, антибуллінговий тиждень, оформлення шкільного інтер’єру інформаційними антибуллінговими листівками, плакатами, стінгазетами тощо. Англійськими педагогами розроблено інтерактивні вправи, спрямовані на деконструкцію цінностей культури мачо, на виявлення ґендерних стереотипів - „Стереотипи маскулінності”, „Хлопці допомагають вдома”, „Як тато навчає мене бути чоловіком” та ін. Ці вправи виконують на уроках „Особистісне і соціальне виховання та навчання здорового способу життя”, „Статеве виховання та побудова міжстатевих взаємин”, а також спеціально організованих тренінгах.

Профорієнтаційна робота у британських школах складається з двох етапів і розпочинається на третій стадії шкільного навчання, у молодшій середній школі. У процесі вивчення предмету «Особистісний добробут» учнів навчають, як ставитися до змін, які відбуваються в житті сучасного суспільства та світі професій, підготуватись до ведення здорового та безпечного способу життя. Учні визначаються, які професії їм до вподоби.

Другий етап профорієнтаційної роботи здійснюється у старшій школі шляхом вивчення предмету «Економічний добробут і фінансова спроможність» та освоєння базових знань і навичок з обраної професії. Навчальний предмет «Економічний добробут і фінансова спроможність» має на меті забезпечити учнів знаннями і вміннями, які дадуть змогу зробити правильний вибір майбутньої професії.

Професійну підготовку учнівської молоді віком 16 -19 років здійснюють коледжі подальшого навчання. У квітні 2009 року було створено Національну службу професійного навчання, основною діяльністю якої є розробка і впровадження програм професійного навчання для коледжів цього типу. Пропонуються такі професійні програми, як „Сільське господарство, догляд за рослинами та тваринами”, „Бізнес, адміністрування, основи права”, „Охорона здоров’я і соціальні служби”, „Мистецтво, засоби масової інформації та друкарська справа”, „Будівництво та основи архітектурного дизайну”, „Інженерна справа та технології виробництва”, „Інформаційні та комунікаційні технології”, „Організація дозвілля, туризм”, „Основи підприємницької та торговельної діяльності”.

Дівчата і хлопці мають рівний доступ і рівні можливості навчатися за обраними індивідуально професійними програмами, їх професійні знання і вміння оцінюються за однаковими критеріями. У процесі професійного навчання молодь навчається сприймати представників іншої статі як рівноцінних партнерів у професійній діяльності.

Упровадження ґендерного підходу в профорієнтаційну роботу середніх шкіл Англії та Уельсу отримало активну підтримку з боку вчителів професійного навчання, шкільних психологів, директорів. Вони працювали в таких програмах, спрямованих на впровадження ґендерної складової у професійну підготовку старшокласників, як TODTW (Take Our Daughters to Work Initiative) - Залучайте наших доньок до ринку праці, WISE (Women into Science and Technology) - Жінки в природничих та технічних науках.

Успішне ґендерне виховання учнівської молоді неможливе без належної підготовки до нього вчителів. Професійну підготовку та перепідготовку педагогів здійснює Агентство розвитку вчителів (Teachers Development Agency).

У Великій Британії побудовано ефективну систему підготовки педагогів до ґендерного виховання учнів середніх навчальних закладів, яка є органічною складовою підвищення їх професійної кваліфікації з питань гендеру. Інтерактивне навчання включає наступну тематику: „Ґендер і розвиток суспільства”, „Ґендерна проблематика в освіті”, „Упровадження принципу ґендерної рівності в навчально-виховний процес середніх шкіл”, „Основні проблеми ґендерного виховання в підлітковому віці”, „Феміністська теорія освіти в контексті впровадження політики рівних можливостей у навчально-виховний процес середньої школи”, „Організація курсів із ґендерних питань для батьків”, „Гендерна складова шкільного буллінгу”.

Більшість вчителів є членами міжнародної асоціації «Ґендер і Освіта» (Gender and Education Association), мета якої - сприяти викоріненню ґендерної нерівності в освіті. Асоціація організовує семінари, конференції, регіональні зустрічі, де обговорюються ґендерні питання. Члени Асоціації мають можливість оформити передплату наукового журналу «Gender and Education» та брати участь у заходах, користуючись знижками.

Дослідження засвідчило, що ґендерне виховання набуло належного поширення в середніх навчальних закладах Великої Британії. Аналіз британського досвіду дав змогу сформулювати науково обґрунтовані рекомендації, що стосуються реалізації ґендерного підходу в національну освітню систему. На основі проведеного дослідження пропонуємо такі шляхи використання британського досвіду ґендерного виховання в Україні:

а) створювати в класах і школах навчально-виховне середовище на засадах ґендерної рівності шляхом побудови між учнями обох статей, між учнями і вчителями взаємин, які будуються на принципах партнерства і взаємної поваги;

б) обґрунтувати систему профорієнтаційної роботи для учнів середніх шкіл, яка розпочинається в молодшій середній школі і дає змогу учням старшої школи зробити свідомий вибір професії;

в) створити всеукраїнську мережу ґендерних центрів для педагогів для підвищення їх ґендерної компетентності;

г) розробити основи антибуллінгової стратегії, спрямованої на подолання явища буллінгу, яке є поширеним в українських школах, у співдружності державних освітніх інституцій, шкільних психологів і педагогів.

д) під час здійснення ґендерного виховання розвивати в учнів вміння критично мислити, аналізувати вплив ґендерних стереотипів на життя людей та суспільства, ширше використовуючи метод інтерактивних вправ та тренінгу;