МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ УКРАЇНИ І КИТАЮ ДО РОБОТИ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА Автореферат

У вступі розкрито загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначений зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету, задачі, розкрито методологічні основи дослідження; показано наукову новизну та практичне значення; наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади методики підготовки майбутніх учителів музики України і Китаю в проекції полікультурної освіти» розкрито основні національні орієнтири освітньої стратегії України і Китаю, їх спільні погляди та принципи в контексті полікультурної парадигми; представлена характеристика полікультурної освіти в працях вітчизняних та зарубіжних науковців, визначено сутність поняття «полікультурне середовище»; розкрито сутність та компонентно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів музики до роботи в умовах полікультурного середовища.

Формування особистості в умовах багатонаціональних держав зумовлено врахуванням особливостей полікультурного середовища, в якому дбайливо та ретельно зберігаються мистецькі цінності представників усіх етносів суспільства. Одним з факторів цього процесу стає підготовка корпусу вчителів, здатних та готових до роботи в умовах полікультурного середовища. Оскільки народне мистецтво, зокрема музика є джерелом передачі етнонаціонального досвіду, національної ідентичності, яка будується на особливостях уявлень картини світу, підготовка майбутніх учителів музики до роботи у полікультурному середовищі стає спільною проблемою педагогічної теорії і практики України та Китаю. Головною стратегією стає формування національної свідомості особистості як представника певного етносу та держави водночас. На це вказують нормативні документи з питань освітньої політики України і Китаю, зокрема: в Україні - Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття», Концепції національного виховання (1994, 1996 р.), Закон про Вищу освіту, інші; в Китаї - «Закон КНР про освіту» 1995 року, Державна національна програма «Китай – ХХІ століття», «Концепція безперервної системи національної освіти», «Концепція національного виховання» та ін. Спільність стратегій національної політики зумовила єдність провідних принципів: гуманізму, орієнтації на збереження національного і вивчення інонаціонального, спадкоємства, передачі досвіду попередніх поколінь наступним, опори на народні традиції, національного підходу в соціалізації молоді, врахування умов полікультурності, діалогу культур, етносоціального моніторингу, демократизації стилю викладацької діяльності, інтеграції культурних надбань, орієнтації на спільні або схожі етнічні цінності.

У розділі показано, що концептуальним підґрунтям полікультурної освіти України та Китаю стали положення мультикультурної освіти, які виникли у багатоетнічних державах, особливо США, де етнічна мозаїчність зумовила створення особливих умов для навчання усіх без винятку етноменшин (Дж. Бенкс, Г. Гей, М. Крафт, К. Слитер). Через осмислення концепцій зарубіжних науковців щодо явищ мультикультури в освіті (В. Кузьменко, О. Мілова, І. Балицька, Я. Полякова, А. Джуринський, інші науковці), спостерігається «приміряння» наукових досягнень і до полікультурного розмаїття України і Китаю (І. Антонюк, Ван Бін, Го Сяо Чэнь, Л. Гончаренко, О. Грива, О. Гуренко, А. Ленд’єл-Сяркевич В. Остапенко, К.Терещенко, Тянь Лі, В.Чигір, Хе Сі Ган, Хуан Чжэнцзе, Чжі Цзинь Чжоу, Н. Якса). Вчені актуалізують значущість етнопедагогічних аспектів в полікультурному освітньому процесі (Ван Сі, З. Батюк, Н. Батюк, М. Насирова, М.Стельмахович, Л. Редькіна, О. Хоружа, С. Черепанова, В. Черкасова).

Оскільки вчитель музики за статусом своєї діяльності виходить за межі виключно уроків музики у більш широке соціокультурне середовище, в дослідженні застосовано поняття «полікультурного середовища» як «полігону» фахової діяльності вчителя музики. Полікультурне середовище – обставини, що об’єктивно виникли і характеризуються культурною взаємодією та акцентом на порозуміння різних етнічних груп, що проживають на спільній території, підтримуючи свою культурну ідентичність і створюючи спільні національні цінності в межах однієї держави. У контексті фахової підготовки майбутнього вчителя музики полікультурне середовище представлене суспільною обставиною, що об’єктивно виникла і впливає на фахову діяльність: зумовлює цілеспрямоване застосування етнічних мистецьких надбань, етнохудожніх цінностей як засобу соціокультурного діалогу, вміння створювати атмосферу взаємопідтримки та поваги між представниками різних національних культур під час музичного навчання та художньо-творчої взаємодії.

У розділі розкрито сутність поняття «полікультурне етнохудожнє середовище навчального процесу»; це соціокультурний феномен, що виникає в результаті культурно-діалогічного використання етнічних художніх традицій та продуктів народної художньої творчості як резерву педагогіки мистецтва в освітніх процесах, які враховують особливості етнічного складу регіонів контактного проживання представників різних етнокультур.

Основним науковим висловом, що пояснює ключовий феномен дослідження у дисертації визначено «підготовку майбутнього вчителя до роботи в умовах полікультурного середовища». Аналіз наукової літератури з теорії і практики психології праці показує неоднозначність понять «діяльність» та «робота». «Робота» в широкому розумінні і в контексті відмінностей від фахової діяльності передбачає більшу залежність від умов, в яких вона реалізується. Той факт, що в процесі роботи реалізуються певні фахові дії, фахові функції, тобто діяльність, відповідна професії і фаху, говорить про те, що поняття робота більш широке, ніж поняття «фахова діяльність». Таким чином, в розділі поняття «робота» інтерпретовано як процес здійснення виробничих функцій з обраного фаху, зумовлених умовами, в яких вона реалізується. Робота вчителя музики в умовах полікультурного середовища передбачає здійснення фахової діяльності з урахуванням особливостей полікультурного регіону та зумовлена тими функціями, які покладаються на вчителя музики відповідно до потреб полікультурної освіти.

Це дало підстави розкрити сутність наукового вислову «підготовка майбутнього вчителя музики до роботи в умовах полікультурного середовища». В дослідженні це - процес набуття досвіду, заснованого на знаннях, уміннях та навичках, що складають фахову полікультурну компетентність, яка забезпечує вчителю музики ефективність використання етнохудожніх надбань мистецької творчості в педагогічному та соціокультурному процесах, в яких вчитель музики виконує функції, зумовлені вимогами діалогу культур різних етнічних груп у контексті національної державної політики.

Структура підготовки майбутнього вчителя музики до роботи в умовах полікультурного середовища представлена компонентним і функціональним блоками. Компонентному відповідала полікультурна компетентність - складне інтегроване утворення, що включає етнокультурну та етнохудожню компетентності, які дозволяють вчителю музики вільно володіти художньо-виховним ресурсом мистецтва в процесі створення діалогу культур в умовах полікультурного середовища. Співставлення компетенцій етнокультурної та етнохудожньої компетентності дали можливість визначити виникнення спільних структур: досвід пізнання та переробки художньої інформації музичного фольклору; уміння та навички застосування виконання народних музичних творів в навчальному процесі полікультурного середовища; фахові якості особистості вчителя музики, які потрібні до роботи в полікультурному середовищі, його особистісні ціннісно-орієнтовані інтенції на полікультурну освіту. Це дало підстави обрати спільні компоненти: пізнавально-операційний, праксіологічно-творчий та мотиваційно-ціннісний. Компоненти виконували відповідні до умов полікультурності функції: організаційно-координаційна, соціокультурно-ціннісна, освітньо-розвивальна та настановчо-комунікативна. Якість та виявлення зазначених функцій поєднано в окремий мобілізаційно-фаховий компонент.

Крім того, у змісті музично-педагогічної освіти було виділено пізнавальну етномистецьку лінію, яка охоплює етнокультурологічні знання, репертуар з народнопісенної творчості в автентичному варіанті та в класичних обробках, музично-фольклорні обрядові свята, народні музичні інструменти як їх супровід.

У другому розділі «Методичні основи фахової підготовки майбутніх учителів музики України і Китаю до роботи в умовах полікультурного середовища» розкрито педагогічний потенціал народного музичного мистецтва, зокрема китайського та українського фольклору у фаховому навчанні майбутніх учителів музики України і Китаю; в межах методичної проекції подаються зіставлення художніх образів, цінностей, жанрів, художнього методу створення та розвитку творів народного музичного мистецтва. Обгрунтувано основні складники методики підготовки майбутніх учителів музики до роботи у полікультурному

середовищі.

У розділі визначена генералізована роль музичного фольклору в підготовці майбутніх учителів музики до роботи в умовах полікультурного середовища (Г. Падалка, О. Олексюк, Г. Ніколаї, Тан Ян Тінг). Осмисленню підлягала інтерпретація педагогічного потенціалу музичного фольклору, який розумівся як концентрована сутнісна можливість даного виду мистецтва впливати на результативність вирішення художньо-педагогічних завдань, які покладаються на полікультурну освіту, зокрема: зацікавлене ставлення, розуміння та емоційно-позитивне сприйняття інтеркультурних зразків мистецтва, етнохудожніх явищ, що сприяє встановленню доброзичливих, толерантних стосунків між представниками різних етносів та націй у процесі художньої творчої діяльності, фахового мистецького навчання, а через це, і в соціокультурному середовищі.

Педагогічний потенціал музичного фольклору забезпечується наступними факторами: а) передачею у фольклорі досвіду попередніх поколінь наступним – етнопедагогічний фактор; б) розкриттям картини світу засобами фольклору – світоглядний фактор; в) розвитком художньо-образного мислення шляхом освоєння фольклорної символіки – художньо-образний фактор; г) формування почуття національної та етнічної ідентичності – національно-виховний фактор; д) етично-виховна багатовекторна спрямованість – деонтологічний фактор.

У розділі на основі теоретичних узагальнень обґрунтовані основні складники методики підготовки майбутніх учителів музики до роботи в умовах полікультурного середовища. Метою визначено підвищення ефективності процесу підготовки вчителя музики до роботи в умовах полікультурного середовища за рахунок позитивних змін щодо рівнів сформованості її компонентів. Досягнення мети здійснювалося на основі таких наукових підходах: культурологічний, етнопедагогічний, компетентнісний, творчо-діяльнісний, середовищний підхід. Педагогічними принципами визначено: визнання демократичної сутності національної ідеї; орієнтація на регіональний сегмент культури; принцип міждисциплінарного синтезу; опори на педагогічний потенціал народно-мистецької творчості; принцип діалогу культур в системі «Захід- Схід»; єдності виховання, освіти і розвитку. У виборі педагогічних умов та методів здійснювалося дотримування принципу врахування педагогічного потенціалу музичного фольклору, притаманних йому художніх властивостей, зокрема, варіативності, контамінації (доповнення), синкретичності, імпровізаційності, сінестезійності, циклічності, ігрового характеру, які були застосовані у якості методів навчання музики та творчого розвитку. Основою методики стали наступні педагогічні умови: – цілеспрямоване впровадження полікультурної та музично-фольклорної проблематики до навчального процесу як змістовної основи етнокультурної компетентності; – стимулювання зацікавленості до етнохудожньої проблематики та спрямованість музичного навчання на художньо-педагогічну діяльність в умовах полікультурного середовища; – активізація ігрової діяльності на основі групових організаційних форм навчання з урахуванням художнього діалогу і поглибленого усвідомлення художньо-ціннісної сутності музичної народної творчості основного етносу та етноменшин.

З орієнтацією на функції педагогічного потенціалу музичної народної творчості, фольклору та їх художніх властивостей в розділі класифіковано методи за домінуючим принципом, функцією, яку виконує фольклор: інтеграційна група, яка відповідала синкретичним властивостям фольклору: методи синкретизації видів творчої діяльності та синестезії сприйняття; метод контамінації у розумінні доповнення, додавання чогось нового до існуючої композиції твору; когнітивно-аналітична група, яка стимулювала образне мислення, формувала навички аналітичних дій по відношенню до музичної народної творчості і через це – до етнокультурних явищ: методи символізації, порівняння, метод художньо-драматургічного аналізу; аналіз конкретної ситуації; рішення практичних завдань; розгляд інцидентів, співставлення жанрів, образів, засобів відмінності; аналіз художньої трансформації жанрів; комунікативна група, яка дозволяла реалізувати діалогову сутність фольклору, посилити його значущість для полікультурного середовища: метод занурення в образ та символіку твору; діалогічне моделювання; метод запитання – пояснення; група методів навчання, яка безпосередньо забезпечувала організацію навчального процесу: лекція-презентація, що орієнтує у змістовій лінії курсу, мотивує, носить оглядовий виклад; пояснювально-ілюстраційний; лекція-дискусія, що охоплює аналітичний та проблемний методи; інтерактивна лекція; група творчо-спонукальних методів, яка забезпечувала зацікавлення студентів у підготовці до роботи в полікультурному середовищу з позицій реалізації власних творчих ресурсів, позицій усвідомлення вимог часу щодо умов полікультурної освіти: методи розробки або модифікації сценаріїв; метод варіювання та імпровізації, візуалізації; ігрові методи, які застосовувалися у відповідності до самої умовно-ігрової сутності фольклору: методи рольової та ділової гри (ігрове моделювання діяльності вчителя на уроці відповідно до умов і поставлених викладачем завдань). Цілісна модель експериментальної методики представлена на сторінці 11 (рис. 1).

У третьому розділі «Експериментальне дослідження підготовки майбутніх учителів музики України і Китаю до роботи в умовах полікультурного середовища» розкриваються зміст та результати експериментальної роботи: дослідження стану підготовки майбутніх учителів музики України і Китаю до роботи в умовах полікультурного середовища, сформованого на основі традиційної методики; динаміка результативності традиційної методики; перевірка ефективності експериментальної методики та аналіз результатів дослідження.