ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ В АВСТРАЛІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи та визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичну цінність наукових пошуків, наведено шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Екологічне виховання в Австралії як соціально-педагогічна проблема" охарактеризовано сутність природоохоронної діяльності як складової екологічного виховання й соціально-педагогічної проблеми, визначено етапи та основні тенденції становлення екологічного виховання на австралійському континенті.

Виявлено, що активна природоохоронна діяльність уважалася багатьма вченими в галузі педагогіки тією спонукальною силою, що впливає на зміну мислення, поглядів, вчинків особистості та сприяє вихованню екологічної культури. Так, Л. Ілійчук зазначає, що "природоохоронна діяльність здійснюється на основі сукупності природничих і природоохоронних знань, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, сформованих норм і правил екологічно доцільної поведінки, практичних умінь і навичок". На думку В. Червонецького, практична природоохоронна діяльність має позитивне дидактичне і виховне значення, оскільки саме через участь у ній діти накопичують досвід вирішення екологічних проблем, вчаться бачити й розуміти ці проблеми, сприймати їх як особисто значущі. Н. Жук наголошує, що одним із показників сформованості мотивів природоохоронної О. Лазебна вважає, що активність вказує на рівень розвитку відповідальності, самостійності, ініціативності у досягненні певних екологічних цілей, характеризує здатність учнів приймати рішення щодо взаємодії з природою, спонукає підлітків до самовизначення у виборі характеру спілкування з довкіллям.

Визначено, що поняття "природоохоронна діяльність" розглядалося і трактувалося багатьма вченими як доцільно спрямовані дії на охорону та захист довкілля (А. Захлєбний), на навколишнє середовище, збереження, поліпшення й раціональне використання природних ресурсів (Т. Алієва), виховання свідомого і відповідального ставлення до природи (Г. Науменко). Н. Кривокульська вважає, що природоохоронна діяльність – це "цілеспрямована діяльність суспільства, його управлінських структур, що здійснюється з використанням системи методів, інструментів та важелів впливу і спрямована на збереження та покращення якості навколишнього природного середовища", а на думку В. Ясвіна, "це насамперед робота з людьми, що вимагає відповідної професійної підготовки: соціально-психологічної, соціологічної, конфліктологічної, педагогічної".

Важливим чинником у справі залучення учнівської молоді до природоохоронної діяльності є формування мотивів та потреб особистості, що визначають занепокоєність та переконання особистості в здійсненні дій, спрямованих на зменшення руйнівного впливу людини у забрудненні довкілля.

На основі аналізу різних підходів визначено узагальнене поняття "природоохоронна діяльність", яким ми керувалися у процесі написання роботи. Під "природоохоронною діяльністю" розуміємо усвідомлену діяльність, що ґрунтується на духовно-етичному ставленні до природи та отриманих екологічних знаннях і практичних навичках, спрямованих на захист, відтворення та запобігання шкідливих дій щодо навколишнього середовища.

Проведений аналітичний огляд дав змогу виокремити сутність та етапи становлення екологічного виховання Австралії як країни, що зуміла об'єднати суспільство загальною метою – побудовою життєздатного майбутнього, яке передбачає зниження рівня забруднення та охорону навколишнього середовища засобами активних спільних природоохоронних дій.

На ІІ етапі (60-ті роки ХХ ст. – кінець ХХ ст.) – соціально-екологічному – було вибудовано зміст екологічної освіти як важливого напрямку виховання екологічної свідомості особистості та інструменту проти прискореного антропогенного навантаження на довкілля. Результатом стало створення системи екологічної освіти та розробка навчальних планів, програм та посібників для забезпечення її ефективного функціонування як підґрунтя формування нової національної екологічної культури ставлення до навколишнього середовища.

ІІІ етап (початок ХХІ ст.) – національно-екологічний, що характеризувався посиленням координації екологічної освіти в національному масштабі, створенням Національної Ради екологічної освіти, залученням широких верств громадської спільноти до створення мережі природоохоронних центрів, курсів, позашкільних освітніх закладів, проведення масових екологічно доцільних акцій та заходів.

Отже, внаслідок багаторічних плідних зусиль науковців і педагогів-практиків у загальноосвітніх школах країни обґрунтовані педагогічні засади природоохоронної діяльності учнів Австралії, які, на нашу думку, є інтегративною сукупністю цілей, принципів, чинників і процесів освітнього середовища, що формують поведінку учнів, спрямовану на захист, охорону і відновлення довкілля взагалі та збереження унікального природного ресурсу континенту.

1) У другому розділі "Особливості організації природоохоронної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл в Австралії" розкриваються цілі, завдання, принципи, методичні основи та напрямки активізації екологічно спрямованої роботи школярів, а також висвітлюються результати аналізу шкільних програм щодо охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, особливості їх реалізації і впливу на підростаюче покоління.

Основою організації природоохоронної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл Австралії є державна політика екологічного виховання, метою якого є формування у школярів розуміння навколишнього середовища як взаємозв'язку різних екосистем та розвиток знань і навичок у взаємовідносинах із довкіллям, що сприяє становленню екологічно відповідальної особистості та забезпеченню сталого розвитку суспільства.

На основі аналізу і узагальнення теоретичних та практичних матеріалів щодо здійснення екологічної цілеспрямованої роботи австралійських школярів, нами було розроблено (рис. 1). Визначено, що її мета полягає у вихованні і розвитку екологічно свідомого та відповідального громадянина, майбутнього захисника навколишнього середовища.

З'ясовано, що природоохоронна діяльність виконує такі функції:

1) розвивальна, спрямована на всебічний розвиток, стимулювання й активізацію моральних, духовних та фізичних індивідуальних можливостей учнів в напрямку бережливого ставлення до довкілля;

2) виховна, зумовлена організацією поєднання навчального педагогічного процесу у взаємозв'язку з використанням виховного впливу природоохоронної діяльності учнів, що формує якості працьовитості та активності;

3) навчально-практична, що полягає в інтеграції знань про багатогранність природного середовища і важливості його збереження з практичними природоохоронними діями;

4) спонукально-пізнавальна, що виявляється у стимулюванні виникнення у школярів пізнавального інтересу та розвитку зацікавленості природними об'єктами чи явищами, які будуть ініціювати подальші еколого-спрямовані дії;

5) пошуково-дослідницька, спрямована на створення, реалізацію і вдосконалення інноваційних підходів, методів та форм природоохоронної роботи.